ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024м. ХарківСправа № 922/618/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", с. Андріївка Ізюмського району про стягнення 1748385,51 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Зливка К.О., посвідчення № 072876 від 01.03.2023 року

позивача - Старов В.П., дов. від 15.03.2024 року

відповідача -не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 червня 2023 року (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" шкоду заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1 748 385,51 грн , за наступними реквізитами, з них: 1632783,85 грн на користь держави (в особі Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади) на рахунок UA548999980333179331000020575, отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Ізюм/24062100, код одержувача - 37874947, Банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності"; 115601,66 грн на користь держави (в особі Оскільської сільської об`єднаної територіальної громади) на рахунок UA418999980333149331000020563, отримувач - ГУК Харків обл/СТГ Оскіл/24062100, код одержувача - 37874947, Банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" та стягнуто з Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір в сумі 26225,78 грн.

13 липня 2023 року по справі № 922/618/22 було видано відповідні накази.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу Державного підприємства Ізюмське лісове господарство залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 08 червня 2023 у справі №922/618/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 січня 2024 року касаційну скаргу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2023 року та рішення Господарського суду Харківської області від 08 червня 2023 року у справі №922/618/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року визначено склад суду для розгляду даної справи - суддя Хотенець П.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 лютого 2024 року ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; почато у справі № 922/618/22 підготовче провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 05 березня 2024 року о 12 годин.

20 лютого 2024 року через систему "Електронний суд", Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" подано відзив (вхідний № 4659) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

20 лютого 2024 року через систему "Електронний суд", Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" подано відзив (вхідний № 4661) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

05 березня 2024 року електронною поштою, Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" подано клопотання (вхідний № 6062) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 05 березня 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 18 березня 2024 року о 12:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 18 березня 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 21 березня 2024 року о 16 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2024 року у задоволенні клопотання Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" про допит свідків відмовлено; у задоволенні клопотання Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" про призначення по справі комплексної лісівничо дендрологічної експертизи відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 21 березня 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2024 року о 13:20 годин.

04 квітня 2024 року електронною поштою, Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" подано клопотання (вхідний № 9014) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 06 травня 2024 року; клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 30 квітня 2024 року о 13:30 годин.

Протокольною ухвалою суду від 30 квітня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України про закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2024 року о 13:30 годин.

13 травня 2024 року електронною поштою, Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" подано клопотання (вхідний № 12453) про розгляд справи без участі представника відповідача, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи..

Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 22 травня 2024 року о 13:20 годин.

Протокольною ухвалою суду від 22 травня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 11 червня 2024 року о 12:30 годин.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор вказує, що з моменту проведення перевірки та встановлення факту не належної охорони та збереження лісів які перебувають у постійному користуванні в Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", що призвело до незаконної вирубки дерев, якою заподіяно збитків на загальну суму 768619,56 грн., пройшло понад півроку, однак Державна екологічна інспекція у Харківській області до теперішнього часу з відповідним позовом до Господарського суду не зверталась.

Разом з цим, як свідчать матеріали інспекційної перевірки претензії на адресу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" Державною екологічною інспекцією у Харківській області щодо відшкодування завданої шкоди надіслані ще 25 березня 2021 року та 31. березня 2021 року, тобто вже більше 9 місяців тому.

Жодних інших заходів Державною екологічною інспекцією у Харківській області станом по теперішній час не вжито.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку. Прокурор - особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (стаття 131-1 Конституції, пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру"). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Відповідно до статті 50 Конституції України право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07 квітня 2020 року, до повноважень Держекоінспекції в області належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Держекоінспекція в області, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є позивачем у справі.

Проте, Державною екологічною інспекцією у Харківській області з моменту пред`явлення претензій Державному підприємству "Ізюмське лісове господарство" до цього часу не вжито заходів щодо стягнення заподіяної Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" шкоди, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 02 листопада 2021 року Окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію у Харківській області про наявність підстав для звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" коштів у сумі 1748385,51 грн.

Разом з тим, Державною екологічною інспекцією у Харківській області листом від 25 листопада 2021 року повідомлено Окружну прокуратуру про неможливість звернутися до суду з відповідною позовною заявою у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Враховуючи викладене, 26 листопада 2021 року Окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області повідомлення з зазначенням інформації про те, що прокуратура має намір самостійно звернутися з відповідною позовною заявою до суду.

Таким чином, у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаний механізм дій, що передує зверненню прокурора з позовом до суду повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Зокрема, у вказаній постанові судом зазначено про те, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 80).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81).

Враховуючи викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Держекоінспекції згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 131-1 Конституції України являється несплата Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" вищевказаної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.

Прокурор вказує про те, що в ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області (позивачем) в період з 11 березня 2021 року по 17 березня 2021 року, в ході планової перевірки, на підставі статті 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230, наказу №225/12-02 від 05 березня 2021 року "Про здійснення планового заходу (перевірки) Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", направлення від 25 березня 2021 року №225/12-02/06-04 проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у господарській діяльності Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (відповідача), що здійснює діяльність, зокрема, з лісівництва та іншу діяльність у лісовому господарстві, з надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний).

За результатами проведеної перевірки позивачем 17 березня 2021 року складено акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №225/12-02/06-04, який отримано 17 березня 2021 року головним лісничим Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" Романенком С.С. (в графі для підписів зазначено: "Другий примірник акту отримав 17 березня 2021 року, від підпису відмовився, заперечення до акту будуть подані у встановлений законом термін, головний лісничий, підпис, Романенко С.С.)

У вказаному акті зафіксовано та перелічено виявлені правопорушення.

Зокрема встановлено, що вказаним суб`єктом господарювання в межах 111 кварталу Артемівського лісництва на території комплексної пам`ятки природи місцевого значення "Гора Крем`янець" допущено побутове засмічення території поодинокими предметами у кількості 52 шт, крім того, на території РЛП "Ізюмська лука" в межах 585 кварталу Піщанського лісництва також допущено побутове засмічення території поодинокими предметами у кількості 98 штук, що є порушенням статтей 5, 14 Закону України "Про природно заповідний фонд України", статті 50 Закону України "Про охорону земель". Внаслідок допущення вказаних поршень державі заподіяно збитки на загальну суму 2400 грн (пункту 25 Опису виявлених порушень)

Крім того, відповідно до матеріалів перевірки Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" допущено незаконної рубку 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев у кварталі 266 виділ 5.1 Ізюмського лісництва. В результаті вказаного порушення державі заподіяно збитки на суму 1557823,35 грн.

Так, при проведенні позапланової перевірки у період з 19 листопада 2020 року по 20 листопада 2020 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області встановлено, що на території Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" було призначено санітарні рубки в насадженнях не ушкоджених хворобами лісу та без урахування категорії стану дерев.

Відповідачу було видано лісорубний квиток від 29 вересня 2020 року серії ХА Ж №001417 на проведення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство".

Згідно Акту лісопатологічного обстеження та оцінки санітарного стану насаджень від 06 грудня 2019 року причиною призначення рубки на вказаних вище ділянках є "коренева губка", проте на момент обстеження 19 листопада 2020 року в кварталі 266 виділах 5.1 та 13.1 ознак ураження дерев "кореневою губкою" виявлено не було.

Прокурор зазначає, що станом на 11 березня 2021 року лісорубний квиток від 29 вересня 2020 року серії ХАЖ №001417 на проведення рубки в кварталі 266, виділ 5.1 площею 0,9 га та кварталі 266 виділ 13.1 площею 1 га Ізюмського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" всупереч вимогам статтей 69, 78 Лісового кодексу України не був анульований, а рубки проведені в повному обсязі.

Прокурор вказує, що в ході проведення планової перевірки з 11 березня 2021 року по 17 березня 2021 року посадовими особами позивача було здійснено перелік пнів зрубаних дерев в кварталі 266 виділ 5.1 площею 0,9 га (виявлено рубку 180 сироростучих та 2 сухостійних дерев). В свою чергу в кварталі 266 виділ 13.1 Ізюмського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" на площі 1 га було здійснено підготовку ґрунту для посадки лісових культур, що унеможливлює проведення переліку пнів зрубаних дерев.

Таким чином, за твердженнями прокурора, в кварталі 266 виділ 5.1 незаконно знесено 180 сироростучих та 2 сухостійних дерева, що не ушкоджені хворобою та не підлягали вирубуванню (пункт 26. Опису виявлених порушень).

Разом з тим, як вказує прокурор, підприємством допущено незаконну рубку 7 дерев в межах кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва, внаслідок чого державі заподіяно збитки на суму 83184,77 грн.

В межах зазначеної рубки 16 березня 2021 року проведено контрольний перелік пнів зрубаних дерев в присутності відповідальних осіб Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", за результатами якого складено відомість переліку пнів зрубаних дерев та встановлено, що згідно матеріалів відводу до переліку взято дерева породи сосна звичайна в загальній кількості 123 штуки.

За результатами контрольного переліку пнів зрубаних дерев в кварталі 50 виділ 11.1 Артемівського лісництва, шляхом переводу пнів на 1/Зм виявлено незаконну рубку 7 дерев (діаметри пнів 45 см - 4 шт, 46 см - 2 шт, 47 см - 1 шт) які не зазначені у матеріалах відводу (п. 34. Опису виявлених порушень).

Також, прокурор зазначає, що відповідачем допущено видалення 8 дерев, (діаметрами пнів 22 см - 1 шт, 24 см - 1 шт, 25 см - 2 шт, 28 см - 1 шт, 29 см - 2 шт, 34 см - 1 шт) в кварталі 568 виділ 28 Піщанського лісництва без лісорубного квитка, в момент проведення рубки на підставі лісорубного квитка Ж №001409 від 22 вересня 2020 року в кварталі 568 виділ 19.1 Внаслідок вказаних дій державі заподіяно збитки на суму 30848,89 грн.

Як вказує прокурор, факт порушення виявлено 15 березня 2021 року (пункт 35. Опису виявлених порушень).

Вказані факти на думку прокурора є порушенням вимог статтей 19, 69, 78 Лісового Кодексу України, абзацу 5 пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23 травня 2007 року.

Разом з тим, відповідно до матеріалів перевірки встановлено, що Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" в період з 12 березня 2018 року по 12 березня 2021 року здійснювався забір води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачу води населенню без дозволу, що є порушенням вимог статтей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення". Обсяг забору води склав 17 тис м.куб. На підставі викладеного розраховано заподіяний державі збиток що становить 74128,50 грн (пункт 15. Опису виявлених порушень).

За наслідками виявлених незаконної рубки дерев, що перелічені вище, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області, за участі працівників Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", здійснено обміри пнів незаконно зрубаних дерев та складені відомості переліку пнів незаконно зрубаних дерев, у яких зазначено їх кількість, стан та діаметри пнів.

Як стверджує прокурор, працівники лісгоспу від підпису у відомостях переліку пнів незаконно зрубаних дерев, відмовилися, про що зроблено відповідну відмітку. Вказані порушення відображено у вищезазначеному акті перевірки.

Таким чином, як зазначає прокурор, Державною екологічною інспекції у Харківській області встановлено та задокументовано факти самовільної, незаконної рубки дерев на території лісових масивів кварталу 266 виділу 5.1 Ізюмського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", кварталу 568 виділу 28 Піщанського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" та кварталу 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" що свідчить про протиправність поведінки вказаного держлісгоспу, яка полягає у неналежному забезпеченні охорони та захисту лісових насаджень.

У подальшому позивачем, на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665, 20 серпня 2019 року здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної державі відповідачем внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 1671866,01 грн, а саме: у кварталі 266 виділ 5.1 Ізюмського лісництва - 1557832,35 грн; у кварталі 568 виділ 28 Піщанського лісництва - 30848,89 грн; у кварталі 50 виділу 11.1 Артемівського лісництва - 83184,77 грн.

Позивачем з метою добровільного відшкодування вказаної шкоди надіслані на адресу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" претензії за №№ 38, 39 та 40 від 31 березня 2021 року за вихідними №№1413-06-04, 1414-06-04, 1421-06-04 відповідно, щодо сплати шкоди у добровільному порядку.

Також, позивачем згідно з додатком №10 до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24 липня 2013 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок самовільного використання земель, зняття ґрунтового покриття, забруднення та засмічення їх території" складено розрахунки шкоди заподіяної об`єктам природно заповідного фонду: комплексній пам`ятці природи місцевого значення "Гора Крем`янець" та Регіональному ландшафтному парку "Ізюмська Лука", внаслідок побутового засмічення їх території покинутими речами на загальну суму 2400 грн, а саме: комплексна пам`ятка природи місцевого значення "Гора Крем`янець" на суму 832 грн; регіональний ландшафтний парк "Ізюмська Лука" на суму 1560 грн.

З метою добровільного відшкодування вказаної шкоди позивачем надіслані на адресу Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" претензії за №№ 34 та 35 від 25 березня 2021 року за вихідними №№1300-09-04, 1299-09-04 відповідно, щодо сплати шкоди у добровільному порядку.

Крім того, Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389 та зареєстровано в Мін`юсті України 14 серпня 2009 року за №767/16783, зі змінами внесеними згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 13 жовтня 2015 року №367 та зареєстровано в Мін`юсті України від 05 листопада 2015 року за №1369/27814 розраховано збитки заподіяні державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), який становить 74128,5 грн.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, позивачем 24 березня 2021 року винесено припис за № 07/06-10 який вручено головному інженеру Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" Шаповалову О.В.

Дії Державної екологічної інспекції у Харківській області під час проведення заходу державного нагляду щодо дотримання відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що оформлені актом від 17 березня 2021 року №225/12-02/06-04 Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" в судовому порядку не оскаржувалися.

Разом з тим, 23 березня 2021 року Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" на адресу позивача скеровано письмові заперечення до вказаного акту, доводи яких, на думку прокурора, жодним чином не спростовують висновки та обставини, викладені в Акті перевірки.

Про результати розгляду вказаних заперечень позивачем повідомлено Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" листом від 09 квітня 2021 року з детальним описом обставин, що вказують на безпідставність заперечень, тобто спростуванням усіх доводів Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство".

Таким чином, прокурор вказує, що Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" заподіяну державі шкоду внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1748 385,51 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що висновок господарських судів ґрунтується на викладенні опису виявлених порушень вимог законодавства, наведених у Акті, проте належне дослідження обставин щодо фактичного вчинення Відповідачем відповідних порушень, їх суті та належної фіксації під час перевірки, обґрунтованості заперечень Відповідача на Акт, а також правильності розрахунку спірної шкоди під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не здійснено. Тобто суди визнали доведеними обставини вчинення Відповідачем зазначеного правопорушення, виходячи з відомостей Акта як єдиного і достатнього доказу, залишивши поза увагою необхідність документального підтвердження таких відомостей, зокрема, тих, встановлення яких потребує не лише огляду особами, що беруть участь у перевірці, а й проведення інших досліджень тощо. При цьому, зазначивши про наявність заперечень Відповідача №12-05/247 від 23.03.2021 як невід`ємної частини Акта, суди не встановили змісту таких заперечень та не надали їм правової оцінки шляхом прийняття до уваги або відхилення з певних мотивів. Також суди першої та апеляційної інстанцій безпосередньо не перевірили правильність нарахування Інспекцією розміру заподіяних збитків у цій частині, виходячи з конкретних обставин щодо дійсного обсягу знищених лісових культур з огляду на їх характеристики, що підлягають врахуванні при обчисленні шкоди, та порядок їх встановлення. Визнавши доведеними зазначені правопорушення, суди першої та апеляційної інстанції не перевірили правильність визначення розміру шкоди та достовірність наведених у Акті відомостей щодо кількості, діаметру та ознак пнів у цій частині, зважаючи на обставини здійснення їх замірів із застосуванням відповідних приладів тощо. Господарські суди не з`ясували наявність чи відсутність у наданих Відповідачем запереченнях на Акт зауважень щодо порушень, зазначених у пунктах 34, 35 Опису, зокрема, посилань на наявність певних правових підстав для проведення відповідних рубок, а отже й не надали їм правової оцінки (в разі наявності). У частині спору щодо наявності правопорушення, наведеного в пункті 15 Опису, щодо здійснення Відповідачем у період з 12 березня 2018 року до 12 березня 2021 року забору води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачу води населенню без дозволу в обсязі 17 тис. м3, суди першої та апеляційної інстанції не зазначили, яким чином встановлено Інспекцією та документально підтверджено факт зазначеного забору, а також його обсяг, як підставу для розрахунку відповідних збитків. Також суди не з`ясували обставини щодо відповідності чи невідповідності зазначеного забору води Відповідачем вимогам статті 23 Кодексу України про надра, зокрема з точки зору обсягу та цілей використання, а також вимогам законодавства щодо режиму територій природо-заповідного фонду. У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про незаконність зазначеного забору води (в разі його здійснення).

Враховуючи відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України висновки та вказівки суду касаційної інстанції, суд зауважує, що матеріалів справи вбачається, що отримуючи Акт перевірки від 17 березня 2021 № 225/12-02/06-14, Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" не погодилося із його висновками, надавши заперечення.

Також Акт перевірки від 17 березня 2021 № 225/12-02/06-14 не підписаний всіма інспекторами, що проводили перевірку.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, відсутність підписів у Акті є порушенням частини 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яке свідчить про необ`єктивність висновків Акту та унеможливлює оцінку його в якості належного, допустимого та достовірного доказу.

Щодо записів у графі підпис спеціалістів про відрядження, лікарняний, то доказів таких обставин до Акту не додано.

Згідно пункту 26 Опису виявлених порушень вимог законодавства Акту перевірки від 17 березня 2021 року № 225/12-02/06-14 зазначено, що відповідач на підставі лісорубного квитка від 29 вересня 2020 року серія ХА ЛК № 001417 в кварталі 266 виділ 5.1 та виділі 13.1 Ізюмського лісництва призначено та проведено санітарну рубку через уражання дерев "кореневою губкою", проте, на думку позивача, ознак ураження дерев кореневою губкою виявлено не було.

Проте, Актом лісопатологічного обстеження насаджень, що потребують проведення суцільних рубок санітарних від 06 грудня 2019 року встановлено, що в кварталі 266 у вказаних виділах виявлена інфекційне захворювання коренева губка.

Крім цього, у пункту 27 Акту перевірки зазначено, що у кварталі 172, виділ 7.1 Петрівському лісництві призначено рубку на підставі лісорубного квитка від 24 лютого 2021 року № 001489 через ураження дерев кореневою губкою. Проте, на думку позивача, ознак ураження дерев кореневою губкою виявлено не було.

Проте, Актом лісопатологічного обстеження та оцінки санітарного стану насаджень від 05 листопада 2020 року встановлено, що причиною призначення рубки є ураження дерев кореневою губкою.

Аналогічні доводи інспекція зазначила і щодо призначення у рубку дерев на підставі лісорубного квитка від 28 січня 21 року серія ХА ЛРК № 001477.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Підставою для цивільно-правової відповідальності є порушення лісового законодавства, законодавства України про природно-заповідний фонд, про надра, про охорону земель (стаття 105 Лісового кодексу України, стаття 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд", стаття 65 Кодексу України про надра, стаття 56 Закону України "Про охорону земель"). До таких порушень належать незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників; нецільове використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушення вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; псування, пошкодження чи знищення природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу; самовільне користування надрами тощо.

Згідно частин 1 та 3 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 21 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підставі спеціальних дозволів надаються у користування надра для видобування, зокрема, підземних вод (крім мінеральних), крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, згідно з частиною 1 якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до статтей 67, 68, 69 Лісового кодексу України до спеціального використання лісових ресурсів належать: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування тощо. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети, за спеціальним дозволом лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно відповідними органами виконавчої влади (на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування), власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Згідно Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23 травня 2007 року "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

У постанові Верховного суду від 16 серпня 2022 року у справі №925/1598/20 зазначено, що системний аналіз положень статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Такий самий за змістом висновок наведений також у постанові від 18 травня 2023 року у справі №914/669/22.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно статті 65 Закону України "Про охорону земель" невиконання землекористувачами зазначених обов`язків щодо режиму використання земель, у тому числі захисту їх від забруднення, засмічення, є підставою для застосування до них, зокрема, цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо.

Згідно пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19 квітня 2017 року, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 924/883/21 сформулював правову позицію, згідно якої не допускається включення до такого акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, оскільки, у разі заперечення суб`єктом господарювання, щодо якого проводиться перевірка, зафіксованого в акті факту правопорушення (порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища тощо), він позбавлений можливості спростувати цей факт.

Також Верховний Суд у постанові від 18 травня 2023 року у справі №914/669/22 зауважив, що такий доказ як акт перевірки державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2022 року у справі №925/1598/20 погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності зазначенні у акті детального опису виявленого порушення, відповідних розмірів та приладів, якими здійснено їх заміри, тощо задля правильної фіксації вчиненого порушення закону відповідно до встановлених законодавцем правил та можливості визначити точний розмір завданої шкоди.

У постанові Верховного Суду від 15 червня .2022 року у справі №909/114/21 також зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов`язкової умови для настання відповідальності.

Суд зауважує, що прокурором не надано належних доказів, яким саме чином, коли саме та за присутності кого саме проводилось замірювання діаметрів пнів зрублених дерев, що є ключовим при вирішення питання про наявність шкоди як такої елементу складу цивільного правопорушення. Акт, складений із запереченнями Відповідача, не є належним та допустимим доказом існування шкоди, адже він не містить детального опису виявленого порушення, не зазначено належним чином яким чином було здійснено відповідні заміри дерев, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди. Крім того, у наданих прокурором відомостях переліку пнів зрубаних дерев містять заміри в яких не визначено за якими правилами виміру серединного діаметру пня проводились відповідні заміри, а також не зазначено, яким чином на місцевості загальною площею більше 0,3 га проводились заміри однією рулеткою перевіряючими, визначеними в направленні на проведення перевірки та у який період часу вказаний захід відбувся.

Також прокурором не надано доказів анулювання лісорубних квитків, на які посилається відповідач, а також не надано документального підтвердження своїх доводів щодо відсутності підстав для санітарної вирубки лісу, оскільки акт перевірки державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Інших доказів, зокрема, висновків експертів, спеціалістів, які могли б надати експертне підтвердження про наявність або відсутність бактеріального ураження, матеріали справи не містять.

При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Таким чином встановлені судом обставини та наявні у справі докази виключають можливість покладення на Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" цивільної відповідальності у вигляді стягнення шкоди, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на прокурора.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "21" червня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець