Справа № 761/33061/23

Провадження № 2/761/3435/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Роменської Т.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, в просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 024,07 грн. та витрати на замовлення експертного дослідження у розмірі 2 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20.04.2023 року сталась ДПТ, за участі транспортних засобів MERCEDES-BENZ 950, номерний знак: НОМЕР_1 , та NISSAN, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого дані автомобілі отримали пошкодження. 20.04.2024 року до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернувся ОСОБА_4 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування за пошкодження майна. З метою оцінки завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі даних Протоколу технічного огляду КТЗ від 27.04.2023 на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 20.05.2023 року був складений Звіт № 53-D/12/34 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу NISSAN, р.н. НОМЕР_3 . За результатами проведеної оцінки, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту прийняло рішення про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну у розмірі 14 004,69 грн. Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, розрахованим Відповідачем, Позивач замовив експертне, транспортно-товарознавче дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, копія Висновку експерта № 7552 від 03.06.2023 року. Згідно з вищезазначеним висновком експерта, вартість матеріального збитку, завданого Позивачу внаслідок ДТП, складає 33 028,76 гривень.

Ознайомившись з результатами експертного дослідження, Позивач переконався у тому, що його незгода з розміром страхового відшкодування, виплаченого Відповідачем, є обґрунтованою та вирішив звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26 лютого 2024 року на адресу суду надійшов відзив, відповідно до змісту якого представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував..

Заслухавши пояснення представників. дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що 10 травня 2022 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «ТВ-Серрус» був укладений Поліс № ЕР.208921413 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MERCEDES-BENZ 950, номерний знак: НОМЕР_4 (далі - Застрахований ТЗ).

Полісом ОСЦПВВНТЗ встановлений розмір страхової суми - ліміт відповідальності за шкоду заподіяну здоров?ю потерпілого - 260 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.

Даний Поліс ОСЦПВВНЗ був укладений на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон).

У період дії Поліса, 20 квітня 2023 року сталась ДПТ, за участі транспортних засобів MERCEDES-BENZ 950, номерний знак: НОМЕР_1 , та NISSAN, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого дані автомобілі отримали пошкодження.

20 квітня 2024 року до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернувся ОСОБА_4 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування за пошкодження майна.

На виконання вимог ст.34 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку Відповідач як Страховик розпочав її розслідування.

За результатами проведених дій було оформлено Протокол технічного огляду КТ3 від 27.04.2023 р.

У Протоколі від 27.04.2023 були відображені пошкодження внаслідок події, що сталася 16.05.2021 та зазначені пошкодження, що не відносяться до ДТП, а саме: деформація крила переднього правого.

З метою оцінки завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі даних Протоколу технічного огляду КТЗ від 27.04.2023 на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 20 травня 2023 року був складений Звіт № 53-D/12/34 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу NISSAN, р.н. НОМЕР_3 (далі - Звіт).

Згідно звіту вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля NISSAN, р.н. НОМЕР_5 ,склала 16 195,63 грн. (із ПДВ).

За результатами проведеної оцінки, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту прийняло рішення про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну у розмірі 14 004,69 грн., яка була сплачена 24 травня 2023 року.

Розрахунок страхового відшкодування враховував положення ст. 36.2 Закону стосовно зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ 2 190,94 грн.- якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Страхове відшкодування було перераховано на користь Позивача на зазначені ним реквізити. Отримання даних коштів не заперечується Позивачем у позовній заяві.

Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, розрахованим Відповідачем, Позивач замовив експертне, транспортно-товарознавче дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, копія Висновку експерта № 7552 від 03.06.2023 року.

Згідно з вищезазначеним висновком експерта, вартість матеріального збитку, завданого Позивачу внаслідок ДТП, складає 33 028,76 гривень.

За відновлювальний ремонт свого авто Позивач сплатив 62 264,46 гривень, що підтверджується копією рахунку-фактури № СМСФ0000113 та копією квитанції про його оплату.

Крім того, Позивач сплатив за проведення експертного дослідження 2 500 гривень, що підтверджується копією Рахунку № 111 та квитанцією про його оплату.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі за текстом -Закон).

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі ст. 3 Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно зі ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Суд зазначає, що з аналізу вказаних правових норм вбачається, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Також наведене знайшло своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Під час розгляду справи встановлено, що страхова сума, зазначена у страховому полісі винуватця ДТП, який пошкодив автомобіль Позивача, становить 130 000 гривень.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 роз?яснено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов?язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіяної шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв?язку із заподіянням шкоди майну.

На переконання сторони Позивача, розмір матеріального збитку, завданого Позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, згідно з результатами експертного дослідження, складає 33 028,76 гривень, натомість Відповідач необґрунтовано оцінив такий збиток у розмірі 14 004,69 гривень. Відтак, наявні підстави для стягнення з Відповідача різниці між сумою реального матеріального збитку, якого зазнав Позивач та сумою виплаченого Відповідачем страхового відшкодування. Така різниця становить 33 028,76 - 14 004,69 = 19 024,07 гривень.

Водночас, суд не погоджується з доводами сторони позивача в частині того, що Відповідач оцінив збиток у розмірі 14 004,69 гривень.

Відповідно до ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону, обов?язок визначати розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згідно даного Закону саме на Страховика.

Пункт 34.4 ст.34 Закону передбачає, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Проте, як вбачається із предмету позовних вимог, Позивач в розрахунку не зменшив суму на ПДВ.

Сума податку на додану вартість мала бути вирахувана на підставі ст. 36.2 Закону та п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України.

Відповідно п. 36.2. ст. 36 Закону, Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Так, згідно з п.196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об?єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов?язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов?язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об?єктом оподаткування ПДВ, в зв?язку з чим як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону ), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється - страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об?єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ (постанова ВГСУ у справі № 5019/2475/11).

Як вже було зазначено по тексту рішення, згідно звіту вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля NISSAN, р.н. НОМЕР_5 , склала 16 195,63 грн. (із ПДВ).

14 004,69 гривень - це сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, яка була виплачена Позивачу з врахуванням положення ст. 36.2 Закону, тобто зі зменшенням суми страхового відшкодування на суму ПДВ 2 190,94 грн.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В даному випадку, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, а тому підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 833 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривень 13 копійок (без зменшення на суму ПДВ).

Щодо вимог в частині стягнення витрат на замовлення експертного дослідження у розмірі 2 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34.2 та ст. 34.3 Закону, лише у разі нез?явлення представника Страховика протягом 10 робочих днів на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, потерпілий має право вимагати відшкодування вартості проведеної експертизи.

Як було зазначено вище, вартість проведеної експертизи Страховик компенсує лише у випадку, передбаченому ст. 34.3 Закону - якщо представник Страховика не з`явився для визначення причин настання страхового випадку.

Відповідно до п. 34.2. ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов?язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.3. ст. 34 Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з?явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов?язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Отже, обов?язок Страховика відшкодувати вартість проведеного Позивачем власноруч за власною ініціативою експертного дослідження покладається на Страховика лише у випадку, прямо передбаченому Законом, - коли представник Страховика не з`явився для огляду КТЗ.

Направлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» незалежного оцінювача для визначення розміру шкоди виключає самостійне обрання позивачем, як потерпілим, експерта для визначення розміру шкоди, визначення розміру збитків експертом, обраним позивачем, як потерпілим, відшкодування позивачу, як потерпілому, витрат на проведення експертизи тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд в цій частині вимог відмовляє в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме судовий збір у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) гривень 55 копійок, що становить78,20% позовних вимог.

Керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 833 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривень 13 копійок (без зменшення на суму ПДВ).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) гривень 55 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312.

Повний текст рішення виготовлений 03 червня 2024 року.

Суддя: