Справа № 946/5812/20

Провадження № 2/946/241/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.

за участю: секретаря судового засідання Ророг Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи позов тим, що вона є адвокатом Ради адвокатів міста Києва. Разом із зайняттям індивідуальною адвокатською діяльністю, вона, з 2012 року, на громадських засадах бере участь у законотворчій діяльності, і тому вже третє скликання Верховної Ради України є помічником консультантом народних депутатів України. На теперішній час позивачка є помічником- консультантом народного депутата ОСОБА_3 . Починаючи з 2007 року у громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_2 виникли перед позивачкою цивільні зобов`язання, оскільки вони почали жити в якості квартирантів у її спадковому будинку після її померлих батьків. Батько помер у 2002 році, мати померла у 2006 році. Тобто, відповідачка зі своєю родиною мешкають у будинку, який належить позивачці на праві власності в порядку спадкування вже 13 років і стали вважати його своїм. У 2017 році у сторін виник цивільно-правовий спір щодо виконання родиною Федченків своїх зобов`язань перед позивачкою за раніше досягнених усних домовленостей. Федченки домовилися купити у неї спадковий будинок за 30000 доларів США, але зобов`язання свої станом на 2017 рік не виконали, не бажали виконувати та не виконали дотепер. Розуміючи, що вони заволоділи спадковим будинком позивачки та користуються ним незаконним шляхом, чоловік відповідачки подав заяву наклепницького характеру на ОСОБА_1 до правоохоронних органів. Позивачка вказує, що допускає, що це могло бути через дружні стосунки в правоохоронних органах чи надання їм неправомірної вигоди. Правоохоронні органи м. Ізмаїла внесли данні до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що невідомі особи заволоділи грошима Федченків (кримінальне провадження №1201160150001336 від 16.05.2017 року). Позивачка вказує, що на час звернення до суду із даним позовом у зазначеному кримінальному провадженні підозра нікому не вручена, в тому числі і їй, з огляду на наступне. Відомості до ЄРДР, за її переконанням, внесені незаконно, без достатніх для того підстав, з грубими порушеннями кримінального процесуального законодавства України та використовується як запобіжник і тиск на суд у цивільній справі за її позовом до Федченків про виселення. Зокрема, подія злочину не настала. Заявник сам визнає, що він домовлявся купити будинок за 30 тис. доларів, а, за його версією, заплатив лише 26935 доларів. Доказів щодо вжиття будь-яких дій, в тому числі встановлених ст. 537 ЦК України (виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори), для погашення своїх зобов`язань, родиною Федченків не надано до теперішнього часу, як не було їх і на момент внесення даних до ЄРДР. Незважаючи на відсутність події злочину, правоохоронні органи належного, законного, процесуального рішення не прийняли та ніяких дій щодо встановлення істини не вживали протягом 1,5 (півтора) року, поки позивачка не подала цивільний позов про виселення родини Федченків із її спадкового будинку. Вихідні данні, які передували початку досудового розслідування: дві особи уклали усний договір, що не заперечується обома сторонами договору; одна із сторін лише частково виконала договір і почала тиснути на другу сторону щодо виконання нею договору в повному обсязі; на стадії з`ясування розміру частки, на яку не виконаний договір виник спір, оскільки одна сторона, яка частково виконала договір вважає, що вона винна одну суму, яку, доречі, так і не погасила, а друга сторона вважає, що значно більшу. Позивачка зазначає, що це суто цивільно-правові відносини. І у разі, якщо відповідачка вважає, що їхні дії законні та вона з її чоловіком праві, то мали би право своєчасно подати зустрічну позовну заяву до первинного позову про виселення, в ході судових слухань належним, неупередженим судом, з наданням належних та допустимих доказів довести, що виконали свої обов`язки в повному обсязі. Натомість, активізувалися правоохоронці, можливо, виконуючи свої зобов`язання перед Федченками, і розпочали тиснути та шантажувати позивачку з метою примусити відмовитися від цивільного позову про виселення. Як зазначає позивачка, прокуратура та правоохоронні органи перекваліфікували на більш тяжчу статтю, внесли прізвище позивачки в ЄРДР, потім почали показово «ганятися» за нею, намагалися арештувати її спадковий будинок, тощо. Напередодні судового засідання по цивільній справі, яке мало відбутися 01.09.2020 року, відповідачка надіслала на адресу Верховної Ради України на ім`я народного депутата України ОСОБА_3 скаргу на позивачку, а у судове засідання не з`явилася. У своїй скарзі відповідачка, з перекручуванням фактів, стверджує про те, що позивачка вчиняє незаконні дії, користуючись ім`ям народного депутата, тисне на слідство та інші структури, вимагаючи до себе особливого ставлення. Позивачка вказує, що відсутність логічного зв`язку та неузгодженість поміж собою тексту скарги за її впевненості, свідчить про те, що мета відповідачки була саме принизити честь і гідність позивачки та нашкодити її репутації. Так, наприклад, на початку скарги, відповідачка пише, що ОСОБА_1 часто приїжджала і збирала фрукти з дерев, а на аркуші 4 вже зазначає, що вона у дворі будинку проводила дуже мало часу. Позивачка наголошує, що відповідачка звертається зі скаргою до посадової особи, яка за передбаченими законодавством повноваженнями не має можливості перевірити викладені факти, бо їх перевірка входить до повноважень правоохоронних органів. Відповідачка народному депутату, з яким співпрацює позивачка, розповідає справжні обставини, які особисто вона вважає справжніми та надає оцінку людським якостям ОСОБА_1 як негативним. Відповідачка стверджує, що позивачка фактично нав`язала їхній родині безоплатне, довгострокове проживання у старому, недоглянутому, у поганому стані будинку і тримала їх силоміць протягом 13 років. Також, відповідачка стверджує, що ОСОБА_5 є чоловіком позивачки, з яким вона постійно приїжджала разом і з яким вони спілкувалися та домовлялися. Разом з позивачкою та її чоловіком, начебто, часто приїжджали їх діти. Додатково відповідачка стверджує, що ОСОБА_1 посилалася на певні зв`язки, що затуманило їхній розум, та забиранням деяких своїх речей із спадкового будинку її сім`я підтвердила, що Федченки вже стали власниками цього будинку. Відповідачка стверджує, що її родина завжди вчасно робила внески на погашення кредиту і що сплачені відсотки і штрафні санкції банку вона погоджувалася віднести на свій рахунок. Скарга містить твердження, що у позивачки немає прав на батьківський будинок і він дотепер належить її померлим батькам та у неї немає належних документів для вчинення з ним правочинів. Надалі, наявність у відповідачки розписки, вона трактує як вчинення нею шахрайства, називає свою родину жертвою її шахрайських дій та називає злочинницею. По закінченні скарги відповідачка погрожує, що у разі відсутності реакції з боку народного депутата, а саме, примусити позивачку змінити поведінку стосовно родини Федченків, звернутися з аналогічними скаргами до ЗМІ, Президента та до всіх відомих її структур. Позивачка ОСОБА_1 вказує, що щодо грубого порушення її особистого немайнового права, та звертає увагу суду на Принцип презумпції невинуватості, який закріплений положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, зокрема, у п.2 ст.14, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.2 ст.6). Позивачка вказує, що інформація щодо неї була поширена третій особі народному депутату України, порядок та умови співпраці з яким встановлені Законом України «Про статус народного депутата України» та «Положенням про помічника консультанта народного депутата України». Внаслідок чого інформація про те, що вона, начебто, вчинила шахрайство і визнана злочинницею, вплине на їх стосунки, взаєморозуміння та довіру. Обставини поширення відповідачкою зазначеної інформації про позивачку підтверджуються її письмовою скаргою, яка прийнята Апаратом Верховної Ради України 26.08.2020 року. Також, позивачка вказує, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності. Вона ніколи не користувалася і не прикривалася ім`ям жодного народного депутата України, ніколи не тиснула на слідчі органи. Події та факти, що стосуються умов та порядку виконання усного договору відповідачкою перекручені та не відповідають дійсності. ОСОБА_5 ніколи з родиною відповідачки ні про що не домовлявся та взагалі з ними не знайомився, як і її діти. Підозри ОСОБА_1 жодним уповноваженим органом у вчиненні будь-якого злочину не вручалося, у судових інстанціях України стосовно неї не слухається жодного кримінального провадження. З наданих відповідачкою квитанцій у цивільній справі №500/8169/18 за позовом ОСОБА_1 до родини Федченків про виселення вбачається, що сплата за кредитом ОСОБА_5 здійснювалася не регулярно і не в повному обсязі, що потягло за собою збільшення плати за користування грошима банківської установи. Право власності на будинок батьків позивачки в порядку спадкування підтверджено відповідними свідоцтвами, виданими державним нотаріусом, оцінку яким буде надано у судовому рішенні по справі № 500/8169/18 за позовом ОСОБА_1 до родини Федченків про виселення. Так само належним судом буде оцінено розписку, на яку посилається відповідачка. Порядок вручення підозри адвокату та помічнику - консультанту народного депутата визначений відповідно до вимог Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про статус народного депутата України», «Положення про помічника-консультанта народного депутата України» та ст. 481 КПК України. Тобто, це не позивачка вимагає до себе особливого ставлення, це законодавство визначило спеціальних суб`єктів, вручення підозри яким має відбуватися в особливому порядку. Закінчення скарги погрозами вжиття заходів подальшого розголошення недостовірної інформації у разі, якщо вона не змінить поведінку, підтверджує її висновки, що кримінальне провадження і ця скарга є елементами шантажу і метою примусити її відмовитися від повернення спадкового будинку. Називаючи позивачку шахрайкою і злочинницею без судового рішення, відповідачка вчиняє наклеп. Позивачка вказує, що, зважаючи на викладене, інформація, поширювана щодо неї відповідачкою, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про вчинення нею кримінального правопорушення та порушення нею загальновизнаних правил виконання зобов`язань, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, та такою, що, на її переконання, порушує її немайнові права, по-друге, не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Позивачка зазначає, що поширення окресленої інформації порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до неї, що, в свою чергу, впливає на зниження цінностей її особи. Також, поширенням вказаної інформації відповідачка створила негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь, оскільки професія юриста, адвоката, помічника народного депутата є соціально важливою, передбачає надання правової допомоги, здійснення захисту у кримінальному процесі та аналіз законопроектів на предмет відповідності чинному законодавству України. Враховуючи вищевикладене, позивачка вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо неї відповідачкою завдано шкоди її немайновим інтересам, порушивши її гідність, честь та ділову репутацію. Також позивачка зазначає, що, враховуючи її вік, а саме, їй майже 50 років, у неї майже не залишилося часу щоб «відмитися» від всього бруду, який поширила стосовно неї відповідачка і вона може втратити позитивну репутацію, яку заробляла десятиліттями. Поширена відповідачкою інформація крім суспільних стосунків, значно вплинула на стан її здоров`я. У позивачки розвинулася депресія, безсоння, постійно підвищується тиск, почалися головні болі. Не можучи спати, вона постійно думає, чого вона не може користуватися своїм спадком і протягом вже багатьох років повинна перед кимось виправдовуватися. В результаті безсонних ночей, вона не може якісно виконувати свою роботу та заробляти на життя. З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 , на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 12.08.2020 року в скарзі на ім`я народного депутата України ОСОБА_3 , яка прийнята і зареєстрована Апаратом Верховної Ради України 26.08.2020 року, та зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом подання письмового звернення на адресу Апарату Верховної Ради України та народного депутата України ОСОБА_3 після набрання судовим рішенням в даній справі, наступного тексту спростування: «Викладені мною факти, які зазначені мною як доведені та справжні обставини стосунків моєї родини Федченків з ОСОБА_1 , були предметом розгляду у цивільній справі №500/8169/18 за позовом ОСОБА_1 до родини Федченків про виселення та є предметом розгляду кримінального провадження №1201160150001336 від 16.05.2017 року, в межах якого на момент написання мною скарги на адресу Верховної Ради України, нікому підозри не вручалося, обвинувальний акт не складався та яке на розгляд суду не направлялось. Викладені мною обставини не підтверджуються жодним судовим рішенням», стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 400000 грн. та судовий збір за подання позовної заяви та інші судові витрати, які вона понесе протягом слухання справи.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідачки адвокат Радіонова О.Ф. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов. 16.06.2021 року відповідачка надала суду відзив на позовну заяву, та 08.04.2024 року додаткові письмові пояснення, в яких вказала, що вважає заявлені позивачкою позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, просить суд відмовити у їх задоволенні, з наступних підстав. Позивачка в прохальній частині позовної заяви не зазначає чітко яку саме інформацію вона просить визнати недостовірною, та якою саме інформацією на її думку, порушено її права, та не доведені і не додані до позову належні та допустимі докази обставин недостовірності конкретної інформації і порушень її немайнових прав, та не доведено наявності моральної шкоди, розміру шкоди, зазначеного у її позовній заяві у сумі 400000 грн., а також не доведено, що саме способом, зазначеним у позові, повинно бути захищено, нібито, порушене її немайнове право і яке саме, оскільки вона, ОСОБА_6 її немайнових прав, як і майнових, не порушувала. Позивачка не зазначила чітко у позові якою саме інформацією, зазначеною у доданому до позову зверненні на адресу народного депутата України, датованому 12.08.2020 року, на її думку, було порушено та яке саме немайнове право та не надала взагалі ніяких доказів на підтвердження наявності, нібито, порушень немайнового права та якого саме: честь, гідність або ділову репутацію. З огляду на зміст доданого позивачкою до позову звернення на адресу народного депутата України ОСОБА_3 , вбачається наявність оціночних суджень особи, яка до нього зверталася, виходячи із фактичного підґрунтя на фоні тих обставин конфлікту, які склалися між родинною ОСОБА_7 та ОСОБА_1 та її чоловіком. Таким чином, ніяких немайнових прав позивачки порушено не було. У зв`язку із цим у ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення до суду із даним позовом. Окрім того, у зверненні на адресу народного депутата України ОСОБА_3 , яке додане до позовної заяви ОСОБА_1 взагалі не має посилань на те, що їй вручено підозру, не міститься посилань, що відносно неї складався обвинувальний акт та воно не містить посилань, що обвинувальний акт чи кримінальне провадження, зазначене у п.2 абз. 2 прохальної частині позову, направлялось на розгляд суду. При цьому, її посилання на принцип презумпції невинуватості не можуть бути прийнятими до уваги. За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях від 08.04.2024 року відповідачка вказала, що вона звернулася до народного депутата України ОСОБА_3 не зі скаргою, як вказує позивачка, а з індивідуальним письмовим зверненням, яке було адресовано саме йому, а не Верховній Раді України, метою якого було захист своїх прав та прав своєї родини з тим, щоб він не втручався у досудове розслідування кримінального провадження №1201160150001336 від 16.05.2017 року за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.3 ст.190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 у великих розмірах шляхом зловживання довірою (на даний час перекваліфіковано на ч.4 ст.190 КК України). На думку відповідачки, ОСОБА_1 є публічною особою, оскільки є адвокатом Ради адвокатів м. Києва і з 2012 року є помічником консультантом на громадських засадах Народного депутата України, у зв`язку із чим бере участь у законотворчій діяльності, тобто, відіграє певну роль у суспільному житті. Все наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не було доведено всієї сукупності умов, відповідно до яких її позов - про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди міг би підлягати задоволенню, а саме не доведено поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, не доведено поширення інформації, що порушує її особисті немайнові права, та її позовними вимогами не враховано положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини щодо її застосування. Позивачка, будучи спеціалістом в області права, посилається у своєму позові на «презумпцію» добропорядності, яку виключено ще з 2014 року, що також свідчить про необґрунтованість і надуманість заявлених нею позовних вимог, в тому числі і про стягнення з відповідачки на її користь моральної шкоди у 400000 грн., без будь-яких доказів цього розміру. Більш того, відповідачка не має жодного відношення до захворювань позивачки, про які вона зазначає під час розгляду даної цивільної справи!!! Позивачкою не доведено, що її хвороби були спричинені з вини відповідачки. 3 матеріалів даної цивільної справи вбачається, що захворювання в неї з`явилися ще до звернення відповідачки з листом до Народного депутата України ОСОБА_3 .

Вислухавши пояснення позивачки, відповідачку, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 з 04.09.2019року по09.12.2021року булапомічником-консультантомнародного депутатаУкраїни ОСОБА_3 на громадськихзасадах.В трудовихвідносинах зАпаратом ВерховноїРади Українине перебувала,що підтверджуєтьсядовідкою керівника Управління кадрів Апарату Верховної Ради України від 11.03.2024 року №20-16/93. (а.с.3 т.3)

12.08.20202 року ОСОБА_2 звернулася до депутата Верховної Ради України ОСОБА_8 зі зверненням наступного змісту: « ОСОБА_9 ! До Вас звертається, ОСОБА_6 , від імені усієї своєї родини, чоловіка ОСОБА_4 та двох малолітніх дітей, аби захистити свою родину, та повідомити Вам, про незаконні дії, які вчиняє, Ваш помічниця на громадських засадах ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 , по відношенню до нашої родини.

Чому цей лист скеровано саме ОСОБА_10 ? Тому що саме ОСОБА_11 ім`ям користується громадянка ОСОБА_1 , аби уникнути покарання за свої дії, тисне на слідство та інші структури та вимагає до себе "особливого ставлення". Тому, вважаю за необхідне розповісти справжні обставини, які підтверджені чисельними доказами, перш ніж Ви станете плямувати своє ім`я, підтримуючі її незаконні дії.

Я не знаю, який вона помічник, з її професіональними здібностями не знайома, проте, життєві обставини склалися таким чином, що мені та моїй родині, довелося познайомитися з її людськими якостями, і нічого приємного в цьому немає, я Вас запевняю! Крім страждань, нічого, приємного це знайомство нам не принесло!

Так, як Ви її, підтримуєте, вважаю за необхідне, розповісти історію своєї родини. І це не просто вигадана історія - це справжні обставини, які підтверджуються доказами, на відміну від версій, які озвучує ОСОБА_12 : за певний час їх було багато. Кожен раз вона вигадує щось нове, тому нам не відомо, яку версію вона розповіла саме ОСОБА_10 , аби залучитись ОСОБА_13 підтримкою.

Так, у 2007 році, будучі молодою сім`єю, не маючі великих статків, ми з чоловіком, шукали житло в селі. Дохід нашої родини був невеликий, працював лише мій чоловік, я на той час була студенткою. Допомоги від батьків в нас не було. Мої батьки померли, коли я була ще дитиною і виховувала мене бабуся. Батьки чоловіка - звичайні селяни. Але, не дивлячись на скрутні часи, ми не втрачали надії, що знайдемо хоча б якесь житло для подальшого проживання.

І ми його знайшли! Це вдалося зробити через сім`ю сестри мого чоловіка. Нам запропонували пожити у старій хаті у АДРЕСА_1 за умови догляду за нею. Власницею цього будинку, як нам було повідомлено, була ОСОБА_1 , яка на той час, з її слів, була робітником Одеської прокуратури, а наразі, адвокат у м.Києві та Ваша помічниця на громадській засаді. Вона хотіла, щоб ми проживали в цьому будинку, так як їй потрібно було, щоб за ним доглядали та не розкрадали. А ще, так як будинок стояв на продажу, - ми повинні були його показувати потенційним покупцям. Це був старий будинок, за яким довгий час ніхто не доглядав. Але, враховуючі, нашу, на той час, скрутну фінансову ситуацію, нам було байдуже. Хоча б щось! Сама ОСОБА_12 , на той час, проживала у м. Одеса.

Так, за умови догляду за будинком та сплачуючи комунальні платежі, ми прожили в ньому близько 5 - ти років, з осені 2007 по весну 2012 року. За цей час зробили косметичний ремонт у кімнатах, якими користувалися; вичистили двір від сміття, доглядали за деревами.

З ОСОБА_12 , завжди були на зв`язку та виконували усі її прохання. Вона періодично приїжджала та збирала фрукти з дерев, та завжди була задоволена, жодних претензій з її боку до нас не було. За час нашого проживання у цьому будинку, у нас з ОСОБА_12 склалися дружні стосунки. Вона завжди зазначала, що їй із нами пощастило, і вона хотіла б, щоб будинок її батьків купили, саме такі люди, як ми, звичайні, сільські жителі, аби добре за ним доглядали.

Проживши там майже 5 років, ми звикли до цього будинку, яким б він не був. В нас народилася перша дитина, і ми почали задумуватися про власне житло. ОСОБА_14 чоловік почав працювати за кордоном, фінансове становище набагато покращилось. Дивлячись, що цей будинок не продається, ми з чоловіком, порадившись, вирішили запропонувати ОСОБА_12 , викупати його поступово, оскільки сплатити одразу за нього всю суму в нас не було. У тому, що ми впораємось, сумнівів не було, адже дохід нашої родини вже був достатній і стабільний для поступового розрахунку. Про покращення нашого матеріального становища було відомо і ОСОБА_12 , адже ми постійно спілкувалися. Вона дуже зраділа, що ми ,нарешті, "дозріли"(як вона виразилась), до цього рішення. Адже, вона дуже хотіла, аби цей будинок дістався саме нам, бо ми гарні люди(з її слів). Вона погодилась майже без вагань. Їй тільки був потрібен час лише для того, аби подумати: яким чином ми будемо із нею розраховуватися. Вартість будинку складала 30 000$. Вартість будинку хоча і була завищена, але, враховуючі, що ми не мали змоги заплатити усю суму одразу, то ми погодилися. Через деякий час, передзвонивши, ОСОБА_12 повідомила, що в неї є кредит, який ми повинні будемо погашати в рахунок купівлі будинку, адже, приїжджати і забирати кошти частинами їй не зручно, а тут є банківські квитанції з нашими підписами - доказ того, як вона сказала, що це дійсно ми сплачуємо цей кредит. Нам це здалося логічним. Але все ж таки ми її попросили приїхати та оформити все офіціально, на що вона відповіла, що як буде час, - то вона приїде. Причин не довіряти в нас не було. Ми люди прості, а вона зайнята, тому ми увійшли в її положення та погодились. Ну, не стане ж нас обманювати працівник правоохоронних органів (як ми думали на той час)!!! Тому, довіряючи їй, вже, починаючі з липня 2012 року, ми стали робити внески в розрахунок погашення кредиту, номер якого нам повідомила сама ОСОБА_12 у телефонному режимі.

Вже у лютому 2013 року, після наших довгих вмовлянь, вона все ж таки знайшла час аби приїхати та, немовби, оформити правочин. До речі, кредит був оформлений на її чоловіка ОСОБА_5 , про що нам стало відомо безпосередньо із банківської установи під час здійснення першого платежу. Нас це не смутило, адже, завжди, вони приїжджали разом. Іноді, навіть з дітьми, як одна родина. Сумнівів, що вони є родиною в нас не виникало. ОСОБА_15 теж завжди був добрий і привітний, тим паче, на той час він також був працівником правоохоронних органів.

У лютому 2013 року, після наших довгих вмовлянь, ОСОБА_12 приїхала. Знову ж, використовуючи нашу довіру, почала запевняти, що вона, будучі адвокатом, запевняє, що немає необхідності складати будь-які договори, адже в квитанціях стоять наші підписи, і у неї навіть «думки немає нас обманювати». Будучі людьми чесними та необізнаними в цій сфері, ми їй повірили. Але попросили, про всяк випадок, написати хоча б розписку. Після довгих вмовлянь, без особливого бажання, вона все ж таки її написала, де вказала, що домовилась із моїм чоловіком, ОСОБА_4 , що в рахунок купівлі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з липня 2012 року він буде погашати кредит в Укрсиббанку под No 11213759000. Також, вона зазначила, що згідно домовленості, - заборгованості за вказаним кредитом за період с 01.07.12 по 01.02.2013 немає. При цьому ОСОБА_1 запевнила, що нам ця розписка взагалі не знадобиться, тому що ми їй, вже, як діти і не стане вона нас обманювати. Тим більше гр. ОСОБА_12 запевнила, що, маючи юридичну освіту та певні зв`язки, знає, як зробити так, аби швидше переоформити папери на дім. Як "сліпі котенята", затуманені її розповідями (Дійсно, вона ж адвокат!!!!) ми їй повірили. Більш того, розуміючи те, що нам дали змогу розраховуватись частинами, та ейфорія від того, що нарешті в нас буде власне житло, зовсім затуманило нам розум, та ми продовжили сплачувати кредит в рахунок купівлі будинку, не розуміючи до чого в майбутньому це все призведе.

Одразу ж, з моменту домовленості, ми почали робити капітальні будівельні та ремонтні роботи, адже, як я раніше зазначала, будинок був у поганому стані. ОСОБА_12 , навіть, дозволила нам перебудовувати все на власний розсуд, бо ми вже могли, з її слів, вважатися повноправними господарями будинку. При цьому вона запевнила, що знає спосіб, як, згодом, усе одразу оформити після погашення кредиту. Сім`я ОСОБА_12 , декілька разів заїжджала, аби забрати деякі речі, тим самим, підтверджуючи нам той факт, що ми вже є власниками будинку. Сама ОСОБА_12 у дворі проводила дуже мало часу.

На прохання написати розписки, за наступні періоди, так як ми сумлінно виконували взяті на себе зобов`язання, вона кожен раз повторювала, що не потрібні вони нам. У нас є квитанції, цього достатньо. Засоромлені тим, що ми їй, ніби, не довіряємо, ми погоджувалися.

І все було добре на протязі, майже 5 років. Все змінилося, коли ми повністю погасили кредит. Будучи людьми відповідальними ми завжди вчасно робили внески. Навіть розрахувалися раніше, ніж було обумовлено. Після останнього платежу, на радощах, мій чоловік, зателефонував ОСОБА_12 та повідомив добру новину, про те, що кредит повністю погашений, щоб вона готувала папери на дім, а ми в свою чергу, доплатимо суму, яка залишилася. Вартість будинку 30 000$, сума яку ми внесли в банк 26935$, залишилось виплатити 3065$. Але, ОСОБА_16 , на даний час, помічниця ОСОБА_1 , тоді заявила, що бажає отримати, ще 10 000 доларів США. Нас це вразило, бо такої домовленості з нею не було, і це не відповідало нашій з нею угоді щодо купівлі продажу будинку!!!! Наші намагання пояснити, що те, як вона вчиняє, не є законним, не дали результату. Наша розмова зайшла в тупік; вона відмовилась від усіх попередніх домовленостей, що свідчить про її намагання залишити нас без грошей, сплачених в погашення кредиту та без житла.

Через декілька днів, на нашу адресу, прийшов лист у якому було зазначено (виходячи з його змісту), що вона вже хоче не 10 000$, а 25 233$. Врахувала вона як аванс лише суму внесків: за період по якому була написана розписка (одна єдина, на написання якої ми наполягли, а за інші періоди, як було зазначено раніше, під різними приводами, писати вона відмовлялась, бо «не збиралася нас обманювати, а ми їй, як діти»...). В іншому випадку, вимагала звільнити будинок. Подзвонивши, аби переконатися, що це не жарт, а це, як вияснилося, був зовсім не жарт, ми повідомили, що дії, які вона вчиняє, це шахрайство, адже в нас є розписка,в якій вона зазначає, що кредит ми виплачуємо в рахунок купівлі будинку, а також є квитанції, про які вона сама нам раніше казала, що це підтвердження сплати нами коштів в рахунок купівлі будинку. На що вона відповіла, щоб ми звернулися до суду і спробували там щось доказати, а вона подивиться: хто ж нам повірить... Також попередила, що якщо ми не погодимось на її умови, то узагалі можемо залишитися ні з чим. Вона, знаючи, що раніше ми завжди адекватно поводилися, розраховувала, що ми і тут погодимося, бо, на її думку, не будемо витрачати час, свої сили та нерви на довгий процес доказування своєї правоти. Окрім того, вона розуміла, що наша родина не тільки сплачувала кредит, а й ще додатково вклала 5000$ у ремонт будинку, то ми, може і погодимось.

Зробивши, ще декілька спроб домовитися мирним шляхом з нею особисто, які не дали результату, ми з чоловіком вирішили поговорити з її чоловіком, бо кредит, який ми погашали, був оформлений на його ім`я, про що ОСОБА_12 спочатку нам не сказала, і її чоловік був в курсі нашої домовленості. Проте, він навіть слухати нас не хотів. ОСОБА_5 повідомив по телефону, що в курсі усієї ситуації і повністю підтримує свою дружину - ОСОБА_1 та попросив більше його не турбувати.

Вкрай спустошені, розбиті, ми з чоловіком твердо вирішили, що її СТАТУС не дає їй права порушувати закон і уникати відповідальності. В пошуках справедливості наша родина звернулася до поліції.

На даний час Ізмаїльським ВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні No 1201160150001336 від 16.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 (нашими) у великих розмірах шляхом зловживання довірою. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Ізмаїльської місцевої прокуратури.

У даному кримінальному провадженні, я, ОСОБА_6 , та мій чоловік, ОСОБА_4 , визнані потерпілими.

Вищевказане кримінальне провадження розпочате 16.05.2017р. СВ ВП ГУНП в Одеській області на підставі заяви, мого чоловіка, ОСОБА_4 про заволодіння його (нашими) грошовими коштами шахрайським способом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Також, хочу зазначити, ОСОБА_1 , бачучи, що ми вирішили не йти на її умови, подала на нас в суд, аби виселити. Тим самим, бажаючі, залишити нас, як без грошей, так і без житла. Наразі, в нас двоє малолітніх дітей, які росли, майже, без батька, який протягом тривалого часу і до нині, тяжко працює, аби забезпечити свою родину усім необхідним, в першу чергу житлом. А після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про наше виселення із будинку з двома малолітніми дітьми, - ми вимушені нести витрати і на правничу допомогу.

Після всього, що трапилося, ми розуміємо, що в нашому житті неможна нікому довіряти, але ОСОБА_1 нас запевняла, що все буде добре: і що після погашення нами кредиту, - «будинок вона переоформить на наше з чоловіком ім.`я», і що «ми і так в ньому вже господарі», і «що ми їй як діти», і «що ми гарні люди», і що «в нас є розписка, яка нам не знадобиться», і «банківські квитанції» і що, «взагалі в неї не має і думки нас обманювати», - то ми ж їй і повірили. Виходить, бути чесними людьми і всіх рівняти на себе в наш час - це злочин?!!! А використовувати таких людей, задля власної наживи, - це не злочин і в порядку речей?!!! Звертаємось до Вас, сподіваючись, що Ви спростуєте дані твердження!

ОСОБА_12 все чудово знає про нашу родину. Знає, що якщо вона виселить нас із будинку, нам просто нікуди буде піти. Ми з дітьми просто залишимось на вулиці. Адже усі кошти , які заробляв мій чоловік, пішли на оплату кредиту сім`ї ОСОБА_12 , а інші, усі до останнього, вкладали у ремонт будинку. Іншого житла в нас нема, я, як раніше зазначала є сиротою, виховувала мене бабуся.

Будинок, який належить моєму чоловікові і де всі ми, зареєстровані, згорів, внаслідок пожежі. ОСОБА_12 , знаючи про всі ці обставини, мабуть, сподівалася, що через безвихідь, ми заплатимо їй стільки грошей, скільки вона схоче, а коли ми відмовились, просто вирішила позбавитись від нас. Як нам стало відомо, вже в ході розслідування, вона, навіть, не зареєструвала право власності на будинок на власне ім`я. Власниками будинку, наразі, є її померлі батьки, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , що свідчить про те, що всі наміри ОСОБА_12 зводилися до одного, - це: під приводом купівлі продажу будинку заволодіти нашими з чоловіком грошовими коштами, і сам будинок був лише засобом, аби вирішити свої фінансові проблеми. І навіть, якщо б ми погодилися заплатити суму, яку вона вимагала, це не вирішило б питання, лише сума наших матеріальних збитків збільшилась б, оскільки необхідних документів для оформлення купівлі продажу будинку у нотаріуса, - у ОСОБА_12 не було.

Таким чином, саме наша родина, яка довіряла, Вашій помічниці, стала жертвою шахрайських дій. Дуже багато ми вклали у цей будинок, не тільки грошей, а й душу. А наразі вимушені добиватися справедливості. Мені невідомо, чи матиме це все для Вас хоча б якесь значення, проте хочу, аби Ви зрозуміли, що це не просто будинок, а роки нашого життя, які ми потратили, аби мати власний куток. Наразі, ми з чоловіком, знаходимось у розпачі. Проте, не зупинимось. Наміри наші рішучі!!! Це письмо скеровано до Вас, аби розкрити і показати інший бік, Вашої помічниці. Ми як ніхто знаємо, як вона вміє перевтілюватись. І це лише перший крок, який ми зробили. Проте, якщо надалі, з її боку, буде зухвала поведінка та впевненість у безкарності, через те, що вона є Вашим помічником, наша родина змушена буде звернутися до ЗМІ, до Президента, до усіх відомих нам структур, аби все ж таки добитися справедливості!!!! Ми чітко знаємо, що все зробили чесно, усі гроші які ми сплатили за родину ОСОБА_12 , були чесно зароблені, тяжкою працею мого чоловіка. А тому Вас ми просимо, про єдине. Не втручайтесь у слідство, не підтримуйте злочинців. Перед законом усі рівні, принаймні так повинно бути. Справедливе слідство, та справедливий суд. Ось, що нам потрібно!!! Дуже прошу та сподіваюсь на вашу людяність. Не будьте байдужим. Ми хоч і Прості люди, проте також ЛЮДИ!!! І маємо право на справедливість!!!! Якщо можете допоможіть, якщо ні, то хоча б не втручайтесь!!! Вибачте, за прямоту, по іншому сказати не можу. З повагою сім`я ОСОБА_7 !!! (а.с.12-18 т. 1).

Дане звернення отримане відділом службової кореспонденції Апарату Верховної Ради України 26.08.2020 року, що підтверджується копією конверту а.с. 19.

Згідно з депутатським зверненням від 15.09.2020 року народний депутат України ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України ОСОБА_19 , Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_20 про надання інформації щодо надходження до правоохоронних органів, органів прокуратури та інших структур депутатські звернення чи запити від народного депутата України ОСОБА_3 на захист інтересів чи дій помічника консультанта на громадських засадах ОСОБА_1 у будь-яких цивільних, адміністративних справах чи кримінальних провадженнях; чи телефонував хто-небудь від імені народного депутата України ОСОБА_3 до правоохоронних органів, органів прокуратури та інших структур з проханнями, вказівками чи побажаннями на захист інтересів чи дій помічника консультанта на громадських засадах ОСОБА_1 у будь-яких цивільних, адміністративних справах чи кримінальних провадженнях; чи закінчено досудове розслідування у кримінальному провадження №1201160150001336 від 16.05.2017 року, коли, кому вручена підозра, коли обвинувальний акт направлений на розгляд суду і якого, чи вручалася помічнику консультанту на громадських засадах ОСОБА_1 підозра у кримінальному провадженні №1201160150001336 від 16.05.2017 року та з урахуванням і виконанням вимоги ст.34 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст.ст. 480, 481 КПК України (а.с.49-50 т.1).

На вказане депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_3 . Міністерством внутрішніх справ України листом від 23.10.2020 року проінформовано, що депутатські звернення чи запити від імені народного депутата України ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до підрозділів поліції ГУНП в Одеській області, Національної поліції України та до Міністерства внутрішніх справ України не надходили. (а.с.51-52 т.1)

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Разом із тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно дост.32Конституції Україниніхто неможе зазнавативтручання вйого особистеі сімейнежиття,крім випадків,передбачених КонституцієюУкраїни. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів

і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі статтею 201 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, у якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.

Судження це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Таким чином, одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно пояснень позивачки, наданих в судовому засіданні та позовної заяви, вона вважає, що 12.08.2020 року ОСОБА_2 звернулася до депутата Верховної Ради України ОСОБА_8 зі зверненням в якому вся інформація є недостовірною та такою, що порушує її права.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Однак втексті зверненняє наступніфрази тавислови,відносно позивачки:« Таким чином, саме наша родина, яка довіряла, Вашій помічниці, стала жертвою шахрайських дій. …. не підтримуйте злочинців».

Оскільки дане звернення отримане відділом службової кореспонденції Апарату Верховної Ради України 26.08.2020 року, воно є таким, що доведено до відома хоча б одній особі, тому суд прийшов до висновку, що інформація викладена в зверненні є поширеною відносно позивачки.

Більшість інформації викладеної в зверненні поширені відповідачкою шляхом категоричного висловлювання, при цьому за формою вираження відомості вказані в цьому зверненні містять критику та суб`єктивну оцінку відповідачкою дій позивачки, тобто є оціночними судженнями.

При цьому фрази та вислови, відносно позивачки: « Таким чином, саме наша родина, яка довіряла, Вашій помічниці, стала жертвою шахрайських дій. …. не підтримуйте злочинців», виражено у формі констатації фактів, нічим не підтверджених. Тож така інформація, в розумінні ст.30 Закону України «Про інформацію» не може вважатись оціночними судженнями відповідачки відносно позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.

На підставі ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 12.08.2020 року в зверненні до депутата Верховної Ради України, а саме у реченнях: «Таким чином, саме наша родина, яка довіряла, Вашій помічниці, стала жертвою шахрайських дій. …. не підтримуйте злочинців» підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивачки щодо зобов`язання ОСОБА_6 спростувати відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом подання письмового звернення на адресу Апарату Верховної Ради України та народного депутата України ОСОБА_3 після набрання судовим рішенням в даній справі, наступного тексту спростування: «Викладені мною факти, які зазначені мною як доведені та справжні обставини стосунків моєї родини Федченків з ОСОБА_1 , були предметом розгляду у цивільній справі №500/8169/18 за позовом ОСОБА_1 до родини Федченків про виселення та є предметом розгляду кримінального провадження №№1201160150001336 від 16.05.2017, в межах якого, на момент написання мною скарги на адресу Верховної Ради України, нікому підозри не вручалося, обвинувальний акт не складався та яке на розгляду суду не направлялось. Викладені мною обставини не підтверджуються жодним судовим рішенням».

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (аналогічна позиція наведена в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» за № 1 від 27 лютого 2009 року).

Суд вважає, що визначення тексту спростування саме в тому вигляді в якому визначила позивачка не ґрунтується на вимогах закону, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, в п. 3, 9 Постанови від 31 березня 1995р. № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

Позивачкою не доведено суду наявність та розмір моральної шкоди завданої їй неправомірними діями позивачки в зв`язку з зазначенням недостовірної інформації щодо позивачки у зверненні від 12 серпня 2020 року. Позивачка в позові посилається на погіршення стану здоров`я у зв`язку з поширенням відносно неї недостовірної інформації, однак медичні документи надані позивачкою, які стосуються її стану здоров`я, не свідчать про його погіршення саме внаслідок поширення інформації відносно неї та про їх виникнення чи загострення саме в цей період часу. Тому вимоги позивачки щодо стягнення з ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди в розмірі 400 000 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 12.08.2020 року в зверненні до депутата Верховної Ради України, а саме у реченнях: «Таким чином, саме наша родина, яка довіряла, Вашій помічниці, стала жертвою шахрайських дій. ….не підтримуйте злочинців» підлягає задоволенню в зв`язку з обґрунтованістю.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 32 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 76, 81, 88, 89, 201, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 23, 201, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 12 серпня 2020 року в зверненні до депутата Верховної Ради України, а саме у реченнях: « Таким чином, саме наша родина, яка довіряла, Вашій помічниці, стала жертвою шахрайських дій. ….не підтримуйте злочинців».

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко