Справа № 204/4344/19

Провадження № 2/204/10/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представника

відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю представника

відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5

за участю представника

відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області», ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельник Олександр Іванович, П`ята Дніпровська нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договорів та скасування записів про державну реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області № 36047252 від 07.07.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 21291882 за ОСОБА_2 на будівлю торгівельного павільйону літ. Т-1, загальною площею 64 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою від 06.10.2017 та зареєстрований в реєстрі за № 5-550; визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений п`ятою Дніпровською державною нотаріальною конторою від 06.10.2017 та зареєстрований в реєстрі за № 5-547; скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. Т-1 торгівельного павільйону, загальною площею 64,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), номер запису про право власності 21291882 від 07.07.2017, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради, Дніпропетровська обл.; за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), номер запису про право власності 22707018 від 06.07.2017, внесений державним реєстратором П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори; за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), номер запису про право власності 22706614 від 06.10.2017, внесений державним реєстратором П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори; зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. Т-1 торгівельного павільйону, загальною площею 64,0 кв.м.

В обґрунтування вимог зазначив, що 07.07.2017 року державним реєстратором КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав № 36047252, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності номер 21291882 від 07.07.2017 за ОСОБА_2 на будівлю торгівельного павільйону літ. Т-1, загальною площею 64 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1295265512101. Підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, є договір купівлі-продажу, посвідчений 31.12.2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О. І. за реєстром № 3623. За умовами зазначеного договору купівлі-продажу від 31.12.2003 року ПП фірма «Собсам» продало, а ОСОБА_2 купив, зокрема, металевий торгівельний павільйон, площею 64,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, відповідно до інформації з Реєстру, будівлю торгівельного павільйону літ. Т-1, загальною площею 64 кв.м, матеріали стін: цегла, заадресою: АДРЕСА_1 зареєстрованоза ОСОБА_2 на правіприватної власностіна підставідоговору купівлі-продажу,посвідченого 31.12.2003року приватнимнотаріусом Дніпропетровськогоміського нотаріальногоокругу МельникомО.І.за реєстром№ 3623,рішення органумісцевого самоврядування«Про присвоєнняпоштової адреситорговельному павільйонуліт.Т по АДРЕСА_2 »від 22.10.2010№ 815-р.видавник Дніпропетровськийміський головаКуліченко І.І.Отже,очевидна невідповідністьхарактеристик (даних)об`єкту нерухомогомайна,зазначених вправовстановлюючому документідоговорі купівлі-продажувід 31.12.2003року тадержавній реєстраціїречових правна нерухомемайно вРеєстрі,проведеної КП«Реєстратор майновихправ» Петропавлівськоїселищної радиДніпропетровської області.Відповідно доінформації зРеєстру КП«Реєстратор майновихправ» Петропавлівськоїселищної радиДніпропетровської областіприйнято рішенняпро державнуреєстрацію прававласності напідставі договорукупівлі-продажувід 31.12.2003року,відповідно доякого допокупця ОСОБА_2 переходить наступненерухоме майно:будівля торгівельногопавільйону літ.Т-1,загальною площею64кв.м.матеріали стін:цегла,за адресою: АДРЕСА_1 .Але безпосередньоз текстудоговору купівлі-продажувід 31.12.2003року вбачається,що ОСОБА_2 придбав,зокрема,металевий торгівельнийпавільйон,площею 64,0м2,за адресою: АДРЕСА_2 .Отже,право власностіна данийоб`єкт нерухомогомайна внесенодо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнонеправомірно.КП «Реєстратормайнових прав»Петропавлівської селищноїради Дніпропетровськоїобласті,всупереч законодавстваУкраїни,прийнято рішенняпро державнуреєстрацію прававласності набудівлю торгівельногопавільйону літ.Т-1,загальною площею64кв.м,матеріали стін:цегла,за адресою: АДРЕСА_1 ,яка взагалівідсутня якпредмет удоговорі,що ставпідставою дляреєстрації прававласності.Відповідно додоговору купівлі-продажу,посвідченого 06.10.2017року П`ятоюДніпровською державноюнотаріальною контороюза реєстром№ 5-550,та договорупро поділспільного майнаподружжя,посвідченого 06.10.2017року П`ятоюДніпровською державноюнотаріальною контороюза реєстром№ 5-547,вищезазначений об`єктнерухомого майнапредставляє собоюбудівлю торгівельногопавільйону літ.Т-1,загальною площею64кв.м,матеріали стін:цегла,за адресою: АДРЕСА_1 .Вказує,що зазначенийу договорікупівлі-продажувід 06.10.2017року тадоговорі проподіл спільногомайна подружжявід 06.10.2017року об`єктнерухомого майнане тількине бувпредметом договорукупівлі-продажувід 31.12.2003року,а взагаліне бувпобудований начас складанняцього договору(31.12.2003).Враховуючи зазначене,КП «Реєстратормайнових прав»Петропавлівської селищноїради Дніпропетровськоїобласті небуло встановленовідповідність заявленихправ іподаних,отриманих документіввимогам законодавстваУкраїни,а самебезпідставно зареєстрованоправо власностіна об`єктнерухомого майна,який буввідсутній управовстановлюючому документідоговорі купівлі-продажувід 31.12.2003року таякий збудованийпісля укладаннязазначеного договору,і характеристикаякого невідповідає правовстановлюючомудокументу;та невитребувано правовстановлюючихдокументів,які бипосвідчували речовеправо набудівлю торгівельногопавільйону літ.Т-1.Дії КП«Реєстратор майновихправ» Петропавлівськоїселищної радиДніпропетровської областіщодо прийняттярішення продержавну реєстраціюта подальшепроведення державноїреєстрації речовогоправа нанерухоме майно:будівлю торгівельногопавільйону літ.Т-1,загальною площею64кв.м,матеріали стін:цегла,за адресою: АДРЕСА_1 ,на підставідоговору купівлі-продажувід 31.12.2003року,не ґрунтуютьсяна вимогахзакону тає протиправними,тому данерішення КП«Реєстратор майновихправ» Петропавлівськоїселищної радиДніпропетровської областіпро державнуреєстрацію правпідлягає скасуванню.Окрім того,відповідно долиста департаментупо роботіз активамиДніпровської міськоїради від22.10.2018№ 4/11-2308не виявленореєстраційних записівщодо договоріворенди землі,укладених міжміською радоюта юридичнимиабо фізичнимиособами наземельну ділянкуза адресою: АДРЕСА_1 .Згідно зданими інформаційноїбази містобудівногокадастру таадресного плану міста будь-яка інформація стосовно об`єкта та земельної ділянки за зазначеною адресою відсутня, відповідних розпорядчих документів, на підставі яких була присвоєна або змінена ця адреса, у розпорядженні Головного архітектурно-планувального управління департамету по роботі з активами Дніпровської міської ради немає. Містобудівні умови та обмеження або будівельний паспорт забудови земельної ділянки за вказаною адресою управлінням не надавались. Також, відповідно до листа управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 11.10.2018 № 4/1-644 в архіві управління відсутня будь-яка інформація про замовника та забудовника об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Дозвільна документація на підготовчі або будівельні роботи, декларації про готовність об`єкту до експлуатації за вищевказаною адресою управлінням не надавались. Позивач вказує, що рішення КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав на зазначене нерухоме майно порушує права Дніпровської міської ради, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій воно розташовано, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності, відповідно до ст.ст. 80, 83 ЗК України та ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Отже, зазначена земельна ділянка ОСОБА_2 не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не оформлювалось. Державна реєстрація речового права на об`єкт нерухомого майна, що розглядається, порушує права та інтереси територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, а спірний об`єкт нерухомого майна, самовільно переобладнаний ОСОБА_2 , підлягає знесенню за рахунок останнього, а земельна ділянка - приведенню у придатний для використання стан. Оскільки спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці, не відведеній для вказаної мети, та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, розпорядження про присвоєння адреси, а також доказів про те, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію, відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_2 набув право власності на нього, та у останнього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об`єктом, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності. На підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року, посвідченого П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 5-550, власником частки нерухомого майна стала ОСОБА_6 , номер запису про право власності - 22707018. На підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 06.10.2017 року, частка нерухомого майна перейшла до приватної власності ОСОБА_4 , номер запису про право власності -22706614. Таким чином, ОСОБА_2 здійснив розпорядження майном шляхом укладення договору купівлі-продажу та договору про поділ спільного майна подружжя на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , на нерухоме майно, яке є предметом спору, без відповідних правових підстав. Отже, наступні відчуження на підставі договорів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є незаконними, а правочини недійсними. Так як власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 в особі Дніпровської міської ради, договори, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , порушують права та інтереси територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, суперечать вимогам чинного законодавства України і підлягають визнанню їх недійсними. Внаслідок самочинного будівництва будівлі та протиправної реєстрації в подальшому права власності на зазначений об`єкт нерухомості з користування Дніпровської міської ради поза її волею вибула земельна ділянка по АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

10.10.2023 року позивач звернувся до суду з клопотанням про повернення на стадію підготовчого провадження. Протокольною ухвалою від 08.04.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про повернення на стадію підготовчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав та доводів, викладених в ній.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін,вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовомузасіданні встановлено,що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2003 року № 3623, посвідченого 31.12.2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О. І. за реєстром № 3623, належать чотири торгівельних павільйони, один з яких знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 64 кв.м. (Т-1, а.с. 17). Державна реєстрація проведена державним реєстратором Петропавлівської селищної радои Дніпропетровської області на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» ОСОБА_8 з відкриттям розділу, індексний номер № 360147252 від 07.07.2017 року на торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 . на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2003 року № 3623 та посвідченого 31.12.2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О.І. за реєстром № 3623, рішення органу місцевого самоврядування «Про присвоєння поштової адреси торговельному павільйону літ. Т по АДРЕСА_2 » від 22.10.2010 № 815-р. видавник Дніпропетровський міський голова Куліченко І.І, номер запису про право власності 21291882, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295265512101) (Т-1, а.с. 13-15).

06.10.2017року напідставі договорупро поділспільного майнаподружжя, укладеногоміж ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Рівною О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5-547, до ОСОБА_4 , перейшло право особистої власності на частину будівлі Т-1 торгівельного павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Т-1, а.с. 25-26). Державна реєстрація проведена державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Рівною О.В. на частину будівлі Т-1 торгівельного павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 06.10.2017 року № 5-547 та договору купівлі-продажу від 31.12.2003 року № 3623, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37448774 від 06.10.2017 року, номер запису про право власності 22706614, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295265512101 (Т-1, а.с. 13-14).

06.10.2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року №5-550, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Рівною О.В., зареєстрованого в реєстрі за №5-550, ОСОБА_6 купила у ОСОБА_2 частину будівлі Т-1 торгівельного павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Т-1, а.с. 23-24). Державна реєстрація проведена державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Рівною О.В. на частину будівлі Т-1 торгівельного павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року № 5-550, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37448774 від 06.10.2017 року, номер запису про право власності 22707018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1295265512101) (Т-1, а.с. 13-15).

Позивач звертав увагу на те, що у договорі купівлі-продажу від 31.12.2003 року, вказано, що ОСОБА_2 купив «металевий торгівельний павільйон» за адресою: АДРЕСА_2 , однак, відповідно до договору про поділ спільного майна подружжя від 06.10.2017 року № 5-547 та договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року № 5-550 вказано, що об`єктом нерухомого майна є будівля торгівельного павільйону, матеріали стін: цегла, за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про очевидну невідповідність характеристик (даних) об`єкту нерухомого майна, зазначених в правовстановлюючих документах.

Відповідно долиста Департаментупо роботіз активамиДніпровської міськоїради від22.10.2018№ 4/11-2308«про наданняінформації»,наданого позивачемдо матеріалівсправи,Департаментом пороботі зактивами Дніпровськоїміської радине виявленореєстраційних записівщодо договоріворенди землі,укладених міжміською радоюта юридичнимиабо фізичнимиособами наземельну ділянкуза адресою: АДРЕСА_1 .Згідно зданими інформаційноїбази містобудівногокадастру таадресного плану міста, будь-яка інформація стосовно об`єкта та земельної ділянки за зазначеною адресою відсутня, відповідних розпорядчих документів, на підставі яких була присвоєна або змінена ця адреса, у розпорядженні Головного архітектурно-планувального управління департамету по роботі з активами Дніпровської міської ради, немає. Містобудівні умови та обмеження, або будівельний паспорт забудови земельної ділянки за вказаною адресою управлінням не надавались. (Т-1, а.с. 30-31).

Листом управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 11.10.2018 № 4/1-644 повідомлено Департамент правового забезпечення Дніпровської міської ради про те, що в архіві управління відсутня будь-яка інформація про замовника та забудовника об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . (Т-1, а.с. 32).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача, як власника земельної ділянки, через легалізацію самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва за ОСОБА_2 , який провів будівництво об`єкту на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена у встановленому законом порядку, а також за відсутності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, що зумовлює наявність на землях комунальної власності територіальної громади м. Дніпро самочинно збудованого об`єкта та унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження власником - територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об`єктом. Позивач зазначає, що за відсутності вказаних документів ОСОБА_2 , на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 07.07.2017 року, запис про право власності номер 21291882 (індексний номер 36047252), незаконно набув право власності на самочинно збудований об`єкт будівлю торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як на новозбудований об`єкт нерухомого майна шляхом відкриття розділу та реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що державний реєстратор, проігнорувавши відсутність у заявника вищевказаних документів, які є обов`язковими для державної реєстрації новоствореного об`єкта нерухомого майна, у порушення норм діючого законодавства, прийняв рішення про державну реєстрації прав, що, в свою чергу, призвело до незаконного визнання і підтвердження державою в особі державного реєстратора факту виникнення речових прав на об`єкт самочинного будівництва, розташованого на землях комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Оскільки, рішення КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав на зазначене нерухоме майно, порушує права Дніпровської міської ради, то воно підлягає скасуванню, і як наслідок, договори про поділ спільного майна та купівлі-продажу, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а земельна ділянка підлягає поверненню до земель комунальної власності.

Статтею 5 ЦПК України,передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 41Конституції України,кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей316, 317, 321, 391 ЦК України, право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей16, 386, 391 ЦК України.

Устатті 328 ЦК Українизазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 386 ЦК України,встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України,житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першоїстатті 3 Закону №1952-IV).

У пунктах 1 та 2 частини 3статті 10Закону №1952-IVзазначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №1127 від 25.12.2005 року (даті Порядку).

Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» та цим Порядком.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IVзазначено, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зіст. 77 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів,що КП«Реєстратором майновихправ» Петропавлівськоїселищної радиДніпропетровської області,при здійсненідержавної реєстраціїправа власності за ОСОБА_2 на будівлю торгівельногопавільйону,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 , було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в частині реєстрації права власності на підставі наданих документів.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу.

Позивачем у судових засіданнях не заявлялися будь-які клопотання про витребування доказів, зокрема: клопотання про витребування реєстраційної справи для перевірки документів, які стали підставою реєстрації прав власності, клопотання про призначення експертизи для встановлення самочинності будівництва спірного об`єкту, не витребовувалася інвентарна справа за даним об`єктом, не проводилося обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого можливо було б ідентифікувати самочинно побудований об`єкт нерухомого майна.

Загалом, право власності набувається особами з підстав, що не заборонені законом, в тому числі із правочинів (ст. 328 ЦКУ), якщо інше не випливає із закону, або не встановлено судом, право власності вважається набутим правомірно.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області від 07.07.2017 року, запис про право власності номер 21291882 (індексний номер 36047252), задоволенню не підлягають.

Що стосується посилань позивача щодо порушення його прав як володільця земельної ділянки, оскільки самочинне будівництво здійснено на земельнійділянці комунальноївласності,що небула відведенау встановленомузаконом порядку,то вониспростовуються наданимиу матеріалисправи рішеннямиДніпропетровського окружногоадміністративного судувід 14.05.2020року (Т.2а.с.87,88)та рішеннямсуду від25.06.2021року (Т.2а.с.159-161),з яких вбачається, що між позивачем та відповідачає є спір з приводу відведення та користування земельної ділянки під спірним об`єктом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за земельну ділянку, на якій розташований спірний торгівельний павільйон сплачується земельний податок з 2010 року (Т. 1 а.с. 184-186).

Що стосується вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору про поділ спільного майна подружжя від 06.10.2017 року та договору купівлі-продажу від 06.10.2017 року, то суд вважає, що дані вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та двохсторонніми, багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом із тим, як на правові підстави своїх вимог в цій частині позивачпосилався на те, щотакі договори порушують публічний порядок(ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У силу норми ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Правочинами, що порушують публічний порядок є такі, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушенняінших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права,не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

В процесі розгляду даної справи, Дніпровською міською радою так і не надано стверджуючих пояснень з посиланням на відповідні докази, в чому саме полягає порушення публічного порядку та суспільного інтересу, який би виправдовував як заходи позбавлення права власності відповідачів по справі.

З урахуваннямвище викладеного,суд дійшоввисновку,що відсутніпідстави вважатинікчемними договір про поділ спільного майна подружжя від 06.10.2017 року та договір купівлі-продажу від 06.10.2017 року, на підставі статті 228 ЦК України. Фактичні обставини справи не дають підстав віднести оспорювані позивачем договори до правочину, що порушує публічний порядок. Станом на час укладення цих договорів, відповідач ОСОБА_2 був титульним власником об`єкту нерухомого майна (договір купівлі-продажу від 31.12.2003 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно, не був визнаний недійсним).

Крім того, Дніпровська міська рада не є стороною даних правочинів та може їх оспорювати лише у випадку порушення її прав даними правочинами. Будь-яких належних та допустимих доказів, що дані правочини порушуються права Дніпровської міської ради, позивачем та його представником суду не надано.

Що стосується вимог позову Дніпровської міської ради про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 від 07.07.2017 та від 06.10.2017, то такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволення інших вимог.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра привівши її у придатний для подальшого використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що спірний об`єкт нерухомості, будівля торгівельногопавільйону,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 , побудований відповідачем ОСОБА_2 самочинно.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 набули право власності по частці на це нерухоме майно у встановленому законом порядку, що не спростовано позивачем.

Крім того, зобов`язання саме ОСОБА_2 , що полягає в примусовому порядку повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих споруд, коли він вже не є власником будівлі торгівельного павільйону, фактично означає знесення належного ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві власності майна, що є порушенням їх права власності, гарантованогостаттею 41 Конституції Українита статтею1ПершогопротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному випадку позивач звернувся з позовною вимогою до неналежного відповідача, оскільки відповідач ОСОБА_2 на день розгляду справи не є власником чи користувачем (як в розумінні титульного власника, так і в якості фактичного володільця) нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (вимоги).

Згідно з частиною 1 та 2ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Загалом, суд вважає, що само по собі службове листування між виконавчими органами Дніпровської міської ради, які перебувають у підпорядкуванні міської ради, - як то Департаментом по роботі з активами ДМР, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ДМР, Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про те, що у розпорядженні вказаних органів відсутні відповідні рішення про оренду землі, про відсутність довідки та дозволу на виконання будівельних робіт тощо, не є належними та допустимими доказами.

Вищенаведені листи не містить інформації про період перевірки реєстру будівельної діяльності та реєстраційних документів, та взагалівідомостей про те, з якого часу ці реєстри ведуться. Отже, сама по собі відсутність або наявність державної реєстрації не впливає на зміст права власності. Окрім того, з 2003 року органом місцевого самоврядування не було заявлено вимог про позбавлення відповідача ОСОБА_2 права власності на торгівельний павільйон, у тому числі з підстав самовільного зайняття земельної ділянки.

Окрім того, відповідно до нормЗемельного кодексу України,Цивільного кодексу України,Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності»,постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів»,наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»,постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 559 «Про містобудівний кадастр»,саме на Дніпровську міську раду Законом покладено повноваження щодо виявлення самочинного будівництва та вжиття заходів з усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом (притягнення до відповідальності забудовника за порушення у сфері містобудування та у сфері земельних відносин, приведення земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилася до моменту забудови шляхом знесення цього будівництва, тощо). А тому, саме після вчинення всіх цих дій та інших дій, передбачених законом, у разі відмови особи (забудовника) знести самочинно побудовані споруди міська рада має право звернутися до суду за захистом свої прав. Доказів вичерпання Дніпровською міською радою передбачених Законом можливостей для усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом,суду надано не було.

Навпаки, судом з`ясовано, що новий власник відповідач ОСОБА_4 після реєстрації права власності на об`єкт торгівельного павільйону, 28.10.2019 року (вх. № 36/4845) звернулась до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем ОСОБА_4 , надано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року (Справа №160/3107/20), яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Крім іншого, визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_4 від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язано Дніпровську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_4 від 28.10.2019 року за вх. № 36/4845 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Вказане рішення набрало законної сили 19.08.2020 року.

З урахуванням всіх встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договорів та скасування записів про державну реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки,не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позивачу у задоволенні вимог позову відмовлено, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 228, 331, 376, 386, 391 ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) до Комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області» (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, буд. 53, 303), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ), треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мельник Олександр Іванович (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 ), П`ята Дніпровська нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 43 А), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договорів та скасування записів про державну реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано..

Суддя Т.О. Дубіжанська