ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа№ 910/15504/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Опалюк С.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024, повний текст якого складено та підписано 29.03.2024

у справі № 910/15504/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"

про стягнення 888 586,58 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Завод супутник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про стягнення 888 586,58 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ч. 1 ст.216, ч. 1 ст. 230 ч.1 ГК України та п.3 ч. 1 ст. 611, ст. 785 ЦК України обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору оренди №701 від 16.01.2017, з огляду на що позивач просить суд стягнути неустойку за неповернення орендованого майна у розмірі подвійної орендної плати , яка за період з 23.10.2022 по 22.09.2023 складає 888 586,58 грн.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що позивач тривалий час чинив йому перешкоди у користуванні орендованим майном, а тому відсутні підстави для стягнення неустойки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №910/15504/23 у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що фактично користування приміщенням після закінчення строку дії договору оренди полягає в тому, що у ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" в спірному приміщенні знаходиться майно, яке він не має об`єктивної можливості забрати (зважаючи на не допуск до приміщення; опис та арешт майна в межах виконавчого провадження), що в свою чергу, свідчить про відсутність вини відповідача та відповідно відсутність правових підстав для стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме:

- стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за неповернення орендованого майна у розмірі подвійної орендної плати у сумі 849 888,96 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що:

- факт користування відповідачем орендованим приміщенням підтверджується тим, що в ході виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі виконавцем було встановлено, що в орендованому приміщення зберігалось майно відповідача;

- під час розгляду господарської справи № 910/10253/22 відповідач посилався на те, що дія договору оренди припинилася з 01.01.2022, після чого відповідач припинив оплачувати орендні платежі;

- позивач вимагав у відповідача не пізніше 21.10.2022 забезпечити присутність уповноваженого представника для підписання акту передачі орендованого приміщення, однак відповідач ці вимоги не виконав, тому акт приймання передачі орендованого майна, який підтверджує закінчення договору сторонами не підписаний;

- факт звернення відповідача із позовом до суду про надання йому доступу до раніше орендованих приміщень не підтверджує відсутність вини відповідача в порушення умов договору оренди, оскільки позивач мав право притримати майно, як засіб забезпечення (ч. 2 ст.594 ЦК України, а також має право реалізувати утримане майно (ст.591, 597 ЦК України) оскільки при розірванні договору відповідач не повністю розрахувався з орендодавцем;

- суд безпідставно ототожнив дії, що вчинялись відповідачем з метою отримання доступу до його майна, з діями, спрямованими на повернення об`єкта оренди після розірвання договору оренди в односторонньому порядку;

- відповідачем не доведено, що він був позбавленими можливості вчасно повернути орендодавцю орендоване приміщення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15504/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.04.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №910/15504/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 29.05.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.05.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2024 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.01.2017 між Приватним акціонерним товариством «Завод супутник» (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» (відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 701 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування без права передання в суборенду та без права викупу наступне приміщення, назване у подальшому "приміщення, що орендується": Адреса: м. Київ, 04080, вул. Межигірська, 82-А, загальною площею 777 м. кв. під офіс/виробництво та 91 м. кв. під склад, корпус № 3, поверх 2, 3 та підвальне приміщення;

- орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та Акта приймання-передачі приміщення, що орендується (пункт 3.1 Договору);

- передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на приміщення. Власником залишається орендодавець, а орендар користується приміщенням протягом строку оренди (пункт 3.2 Договору);

- орендну плату орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 05 числа місяця в розмірі відповідно до Додатків № 1 до Договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (пункт 5.1 Договору).

01.02.2017 сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення, що орендується, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно за Договором.

01.08.2017, 01.03.2018 та 29.10.2018 сторони підписали Додаткові угоди про зміну і доповнення Договору, а саме пунктів 1.2 Договору в частині зміни загальної площі приміщення.

У грудні 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої погоджено продовжити строк дії Договору оренди з 01.01.2020 по 01.10.2022.

У Додатковій угоді від 01.01.2022 № 1 до Договору сторони внесли зміни до розрахунків платежів оренди та комунальних послуг та виклали їх у такій редакції: на період з 01.01.2022 по 31.01.2022 відповідно до пункту 5.4 Договору розмір орендної плати переглядається у разі змін цін і тарифів, передбачених чинним законодавством України. 203 кв. м. - офіс виробництво 2-ий поверх - Корпус № 3, Літера "Г"; плата за опалення за загальну площу оренди 23 351,09 грн, плата за електроенергію (за показниками лічильника) та оренда паркомісця (погодинна парковка), строк оплати (попередня оплата) з 01 по 05 щомісяця.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач, у своєму позові посилається на порушення відповідачем обов`язку зі здійснення орендних платежів, у зв`язку з цим позивачем було повідомлено відповідача про розірвання з 22 жовтня 2022 року Договору та зазначено про обов`язок останнього у строк до 21 жовтня 2022 року забезпечити присутність уповноваженого представника відповідача для підписання акту передачі орендованого приміщення.

Однак, як стверджує позивач, обов`язок щодо повернення майна після закінчення строку дії Договору відповідачем виконаний не був, з огляду на що, керуючись приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 888 586,58 грн неустойки за період з 23.10.2022 по 22.09.2023.

В свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем листа про розірвання Договору та відповідачем вчинялися дії, спрямовані на звільнення орендованих приміщень від свого майна та передачі їх позивачу, однак, останній умисно вчиняв дії, спрямовані на створення ситуації, за якої відповідач не міг цього зробити. З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача неустойки відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, а апелянтом висновки суду першої інстанції не спростовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача та відповідно відсутність правових підстав для стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди за актом передачі.

Протягом строку, визначеного в пункті 8.1 Договору, орендар зобов`язаний звільнити приміщення, що орендується, і підготувати його до передачі орендодавцю (пункт 8.2 Договору).

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору передбачено, що дострокове розірвання договору можливе в односторонньому порядку, якщо одна із сторін порушує умови, визначені цим договором і свої зобов`язання. Термін дії цього договору також може бути припинений по бажанню кожної із сторін. Єдиною вимогою дострокового розірвання договору є письмове повідомлення однієї із сторін не пізніше, чим за 30 днів до розірвання.

Відповідно до Вимоги про розірвання договору оренди вих. №02-09/22 від 26.09.2022 вбачається, що позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 22.10.2022, зважаючи на порушення відповідачем обов`язку зі спати орендних платежів. Одночасно позивач вимагав, не пізніше 21.10.2022, забезпечити присутність представників ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» для підписання акту передачі орендованого приміщення, а також не пізніше 20.10.2022 сплатити заборгованість з орендної плати та штрафні санкції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про припинення дії Договору та відповідно наявності у відповідача обов`язку з повернення орендованих приміщень, виходячи з приписів ст. 785 ЦК України. Отже після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, як слушно зауважено судом першої інстанції, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року в справі №910/11131/19.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на тому, що в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

До того ж, до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, та від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17).

Отже, для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем подано до суду акти про недопуск до приміщення від 27.10.2022 року, 25.10.2022 року, 24.10.2022 року та листи №7 від 08.11.2022 року та № 19 від 25.07.2023 року, які стосуються недопуску відповідача до орендованих приміщень з метою вивезення обладнання.

Більше того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", у якому просило суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Завод Супутник" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" доступ до приміщень, площею 203 м.кв офіс виробництво корпус № 3 літера "Г", що знаходиться за адресою вул. Межигірська, будинок 82-А, м. Київ, 04080 (справа № 910/12395/22).

В обґрунтування позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" вказувало, що в раніше орендованому позивачем приміщенні, станом на 24.02.2022 залишались основні засоби, техніка та обладнання, до яких ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" з лютого 2022 не має доступу. Відповідачем були проігноровані неодноразові звернення позивача щодо надання доступу до приміщень раніше орендованих, для отримання доступу до своїх основних засобів, техніки, обладнання. Означені обставини й послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

В межах розгляду справи № 910/12395/22 судом було зроблено висновок про те, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем (ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13") не доведено факту порушення його майнових прав, безпідставного утримання та й взагалі утримання відповідачем (ПрАТ "Завод супутник") будь якого належного позивачу майна.

Однак, з наявних у матеріалах справи № 910/15504/23 доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що 07.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним Олександром Вікторовичем відносно відповідача було відкрите виконавче провадження № 72711913 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року № 910/10253/22 про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди.

В ході зазначеного виконавчого провадження виконавцем було оглянуте, описане та арештоване майно відповідача, яке знаходиться в раніше орендованих ним приміщеннях, про що була винесена відповідна постанова від 07.09.2023 року.

З викладеного вбачається, що фактично користування приміщенням після закінчення строку дії договору оренди полягає в тому, що у ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13" в спірному приміщенні знаходиться майно, яке він не має об`єктивної можливості забрати (зважаючи на не допуск до приміщення; опис та арешт майна в межах виконавчого провадження), що в свою чергу, свідчить про відсутність вини відповідача та відповідно відсутність правових підстав для стягнення неустойки.

Під час апеляційного перегляду справи, на питання головуючого - «Чи надавали позивач на прохання орендаря доступ до орендованого приміщення після закінчення договору оренди» надав відповідь - «Ні, такого доступу не надавали».

Отже наявність перешкод у доступі до орендованого приміщення та, як наслідок, відсутність у відповідача можливості звільнити його від належних орендарю речей, перебування яких на об`єкті оренди і становить складову правомочностей орендного користування, на переконання колегії суддів, є свідченням наявності умов, які перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк. Відтак умислу орендаря в неповерненні орендованого майна в порядку п. 8.1 Договору не встановлено, що є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки, нарахованої згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на правомірність вчинення орендодавцем дій із недопуску орендаря до приміщення у зв`язку із притриманням та можливістю подальшої реалізації такого майна в рахунок наявної заборгованості з орендних платежів апеляційна інстанція відхиляє, позаяк таке перебування майна, що належить орендарю, в орендованому приміщенні не може бути кваліфіковане як безпосереднє волевиявлення орендаря на продовження користування майном після розірвання договору та вчинення умисних дій з ухилення повернення об`єкта оренди.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод супутник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" про стягнення 888 586,58 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/15504/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 24.06.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова