ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2010 року 12:07 № 2а-5241/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., суддів: Кузьменка В.А., Васильченко І.П., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва «Київський еколого - культурний центр»,

Громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»

до

охорони навколишнього природного середовища України,

Кабінету Міністрів України

про

бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача 1 –Борейко В.Є.

від позивача 2 –Левіна Г.М.

від відповідача 1 –Бродський Є.Ю.

від відповідача 2 –Паламарчук Е.В.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»(далі по тексту –позивач 1, Благодійний фонд) та Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»(далі по тексту –позивач 2, «ЕкоПраво») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі по тексту –відповідач 1, Мінприроди), Кабінету Міністрів України (далі по тексту –відповідач 2, КМУ) та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили: 1) визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, пов’язану з невиконанням частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил надання дозволів та інших документів на вилучення із природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; частини 4 статті 31 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі; частини 3 статті 44 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні; частини 5 статті 44 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях; частини 3 статті 46 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державного обліку зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі; частини 3 статті 47 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття порядку реєстрації та утримання диких тварин, які вилучені з природного середовища з метою надання їм допомоги; частини 5 статті 47 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття порядку створення регіональних центрів порятунку та реабілітації диких тварин, а також порядок розміщення в них диких тварин і їх утримання; статті 53 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил ввезення в Україну і вивезення за її межі об’єктів тваринного світу; частини 2 статті 56 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття порядку ведення обліку тварин та обсягу їх добування; частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі; 2) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, пов’язану з незабезпеченням виконання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил надання дозволів та інших документів на вилучення із природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; частини 4 статті 31 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі; частини 3 статті 44 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні; частини 5 статті 44 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях; частини 3 статті 46 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державного обліку зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі; частини 3 статті 47 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття порядку реєстрації та утримання диких тварин, які вилучені з природного середовища з метою надання їм допомоги; частини 5 статті 47 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття порядку створення регіональних центрів порятунку та реабілітації диких тварин, а також порядок розміщення в них диких тварин і їх утримання; статті 53 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил ввезення в Україну і вивезення за її межі об’єктів тваринного світу; частини 2 статті 56 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття порядку ведення обліку тварин та обсягу їх добування; частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі; 3) поновити порушені права та інтереси шляхом зобов’язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України виконати вимоги Закону України «Про тваринний світ»шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів; 4) поновити порушені права та інтереси шляхом зобов’язання Кабінету Міністрів України забезпечити виконання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України вимог Закону України «Про тваринний світ»шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність, яка виявилась у неприйнятті ряду нормативно-правових актів у відповідності до Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ, що є порушенням екологічних та інших інтересів позивачів, які є самостійним об’єктом охорони відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 2 квітня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 22 квітня 2010 року.

Попереднє судове засідання, призначене на 22 квітня 2010 року, судом відкладалось на 27 травня 2010 року та 3 червня 2010 року за клопотаннями представників відповідачів про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 3 червня 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 1 липня 2010 року.

У судовому засіданні, призначеному на 1 липня 2010 року, оголошувалась перерва до 5 серпня 2010 року та 4 жовтня 2010 року.

У судовому засіданні 4 жовтня 2010 року представники позивачів підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача 1 заперечив проти заявлених позовних вимог, зокрема, зазначив, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вживає всіх можливих заходів для прийняття зазначених позивачами підзаконних нормативно-правових актів та для врегулювання на законодавчому рівні прогалин у галузі охорони та використання тваринного світу.

Представник відповідача 2 заперечив проти позову, зокрема, зазначив, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо забезпечення центральним органом виконавчої влади прийняття зазначених позивачами підзаконних нормативно-правових актів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2001 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тваринний світ».

Згідно з преамбулою вказаного закону, тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

Положеннями статті 1 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-III (далі по тексту –Закон України від 13.12.2001р. № 2894-III) визначено, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, грунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про мисливське господарство та полювання»та іншими нормативно-правовими актами.

Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»зареєстрований Дніпровським районним управлінням юстиції в м. Києві 7 грудня 1998 року за № 0143-98. Відповідно до положень статуту Благодійний фонд є добровільним об’єднанням фізичних та юридичних осіб. Метою створення фонду є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння поліпшенню охорони навколишнього середовища, екології, культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, видавничої діяльності, захист інтересів соціально незахищених верств населення, включаючи інвалідів, пенсіонерів, ветеранів, учасників ліквідації Чорнобильської аварії, членів їх сімей, спільної реалізації ними своїх прав, задоволення та забезпечення захисту їх соціальних, економічних, інших спільних інтересів і суспільної реабілітації.

Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»зареєстрована Київським міським управлінням юстиції 18 вересня 1997 року за № 0144-97 Г.О. Метою діяльності «ЕкоПраво»відповідно до статуту є задоволення та захист своїх спільних інтересів шляхом участі у збереженні безпечного для існування живої природи стану довкілля, досягненні гармонійної взаємодії суспільства і природи, сприянню охороні, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, захисті свого життя і здоров’я від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища.

Керуючись своєю статутною діяльністю, Благодійний фонд звернувся до Кабінету Міністрів України з листом ( № 153/2 від 18.01.2010р.) щодо надання інформації стосовно розроблення Правил добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

На виконання доручення Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.01.2010р. № 3247\0\1-10 Мінприроди надано відповідь, з якої позивачам стало відомо, що на неодноразові звернення Мінприроди до Держкомлісгоспу, як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, ним укладено договір від 17.02.2010 року № 100 з Українським науково-дослідним інститутом лісового господарства і агролісомеліорації щодо розробки науково-практичних рекомендацій вольєрного розведення диких копитних. Після їх розробки на їх основі буде розроблено та затверджено Порядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах.

Пізніше, Київський еколого-культурний центр знову звернувся до Мінприроди з листом від 26.04.2010 року № 165/2 щодо розроблення нормативно-правових актів відповідно до Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-III.

Листом Мінприроди позивачу повідомлено щодо вжитих Міністерством заходів по розробленню та прийняттю відповідних нормативно-правових актів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статі 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»до основних завдань Кабінету Міністрів України належить спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Статтею 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»визначено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Основні повноваження Кабінету Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій передбачені частиною 2 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до якого Кабінет Міністрів України, зокрема:

- забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;

- забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм;

- здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;

- приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;

- координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм.

Відповідно до статті 11 Закону України від 13.12.2001р. № 2894-III державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства та їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Органам місцевого самоврядування законами можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Повноваження Кабінету Міністрів України у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу передбачені статтею 12 Закону України від 13.12.2001р. № 2894-III. Відповідно до вказаної статті до повноважень Кабінету Міністрів України належить:

- забезпечення реалізації визначеної Верховною Радою України державної політики у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- забезпечення державного регулювання і контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- здійснення управління об'єктами тваринного світу державної власності відповідно до закону;

- розроблення та здійснення загальнодержавних програм у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- затвердження порядку встановлення екологічних нормативів, лімітів та видачі відповідних дозволів чи інших документів на право використання об'єктів тваринного світу як природного ресурсу загальнодержавного значення;

- організація зовнішньоекономічних зв'язків і міжнародного співробітництва у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- координація роботи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Пунктом 2 Розділу ІХ Прикінцевих положень Закону України від 13.12.2001р. № 2894-III передбачено, що Кабінет Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом має:

- підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів у відповідність із цим Законом;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

- забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Крім того, частиною 2 статті 8 Модельного закону про тваринний світ, прийнятого на дев’ятому пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД (Постанова № 9-14 від 08.06.1997р.) передбачено, що:

«Государственное управление в области охраны и использования животного мира осуществляют президент, правительство, местные органы власти, исполнительные и распорядительные органы, а также специально уполномоченный государственный орган по природным ресурсам и охране окружающей среды и другие специально уполномоченные государственные органы в области охраны и использования животного мира в пределах своей компетенции в соответствии с положениями об этих органах».

Враховуюче вищенаведене, колегія суддів вважає хибним твердження Кабінету Міністрів України, що жодна норма чинного законодавства не наділяє Кабінет Міністрів України відповідною компетенцією, не надає права, не покладає обов’язку, не визначає процедури та порядку такої державницької дії як забезпечення центральним органом виконавчої влади прийняття нормативно-правових актів.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги твердження відповідача 2 про відсутність публічного-правового спору між ним та позивачами, в зв’язку з тим, що Закон України «Про тваринний світ»не регулює відносини між позивачами та Урядом, не наділяє останнього ознаками суб’єкта владних повноважень та владними управлінськими функціями по відношенню до позивачів, оскільки як встановлено судом під час судового розгляду справи, директор Благодійного фонду Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр»Борейко Володимир Євгенович є громадським інспектором з охорони навколишнього природного середовища. Окрім цього, як вже зазначалося раніше, метою діяльності позивачів є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на сприяння поліпшенню охорони навколишнього середовища та задоволення та захист своїх спільних інтересів шляхом участі у збереженні безпечного для існування живої природи стану довкілля, досягненні гармонійної взаємодії суспільства і природи, сприянню охороні, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, захисті свого життя і здоров’я від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до статті 58 Закону України «Про тваринний світ»громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Отже, твердження відповідача 2 щодо відсутності публічно-правового спору є безпідставними та такими, що суперечать частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішення, дії чи бездіяльність Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Твердження відповідача 2 щодо втручання в дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень шляхом пред’явлення позовних вимог про зобов’язання Кабінету Міністрів України забезпечити виконання Міністерством охорони навколишнього природного середовища положень Закону України «Про тваринний світ»є хибними, оскільки відповідно до пункту 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, а відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Тваринний світ за своїми біологічними та екологічними ознаками є складовою навколишнього природного середовища, зокрема біологічного різноманіття. 3 ним пов'язане функціонування екологічних систем, оскільки тваринний світ є необхідним компонентом у процесі круговороту речовин і енергії природи, який активно впливає на функціонування природних угруповань, структуру і природну родючість ґрунтів, формування рослинного покрову, біологічні властивості води і якість навколишнього природного середовища в цілому.

Тваринний світ є національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Такі ознаки вказують на велике економічне значення тваринного світу як природного ресурсу для мисливства, рибальства та інших видів господарювання.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 13.12.2001р. № 2894-III об'єктами тваринного світу є дикі тварини (хордові й безхребетні) в усьому їх видовому і популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), частини диких тварин (роги, шкіра, ратиці, копита тощо), продукти їхньої життєдіяльності (мед, віск тощо).

Відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. № 1524 (далі по тексту –Положення) головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Мінприроди є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання,

відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з

радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр; здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, формування, збереження та використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також забезпечення здійснення державного геологічного контролю.

Відповідно до статті 13 Закону України від 13.12.2001р. № 2894-III до повноважень спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить: реалізація державної політики у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; здійснення державного регулювання і контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; здійснення нормативного регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; організація робіт з охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища їх існування, умов розмноження і шляхів міграції; вирішення відповідних питань у сфері користування об'єктами тваринного світу; координація діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій та громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; розроблення порядку видачі відповідних дозволів чи інших документів на право використання об'єктів тваринного світу, а також забезпечення видачі таких документів на право використання об'єктів тваринного світу, які належать до природних ресурсів загальнодержавного значення; прийняття рішення про припинення використання об'єктів тваринного світу у випадках, передбачених цим Законом; встановлення лімітів, норм використання об'єктів тваринного світу, вирішення в межах своїх повноважень питань щодо регулювання здійснення полювання, рибальства та інших видів використання об'єктів тваринного світу; визначення за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань фінансів вартості відповідних дозволів чи інших документів на право добування об'єктів тваринного світу; подання в установленому порядку документів з питань надання у користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об'єктів; видача відповідних дозволів чи інших документів на право переселення об'єктів тваринного світу, організація роботи з їх штучного відтворення; забезпечення ведення державного обліку чисельності та обліку обсягів добування об'єктів тваринного світу; організація роботи щодо укладення відповідно до закону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів договорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів; ведення моніторингу та державного кадастру тваринного світу; здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України “Про тваринний світ” вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях із природного середовища допускається тільки за відповідними дозволами чи іншими документами, які видаються згідно з правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Частиною 2 статті 30 Закону України “Про тваринний світ” встановлено, що використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності здійснюється за правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Частина 4 статті 31 Закону встановлює, що правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Відповідно до частин 3, 5 статті 44 Закону види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні. Правила добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно частини 3 статті 46 Закону України “Про тваринний світ” створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державний облік зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі здійснюються за правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Частини 3, 5 статті 47 Закону передбачають, що порядок реєстрації та утримання диких тварин, які вилучені з природного середовища з метою надання їм допомоги та порядок створення регіональних центрів порятунку та реабілітації диких тварин, а також порядок розміщення в них диких тварин і їх утримання, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу здійснюються за правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, крім генетично модифікованих (стаття 53 Закону України “Про тваринний світ”).

Відповідно до частини 2 статті 56 цього Закону порядок ведення обліку тварин та обсягу їх добування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики, заінтересованими органами виконавчої влади та відповідними науковими установами.

Дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встановленому законом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної та санітарної медицини (частина 6 статті 63 Закону України “Про тваринний світ”).

Отже, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є бездіяльність відповідачів як суб’єктів владних повноважень, яка полягає, на думку позивачів, у невиконані останніми вимог Закону України “Про тваринний світ” в частині неприйняття ряду нормативно-правових актів у відповідності до вказаного Закону.

Так, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, бездіяльність суб’єкта владних повноважень-це пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу на наступне. З листів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вбачається, що останнім вживаються відповідні заходи, спрямовані на прийняття нормативно-правових актів, передбачених Законом України “Про тваринний світ”.

Так, щодо прийняття правил добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі Мінприроди вказало на те, що порядок утримання та розведення мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах є невід’ємною частиною ведення мисливського господарства і це питання відноситься безпосередньо до компетенції Держкомлісгоспу. Листом від 11.02.2009р. № 1709/21/10-09 Мінприроди звернулось до Держкомлісгоспу з проханням доопрацювання Інструкції з обліку чисельності основних видів мисливських тварин України та Правил утримання і розведення диких тварин у напіввільних умовах чи в неволі.

Крім того, Мінприроди вважає що, у зв’язку з колізією в національному законодавстві доцільно застосовувати норму пізніше прийнятого закону, а саме, норму статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»від 21.01.2010 року № 1827-VI, оскільки Закон України «Про тваринний світ»було прийнято 13.12.2001 року.

Разом з тим, Мінприроди вже підготовлено проект наказу «Про затвердження Правил і норм утримання дельфінів в умовах неволі».

Щодо прийняття переліку видів тварин, що підлягають особливій охороні, Мінприроди зазначає, що цей перелік вже врегульовано Законом України «Про Червону книгу України», зокрема, у 2009 році вийшло третє видання Червоної книги України (тваринний і рослинний світ), до якого включено 542 види тварин та 826 видів рослин. Також Мінприроди зазначило, що в більшості областей України існують регіональні переліки рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин, що підлягають особливій охороні, які розглядаються та затверджуються обласними державними адміністраціями.

Щодо прийняття правил добування рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях Мінприроди зазначило, що це питання вже частково врегульовано наказом Мінприроди «Про затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, форм клопотання та бланків дозволів на таке добування»від 01.02.1993 року № 3, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.02.1993р. за № 4; додатком VI Конвенції «Про охорону дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення»; статтею 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Щодо прийняття правил створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державного обліку зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі Мінприроди розроблено проект Правил, які будуть затверджені після їх погодження у встановленому законодавством порядку.

Щодо прийняття порядку реєстрації та утримання диких тварин, які вилучені з природного середовища з метою надання їм допомоги, наказом Мінприроди від 11.05.2010р. № 204 утворено Міжвідомчу робочу групу щодо розроблення нормативно-правової бази для вирішення проблемних питань діяльності зоологічних парків. Робота Міжвідомчої робочої групи буде спрямована на розробку нормативно-правової бази для вирішення проблемних питань діяльності зоологічних парків, зокрема, Порядку реєстрації та утримання диких тварин, які вилучені з природного середовища з метою надання їм допомоги, Правил утримання диких тварин в умовах неволі, діяльності центрів реабілітації диких тварин та інших актів законодавства.

Щодо прийняття порядку створення регіональних центрів порятунку та реабілітації диких тварин, а також порядку розміщення в них диких тварин і їх утримання, Мінприроди зазначило, що ним підготовлено проект наказу «Про затвердження Порядку створення та діяльності центрів порятунку і реабілітації морських ссавців», який буде затверджено у встановленому законодавством порядку.

Щодо прийняття правил ввезення в Україну і вивезення за її межі об’єктів тваринного світу, в частині тваринних зразків CITES, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 953 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення». Крім того, Мінприроди запропоновано запровадження дозвільних документів на ввезення чи вивезення інших об’єктів тваринного світу у законопроекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Щодо прийняття порядку ведення обліку тварин та обсягу їх добування, розроблено проект наказу «Про затвердження Інструкції з обліків чисельності основних видів мисливських тварин України», який буде затверджено у встановленому законодавством порядку.

Щодо прийняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі, одним з кроків щодо розроблення Правил є здійснення перекладу Резолюції Conf. 10.7 «Розпорядження конфіскованими живими зразками видів, включених до Додатків».

Регулювання питань щодо конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на підставі Положення про Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища України», Закону України «Про тваринний світ». Повноваження Міністерства у цій галузі, також, висвітлені в міжнародних договорах, а саме, в Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, підписаної 3 березня 1973 року у Вашингтоні, яка передбачає заборону або суворий контроль міжнародної торгівлі та інших пересувань через митні кордони країн найбільш рідкісних і цінних видів тварин та рослин.

Конвенція «Про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі», підписана в Берні 19 вересня 1979 року, закликає Договірні сторони вживати необхідних заходів для збереження популяцій дикої флори та фауни або їх адаптації на рівні, який відповідає, зокрема, екологічним, науковим та культурним вимогам, враховуючи при цьому економічні та рекреаційні вимоги, а також потреби підвидів, різновидів чи форм, що перебувають під загрозою в певній місцевості.

Юридичний зміст основних принципів міжнародного права закріплює обов’язок кожної держави виконувати свої міжнародно-правові зобов’язання, а засоби реалізації цих зобов’язань визначаються національним правом, якщо інше не випливає з міжнародно-правової норми. У статті 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року закріплено принцип добросовісного виконання державою своїх міжнародних зобов’язань. Відповідно до цієї норми держава-учасниця не може посилатися на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання нею міжнародного договору.

Системно проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства України, в тому числі міжнародного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами не вчинено усіх необхідних дій для належного виконання покладених на них чинним законодавством обов’язків, що призвело до порушення прав громадських організацій, до статутних завдань яких входить діяльність в сфері охорони навколишнього природного середовища. При цьому суд враховує, що Мінприроди частково вжито заходів щодо прийняття зазначених позивачами нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу.

Стосовно посилання відповідача 2 на застосування судом наслідків пропуску позивачами строку звернення до суду та відмові в задоволенні позову з цієї підстави, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент звернення з позовом до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачі дізналися про порушення своїх прав з листа Мінприроди (без дати та номеру), яким їм надано відповідь на звернення від 18.01.2010р. № 153\2. Зазначений лист, як випливає з пояснень представника позивачів в судовому засіданні та матеріалів справи, позивач 1 отримав в березні 2010 року. При цьому адміністративний позов подано 31 березня 2010 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду, тобто в межах строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині бездіяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Кабінету Міністрів України, щодо невиконання приписів частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ, частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ та частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо невиконання частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил надання дозволів та інших документів на вилучення із природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом неприйняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі.

3. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо незабезпечення виконання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил надання дозволів та інших документів на вилучення із природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі.

4. Зобов’язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України виконати вимоги частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил надання дозволів та інших документів на вилучення із природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі.

5. Зобов’язати Кабінет Міністрів України забезпечити виконання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України частини 3 статті 28 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил надання дозволів та інших документів на вилучення із природного середовища об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; частини 2 статті 30 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; частини 6 статті 63 Закону України «Про тваринний світ»від 13.12.2001р. № 2894-ІІІ шляхом прийняття правил конфіскації або безоплатного вилучення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва «Київський еколого - культурний центр та Громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.

7. В решті позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко