ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 рокусправа № 380/2055/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.11.2023 №133650002066 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи та навчання з 01.09.1975 по 20.07.1977, з 01.03.1980 по 04.04.1980, з 05.04.1980 по 31.08.1980, з 01.09.1980 по 25.07.1981, з 07.06.1990 по 24.05.1995.

Ухвалою від 31 січня 2024 року відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка у листопаді 2023 звернулась до відповідача 1 про призначення пенсії. Рішенням відповідача 2 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивачка вважає рішення протиправним, оскільки відповідач 2 неправомірно не зарахував до страхового стажу період її навчання з 01.09.1975 по 20.07.1977 через зміну прізвища у шлюбі. Також неправомірно не зарахував період роботи у Республіці Казахстан з 01.01.1992 по 24.05.1995, оскільки з 19.06.2023 року Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, припинила свою діяльність в Україні, проте була чинною на час набуття позивачкою стажу. Крім цього відповідач 2 не зарахував періоди роботи позивачки із 01.03.1980, оскільки відсутній запис про звільнення. Позивачка стверджує, що її трудова книжка містить усі необхідні записи та заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях №162 від 20.06.1974 (чинної у період навчання).

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало суду відзив, у якому заперечило проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою (встановленого взірця) від 03.11.2023 щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058, до якої долучено пакет документів. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та прийняло рішення від 09.11.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058, про що повідомлено заявника листом.

До заяви про призначення пенсії по віку позивачем подано трудову книжку НОМЕР_1 від 25.05.1977, в якій є записи про працю ОСОБА_1 у м. Екібастуз Казахстану та навчання в Республіці Казахстан. Україна припинила свою дію в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 з 19 червня 2023 року. З урахуванням зазначеного, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області не скористався правом подання відзиву.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2019 році звернулася до Самбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з приводу призначення пенсії за віком.

31.10.2019 отримала довідку, що станом на 25.10.2019, дату звернення, її страховий стаж становив 20 років, що не давало права на призначення пенсії за віком у віці 59 років. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату 02.08.2023.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 вдруге звернулась щодо призначення пенсії, до заяви додала наступні документи:

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , в якому зазначено про народження громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- атестат № 4427 від 20.07.1977, виданий ОСОБА_2 Професійно- технічним училищем № 27 м. Львова про навчання строком два роки з 01.09.1975 по 20.07.1977;

- свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , видане 29.03.1990 у Казахській ССР, про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- паспорт громадянина України (ID картка) № НОМЕР_4 , виданий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 06.12.2023 № 1300-5206-8/178438 відповідач 1 повідомив позивачку про рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.11.2023 № 133650002066, яке за принципом екстериторіальності прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач 2 у спірному рішенні про відмову зазначає:

«… Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 03.11.2023.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 59 років.

Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не менше 26 років з січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 страхового стаж)7, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 страхового стажу, передбаченого частиною першого статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Вік заявниці 63 роки.

Загальний страховий стаж становить 17 років 01 місяць 21 день.

До страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1975 по 20.07.1977, оскільки написання прізвища у атестаті № 4427 від 20.07.1977 не співпадає з написанням прізвища у паспорті заявниці. Документ про зміну прізвища не надано.

- періоди, відображені у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 25.05.1977, а саме:

- період навчання, оскільки відсутній номер та дата видачі атестату,

- робота в Казахстані з 01.01.1992 по 24.05.1995, оскільки з 19.06.2023 року Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, припинила свою діяльність в Україні. Починаючи з 19.06.2023 року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/ договорів. На. сьогодні двосторонній договір між Україною та Казахстаном не заключено.

- 01.03.1980 по ...., оскільки відсутній запис про звільнення.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування …».

Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Щодо соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону України"Про пенсійне забезпечення"від 05 листопада 1991 року №1788-XII (Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За змістом трудової книжки позивачки НОМЕР_1 в межах спірного періоду (з 01.09.1975 по 24.05.1995) щодо спірних періодів роботи позивачки містяться наступні записи:

До поступлення в ОРС «Екібастузуголь» (16.05.1977) навчалась в ТУ-27 м. Львів;

РСЖЕУ треста Екібастузенергобуд

01.03.1980 прийнята прибиральницею у гуртожиток № 28;

05.04.1980 переведене черговою в гуртожиток № 28;

01.09.1980 зарахована до учнів училища у групу продавців;

25.07.1980 відрахована із учнів у зв`язку із закінченням училища; …

ПМП ОСОБА_4

07.06.1990 прийнята продавцем у комерційну службу;

24.05.1995 звільнена за власним бажанням.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачці періоду навчання в ТУ-27 м. Львів із 01.09.1975 до 20.07.1977 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: … д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У спірному рішенні відмова мотивована тим, що написання прізвища у атестаті № 4427 від 20.07.1977 не співпадає з написанням прізвища у паспорті заявниці. Документ про зміну прізвища не надано.

Суд не погоджується із відмовою, оскільки при поданні заяви щодо призначення пенсії позивачка подала свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , в якому зазначено про народження громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; НОМЕР_5 від 20.07.1977, виданий ОСОБА_2 Професійно- технічним училищем № 27 м. Львова про навчання строком два роки з 01.09.1975 по 20.07.1977, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , видане 29.03.1990 у Казахській ССР, про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням про присвоєння позивачці після розірвання шлюбу прізвища ОСОБА_5 .

Також зміну прізвища підтверджено на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 , записом «Прізвище ОСОБА_6 змінено на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 виданого Екібастузьким бюро ЗАГС 17.05.1978».

Такий запис відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях №162 від 20.06.1974.

Згідно п. 2.17. Інструкції - у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступних документів: про час навчання у професійно-технічних та інших училищах, на курсах та школах щодо підвищення кваліфікації, з перекваліфікації та підготовки кадрів.

Із першого запису у трудовій книжці серії НОМЕР_1 вбачається, що перед внесенням запису про прийняття на роботу в ОРС «Екібастузуголь», внесено запис про навчання: «До прийняття в ОРС «Екібастузуголь» навчалася в ТУ 27 м. Львова» з посиланням на Атестат.

Відтак, враховуючи викладене, Відповідач 2 неправомірно не зарахував до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1975 по 20.07.1977 у Професійно-технічному училищі № 27 м. Львова.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання у Казахській ССР з 01.09.1980 до 25.07.1981, суд зазначає наступне.

Причиною не зарахування у спірному рішенні зазначено «оскільки відсутній номер та дата видачі атестату».

Суд зауважує, що трудова книжка позивачки містить чіткий запис: «… 01.09.1980 зарахована до учнів училища у групу продавців; 25.07.1980 відрахована із учнів у зв`язку із закінченням училища…».

Так згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях №162 від 20.06.1974 (чинної у період навчання), а саме у п 2.15 зазначено, що студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання у денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах просування. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукового закладу) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.

Трудова книжка позивачки містить запис як про зарахування на навчання, так про відрахування у зв`язку із його закінченням.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала наслідків, а отже, й не може впливати на її особисті права (постанова Верховного Суду від 06.02.2018 № 677/277/17).

Відтак суд приходить до висновку, що відсутність запису у трудовій книжці про номер і дату видачі атестату не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні такого стажу до страхового.

Щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи у у Казахській ССР із 01.03.1980 до 24.07.1995, суд зазначає наступне.

Причиною відмови у спірному рішенні вказано «… робота в Казахстані з 01.01.1992 по 24.05.1995, оскільки з 19.06.2023 року Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, припинила свою діяльність в Україні. Починаючи з 19.06.2023 року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/ договорів. На. сьогодні двосторонній договір між Україною та Казахстаном не заключено; - 01.03.1980 по ...., оскільки відсутній запис про звільнення…»

Суд не погоджується із такою відмовою з огляду на наступне.

Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у зарахуванні вказаного стажу роботи є припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року.

Із приводу цього, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так само, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (надалі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності до абзаців першого, другого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року (далі Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Республікою Казахстан та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Записи про періоди роботи позивачки в Республіці Казахстан, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачами не доведено та судом не встановлено.

Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

Також між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан укладена Угода про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення. Дата підписання: 21.09.1995. Пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Казахстан та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої вони проживають (ст. 4 Угоди).

Призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації (ст. 6 Угоди).

Доводи відповідача 1 щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача період роботи в Республіці Казахстан з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період роботи позивачки вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак суд приходить до висновку про необхідність зарахування позивачці до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи у Республіці Казахстан: з 01.03.1980 по 04.04.1980, з 05.04.1980 по 31.08.1980, з 07.06.1990 по 24.05.1995.

Враховуючи наведене суд задовольняє позов у частині скасування спірного рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати до страхового стажу вказаних періодів роботи.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати пенсію, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та вирішення питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .

Суд констатує, що страховий стаж позивачки не є обчисленим із урахуванням спірного стажу, а суд не може перебирати на себе функцію відповідачів та проводити його обчислення.

Оскільки до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд зобов`язує відповідача 2 повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.11.2023 №133650002066 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 поверх, м.Харків, 61022) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) періодів роботи та навчання з 01.09.1975 по 20.07.1977, з 01.03.1980 по 04.04.1980, з 05.04.1980 по 31.08.1980, з 01.09.1980 по 25.07.1981, з 07.06.1990 по 24.05.1995 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.11.2023, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 807 (вісімсот сім) грн 43 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 поверх, м.Харків, 61022).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна