-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2024 р. Справа№ 911/2498/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Пантелієнка В.О.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.06.2024 року
розглянувши матеріали апеляційних скарг Національного банку України, акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та приватного акціонерного товариства «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С.
на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року
у справі № 911/2498/18 (суддя Наріжний С.Ю.)
(повний текст ухвали складено 19.02.2024 року)
за заявою Голови ліквідаційної комісії приватного акціонерного товариства «Росава»
до боржника приватного акціонерного товариства «Росава»
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» (надалі по тексту - ТОВ «БК «Основа») від 09.01.2024 року задоволено частково, визнано грошові вимоги ТОВ «БК «Основа» до приватного акціонерного товариства «Росава» (надалі по тексту - ПрАТ «Росава») в сумах: 6056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 72000000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в іншій частині заявлені вимоги відхилено, розгляд заяви спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» від 24.10.2023 року відкладено на 20.02.2024 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Національний банк України (надалі по тексту - апелянт 1, Банк) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 та відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ «БК «Основа» у визнанні кредитором до ПрАТ «Росава» у справі №911/2498/18, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги стягнути на користь Національного банку України з ТОВ «БК «Основа».
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 1 посилається на заінтересованість ТОВ «БК «Основа» стосовно боржника; неналежне доведення наявності та розміру кредиторських вимог; пропуск заявником строку позовної давності; пропуску строків звернення з кредиторськими вимогами до боржника.
Апелянт -1 зазначає, що ТОВ «БК «Основа» є юридичною особою пов`язаною з групою ОСОБА_1 , оскільки, як свідчать відкриті джерела, фізична особа ОСОБА_2 (керівник та підписант від імені ТОВ «БК «Основа») входила до ключових учасників у структурі власності АТ «Банк «Фінанси та Кредит», що належить до сфери інтересів ОСОБА_1. В звязку з чим апелянт 1 вважає, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства та вказаних відомостей заінтересованість ТОВ «БК «Основа» стосовно боржника є беззаперечною і при розгляді його кредиторських вимог повинен застосуватись підвищений стандарт доказування.
Однак, судом першої інстанції вказані доводи були залишені без належної правової оцінки, а потенційна необ`єктивність та зацікавленість ТОВ «БК «Основа» не була врахована при розгляді кредиторських вимог.
Крім того, апелянт 1 вважає, що ТОВ «БК «Основа» до суду першої інстанції не подано допустимих, в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу, доказів на підтвердження наявності підстав для визнання кредитором у справі №911/2498/18.
На думку апелянта 1, суд першої інстанції не надав належної оцінки саме копіям актів звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року між ПАТ «Київсоюзшляхпроект» та ПрАТ «Росава» та акту звірки взаємних розрахунків між ПАТ «Київсоюзшляхпроект» та ПрАТ «Росава» від 01.11.2018 року наданих заявником на підтвердження заявлених кредиторських вимог, як доказам актуальності та розміру боргу.
Також апелянт 1 зазначає, що аналізуючи заяву ТОВ «БК «Основа» останнім встановлено, що за зобов`язаннями за якими заявлено кредиторські вимоги пропущений строк позовної давності, що є підставою застосування до таких вимог відповідних наслідків.
На думку апелянта 1, до вимог ТОВ «БК «Основа» має бути застосовано наслідки спливу строків позовної давності, з огляду на те, що його перебіг закінчився 31.12.2017 року, тому подані Банком до суду першої інстанції заперечення містили, в тому числі, і прохання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
Відповідно до матеріалів справи, що не заперечується заявником, кінцевим строком виконання умов Договору сторонами є грудень 2014 року. Тобто, на вказану дату взяті на себе сторонами зобов`язання мали були виконані в повному обсязі та на умовах визначених Договором. Саме вказана дата є точкою відліку строку для сторін Договору, в разі невиконання якихось умов іншою для захисту свого порушеного права, в тому числі в судовому порядку.
Таким чином, беручи до уваги загальний строк позовної давності у три роки та те, що кінцевим строком виконання зобов`язання боржником є грудень 2014 року, перебіг строку позовної давності припинився у грудні 2017 року.
Також апелянт -1 вважає, що ТОВ «БК «Основа» пропустло і строки звернення з кредиторськими вимогами у даній справі, як то визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції станом на 04.12.2018 року, що має наслідком включення вказаних вимог лише до шостої черги погашення вимог кредиторів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.03.2024 року апеляційну скаргу Національного банку України передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Пантелієнка В.О., Доманської М.Л.
Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» (надалі по тексту - АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст», апелянт 2) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 та відкрити апеляційне провадження, задовольнити апеляційну скаргу АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» - повністю, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 в частині задоволення заяви ТОВ «Будівельна компанія «Основа» від 06.02.2024 року про визнання вимог до ПрАТ «Росава».
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 2 зазначає, що в заяві про кредиторські вимоги до боржника ТОВ «БК «Основа» вказувало, що сторони шляхом підписання Доповнення №2 від 15.12.2012 року до Договору від 05.12.2012 року, визначили, що до Договору повинні бути внесені зміни, зокрема, п. 12 Договору було викладено в новій редакції: «Даний Договір діє з дати його підписання обома сторонами і до 01.01.2015 року».
Проте, заявник не надав жодних належних доступних, достовірних доказів, які б дозволяли встановити обставини зміни строку виконання зобов`язання з 31.12.2023 року на грудень 2014 року, на які останній посилається у своїй заяві. Матеріали справи не містять копії Доповнення №2 від 15.12.2012 року до Договору, на які посилається ТОВ «БК «Основа».
Разом з тим, п. 12.1. Договору від 05.12.2012 року визначено, що даний договір діє з дати підписання обома сторонами до 31.12.2013 року.
Крім того, з копій договорів відступлення права вимоги, що підтверджують факт переходу до заявника права грошової вимоги до боржника за Договором від 05.12.2012 року, вбачається, що кінцевий строк виконання зобов`язання за Договором є 31.12.2013 року.
Також, апелянт 2 зазначає, що з Актів приймання-передачі документів за договорами відступлення права вимоги вбачається, що новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», згодом ТОВ «БК «Основа») не було передано Доповнення №2 від 15.12.2012 року до Договору, що ставить під сумнів існування останнього.
Апелянт 2 вважає, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Крім того, апелянт 2 вважає, що в разі дотримання судом норм процесуального права до вимог ТОВ «БК «Основа» мали бути застосовані строки позовної давності.
Апелянт 2 зазначає, що суд першої інстанції вірно вказав, що згідно Договору від 05.12.2012 року, даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2013 року. Тобто, з наведеного вбачається, що з 31.12.2013 року до 31.12.2016 року кредитор мав право реалізувати свої права щодо стягнення заборгованості та/або пред`явлення вимог до боржника у справі про банкрутство. Однак, з заявою ТОВ «БК «Основа» про визнання кредиторських вимог звернулося лише в січні 2024 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності.
Також апелянт 2 вважає, необґрунтованим висновок місцевого суду про переривання строку позовної давності з часу підписання Актів звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року, 31.10.2018 року, оскільки ТОВ «БК «Основа» не було надано доказів, які підтверджують, що Акти звірки взаємних розрахунків підписано саме в межах трирічного строку позовної давності виникнення заборгованості, розмір якої узгоджений даним актом.
Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов, на думку апелянта 2, до передчасного висновку про переривання строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, апелянт 2 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.03.2024 року апеляційну скаргу АТ Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Пантелієнка В.О., Доманської М.Л.
Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. (надалі по тексту - апелянт 3) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 та відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 в частині часткового задоволення заяви ТОВ «БК «Основа» від 06.02.2024 року про визнання вимог до ПрАТ «Росава», прийняти в даній частині нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ТОВ «БК «Основа» до ПрАТ «Росава» в сумах: 6056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 72000000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 - залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 3 зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2023 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «БК «Основа» укладено Договір про відступлення права вимоги №23-10-23, відповідно до якого право вимоги до ПрАТ «Росава» було відступлено на користь ТОВ «БК «Основа».
23.10.2023 року між ПАТ «Київсоюзшляхпроект» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Акт приймання-передачі документів до Договору про відступлення права вимоги №23-10-23.
Апелянт 3 наголошує, що як вбачається з переліку переданих первісним кредитором копій документів, можна дійти висновку, що новому кредитору на підтвердження зобов`язань боржника було передано лише копію Акту звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року.
Таким чином, апелянт 2 вважає, що новому кредитору ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» за договором про відступлення прав вимоги від 20.02.2023 року не було передано належних первинних документів щодо права вимоги заборгованості від ПрАТ «Росава» за Договором 46/610 від 05.12.2012 року, а отже ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» не набуло право грошової вимоги до боржника ПрАТ «Росава» та відповідно не мало права на передачу такого права грошової вимоги ТОВ «БК «Основа».
Суд першої інстанції не звернув увагу на неналежність доказу переходу права вимоги до ПрАТ «Росава» за складеним актом приймання-передачі документів, адже останній складено до іншого Договору про відступлення права грошової вимоги 23-10-23 від 19.09.2023 року.
На думку апелянта 3 докази відступлення права вимоги до нового кредитора та заява ТОВ «БК «Основа» про грошові вимоги до боржника мають суперечливий характер.
Апелянт 3 зазначає, що зі змісту долучених ТОВ «БК «Основа» договорів про відступлення права вимоги, новим кредитором нібито передавалось грошове зобов`язання до боржника за Договором №46/610 від 05.12.2021 року зі строком виконання зобов`язання до 31.12.2013 року.
У заяві про грошові вимоги до боржника ТОВ «БК «Основа» посилається на те, що до Договору №46/610 було укладено Доповнення №1 та №2, якими було збільшено суми договору та продовжено його строк, до 01.01.2015 року.
Однак, жодних доповнень до Договору №46/610 не було долучено ТОВ «БК «Основа» до матеріалів справи, що також підтверджується переліком додатків до заяви про грошові вимоги, в зв`язку з чим, апелянт 3 вважає, що суд першої інстанції помилково встановив такі обставини як фактичні.
Крім того, апелянт 3 вважає, що в матеріалах справи містяться всі докази того, що ТОВ «БК «Основа» та ПрАТ «Росава» є юридичними особами пов`язаними з ОСОБА_1 , а ТОВ «БК «Основа» є заінтересованою особою стосовно боржника.
Таким чином, з урахуванням відсутності у матеріалах справи беззаперечних належних доказів реальності грошової вимоги кредитора ТОВ «БК «Основа» до боржника, а також інформації про особу кредитора, апелянт 3 вважає, що суд першої інстанції при розгляді заяви про грошові вимоги до боржника зобов`язаний був застосувати підвищений стандарт доказування кредиторських вимог у справі про банкрутство ПрАТ «Росава», адже є всі підстави вважати, що метою заявлення ТОВ «БК «Основа» з грошовими вимогами до боржника є штучне формування кредиторської заборгованості боржника та перешкоджання процедурі ліквідації.
Також апелянт 3 не погоджується з висновками місцевого суду щодо строків позовної давності та вважає, що Акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року, 31.10.2018 року не підписані уповноваженими особами боржника та кредитора, а тому не можуть бути підставою для переривання строків позовної давності.
Апелянт 3 наголошує, що у своїй заяві про грошові вимоги до боржника ТОВ «БК «Основа» посилається на те, що доповненнями №1 та №2 до Договору №46/610 було змінено строки дії договору, проте доказів укладення таких доповнень ТОВ «БК «Основа» не надано, матеріали справи не містять жодних доповнень до Договору №46/610, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині також є помилковими та ґрунтуються виключно на твердженнях ТОВ «БК «Основа».
Отже, з урахуванням того, що у відповідності до умов Договору №46/610 визначено, що даний договір діє з дати підписання обома сторонами до 31.12.2013 року, саме зазначений строк є точкою відліку для сторін Договору, в разі невиконання його умов та захисту порушеного права.
Апелянт 3 вважає, що перебіг строку позовної давності розпочався 01.01.2014 року та закінчився 01.01.2017 року. А тому, Акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року, 31.10.2018 року та лист №2612 від 11.07.2018 року про визнання Головою ліквідаційної комісії ПрАТ «Росава» боргу відбулось після спливу строку позовної давності.
Також апелянт 3 зазначає, що строки позовної давності на період дії карантину не зупиняються, а в разі припадання останнього дня строку позовної давності - продовжуються на строк дії карантину. При цьому, заява з грошовими вимогами до боржника подана вже після завершення строку дії карантину (закінчився 30.06.2023 року), а саме 09.01.2024 року.
Щодо посилань місцевого суду на зупинення строку на строк дії воєнного стану, то апелянт 3 зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для поновлення строків.
Таким чином, на підставі викладеного, апелянт 3 вважає, що грошові вимоги ТОВ «БК «Основа» не підлягають визнанню у зв`язку зі спливом строків позовної давності ще 01.01.2017 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.03.2024 року апеляційну скаргу ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Пантелієнка В.О., Доманської М.Л.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 06.03.2024 року апеляційні скарги Національного банку України, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду, у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 року витребувано з господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 за заявою Голови ліквідаційної комісії ПрАТ «Росава» до боржника ПрАТ «Росава» про банкрутство.
Від господарського суду Київської області на виконання ухвал Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 року надійшли матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року апеляційні скарги Національного банку України, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 залишено без руху.
17.04.2024 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» надійшла заява про усунення недоліків.
19.04.2024 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року від ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18. Об`єднано апеляційні скарги АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. призначено на 05.06.2024 року. Вирішено інші процесуальні питання.
24.04.2024 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 року від Національного банку України надійшла заява про усунення недоліків,
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18. Об`єднано апеляційні скарги Національного банку України, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг Національного банку України, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. призначено на 05.06.2024 року. Вирішено інші процесуальні питання.
30.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» від арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року клопотання арбітражного керуючого Комлика І.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання у справі у справі №911/2498/18, призначене на 05.06.2024 року відбудеться в режимі відеоконференції.
04.06.2024 року на електрону адресу суду від представника ТОВ «БК «Основа» надійшов відзив на апеляційну скаргу Національного банку України, в якому представник просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 - без змін.
Щодо тверджень Національного банку України про заінтересованість ТОВ «БК «Основа» стосовно боржника то представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що не погоджується з зазначеними твердженнями, оскільки по-перше, доводи Банку ґрунтуються на інформації з відкритих джерел, яка не є доказами в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, по-друге, Банк стверджує про пов`язаність ТОВ «БК «Основа» з АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в той час як боржником у даній справі є ПрАТ «Росава». Будь-якого обґрунтування щодо пов`язаності ТОВ «БК «Основа» з ПрАТ «Росава» апеляційна скарга не містить. Таким чином, представник ТОВ «БК «Основа» стверджує, що ТОВ «БК «Основа» не є заінтересованою особою стосовно боржника ПрАТ «Росава».
Також представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що в Кодексі України з процедур банкрутства не міститься норм, які б покладали на заінтересованих осіб, в розумінні цього Кодексу, «підвищений стандар доказування», як стверджує представник Банку в своїх запереченнях. Заінтересованість осіб стосовно боржника має враховуватися лише в окремих випадках, зокрема, при голосуванні за план санації чи реструктуризації. В той же час застосування до ТОВ «БК «Основа» підвищеного стандарту доказування є порушенням принципу рівності сторін, в даному випадку - рівності прав кредиторів боржника.
На підставі викладеного, представник ТОВ «БК «Основа» вважає доводи Банку в цій частині безпідставними, а вимоги щодо застосування до ТОВ «БК «Основа» підвищеного стандарту доказування - незаконними.
Щодо тверджень Національного банку України про недоведеність ТОВ «БК «Основа» вимог кредитора до боржника, то представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що грошові вимоги ТОВ «БК «Основа» ґрунтуються на Договорі віл 05.12.2012 року №46/10, право вимоги за яким було придбано заявником у ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на підставі Договору про відступлення права вимоги №23-10-2023 від 23.10.2023 року.
У подальшому сторонами було підписано Доповнення №1 та Доповнення №2 до Договору.
В подальшому, у зв`язку з невиконанням ПрАТ «Росава» своїх зобов`язань боржником було здійснене часткове повернення коштів у розмірі 78 000,00 грн. Решта суми повернута не була, що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року та від 31.10.2018 року.
Банк вважає, що суд першої інстанції незаконно прийняв в якості доказів вказані Акти звірки, оскільки вони були подані заявником в копіях, «неналежним чином завірених, а оригінал не надано для дослідження в судовому засіданні».
Однак, представник ТОВ «БК «Основа» вважає вказані твердження Банку безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що заява з грошовими вимогами, а також додатки до неї, в тому числі Акти звірки взаємних розрахунків подавалися ТОВ «БК «Основа» до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд». Вказана заява була підписана кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «БК «Основа» ОСОБА_2.
Таким чином, представник ТОВ «БК «Основа» вважає, що посилання Банку на положення Національного стандарту України є безпідставними.
Щодо тверджень Банку про ненадання суду оригіналів документів для дослідження в судовому засіданні, то представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що під час розгляду заяви ТОВ «БК «Основа» в суді першої інстанції жоден з учасників справи не ставив під сумнів подані заявником копії документів і не клопотав про витребування їх оригіналів.
Таким чином, доводи Банку про ненадання заявником оригіналів доказів є безпідставними та необґрунтованими.
Також представник ТОВ «БК «Основа» не погоджується з твердженнями Банку стосовно того, що Акти звірки не є належними доказами, та зазначає, що судом першої інстанції вірно прийнято в якості належних та допустимих доказів подані заявником Акти звірки від 30.01.2017 року та від 31.10.2018 року, але в частині визнання суми боргу, яка підтверджена первинними документами.
Щодо тверджень Банку про застосування строків позовної давності, то представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що підписавши Акти звірки взаємних розрахунків, зокрема, Акт звірки від 30.01.2017 року, боржник визнав свій борг, тобто з цього моменту перебіг строку позовної давності перервався і почався новий перебіг. В подальшому цей строк перервався 31.10.2018 року у зв`язку з визнанням боржником боргу у зв`язку з підписанням другого Акту звірки.
Таким чином, в даному випадку перебіг позовної давності почався в грудні 2014 року, однак в подальшому переривався 30.01.2017 року, 11.07.2018 року та 31.10.2018 року у зв`язку з вчиненням боржником дій, які свідчать про визнання ним свого боргу.
Також представник ТОВ «БК «Основа» зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби внесені зміни до Цивільного кодексу України , а саме, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» п. 12, згідно з яким під час дії карантину, строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19» введено карантин з 12.03.2020 року.
Таким чином, на підставі викладеного, представник ТОВ «БК «Основа» вважає доводи Банку про пропуск ТОВ «БК «Основа» строку позовної давності є безпідставними.
Також 04.06.2024 року на електронну адресу суду від представника ТОВ «БК «Основа» надійшов відзив на апеляційні скарги АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С., в якому представник просить суд апеляційної інстанції апеляційні скарги АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 - без змін.
Обґрунтування викладені у відзиві є аналогічними з обґрунтуваннями, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу Національного банку України.
05.06.2024 року в судовому засіданні представники сторін, які з`явилися надали усні пояснення по справі та апеляційним судом досліджено оригінали документів наданих представником ТОВ «БК «Основа» про що вказано в протоколі судового засідання.
05.06.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018 року.
Постановою господарського суду Київської області від 04.12.2018 року визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру.
На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.
09.01.2024 року до господарського суду Київської області в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява ТОВ «БК «Основа» від 09.01.2024 року про визнання грошових вимог до боржника у сумі 131 788 116,00 грн.
В заяві про визнання грошових вимог до боржника ТОВ «БК «Основа» просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 131788116,00 грн, у т.ч. 131782060,00 грн основного боргу та 6056,00 грн судового збору.
В обґрунтуваннях поданої заяви заявник зазначає, що заявлені вимоги виникли на підставі Договору № 46/610 від 05.12.2012 року, укладеного між боржником та ПАТ «Київсоюзшляхпроект», за умовами якого Боржник зобов`язався поставити на користь вказаного контрагента продукцію, а покупець зобов`язався оплатити товар.
Заявник стверджує, що на виконання зобов`язань за даним договором ПАТ «Київсоюзшляхпроект» перерахувало на користь ПрАТ «Росава» грошові кошти в розмірі 131860060,00 грн, проте боржником не було поставлено товар, а отримані кошти не були повернуті в повному обсязі.
В подальшому, в ході ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ПАТ «Київсоюзшляхпроект», право вимоги від ПрАТ «Росава» грошових коштів в сумі 131860060,00 грн було реалізоване під час аукціону 20.02.2023 року, переможцем якого стало ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».
В свою чергу, 23.10.2023 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та ТОВ «БК «Основа» укладено Договір про відступлення права вимоги № 23-10-2023, відповідно до умов якого вказане право вимоги до ПрАТ «Росава» було відступлене на користь заявника - ТОВ «БК «Основа».
Таким чином ТОВ «БК «Основа» вважає наявними підстави для визнання грошових вимог до ПрАТ «Росава» в загальному розмірі 131860060,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 заяву ТОВ «БК «Основа» від 09.01.2024 року задоволено частково, визнано грошові вимоги ТОВ «БК «Основа» до ПрАТ «Росава» в сумах: 6056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 72000000,00 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в іншій частині заявлені вимоги відхилено, розгляд заяви спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» від 24.10.2023 року відкладено на 20.02.2024 року.
Зазначена ухвала місцевого суду переглядається апеляційним судом в частині задоволення заяви ТОВ «Будівельна компанія «Основа» від 06.02.2024 року про визнання вимог до ПрАТ «Росава».
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Національного банку України, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та ПрАТ «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 в оскаржуваній частині - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.12.2012 року між ПрАТ «Росава» (продавець) та ПАТ «Київсоюзшляхпроект» (покупець) було укладено Договір № 46/610, відповідно до умов якого (п. 1) продавець продає продукцію згідно специфікацій, оформлених доповненнями, що є невід`ємною частиною договору, а покупець купує її за умовами даного договору.
Кількість продукції вказується в специфікаціях до договору, оформлених доповненнями, що є його невід`ємною частиною (п. 2.1. Договору).
Згідно п. 4.1. Договору, загальна вартість договору визначається в гривнях та на момент укладання договору складає з ПДВ 72000000,00 грн в т.ч. ПДВ складає 12000000,00 грн.
Розрахунок за продукцію, що підлягає поставці, здійснюється впродовж 60-ти календарних днів з моменту поставки кожної партії продукції. Відвантаження продукції відбувається впродовж шести календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення на поставку продукції (п. 5.1., 5.2. Договору).
Відповідно до п. 12.1. Договору, даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2013 року.
До матеріалів справи ТОВ «БК «Основа» надано копію Доповнення № 1 від 11.12.2012 року та Доповнення № 2 від 15.12.2013 року до Договору № 46/610 від 05.12.2012 року.
В п. 3 Доповнення № 2 сторони погодили продовження строку дії договору до 01.01.2015 року.
ТОВ «БК «Основа» наполягало на тому, що ПАТ «Київсоюзшляхпроект» перерахувало ПрАТ «Росава» 132000000,00 грн.
При цьому з копії банківської виписки з рахунку ПрАТ «Росава» від 11.12.2012 року, вбачається, що ПАТ «Київсоюзшляхпроект» було перераховано на користь Боржника грошові кошти відповідно до Договору № 46/610 від 05.12.2012 року в сумі 72000000,00 грн.
Водночас, надані заявником ТОВ «БК «Основа» копії банківських виписок, на які заявник посилається, як на докази перерахування 16.12.2013 року грошових коштів у сумах 18460060,00 грн та 41400000,00 грн, є нечитабельними, що унеможливлює встановлення факту перерахування вказаних коштів, про що вірно заначено місцевим судом.
Таким чином з матеріалів справи судом встановлено доведеність за допомогою належних і допустимих доказів факту наявності між ПрАТ «Росава» та ПАТ «Київсоюзшляхпроект» правовідносин щодо поставки товару та сплати покупцем на користь продавця грошових коштів в розмірі 72000000,00 грн.
Під час апеляційного розгляду ТОВ «БК «Основа» не заперечувало вказаних висновків місцевого суду та ухвалу в частині відмови в визнанні кредиторських вимог не оскаржувало, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в частині відхилення кредиторських вимог оспорювану ухвалу не переглядає.
При цьому, апелянти наголошували на не підтвердженні належними доказами кредитором своїх вимог та неподання до суду першої інстанції всіх доказів на їх підтвердження, зокрема Доповнень № 1 та № 2 до договору, яким сторони змінювали строк дію договору. А також відсутності оригіналів вказаних документів, що ставить під сумнів їх існування.
ТОВ «БК «Основа» заперечуючі вказані доводи апелянтів посилалось на наявність в нього оригіналів всіх документів, існування яких апелянти ставлять під сумнів, а також той факт, що питання про їх дослідження не ставилось в суді першої інстанції, а всі обставини стосовно укладання Договору, продовження його дії в укладених Доповненнях визнавались сторонами під час розгляду боржником кредиторських вимог ПАТ «Київсоюзшляхпроект» ще в 2018 році, про що було відомо місцевому суду з матеріалів справи про банкрутство.
В судовому засіданні 05.06.2024 року представником ТОВ «БК «Основа» надано на огляд апеляційному суду оригінали наступних документів:
Договір № 46/610 від 05.12.2012 року;
Акт № 2 приймання-передачі документів до договору№ 23-10-2023 року про відступлення права вимоги від 23.10.2023 року;
Доповнення № 1 до договору № 46/610 від 05.12.2012 року;
Доповнення № 2 до договору № 46/610 від 05.12.2012 року;
Акт звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 року;
Акт звірки взаємних розрахунків від 31.03.2017 року;
Акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2018 року;
Виписка по рахунках за період 16.12.2013 року.
При цьому, як убачається з матеріалів справи в травні 2018 року з кредиторськими вимогами до боржника зверталось ПАТ «Київсоюзшляхпроект», обґрунтовуючи свої вимоги укладеним 05.12.2012 року Договором № 46/610, Доповненням № 1, Доповненням № 2 та Актами звірки взаємних розрахунків. Листом від 11.06.2018 року боржник визнав вимоги ПАТ «Київсоюзшляхпроект» (і вказана заява і лист боржника про визнання вимог знаходяться в матеріалах основної справи про банкрутство ПрАТ «Росава»).
За таких обставин, колегія суддів не приймає доводи апелянтів про непідтвердження належними доказами кредиторських вимог в цій частині.
Матеріали оскарження, наявні апеляційного суду не містять доказів того, що під час розгляду кредиторських вимог ТОВ «БК «Основа» будь-яким учасником процесу ставилось питання про необхідність дослідження оригіналів документів, якими кредитор підтверджує свої вимоги і що вказані документи не були подані на дослідження суду першої інстанції.
Щодо копій документів, суд першої інстанції підставно зазначив, з посиланням на положення до ч. 2, ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України що учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Оскільки заява ТОВ «БК «Основа» з грошовими вимогами, а також додатки до неї подавалися ТОВ «БК «Основа» до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» і подана заява підписана кваліфікованим електронним підписом директором ТОВ «БК «Основа» вказані копії є засвідченими належним чином.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено вище, що в ході ліквідаційної процедури у справі № 910/7997/19 про банкрутство ПАТ «Київсоюзшляхпроект» було проведено аукціон з продажу майна банкрута, зокрема дебіторської заборгованості, у т.ч. заборгованості ПрАТ «Росава» за Договором № 46/610 від 05.12.2012 року, результати якого оформлені протоколом електронного аукціону № BRE001-UA-20230208-45768 від 20.02.2023 року, переможцем якого визнано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».
За результатами аукціону між ПАТ «Київсоюзшляхпроект» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги від 24.02.2023 року (з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2023 року), за умовами якого первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги за дебіторською заборгованістю, у т.ч. до ПрАТ «Росава» за Договором № 46/610 від 05.12.2012 року на суму 131782060,00 грн.
24.02.2023 року між сторонами вказаного договору складено Акт приймання-передачі документів до Договору про відступлення права вимоги б/н від 24.02.2023 року.
В подальшому, 23.10.2023 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (первісний кредитор) та ТОВ «БК «Основа» (новий кредитор) укладено Договір № 23-10-2023 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п. 1.1.) первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю, у т.ч. до ПрАТ «Росава» за Договором № 46/610 від 05.12.2012 року на суму 131782060,00 грн.
Дослідивши матеріали, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведеність факту переходу права грошової вимоги до боржника ПрАТ «Росава» за Договором № 46/610 від 05.12.2012 року від первісного контрагента ПАТ «Київсоюзшляхпроект» до заявника ТОВ «БК «Основа» в 2023 році.
Як під час розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду апелянти наголошували на наявності підстав для застосування відносно вимог ТОВ «БК «Основа» наслідків строку позовної давності.
Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З матеріалів справи вбачається, що кінцевим строком виконання ПрАТ «Росава» умов Договору № 46/610 від 05.12.2012року, з урахуванням Доповнення № 2 щодо поставки товару сторонами було визначено грудень 2014.
Таким чином передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України 3-річний строк позовної давності почав перебіг 31.12.2014 року і закінчився 31.12.2017 року.
Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17.08.2022 по справі № 924/232/18 від 16.12.2021 по справі № 905/1769/20 від 10.09.2019 по справі № 916/2403/18 від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17 та від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17.
Тобто, акт звірки взаємних розрахунків може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження факту визнання боржником такої заборгованості, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.
Судом встановлено, що матеріали справи містять копії Актів звірки взаємних розрахунків, складених між ПАТ «Київсоюзшляхпроект» та ПрАТ «Росава» станом на 30.01.2017 року та станом на 31.10.2018 року. Крім того, листом № 2612 від 11.07.2018 року Голова ліквідаційної комісії ПрАТ «Росава» повідомив ПАТ «Київсоюзшляхпроект» про визнання грошових вимог за Договором № 46/610 від 05.12.2012 року в межах досудової процедури ліквідації ПрАТ «Росава».
При цьому факт перерахування коштів на суму 72000000 грн. підтверджено банківською випискою по рахунку боржника.
Оригінали вказаних документів досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, про що зазначено в протоколі судового засідання від 05.06.2024 рроку.
Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вказані обставини свідчать про переривання строку позовної давності 30.01.2017 року, 11.07.2018 року та 31.10.2018 року, у зв`язку з чим, перебіг строку позовної давності (після переривання 31.10.2018) розпочався 31.10.2018 року і мав закінчитись 31.10.2021 року.
Водночас, з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами).
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни до низки нормативних актів, у т.ч. доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 12 наступного змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, відповідно до Закону України від 30.03.2020 року № 540-ІХ строк позовної давності, завершення якого припадало на період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, продовжено на період дії карантину, тобто до 30.06.2023 року.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, у т.ч. доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 19 наступного змісту «На період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії».
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Введений Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 воєнний стан на території України триває на даний час.
Відтак, враховуючи, що за спірними у даній справі правовідносинами строк позовної давності переривався 31.10.2018 року і тривав до 31.10.2021 року; в подальшому відповідно до Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» цей строк було продовжено до 30.06.2023 року; в подальшому відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX строк продовжено на строк дії воєнного стану; на даний час відповідний строк позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 року № 3450-ІХ).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що заявником ТОВ «БК «Основа» не було пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами, у зв`язку з чим доводи відхиляються судом.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що доводи Національного банку України щодо правовідносин між ТОВ «БК «Основа» та фінансовою промисловою групою ОСОБА_1, не є підставою для відхилення кредиторських вимог заявника, які є документально підтвердженими.
При цьому слід зазначити, що посилаючись на необхідність застосування підвищеного стандарту доказування при розгляді кредиторських вимог пов`язаних осіб, (в даній справі апелянти вказують про пов`язаність ТОВ «БК «Основа» та боржника), останні не враховують , що первинні кредиторські вимоги виникли у боржника не перед ТОВ «БК «Основа», з якою на думку апелянтів є певна пов`язаність, а з ПАТ «Київсоюзшляхпроект», задовго до звернення ТОВ «БК «Основа» з кредиторськими вимогами до боржника і про пов`язаність вказаних осіб апелянти не зазначають.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для їх задоволення та скасування ухвали господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 в частині задоволення заяви ТОВ «Будівельна компанія «Основа» від 06.02.2024 року про визнання вимог до ПрАТ «Росава» не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права місцевим судом.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 269, ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційні скарги Національного банку України, акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Базис Траст» та приватного акціонерного товариства «Росава» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. на ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/2498/18 залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 в оскаржуваній частині залишити без змін.
3.Матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі № 911/2498/18 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2024 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді В.О. Пантелієнко
С.В. Сотніков
скопійовано
-
скопійовано
-
