Справа №295/14200/23

Категорія 2

2/295/286/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Опанасюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

до Управління житлового господарства Житомирської міської ради

про визнання права на приватизацію квартири,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, у якому просять визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, допоміжною площею 12,1 кв.м.

Позов обґрунтовано тим, що 05.02.1969 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Шляхово-ремонтно-будівельне управління №56. За весь період роботи отримував багато нагород та подяк за вагомий внесок в розвиток даного підприємства. На підприємстві ОСОБА_1 пропрацював все своє життя до моменту виходу на пенсію. У 1973 році ОСОБА_1 та членам його родини був виданий ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 . Згодом, Шляхового-ремонтно-будівельне управління №56 було ліквідовано. У 2021 році ОСОБА_1 вирішив скористатися своїм правом на приватизацію та приватизувати займане ним та членами його родини житло. Згідно з довідкою №Б-1071/04 від 24.03.2021, у протоколах засідань виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих за 1973 рік рішення про виділення квартири ОСОБА_1 не виявлено. Відповідно до довідки №01-19/100-Б від 28.08.2023, виданої КУ «Трудовий архів м. Житомира» Житомирської міської ради на заяву ОСОБА_1 від 25.08.2023, документи з кадрових питань Шляхового-ремонтно-будівельного управління №56 на зберігання в архівну установу не надходили. Інформацією про їх місцезнаходження архів не володіє. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління житлового господарства Житомирської міської ради із заявою та необхідними документами для вирішення питання приватизації займаної ним та членами його родини квартири. Однак, листом за №3-1359/УЖГ1146 від 07.09.2023 Управління житлового господарства Житомирської міської ради відмовило у прийнятті до розгляду питання приватизації квартири у зв`язку з відсутністю у заявника копії ордера на дане житлове приміщення, що є обов`язковим. Відповідно, у зв`язку з відмовою Управління житлового господарства Житомирської міської ради передати у приватну власність квартиру наймачу та членам його сім`ї, позивачі змушені звернутися до суду за захистом своїх конституційних та житлових прав на отримання житла з державного житлового фонду у приватну власність шляхом його приватизації. У позові зауважено, що, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в даній квартирі з 14.12.1973 по сьогодні, а ОСОБА_3 з 07.05.1994. Квартира використовується для постійного проживання позивачів та є для них єдиним житлом. Окрім того, ОСОБА_1 належним чином виконує всі обов`язки наймача житлового приміщення, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснює оплату комунальних платежів, укладає від свого імені договори на обслуговування займаного житлового приміщення. Позивачі вважають, що мають законне право на приватизацію займаного ними житла, однак з об`єктивних причин не мають ордеру на надання жилої площі, що змушує позивачів звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

28.11.2023 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що відповідач позов не визнає. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що всупереч приписам Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань жилого-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №42 від 02.03.2015, №114 від 10.05.2018), у позивачів відсутній ордер, а отже і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2024 підготовче провадження у справі завершено та призначено розгляд справи по суті.

Позивачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у матеріалах справи містяться заяви позивачів про розгляд справи без їх участі.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів справи.

Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , яка заведена 03.04.1969, ОСОБА_1 05.02.1969 був прийнятий на роботу до ПРБ-2, де працював по 13.02.1975; 25.02.1975 був прийняти на роботу у Житомирське ремного-будівельне управління, де працював до 19.01.1976. 20.01.1976 був прийнятий на роботу до Дорожньо-експлуатаційної дільниці №633, яка у подальшому перейменована на Житомирське дорожнє експлуатаційне державне підприємство, де працював по 29.11.2019.

Згідно з довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення №264 від 15.02.2021, яка видана ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4», у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , мешкають: ОСОБА_1 , 1946 р.н., основний квартиронаймач, зареєстрований з 14.12.1973, ОСОБА_2 , дружина, 1944 р.н., зареєстрована з 14.12.1973, ОСОБА_3 , син, зареєстрований з 07.05.1994 (а.с. 10).

З довідки №Б-1071/04 від 24.03.2021, яка видана Державним архівом Житомирської області, вбачається, що у протоколах засідань виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих за 1973 рік рішення про виділення квартири ОСОБА_1 не виявлено. Документи шляхово-будівельного управління №56 на зберігання не надходили (а.с. 12).

Відповідно до довідки №01-19/100-Б від 28.08.2023, виданої КУ «Трудовий архів м.Житомира» Житомирської міської ради на заяву ОСОБА_1 від 25.08.2023, документи з кадрових питань (особового складу) Шляхового-ремонтно-будівельного управління №56 на зберігання в архівну установу не надходили. Інформацією про їх місцезнаходження архів не володіє (а.с. 13).

Листом за №3-1359/УЖГ1146 від 07.09.2023 Управління житлового господарства Житомирської міської ради на заяву ОСОБА_1 повідомило його про те, що у зв`язку з відсутністю у заявника копії ордера на дане житлове приміщення, що є обов`язковим, питання приватизації квартири АДРЕСА_1 , не може бути прийнято до розгляду (а.с. 14).

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа квартири становить 44,8 кв.м, житлова площа 32,7 кв.м, допоміжна площа 12,1 кв.м (а.с. 15-16).

Оскільки інше судом не встановлено, то суд виходить із презумпції того, що вселення в квартиру відбулось на законних підставах.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з частиною першою статті 345 ЦК фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Приватизація житлових приміщень здійснюється відповідно до приписів Закону України від 19.06.1992 № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (даліЗакон №2482) та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (даліПоложення №396), яким передбачений вичерпний обов`язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.

Відповідно до статті 1 Закону №2482 приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №2482, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону №2482, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону №2482, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно частиною десятою статті 8 Закону №2482 органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС (частина 2 статті 2 Закону №2482).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 ЖК України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.

За змістом статті 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 №470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відмова у здійсненні приватизації займаної позивачами квартири АДРЕСА_1 , обґрунтовується тим, що згідно з пунктом 18 Положення №396, за для здійснення приватизації житла громадянином до органу приватизації подаються ордер про надання житлової площі.

Враховуючи те, що у позивачів оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у них виникла перешкода у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Як вже зазначалось, правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом № 2482.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 2482, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Відповідно до статті 65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду можуть придбати займані ними приміщення у власність.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2482, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченійабзацом другимстатті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону №2482 спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 до квартир, які не є об`єктами приватизації на підставі статті 2 Закону № 2482, не відноситься.

Враховуючи, що позивачі на законних підставах зареєстровані та постійно проживають у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ними житла з причин відсутності оригіналу ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує їх права на приватизацію, а тому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були змушені звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивачі мають право на приватизацію квартири, в якій вони зареєстровані та проживають, а відмова відповідача в реалізації права позивачів на приватизацію порушує їх права на житло, тому суд приходить висновку, що вимоги позивачів про визнання права на приватизацію спірної квартири є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,8 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, допоміжною площею 12,1 кв.м.

Стягнути з Управління житлового господарства Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1073,60 грн.

Стягнути з Управління житлового господарства Житомирської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1073,60 грн.

Стягнути з Управління житлового господарства Житомирської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони справи:

Позивачі:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління житлового господарства Житомирської міської ради (м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 34900607).

Повний текст рішення складено 05.06.2024.

Суддя Т.А. Воробйова