ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року справа №360/1370/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Гаврищук Т.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 360/1370/22 (головуючий суддя І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Хоменко Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому представник позивача, з урахуванням сформованої 28 листопада 2023 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» уточненої позовної заяви від 18 вересня 2023 року б/н, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо незвільнення інспектора прикордонної служби 1 категорії - фельдшеру першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки сержанта ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення інспектора прикордонної служби 1 категорії - фельдшера першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки сержанта ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем 31 серпня 2023 року на адресу відповідача подано та зареєстровано за вх. № 2.5/21952/23 рапорт щодо звільнення його зі служби у зв`язку із необхідністю постійного догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка наразі у зв`язку із станом здоров`я потребує постійного догляду, що підтверджується випискою лікарсько-консультативної комісії КНП ДМР «Дунаєвецької багатопрофільної лікарні» № 341/4 та висновком від 16 серпня 2023 року.

Висновком лікарсько-консультативної комісії, затвердженого протоколом від 16 серпня 2023 року № 87, підтверджено та встановлено останній діагноз ІХС: дифузний склероз CHIIH5. Гіпертонічна хвороба та потребує постійного стороннього догляду.

За станом здоров`я ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування.

В 2023 році ОСОБА_1 отримав письмову відмову в задоволенні рапорту у зв`язку із ненаданням в повному обсязі документів, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Згідно з наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2022 року № 170 зі змінами, додаток 19 «Перелік документів, що подаються з Поданням на звільнення військовослужбовця з військової служби» пункт 5 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413.

Відповідно до цієї постанови (абзац шостий) необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціально експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб віком до 18 років.

Позивач до рапорту надав документи, які підтверджують відсутність інших сторонніх осіб, які можуть здійснювати догляд за особою, та відсутність інших осіб, та які підтверджують факт спільного сумісного проживання, а саме: акт обстеження сімейного стану від 17 серпня 2023 року, довідку № 107 та довідку від 18 серпня 2023 року № 2/221.

Зазначено, що позивачем до рапорту подано нотаріально засвідчену копію акта обстеження сімейного стану від 17 серпня 2023 року б/н, відповідно до якого в житловому будинку в с. Варварівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області проживає позивач разом із ОСОБА_2 та здійснює за нею догляд

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами (у зв`язку з необхідністю постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду) неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належних чином.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу № 200/4265/22, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв`язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 20 травня 2023 року і дотепер проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ), про що свідчать витяги з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 травня 2023 року № 251-ОС «Про особовий склад», від 21 травня 2023 року № 252-ОС «Про особовий склад» та від 18 вересня 2023 року № 601-ОС «Про особовий склад».

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 травня 2023 року № 251-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 (П НОМЕР_3 ), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахованого у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 20 травня 2023 року зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Підставою для винесення означеного наказу стали: наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11 травня 2023 року № 245-ОС та припис Військової частини НОМЕР_5 від 19 травня 2023 року № 12/153.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 травня 2023 року № 252-ОС «Про особовий склад» у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів відповідно до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 квітня 2023 року № 24 (гриф) призначено сержанта ОСОБА_1 (П-076247) інспектором прикордонної служби 1 категорії фельдшером першого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває у розпорядженні начальника прикордонного загону (остання штатна займана посада інспектор прикордонної служби 3 категорії санітарний інструктор третьої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби п`ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) четвертої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), згідно з підпунктом 4 пункту 93 Положення (на вищу посаду у порядку просування по службі).

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 вересня 2023 року № 601-ОС «Про особовий склад» призначено сержанта ОСОБА_1 (П-076247) інспектором прикордонної служби 1 категорії фельдшером медичного пункту прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 1 категорії фельдшера першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення (на рівну посаду для більш доцільного використання за напрямом підготовки або спеціальністю).

31 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_6 з рапортом № 2.5/21952/23-ВН, яким просив клопотання перед вищим командуванням про своє звільнення з військової служби відповідно до абзацу восьмого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. В рапорті позивач зазначив, що інші близькі родичі чи особи, які б могли надавати необхідний догляд ОСОБА_2 , відсутні.

До рапорту позивачем додано такі документи:

1) копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1 арк.;

2) нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого 08 лютого 2002 року Дунаєвецьким РВ УМВСУ в Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 3 арк.;

3) копію висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства Дунаєвецької міської ради «Дунаєвецька багатопрофільна лікарня» без дати № 341/4 на 1 арк., відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: с. Варварівка, Кам`янець-Подільській район, 16 серпня 2023 року пройшла лікувально-консультативну комісію; рішенням комісії встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду;

4) посвідчену копію Висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 16 серпня 2023 року б/н, виданого Комунальним некомерційним підприємством Дунаєвецької міської ради «Дунаєвецька багатопрофільна лікарня» на 1 арк., відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: с. Варварівка, Кам`янець-Подільській район, рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Також у зазначеному висновку зазначено, що цей висновок надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду не непрофесійній основі;

5) нотаріально посвідчену копію акту обстеження сімейного стану від 17 серпня 2023 року б/н на 1 арк., відповідно до якого цей акт складено депутатами Новодунаєвецької селищної ради Мурановим Олегом Анатолійовичем, в присутності сусідів: ОСОБА_3 , що мешкає в АДРЕСА_3 , та гр. ОСОБА_4 , що мешкає в АДРЕСА_3 , про те, що ними обстежено житловий будинок в АДРЕСА_4 , та встановлено, що дійсно в житловому будинку проживає: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснює за нею догляд;

6) оригінал довідки від 18 серпня 2023 року № 2/221, виданої Новодунаєвецькою селищною радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, на 1 арк., відповідно до якої ця довідка видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона зареєстрована одна в с. Варварівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, інших членів сім`ї немає;

7) довідку без дати № 107, видану Дунаєвецькою амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 1, на 1 арк., відповідно до якої ця довідка видана на підставі амбулаторної медичної картки для пред`явлення по місцю запиту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: с. Варвавірка, основний діагноз здоровий, супутні захворювання відсутня інформація, із зазначенням про те, що позивач може надавати догляд на непрофесійній основі ОСОБА_2 , 1940 року народження.

Листом від 15 вересня 2023 року № 12/23645/23-Вн відповідач за результатами розгляду рапорту від 31 серпня 2023 року № 2.5/21952/23-ВН повідомив позивача, що відповідно до абзацу сьомого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільняються з військової служби військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. У зв`язку із тим, що до рапорту для прийняття правового рішення не в повному обсязі надані документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , правових підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини не має.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є:

охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;

охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність»;

участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України;

координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду.

Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина друга статті 2 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України»).

Частиною першою статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 19 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Частиною першою статті 12 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (частина шоста статті 2 Закону № 2232).

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232 виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Питання звільнення з військової служби врегульовано статтею 26 Закону № 2232.

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Згідно з абзацом першим пункту 288 глави «Порядок звільнення з військової служби» розділу ХІІ «Звільнення з військової служби» Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 307 розділу XIV «Проходження військової служби та деякі питання виконання військового обов`язку в особливий період» з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З доданих позивачем до рапорту від 31 серпня 2023 року № 2.5/21952/23-ВН про звільнення з військової служби документів слідує, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: с. Варварівка, Кам`янець-Подільській район, Хмельницька область, за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду та їй рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, а позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , за довідкою лікуючого лікаря може надавати догляд на непрофесійній основі ОСОБА_2 .

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначає Закон України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII «Про соціальні послуги» (далі Закон № 2671).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2671:

надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (пункт 6);

отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10);

складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність; д) бездомність; е) безробіття; є) малозабезпеченість особи; ж) поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; з) ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків із виховання дитини; и) втрата соціальних зв`язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; і) жорстоке поводження з дитиною; ї) насильство за ознакою статі; й) домашнє насильство; к) потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; л) шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією (пункт 15);

соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 17).

Частиною шостою статті 13 Закону № 2671 регламентовано, що фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (абзац перший частини сьомої статті 13 Закону № 2671).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2671 підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах (абзац перший частини першої, абзац перший частини другої статті 21 Закону № 2671).

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (далі Порядок № 859), встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 14 Порядку № 859 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики. Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Форму акта про проведення обстеження сім`ї затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2021 року № 37 «Про затвердження форм документів, необхідних для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2021 року за № 221/35843.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що фізичні особи можуть надавати соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі членам своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є, зокрема, громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями. Разом з тим, ці послуги надаються у разі прийняття відповідним органом з питань соціального захисту населення рішення за зверненням особи або її законного представника про надання соціальних послуг. Факт спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею підтверджується актом проведення обстеження сім`ї, складеним відповідальними особами структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у містах Києві / Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради за затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2021 року № 37 формою.

Позивачем ані до рапорту від 31 серпня 2023 року № 2.5/21952/23-ВН про звільнення з військової служби, ані суду під час судового розгляду справи не було надано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 є членом сім`ї ОСОБА_1 , які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Окрім того, дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 29 січня 2024 року № 424896.

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_4 , про що свідчать паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий 08 лютого 2002 року Дунаєвецьким РВ УМВСУ в Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та довідка Новодунаєвецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 18 серпня 2023 року № 2/221.

Позивачем, який має інше зареєстроване місце проживання, ніж ОСОБА_2 , не надано акта проведення обстеження сім`ї, складеного відповідальними особами структурного підрозділу з питань соціального захисту населення уповноваженого органу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2021 року № 37, у зв`язку з чим факт спільного проживання позивача з ОСОБА_2 та догляду за нею не доведений належними доказами.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції неприйнятий як доказ здійснення позивачем постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду нотаріально засвідчену копію акту обстеження сімейного стану від 17 серпня 2023 року, з огляду на наступне.

Вищезазначений акт складений депутатом селищної ради та сусідами, що не відповідає вимогам вищевказаного порядку оформлення такого акту, встановленої наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2021 року № 37.

Також колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду відомості про те, що на підставізаяв про надання соціальної послуги за місцем проживання підрозділ з питань соціального захисту населення оцінив потреби особи/сім`ї у соціальних послугах та ухвалив рішення про наданнязаявником соціальних послуг з постійного догляду за ОСОБА_2 .

Також відсутні дані, що заявник як надавач соціальних послуг звертався із заявою до компетентних органів, був включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг або отримав відповідну відмову.

Таким чином, надані позивачем докази не свідчать, що він використав позасудовий порядок встановлення факту того, що він є єдиною особою, яказайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 .

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23.

Не доведеними належними доказами є і обставини відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Суду не надано жодного документу на підтвердження сімейного споріднення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як не надані й письмові пояснення з наданням підтверджуючих документів щодо того, ким ОСОБА_2 доводиться ОСОБА_1 і на якій підставі ОСОБА_1 має здійснювати постійний догляд за нею.

Крім того, згідно з пунктом 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі Положення про МСЕК) це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

На підставі підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Між тим, відповідно до пункту 1 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою КМУ від 21 листопада 2013 року №917 (далі Положення про ЛКК) це Положення визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що для звільнення за пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 військовослужбовець повинен підтвердити здійснення постійного догляду за хворими дружиною (чоловіком), батьками відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, а здійснення постійного догляду за хворою дитиною - висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 додано висновок лікарсько-консультативної комісії без дати №341/4, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: с. Варварівка, Кам`янець-Подільській район, 16 серпня 2023 року пройшла лікувально-консультативну комісію; рішенням комісії встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Проте, за даними обставинами справи, позивач, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , мав долучити до рапорту про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232 висновок МСЕК, який є належним підтверджуючим документом постійного стороннього догляду за хворою особою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем при зверненні до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 не надано належне підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 ,, а саме відповідний медичний висновок МСЕК, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач не є особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 особою похилого віку з когнітивними порушеннями, у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а тому відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні рапорту від 15 вересня 2023 року № 12/23645/23-ВН та звільненні з військової служби під час дії воєнного стану через відсутність документів, які підтверджують підстави звільнення, передбачені абзацом дев`ятим підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232, - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 р. у справі № 360/1370/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 червня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г. Гаврищук

Е.Г.Казначеєв