Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач1 своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.06.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

21 вересня 2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНА ВІКОНДА» (надалі - Позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» (надалі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки №37309/18ПК (надалі - Договір № 1).

Згідно з п.1.1. Договору № 1 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити її.

Пунктом 1.2. зазначеного Договору визначено, що ТОВ «ВІКНА ВІКОНДА» повинно поставити товар, найменування, асортимент та кількість якого визначається замовленнями Покупця, що формуються та направляються в електронному вигляді, а відповідно до п. 3.2. Договору, перехід права власності на продукцію відбувається з моменту передачі продукції і супровідних документів, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку в повному обсязі, що підтверджується Видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, а саме: № 6379 від 12.09.2018 р. на суму 95 950,00 грн.; № 7339 від 25.09.2018 р. на суму 100 513,00 грн.; № 7340 від 25.09.2018 р. на суму 180 000,00 грн.; № 10857 від 29.11.2018 р. на суму 186 168,00 грн.; № 10858 від 29.11.2018 р. на суму 109 165,00 грн.; № 11436 від 26.12.2018 р. на суму 321 000,00 грн. Загалом на умовах Договору № 1 було поставлено продукції вартістю 992 796,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 14 січня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНА ВІКОНДА» та Комунальним підприємством «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» укладено договір поставки № 0901/19ПК (надалі - Договір № 2).

Згідно з п.1.1. вищезазначеного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити її.

Пунктом 1.2. Договору № 2 визначено, що ТОВ «ВІКНА ВІКОНДА» повинно поставити товар, найменування, асортимент та кількість якого визначається замовленнями Покупця, що формуються та направляються в електронному вигляді, а відповідно до п. 3.2. Договору, перехід права власності на продукцію відбувається з моменту передачі продукції і супровідних документів, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Позивач вказує, що на виконання своїх договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку в повному обсязі, що підтверджується Видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, а саме: № 1288 від 28.03.2019 р. на суму 112 116,00 грн.; № 1289 від 28.03.2019 р. на суму 158 561,00 грн.; № 3255 від 30.05.2019 р. на суму 124 562,00 грн.; № 3256 від 31.05.2019 р. на суму 178 893,00 грн.; № 3257 від 31.05.2019 р. на суму 100 441,00 грн.; № 4082 від 24.06.2019 р. на суму 20 734,18 грн.; № 4102 від 24.06.2019 р. на суму 87 394,22 грн.; № 4136 від 24.06.2019 р. на суму 113 601,62 грн.; № 4137 від 24.06.2019 р. на суму 31 060,29 грн.; № 5095 від 22.07.2019 р. на суму 102 280,00 грн.; № 5811 від 05.08.2019 р. на суму 89 987,92 грн.; № 6550 від 30.08.2019 р. на суму 128 366,00 грн.; № 9221 від 29.10.2019 р. на суму 208 073,00 грн.; № 10837 від 11.12.2019 р. на суму 36 588,00 грн.; № 20 від 15.01.2020 р. на суму 278 012,08 грн.; № 6457 від 25.08.2020 р. на суму 84 003,00 грн. Загалом по договору № 2 було поставлено продукції вартістю на суму 1 854 673,31 грн.

Загальна вартість продукції, поставленої позивачем у відповідності до договору поставки № 37309/18ПК від 21 вересня 2018 р. та по договору поставки № 0901/19ПК від 14 січня 2019 р. склала 2 847 469,31 грн.

Пунктом 2.2. Договору № 1 встановлено, що розрахунки здійснюються наступним шляхом: попередня оплата в розмірі 40 % від загальної вартості партії продукції здійснюється Покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, (зазначений у цьому Договорі або письмово доведений до Покупця) протягом 3 (трьох банківських) днів, з моменту виставлення Продавцем рахунку на оплату; остаточна оплата в розмірі 70 % від загальної вартості партії продукції здійснюється Покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти календарних) днів, з моменту поставки продукції.

Пунктом 2.2. Договору № 2 встановлено, що розрахунки здійснюються шляхом 100% передоплати та переказу Покупцем грошових коштів протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Продавцем рахунку на оплату.

Позивач стверджує, що рахунки на оплату направлялися ТОВ «ВІКНА ВІКОНДА» на електронну пошту КП «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство», зазначену в Договорі, укладеному між Сторонами. 19.02.2021 р. позивачем повторно було направлені не оплачені рахунки на юридичну та фактичну адресу відповідача 1. Також неоплачені рахунки були відправлені на юридичну адресу Арцизької районної ради, як органу місцевого самоврядування до сфери управління якого відносився відповідач 1 на момент надсилання листа.

Позивач вказує, що станом на 10.11.2023 р. зобов`язання Комунального підприємства «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» щодо оплати за продукцію, поставлену по договору поставки № 37309/18ПК від 21 вересня 2018 р. та по договору поставки № 0901/19ПК від 14 січня 2019 р., виконано частково в сумі 1 896 184,72 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості станом на 24.12.2019 р. та платіжними дорученнями. Оскільки, відповідач 1 проводив оплату частинами і без зазначення видаткових накладних, по яким проводилася оплата, то провести розділення оплат по кожному договору поставки окремо не виявляється можливим. Таким чином, розмір заборгованості Комунального підприємства «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство», станом на 10.112023 р., становить 951 284,59 грн.

Позивач вважає, що Болградська районна рада Одеської області, яка є правонаступником Арцизької районної ради, як органу місцевого самоврядування, несе відповідальність за наслідки діяльності Комунального підприємства «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» в обсязі недостатніх у боржника коштів, тобто в сумі 951 284,59 гри, та в сумі втрат від інфляції за період пепогашення заборгованості, які дорівнюють 138 962,56 гри., і З процентів річних, шо складають 42 806,11 гри.

Приймаючи до уваги, що відповідачем1 не була погашена заборгованість за вищевказаними договорами, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні в розмірі 138962,56грн. 3% річних в розмірі 42806,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, що відповідачем1 не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи про солідарну відповідальність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, 21 вересня 2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНА ВІКОНДА» та Комунальним підприємством «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» укладено договір поставки №37309/18ПК (надалі - Договір № 1).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку в повному обсязі, що підтверджується Видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, а саме: № 6379 від 12.09.2018 р. на суму 95 950,00 грн.; № 7339 від 25.09.2018 р. на суму 100 513,00 грн.; № 7340 від 25.09.2018 р. на суму 180 000,00 грн.; № 10857 від 29.11.2018 р. на суму 186 168,00 грн.; № 10858 від 29.11.2018 р. на суму 109 165,00 грн.; № 11436 від 26.12.2018 р. на суму 321 000,00 грн. Загалом на умовах Договору № 1 було поставлено продукції вартістю 992 796,00 грн.

Крім того, 14 січня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНА ВІКОНДА» та Комунальним підприємством «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» укладено договір поставки № 0901/19ПК (надалі - Договір № 2).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку в повному обсязі, що підтверджується Видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, а саме: № 1288 від 28.03.2019 р. на суму 112 116,00 грн.; № 1289 від 28.03.2019 р. на суму 158 561,00 грн.; № 3255 від 30.05.2019 р. на суму 124 562,00 грн.; № 3256 від 31.05.2019 р. на суму 178 893,00 грн.; № 3257 від 31.05.2019 р. на суму 100 441,00 грн.; № 4082 від 24.06.2019 р. на суму 20 734,18 грн.; № 4102 від 24.06.2019 р. на суму 87 394,22 грн.; № 4136 від 24.06.2019 р. на суму 113 601,62 грн.; № 4137 від 24.06.2019 р. на суму 31 060,29 грн.; № 5095 від 22.07.2019 р. на суму 102 280,00 грн.; № 5811 від 05.08.2019 р. на суму 89 987,92 грн.; № 6550 від 30.08.2019 р. на суму 128 366,00 грн.; № 9221 від 29.10.2019 р. на суму 208 073,00 грн.; № 10837 від 11.12.2019 р. на суму 36 588,00 грн.; № 20 від 15.01.2020 р. на суму 278 012,08 грн.; № 6457 від 25.08.2020 р. на суму 84 003,00 грн. Загалом по договору № 2 було поставлено продукції вартістю на суму 1 854 673,31 грн.

Загальна вартість продукції, поставленої позивачем у відповідності до договору поставки № 37309/18ПК від 21 вересня 2018 р. та по договору поставки № 0901/19ПК від 14 січня 2019 р. склала 2 847 469,31 грн.

Станом на 10.11.2023 р. зобов`язання Комунального підприємства «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» щодо оплати за продукцію, поставлену по договору поставки № 37309/18ПК від 21 вересня 2018 р. та по договору поставки № 0901/19ПК від 14 січня 2019 р., виконано частково в сумі 1 896 184,72 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості станом на 24.12.2019 р. та платіжними дорученнями.

Таким чином, розмір заборгованості Комунального підприємства «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство», станом на 10.11.2023 р., становить 951 284,59 гри.

Однак, в порушення умов Договорів, на момент звернення позивача до суду із позовною заявою, Відповідач1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Отже, як встановлено судом у відповідача виникала заборгованість перед Позивачем в сумі 951284,59 грн. яка підлягає стягненню з відповідача1

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення за Договорами з відповідача інфляційні в розмірі 138962,56грн. 3% річних в розмірі 42806,11 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних на думку суду, здійснений належним чином, тому судом інфляційні в розмірі 138962,56грн. 3% річних в розмірі 42806,11 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача1 та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі шляхом стягнення з відповідача1.

Станом на день розгляду справи, відповідач1 борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Стосовно солідарного стягнення суми позову з відповідача1 та відповідача2 суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві посилається на ст.ст. 77, 78 Господарського кодексу України та вважає, що Болградська районна рада Одеської області, яка є правонаступником Арцизької районної ради, як органу місцевого самоврядування, несе відповідальність за наслідки діяльності Комунального підприємства «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» в обсязі недостатніх у боржника коштів, тобто в сумі 951 284,59 гри, та в сумівтрат від інфляції за період непогашення заборгованості, які дорівнюють 138 962,56 гри., і 3 процентів річних, шо складають 42 806,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може буди передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Статтею 78 Господарського кодексу України встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

При цьому умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 ГК України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.

Отже, субсидіарна відповідальність це право стягнути борги юридичної особи з інших пов`язаних осіб якщо юридична особа не може їх погасити самостійно

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів в підтвердження того, що у відповідача1 недостатньо коштів для погашення заборгованості перед позивачем.

Крім того, позивач просить суд про солідарне стягнення боргу.

Солідарна відповідальність це відповідальність кількох боржників перед кредитором.

Відповідно до приписів ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання по договору виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНА ВІКОНДА» та Комунальним підприємством «Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство» які не були забезпечені неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Крім того, суд звертає увагу на, те, що КП «РАЙБУДКОМУНГОСП» в своїй діяльності повинно керується Статутом КОМУНАЛЬНОГО ПІПРИЄМСТВА «АРЦИЗЬКЕ РАЙОННЕ БУДІВЕЛЬНО- КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО», який затверджений рішенням Арцизької районної ради від 25 грудня 2015 року № 27-VII.

Згідно пункту 7.1 розділу 7 Статуту «Цей статут є основним документом, який визначає порядок діяльності, сукупність загальних прав та обов`язків Підприємства протягом усього періоду його функціонування» та відповідно до відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань КП «РАЙБУДКОМУНГОСП» не перебуває в стані припинення діяльності, реорганізації (злиття, приєднання, розділу, перетворення), його не визначено банкрутом, не почата процедура ліквідації підприємства та є відомості про керівника. Згідно пункту 18 розділу І Статуту «Власник не відповідає за зобов`язаннями Підприємства» КП «РАЙБУДКОМУНГОСП» має свій власний рахунок та самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, суд доходить до висновку, що у відповідача2 відсутня як субсидіарна так і солідарна відповідальність для погашення заборгованості перед позивачем тому суд в частині позовних вимог до Болградської районної ради Одеської області про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 133 053,26грн. вважає відмовити повністю

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальне підприємство "Арцизьке районне будівельно-комунальне господарство" (вул.Бондарева,1Б, Арциз, Одеська область, 68400, код 40312001) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКНА ВІКОНДА" (пр. Слобожанський, 31Д, Дніпро, 49000, Код ЄДРПОУ 40207010) заборгованість в розмірі 951,284,59грн., інфляційні в розмірі 138962,56грн. 3% річних в розмірі 42806,11 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16995,80грн.

3. В частині позовних вимог до Болградської районної ради Одеської області про солідарне стягнення заборгованості 1 133 053,26грн. відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 червня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов