____________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/3650/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, код ЄДРПОУ 40087773) до відповідача Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Металична, 1, код ЄДРПОУ 32094099) про стягнення 414263,70грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» про стягнення 414263,70грн у тому числі 289230,35грн заборгованості, 18139,33грн 3% річних, 106894,02грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» посилається на неналежне виконання Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ» умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №38 від 01.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 відкрито провадження у справі №916/3650/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.10.2023 о 11:50.

В підготовчому засіданні від 05.10.2023 було оголошено перерву на 07.11.2023 о 12:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2023 повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

06.11.2023 за вх.суду№39893/23 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні від 07.11.2023 було оголошено перерву на 30.11.2023 о 11:20 про що зазначено в протоколі судового засідання.

30.11.2023р підготовче засідання не відбулось, у зв`язку із призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 призначено підготовче засідання на 21.12.2023 о 11:30 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.12.2023, підготовче засідання 21.12.2023 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 22.12.2023 призначено підготовче засідання на 30.01.2024 о 12:20 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

30.01.2024 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 призначено підготовче засідання на 15.02.2024 о 11:50 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.02.2024, підготовче засідання 15.02.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 16.02.2024 призначено підготовче засідання на 14.03.2024 о 12:00 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.03.2024, підготовче засідання 14.03.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 22.03.2024 призначено підготовче засідання на 16.04.2024 о 11:40 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

В підготовчому засіданні від 16.04.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/3650/23, призначено справу до розгляду по суті на 02.05.2024 о 12:10 та викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.04.2024, судове засідання 02.05.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 07.05.2024 призначено судове засідання на 21.05.2024 о 11:30 та викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, судове засідання 21.05.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою від 06.06.2024 призначено судове засідання на 13.06.2024 о 11:50 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

В судовому засіданні від 13.06.2024 було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3650/23.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» (позивач, Продавець) та Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ» (відповідач, Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №38 (далі договір) відповідно до умов якого Продавець, керуючись рішенням Покупця зобов`язується передати у власність Покупця техніку і обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари, окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні Продавця, які вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити повну ціну кожної окремої партії товару в порядку, визначеному договором (п.1.1. договору).

Згідно з п.п. 2 1., 2.2. договору ціна одиниці товару та повна ціна кожної окремої партії товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних на партію Товару. Покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виписки рахунку-фактури Продавцем, зобов`язується сплачувати повну ціну кожної окремої партії товару, шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця грошових коштів або внесення готівки до каси Продавця.

Пунктом п.10.1. договору сторони передбачили, що договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань. Дійсний до 31 грудня 2016 року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії даного договору не повідомила іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору, строк його дії автоматично пролонговується на кожен наступний рік.

Як вказує позивач, на виконання умов договору позивачем, у червні-серпні 2021 року було передано у власність відповідача запасні частини, витратні матеріали та аксесуари на загальну суму 289 230,35грн,. що підтверджується наступними документами, а саме: рахунком на оплату №888 від 29.06.2021 суму 225 115,42грн, видатковою накладною №189 від 01.04.2022 на суму 108126,52грн та податковою накладною №3 від 01.04.2022 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН, видатковою накладною №2 від 01.04.2022 на суму 116 988,90грн та податковою накладною №2 від 01.04.2022 року з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1082 від 06.08.2021 на суму 19642,42грн, видатковою накладною №1050 від 30.12.2021 на суму 19642,42грн та податковою накладною №83 від 30.12.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1086 від 09.08.2021 на суму 1070,20грн, видатковою накладною №1051 від 30.12.2021 на суму 1070,20грн та податковою накладною №84 від 30.12.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1116 від 13.08.2021 на суму 6169,92грн, видатковою накладною №1053 від 29.10.2021 на суму 616,92грн та податковою накладною №89 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1117 від 13.08.2021 на суму 1498,80грн, видатковою накладною №11 від 31.01.2022 на суму 1498,80грн та податковою накладною №60 від 31.01.2022 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1120 від 16.08.2021 на суму 2897,16грн, видатковою накладною №1054 від 29.10.2021на суму 2897,16грн та податковою накладною №90 від 29.10.2021 року з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1145 від 20.08.2021 на суму 14600,83грн, видатковою накладною №1055 від 29.10.2021 на суму 14600,83грн та податковою накладною №88 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1146 від 20.08.2021 на суму 18142,92грн, видатковою накладною №12 від 31.01.2022 на суму 18142,92грн та податковою накладною №61 від 31.01.2022 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН.

Позивач зазначає, що всього ним за період 01.01.2018 21.06.2023 було надано відповідачу товару за договором на загальну суму 1 543 178,62грн. Сума основного невиконаного зобов`язання відповідача, що підлягає сплаті за договором становить 289230,35грн з ПДВ, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2018 21.06.2023 підписаним між позивачем та відповідачем.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України нарахував останньому 18139,33грн 3% річних та 106894,02грн інфляційний втрат.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 289230,35грн заборгованості, 18139,33грн 3% річних та 106894,02грн інфляційний втрат.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що до наданих позивачем доказів не додано доказів відправлення та отримання рахунків-фактур відповідачем, доказів отримання позивачем від відповідача замовлення (рішення Покупця з придбання товару в порядку п.1.1.договору). З викладеного вбачається, що надані до позову докази є неналежними в розумінні ст.. 73 ГПК України. А саме, не підтверджують факту дотримання умов договору з боку позивача щодо погодження сторонами договору найменування товару, ціни, кількості.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження моменту виписки рахунку-фактури Продавцем згідно пункту 2.2. договору. Надані лише копії рахунків з відсутністю підпису відповідальної посадової особи Продавця. При цьому відсутні належні докази складання рахунків-фактур, а також відсутні докази направлення та вручення цих рахунків відповідачем.

Відповідач вказує, що з огляду на умови договору строк сплати за поставлені товари не настав, враховуючи те, що ні строки починають свій перебіг з моменту виписки рахунків позивачем (п. 2.2. договору). Позивачем не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував дату та час виписки рахунків-фактур на які позивач посилається у своїй позовній заяві.

Як зазначає відповідач, навіть якщо припустити, що рахунки були отримані уповноваженими особами відповідача то відповідно до пункту 2.2.3 ці рахунки втрачали свою чинність через 3 банківських дні з моменту їх виписки позивачем, що у унеможливлювало сплату іїх відповідачем по цим рахункам у зв`язку із спливом вказаного терміну. Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми вартості товару зазначені в недійсних рахунках-фактурах і незаконним та не відповідає умовам договору з огляду на ненастання строку виконання зобов`язання за рахунками-фактурами, щодо яких відсутні докази їх виписки позивачем та вручення відповідачу та втрачання чинності рахунків-фактур зі спливом 3-х робочих (банківських днів з моменту їх виписки.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як видно з матеріалів справи, 01.06.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №38 відповідно до умов якого позивач, керуючись рішенням відповідача зобов`язався передати у власність відповідача техніку і обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари, окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні позивача, які вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити повну ціну кожної окремої партії товару в порядку, визначеному договором..

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору, у червні-серпні 2021 року позивачем було передано у власність відповідача запасні частини, витратні матеріали та аксесуари на загальну суму 289 230,35грн,. що підтверджується наступними документами, а саме: рахунком на оплату №888 від 29.06.2021 суму 225 115,42грн, видатковою накладною №189 від 01.04.2022 на суму 108126,52грн та податковою накладною №3 від 01.04.2022 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН, видатковою накладною №2 від 01.04.2022 на суму 116 988,90грн та податковою накладною №2 від 01.04.2022 року з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1082 від 06.08.2021 на суму 19642,42грн, видатковою накладною №1050 від 30.12.2021 на суму 19642,42грн та податковою накладною №83 від 30.12.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1086 від 09.08.2021 на суму 1070,20грн, видатковою накладною №1051 від 30.12.2021 на суму 1070,20грн та податковою накладною №84 від 30.12.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1116 від 13.08.2021 на суму 6169,92грн, видатковою накладною №1053 від 29.10.2021 на суму 616,92грн та податковою накладною №89 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1117 від 13.08.2021 на суму 1498,80грн, видатковою накладною №11 від 31.01.2022 на суму 1498,80грн та податковою накладною №60 від 31.01.2022 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1120 від 16.08.2021 на суму 2897,16грн, видатковою накладною №1054 від 29.10.2021на суму 2897,16грн та податковою накладною №90 від 29.10.2021 року з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1145 від 20.08.2021 на суму 14600,83грн, видатковою накладною №1055 від 29.10.2021 на суму 14600,83грн та податковою накладною №88 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; рахунком на оплату №1146 від 20.08.2021 на суму 18142,92грн, видатковою накладною №12 від 31.01.2022 на суму 18142,92грн та податковою накладною №61 від 31.01.2022 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 2 1., 2.2. договору ціна одиниці товару та повна ціна кожної окремої партії товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних на партію Товару. Покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виписки рахунку-фактури Продавцем, зобов`язується сплачувати повну ціну кожної окремої партії товару, шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця грошових коштів або внесення готівки до каси Продавця.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Позивач зазначає, що всього ним за період 01.01.2018 21.06.2023 було надано відповідачу товару за договором на загальну суму 1 543 178,62грн. Сума основного невиконаного зобов`язання відповідача, що підлягає сплаті за договором становить 289230,35грн з ПДВ, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2018 21.06.2023 підписаним між позивачем та відповідачем.

Відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів направлення та отримання відповідачем рахунків на оплату товару, однак умовами договору сторони не передбачили процедуру отримання рахунків.

Натомість в матеріалах справи є акт звірки розрахунків за період 01.01.2018 21.06.2023 підписаний з боку відповідача директором Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» Володимиром Щербина та скріплений печаткою підприємства.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Суд зазначає, що в підтвердження здійснення поставки відповідачу товару, позивачем до матеріалів справи надані підписані з боку відповідача видаткові накладні та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.

Виходячи із принципу змагальності, на сторін по справі покладено обов`язок доведення перед судом обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Однак, станом на день розгляду справи відповідачем не надано належних доказів, що спростовують позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 289230,35грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 18139,33грн 3% річних та 106894,02грн інфляційний втрат, слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 18139,33грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 18139,33грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 106894,02грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 106894,02грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» до відповідача Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» про стягнення 414263,70грн у тому числі 289230,35грн заборгованості, 18139,33грн 3% річних та 106894,02грн інфляційний втрат, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6213,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження наданих послуг адвокатом надані копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №08/08/23-1 від 08.08.2023 укладений між Адвокатським бюро «Михайла Салашного» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА», додаткова угода №1 від 08.08.2023, розрахунок витрат професійної правничої допомоги на суму 10000,00грн, акт №1 від 15.08.2023 про прийняття-передачу наданих послуг на суму 10000,00грн, рахунок-фактура №153 від 15.08.2023, платіжна інструкція №1115 від 10.05.2023 на суму 10000,00грн, ордер серії ВІ №1160143 на адвоката Салашного М.О., свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю Салашного М.О.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правничу допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Судом досліджено надані позивачем докази на підтвердження виконання адвокатом Сулімовим О.П. договору про надання правничої допомоги, а саме копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №08/08/23-1 від 08.08.2023 укладений між Адвокатським бюро «Михайла Салашного» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА», додаткова угода №1 від 08.08.2023, розрахунок витрат професійної правничої допомоги на суму 10000,00грн, акт №1 від 15.08.2023 про прийняття-передачу наданих послуг на суму 10000,00грн, рахунок-фактура №153 від 15.08.2023, платіжна інструкція №1115 від 10.05.2023 на суму 10000,00грн, ордер серії ВІ №1160143 на адвоката Салашного М.О., свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю Салашного М.О.

Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання професійної правової допомоги у справі №916/3650/23.

Відповідно до ч.6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи відсутність з боку відповідача заяви про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, код ЄДРПОУ 40087773) до відповідача Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Металична, 1, код ЄДРПОУ 32094099) про стягнення 414263,70грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. Металична, 1, код ЄДРПОУ 32094099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 37, код ЄДРПОУ 40087773) 289230,02грн основного боргу, 18139,33грн 3% річних, 106894,02грн інфляційних втрат, 6213,00грн судового збору, 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 24 червня 2024 р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.06.2024.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова