ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1563/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицької О. В.,

Шишацької селищної ради Полтавської області - не з`явися,

Головного управління

Держгеокадастру у Полтавській області - не з`явився,

ОСОБА_1 - Шведенка П. Ю.,

Фермерського господарства «В.В.С» - Шведенка П. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) ОСОБА_1 , Фермерського господарства «В.В.С»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (у складі колегії суддів: Бородіна Л. І. (головуючий), Здоровко Л. М., Лакіза В. В.)

у справі № 917/1563/23

за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства «В.В.С»,

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ;

4) у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно:

- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,6834 га, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112202053257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17931141 від 07.12.2016;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 4,9703 га, кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 428891553257 від 01.02.2017, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18863455 від 01.02.2017;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 3,9289 га, кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1112107153257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17929338 від 07.12.2016;

5) зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельні ділянки: кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (наразі Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади); кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Жоржівської сільської ради (наразі Жоржівський старостинський округ Шишацької територіальної громади); кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської рад (наразі Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідно до вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116,118,121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах (аукціоні). Оскільки на час укладення оспорюваних договорів оренди ОСОБА_1 вже отримав значну кількість земельних ділянок, створив і зареєстрував Фермерське господарство «В.В.С.» (далі - ФГ «В.В.С.»), в якому є одним із засновників, то отримання ним спірних земельних ділянок мало відбутися на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди. Крім того прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадстру у Полтавській області під час розгляду поданих клопотань та вирішення питання щодо надання в оренду земель на пільгових умовах не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотанні ОСОБА_1 , та не здійснило перевірки наявності раніше переданих останньому земель для ведення фермерського господарства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.09.2023 роз`єднано та виділено у самостійні провадження позовні вимоги заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.

За наслідками роз`єднання позовних вимог у справі № 917/1563/23 розглядалися позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладеного 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,6834 га, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1112202053257 від 07.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17931141 від 07.12.2016; зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташовану за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (наразі Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури оскаржив рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 в апеляційному порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ФГ «В.В.С».

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області в особі Шишацької територіальної громади задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, що розташована за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради (Яреськівський старостинський округ Шишацької територіальної громади) Полтавської області. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2024 року ОСОБА_1 та ФГ «В.В.С» подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просять постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1563/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ФГ «В.В.С» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.06.2024.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому стверджує, що мало повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою, а також зазначає, що позивачем не надано доказів порушення законодавства ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Оскільки зі змісту зазначеного відзиву вбачається, що він не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги (частина 2 статті 295 ГПК України), то такий відзив за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, поданим без доказів сплати судового збору. За таких обставин, враховуючи, що ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, Суд залишається поданий ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відзив без розгляду (такі висновки щодо застосування статей 295, 297 ГПК України викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 25.01.2023 у справі № 903/933/21, 23.01.2024 у справі № 908/174/20).

10.06.2024 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень, фактично вони є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 ГПК України, без клопотання про його поновлення, а тому такі додаткові пояснення залишаються Судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Шишацької селищної ради Полтавської області, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання своїх представників не напрвили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 та ФГ «В.В.С», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 26.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0085 га для ведення фермерського господарства в оренду з земель за межами населеного пункту на території Яреськівської сільської ради Шишацького району. У додатках до клопотання зазначено про долучення ксерокопії паспорта та індикаційного коду; копії диплому; викопіровки земельної ділянки та обґрунтування.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання ОСОБА_1 , послався на те, що має бажання створити фермерське господарство та взяти у довгострокове користування на правах оренди землю площею 2,0085 га на території Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області для вирощування сільськогосподарських культур. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що має вищу сільськогосподарську освіту, тридцять років практичної роботи в сільському господарстві та забезпечений матеріально-технічною базою для обробки землі.

Наказом ГУ Держземагенства у Полтавській області від 03.10.2014 № 3758-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0085 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області.

30.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6834 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та надати її в оренду на 7 років з орендною платою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки 1 гектара відповідного сільськогосподарського угіддя, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в межах Яреськівської сільської ради Шишацького району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7804-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області; надано громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 1,6834 га ріллі (кадастровий номер 5325786000:00:034:0045), в довгострокову оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства на території Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області за межами населених пунктів.

19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець згідно з наказом від 12.10.2016 № 7804-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5325786000:00:034:0045) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області (пункт 1).

За умовами пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6834 га, у тому числі ріллі - 1,6834 га.

Договір укладено на термін 7 років (пункт 8 договору).

Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації права оренди (пункт 19 договору).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (пункт 44 договору).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.08.2023 № 343907282 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325786000:00:034:0045 за ОСОБА_1 зареєстровано 07.12.2016, номер запису 17931141.

Судом апеляційної інстанції установлено та не заперечується сторонами, що після укладення договору оренди землі від 19.10.2016 ОСОБА_1 . фермерське господарство не створив, а фактичне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га, передав раніше створеному ФГ «В.В.С.».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ «В.В.С.» (код ЄДРПОУ 40492995), зареєстроване 19.05.2016, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками якого є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Також судом апеляційної інстанції установлено, що за інформацією, наданою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у листі від 02.12.2019 № 10-16-0.3-7583/2-19, ОСОБА_1 земельні ділянки за результатами земельних торгів у формі аукціону на території Шишацького району не надавалися.

Крім того, відповідно до наведеної у зазначеному листі інформації ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства були надані земельні ділянки державної власності:

1) кадастровий номер 5325786000:00:031:0085, площею 4,0901 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05.10.2015 № 2194/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

2) кадастровий номер 5325782000:00:002:0036, площею 12,2104 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05.10.2015 № 2191/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

3) кадастровий номер 5325782000:00:002:0035, площею 5,4164 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 05.10.2015 № 2187/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

4) кадастровий номер 5325786000:00:023:0035, площею 16,5247 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 530/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

5) кадастровий номер 5325782000:00:002:0034, площею 12,9227 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 529/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

6) кадастровий номер 5325782000:00:003:0097, площею 3,8615 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 528/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

7) кадастровий номер 5325782000:00:002:0033, площею 8,7929 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 527/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

8) кадастровий номер 5325786000:00:033:0071, площею 2,0867 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 526/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

9) кадастровий номер 5325786000:00:021:0070, площею 3,4899 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 525/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

10) кадастровий номер 5325786000:00:023:0036, площею 0,6002 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 524/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

11) кадастровий номер 5325786000:00:024:0059, площею 18,6141 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 523/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

12) кадастровий номер 5325786000:00:021:0069, площею 5,9000 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 522/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

13) кадастровий номер 5325781600:00:005:0514, площею 9,6971 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 521/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

14) кадастровий номер 5325781600:00:005:0515, площею 10,0000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 520/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

15) кадастровий номер 5325781600:00:002:0337, площею 43,0357 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 519/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

16) кадастровий номер 5325781600:00:004:0477, площею 0,1134 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 518/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

17) кадастровий номер 5325781600:00:005:0516, площею 8,9000 га, розташована на території Гоголівської сільської ради. наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 517/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

18) кадастровий номер 5325783800:00:019:0022, площею 29,9497 га, розташована на території Пришибської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 516/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

19) кадастровий номер 5325783800:00:019:0020, площею 5,0002 га, розташована на території Пришибської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 515/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

20) кадастровий номер 5325781600:00:004:0476, площею 0,4502 га, розташована на території Гоголівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 514/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

21) кадастровий номер 5325783800:00:019:0021, площею 16,0001 га, розташована на території Пришибської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 513/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

22) кадастровий номер 5325780500:00:023:0063, площею 9,6468 га, розташована на території Великобузівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2015 № 512/0/75-15-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

23) кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7804-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

24) кадастровий номер 5325786000:00:033:0070, площею 3,9289 га, розташована на території Яреськівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7806-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

25) кадастровий номер 5325782000:00:002:0037, площею 4,9703 га, розташована на території Жоржівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7800-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

26) кадастровий номер 5321084000:00:003:0508, площею 21,9975 га, розташована на території Надеждинської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7748-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

27) кадастровий номер 5321084000:00:001:0002, площею 61,9930 га, розташована на території Надеждинської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7750-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

28) кадастровий номер 5321081300:00:004:0312, площею 24,7000 га, розташована на території Балясненської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7805-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

29) кадастровий номер 5321081300:00:004:0311 площею 8,8400 га, що розташована на території Балясненської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7751-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

30) кадастровий номер 5321084100:00:005:0062, площею 1,5000 га, що розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7749-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

31) кадастровий номер 5321081300:00:002:0088, площею 4,6000 га, що розташована на території Балясненської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.10.2016 № 7752-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

32) кадастровий номер 5321084100:00:002:0163, площею 6,9741 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.12.2014 № 5009-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

33) кадастровий номер 5321084100:00:002:0164, площею 2,2645 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.12.2014 № 5013-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

34) кадастровий номер 5321084100:00:006:0264, площею 3,4799 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.12.2014 № 5014-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

35) кадастровий номер 5321085800:00:001:0090, площею 12,4000 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.12.2014 № 5010-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

36) кадастровий номер 5321084100:00:005:0063, площею 14,6692 га, розташована на території Нелюбівської сільської ради, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.12.2014 № 5022-СГ, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

Право оренди ОСОБА_1 на зазначені вище земельні ділянки відображено в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.08.2023 № 343907282.

Предметом розгляду у справі № 917/1563/23, що розглядається, є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Шишацької селищної ради Полтавської області (яка представляє інтереси Шишацької територіальної громади) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, укладеного 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,6834 га, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.12.2016 № 17931141; зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки (19.10.2016) Шишацька селищна рада не була розпорядником спірної земельної ділянки, а також не є правонаступником ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до неї не перейшли права та обов`язки суб`єкта, якому вони належали раніше. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність наявності у Шишацької селищної ради права розпорядження спірною земельною ділянкою на час вчинення оскаржуваного правочину та про відсутність доказів порушення прав позивача станом на 19.10.2016.

Також, суд першої інстанції врахувавши, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку є похідними позовними вимогами, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дослідивши підстави і порядок отримання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, врахувавши створення цією особою фермерського господарства до одержання такої земельної ділянки, а також встановлені обставини повторного звернення ОСОБА_1 для отримання спірної земельної ділянки за позаконкурсною процедурою, дійшов висновку про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено без дотримання конкурсних засад за відсутності для цього підстав, передбачених частиною 2 статті 134 ЗК України, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, дійшов висновку про нікчемність такого договору відповідно до положень частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такі вимоги не відповідають неналежному способу захисту прав та інтересів позивача, а отже не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки є нікчемним, він не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю, тому користування ОСОБА_1 земельною ділянкою є незаконним, без встановлених законом підстав, що свідчить про наявність у власника права вимагати усунення перешкод у користуванні і розпорядженні цією земельною ділянкою. При цьому врахувавши, що спірна земельна ділянка була переведена із державної у комунальну власність, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність Шишацької селищної ради спірну земельну ділянку.

ОСОБА_1 та ФГ «В.В.С» у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, зазначають пункти 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_5 виконав усі умови, передбачені Законом України «Про фермерське господарство», з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства; відсутність порушень процедури в цій частині; що Закон України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містив застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок; що всі правовідносини, які виникли до укладання спірних договорів оренди, слід кваліфікувати як переддоговірні; відсутність правопорушення в діях ОСОБА_1 у зв`язку з укладанням спірних договорів оренди в жовтні 2016 після входу до складу засновників ФГ «В.В.С» у травні 2016, адже первинне волевиявлення щодо вступу в спірні правовідносини мало місце 06.08.2014, після чого розпочалась переддоговірна стадія правовідносин, яка не має жодних часових обмежень; що позивач у своїй заяві не вказує на конкретні обставини нанесення шкоди інтересам держави; добросовісного виконання ОСОБА_1 обов`язків орендаря, абсолютного розуміння та підтримки громади, в якій він здійснює свою діяльність.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, виходить із такого.

У межах справи, що розглядається, спірним є питання правомірності договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів у випадку неодноразової реалізації такого права.

Конкурентний спосіб набуття прав на земельну ділянку державної чи комунальної власності врегульовано статтею 134 ЗК України, частиною 2 якої передбачено перелік випадків, коли такі земельні ділянки або права на них не підлягають продажу на земельних торгах і до яких належала передача громадянам земель для ведення фермерського господарства.

Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: «передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва».

Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться, який застосовується до передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Цим порядком визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані з діяльністю фермерських господарств, регулюються також приписами Закону України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частин 2, 4 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсності договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціальний щодо статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Водночас Велика Палата Верховного Суду постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство. Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц).

Крім того, відповідно до висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Разом з цим, у постанові від 16.02.2024 у справа № 917/1173/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду звернув увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного та нікчемного правочину, зокрема, як такого, що порушує публічний порядок.

Так, за висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункти 71-73) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункти 74, 75) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Як зазначалось вище, змінами до частини 2 статті 134 ЗК України, внесеними Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», який набув чинності з 03.04.2016, земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому положеннями пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

Наведене свідчить про помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що оспорюваний договір оренди землі, є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, а доводи касаційної скарги щодо застосування вказаної норми частково обґрунтовані. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, спірний договір оренди є оспорюваним.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21 та від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21, який суд касаційної інстанції відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину.

У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що звертаючись до органу державної влади із заявою про отримання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 було обґрунтовано розмір земельної ділянки, яку він просив передати йому в оренду, з урахуванням можливості її обробітку, а також того, що ОСОБА_1 надавалися пояснення та докази щодо перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 протягом 2014-2016 років неодноразово вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримавши в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі, що визнано останнім під час розгляду даного спору та не спростовується у касаційній скарзі.

Таким чином, врахувавши встановлені судом апеляційної інстанції ключові для цієї справи обставини, Верховний Суд вважає, що повторна реалізація громадянином ( ОСОБА_1 ) права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду він мав можливість використати лише один раз.

За таких обставин, наявні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладеного 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (Шишацькою селищною радою Полтавської області) та ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначене, а також наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для формування висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, як просять скаржники у касаційній скарзі.

Крім того, ОСОБА_1 та ФГ «В.В.С.» підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, також зазначає пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

Проте, у поданій касаційній скарзі скаржниками взагалі не наведено жодного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від якого вони вважають за необхідне відступити, не зазначено жодної постанови Верховного Суду, у якій викладено такий висновок, жодної норми права (абзац, пункт, частина статті) щодо застосування якої у подібних правовідносинах Верховним Судом викладено такий висновок, а також мотивів відступлення від такого висновку.

Зважаючи на викладене, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги заявлені не в межах підстав касаційного оскарження, не спростовуються вказаних вище обставин, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови з цих мотивів.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині відмови у визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладеного 19.10.2016 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (Шишацькою селищною радою Полтавської області) та ОСОБА_1 з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог. У решті постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Фермерського господарства «В.В.С» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 917/1563/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладеного 19.10.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Шишацькою селищною радою Полтавської області) та ОСОБА_1 .

У цій частині прийняти нове рішення. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5325786000:00:034:0045, площею 1,6834 га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Яреськівської сільської ради Шишацького району, для ведення фермерського господарства, укладений 19.10.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Шишацькою селищною радою Полтавської області) та ОСОБА_1 .

3. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 917/1563/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко