ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2024Справа № 910/4032/24За позовом Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ»

до Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА»

про стягнення 57 408,85 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 57 408,85 грн, з яких: 48 717,72 грн пеня, 3 346,67 грн 3% річних та 5 344,46 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58075 від 01.01.2019, в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/4032/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.05.2024 від відповідача надійшла заява про заміну неналежного відповідача - Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на належного - Полтавську експедицію по геофізичним дослідженням у свердловинах Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у задоволенні заяви Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» про заміну неналежного відповідача на належного в справі №910/4032/24 відмовлено, з підстав наведених в ухвалі.

17.05.2024 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась, а також копії платіжних доручень про сплату відповідачем боргу за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58075 від 01.01.2019. Крім того, представник позивача просив суд поновити строк на надання документів на виконання ухвали суду, з посиланням те, що вона знаходилась в період з 01.05.2024 по 14.05.2024 у відпустці.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням наведеного, враховуючи обґрунтованість клопотання позивача про поновлення строку на подання документів, суд приходить до висновку про його задоволення та поновлення останньому строку для подання документів на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2024 і долучає подані 17.05.2024 документи до матеріалів справи.

22.05.2024 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив (аналогічний відзив надійшов поштою 27.05.2024), у якому останній заперечує щодо задоволення позову.

Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 08.04.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача - 09.04.2024 о 16:52 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду від 08.04.2024, останній день строку для подання відповідачем відзиву є саме 24.04.2024.

До господарського суду відзив відповідачем направлений в системі «Електронний суд» 21.05.2024, а поштою 22.05.2024, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.

При цьому суд зазначає, що посилання представника відповідача на те, що ухвала суду від 08.04.2024 ним не отримувалась не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а саме повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, що надійшло до суду 09.04.2024.

Положеннями частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відзив подано відповідачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та приймаючи до уваги відсутність клопотання про продовження строку на подання відзиву або поновлення пропущеного строку на подання такого відзиву, суд залишає поданий відповідачем відзив без розгляду, в порядку ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

27.05.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 постачальником електричної енергії та універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1268 від 26.10.2018 є Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (стаття 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричне енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила) укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, зокрема, за фактом споживання електричної енергії.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному веб-сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

01.01.2019 між позивачем як постачальником, та відповідачем, як споживачем, за фактом споживання електричної енергії, укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58075 (надалі - договір), п.1.1 якого визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком №1 до договору.

Згідно з п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з договором.

Згідно п.5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами п.5.9. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10. договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до п.5.11. договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п. 5.13. договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов`язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1. договору).

У комерційній пропозиції №1 (надалі - комерційна пропозиція), що є додатком №3 від 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58075 від 01.01.2019, сторони погодили, зокрема ціни на електричну енергію; територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію; спосіб оплати.

Відповідно до п.3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електроенергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Також пунктом 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Згідно п.7 комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Відповідно до п.11 комерційної пропозиції договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

06.08.2021 між сторонами укладено угоду щодо електронного документообігу за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58075 від 01.01.2019, зокрема, через інформаційний WEB-сервіс «Paperless - сервіс для компаній та підприємців по обміну документами між собою в електронній формі».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості використаної (купленої) електричної енергії, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 48 717,72 грн, 3% річних у розмірі 3 346,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 344,46 грн за загальний період з 19.03.2022 по 31.12.2023, що нараховані на суму боргу з оплати електричної енергії, спожитої з лютого 2022 року по грудень 2023 року.

За змістом ст.11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання та належною правовою підставою для виникнення в сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору через інформаційний WEB-сервіс «Paperless» надіслав відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року на загальну суму 933 381,01 грн, а саме: за лютий 2022 року на суму 2 394,98 грн, за березень 2022 року на суму 8 154,86 грн, за квітень 2022 року на суму 21 302,70 грн, за травень 2022 року на суму 18 240,29 грн, за червень 2022 року на суму 10 802,50 грн, за липень 2022 року на суму 11 246,86 грн, за серпень 2022 року на суму 17 671,94 грн, за вересень 2022 року на суму 34 697,11 грн, за жовтень 2022 року на суму 68 973,14 грн, за листопад 2022 року на суму 59 470,38 грн, за грудень 2022 року на суму 61 213,54 грн, за січень 2023 року 55 000, 85 грн, за лютий 2023 року на суму 50 423,95 грн, за березень 2023 року на суму 46 409,77 грн, за квітень 2023 року на суму 39 314,16 грн, за травень 2023 року на суму 27 154,43 грн, за червень 2023 року на суму 23 320,33 грн, за липень 2023 року на суму 24 482,83 грн, за серпень 2023 року на суму 24 672,25 грн, за вересень 2023 року на суму 31 409,96 грн, за жовтень 2023 року на суму 51 850,94 грн, за листопад 2023 року на суму 106 771,00 грн, за грудень 2023 року на суму 138 402,24 грн, а також надіслав щомісячні рахунки за спожиту електричну енергію за вказаний період.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Разом з тим, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, а саме копій платіжних інструкцій: №276 від 14.02.2022, №531 від 19.04.2022, №811 від 30.06.2022, №812 від 30.06.2022, №810 від 30.06.2022, №1269 від 10.10.2022, №1268 від 10.10.2022, №1267 від 10.10.2022, №1444 від 16.11.2022, №1539 від 06.12.2022, №274 від 09.03.2023, №aacep81a72 від 26.05.2023, №а093еа3465 від 26.05.2023, №794 від 27.06.2023, №853 від 05.07.2023, №1477 від 13.11.2023, №1670 від 22.12.2023, №1676 від 27.12.2023, №1677 від 27.12.2023, №1678 від 27.12.2023, №121 від 24.01.2024, №184 від 15.02.2024, №185 від 15.02.2024, спожита електрична енергія з лютого 2022 року по грудень 2023 року повністю оплачена відповідачем, однак несвоєчасно.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем неналежно (з простроченням) виконувались свої грошові зобов`язання з оплати поставленої позивачем згідно договору в період з лютого 2022 року по грудень 2023 року електричної енергії.

Як визначено в абз.1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку з оплати поставленої електричної енергії не виконував, систематично допускаючи прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 346,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 344,46 грн нарахованих за загальний період з 19.03.2022 по 31.12.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу відповідача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3 346,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 344,46 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 48 717,72 грн, нарахованої за період з 19.03.2022 по 31.12.2023, суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.11. договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Згідно п.7 комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.

Проте, відповідно до положень підп.16 п.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 зауважила, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 з урахуванням уточнення такого змісту: підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332.

Виходячи з викладених положень на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії зупиняється.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, з урахуванням зміни, в Україні введено 24.02.2022 року та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб, тобто станом на теперішній час воєнний стан в України не припинено та не скасовано.

За таких обставин, зважаючи, що договір регулює відносини між сторонами спору, як учасниками ринку електричної енергії, і такий правочин розроблено, в тому числі, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», з огляду на те, що строк дії воєнного стану в Україні охоплює період заборгованості (лютий 2022 року - грудень 2023 року) відповідача за укладеним між сторонами договором, а сума пені, що заявлена до стягнення позивачем за загальний період з 19.03.2022 по 31.12.2023 в розмірі 48 717,72 грн також нарахована в період дії воєнного стану, суд, беручи до уваги положення підп.16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022, відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення пені.

Що стосуються посилань відповідача відносно того, що він є неналежним відповідачем та позов має заявлятись до Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», суд відзначає таке.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Юридична особа - це організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 Цивільного кодексу України)

Частиною 4 ст. 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до частини 1, 3, 4, 5 ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Частиною 4 ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань юридичною особою є саме Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика" (ідентифікаційний код 01432761), тоді як у графі «Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи, найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження» міститься інформація про філію Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА" (Код ЄДРПОУ ВП 21044912).

Також відповідачем додано до матеріалів справи "Положення про Полтавську експедицію по геофізичним дослідженням у свердловинах державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА", згідно п. 1.1. якого остання є відокремленим структурним підрозділом без статусу юридичної особи Державного географічного підприємства «Укргеофізика».

Відповідно до п.1.7. вказаного положення експедиція не є юридичною особою, представляє інтереси підприємства і здійснює всі його функції або їх частину, що пов`язана з діяльністю експедиції, та наділена самостійністю при здійсненні фінансово-господарської діяльності в межах, визначених цим положенням, рішеннями керівника Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", довіреністю, виданою підприємством начальнику експедиції.

Також у пункті 1.13. положення передбачено що дієздатність експедиції визначається цим положенням та обмежується повноваженнями, закріпленими в довіреності виданій начальнику експедиції відповідно до п. 3.6 цього положення.

Отже, жодна діяльність з укладання договорів, здійснення банківських операцій, тощо, не можлива без відома та без надання на те відповідних повноважень керівнику філії (довіреності) органами управління підприємства.

Зі змісту договору про постачання електричної енергії постачальникам універсальних послуг №58075 від 01.01.2019 вбачається, що в преамбулі та реквізитах сторін договору зазначено найменування сторони споживача - Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика".

Також згідно угоди щодо електронного документообміну за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №58075, її стороною є Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика", в особі в.о. Начальника Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах Ольхової Тетяни Василівни, що діє на підставі положення та довіреності №19 від 05.04.2021.

Водночас, як підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, відповідачем здійснювались платежі з оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58075 від 01.01.2019. Вказані платежі були здійснені як платником "СУГРЕ ДГП "Укргеофізика", так і платником "ПЕГДС ДГП "Укргеофізика"- відокремлений підрозділ - філія Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА", відкритого у відповідності до частини 4 статті 64 Господарського кодексу України, якою передбачено, що підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що філія Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА", є відокремленим підрозділом відповідача - Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" та не може бути відповідачем у справі, суд зазначає про безпідставність посилань відповідача на те, що він є неналежним відповідачем.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3 346,67 грн 3% річних та 5 344,46 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (03057, місто Київ, вулиця Мірошніченко Євгенії, будинок 10, ідентифікаційний код 01432761) на користь Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код 42206328) 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн 67 коп. 3% річних, 5 344 (п`ять тисяч триста сорок чотири) грн 46 коп. інфляційних втрат та 366 (триста шістдесят шість) грн 73 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань