Справа №760/7164/22

2/760/2508/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі №760/7164/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила суд:

- стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви в суд і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Від відповідача надійшли клопотання (від 31.07.2023 за вх. №ЕП-14987/23-Вх, від 01.08.2023 за вх. №48230/23-Вх, від 07.08.2023 за вх. №ЕП-15462/23-Вх, від 07.08.2023 за вх. №ЕП-15467/23-Вх) про зупинення провадження у справі на час перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України до закінчення воєнного стану або до закінчення строку перебування у складі Збройних Сил України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що перебуває на військовій службі, відтак позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив на позовну заяву.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Положеннями статті 251 ЦПК України передбачено випадки у разі яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зокрема, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Своєю чергою реалізація завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною третьою статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що надалі неодноразово продовжувався.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідач на підтвердження наявності обставин для зупинення провадження у справі надав припис військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2023 №125 та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.07.2023 №209, з якого вбачається, що військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 , оператора другої польової лазні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 20.07.2023 №381-РС на посаду оператора польової лазні взводу матеріального забезпечення 455 окремого піхотного батальйону з 28 липня 2023 справу і посаду у військовій частині НОМЕР_3 здав і вибув до 455 окремого піхотного батальйону для подальшого проходження військової служби. 28 липня 2023 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Сукупний аналіз вищенаведених обставин та положень закону вказує на те, що надана відповідачем копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.07.2023 №209 та припис військової частини НОМЕР_3 від 28.07.2023 №125 не підтверджують перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, та не дає підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки сам лише факт перебування ОСОБА_3 у складі ЗСУ не доводить факту перебування його у структурному підрозділі ЗСУ, що переведений на воєнний стан.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави, визначені у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі.

Окрім цього, суд звертає увагу, що предметом справи є стягнення аліментів на утримання дитини та зупинення провадження у справі та її тривалий розгляд може мати негативні наслідки для захисту прав та інтересів дитини.

До того ж, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 252, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі №760/7164/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.О. Козленко