Справа №760/9123/23

2/760/1510/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» про стягнення заробітної плати та визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» про стягнення заробітної плати та визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, в якому просить суд:

- визнати протиправним призупинення на підставі Наказу № МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-АВІА» (ЄДРПОУ: 37053765);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-АВІА» (ЄДРПОУ: 37053765) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату разом із компенсацією за період з 01.04.2022 року по 15.04.2023 року включно у розмірі 205 118,1 (двісті п`ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 10 коп.

- судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-АВІА» (ЄДРПОУ: 37053765).

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» про стягнення заробітної плати та визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 з 11.10.2021 року працює на посаді вантажника-комплектувальника відділу обслуговування на пероні служби наземного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа», що підтверджується довідкою № 24 від 29.03.2023 року та копією трудової книжки позивача.

З 25.02.2022 року позивач виконує обов`язки добровольця територіальної оборони у відповідності до Закону України «Про основи національного спротиву» і був долучений до патрульно-постової служби в добровольчому формуванні № 1 Фастівської територіальної громади Фастівського району (наразі він надалі продовжує виконувати обов`язки добровольця територіальної громади). При цьому, виконання позивачем даних обов`язків у період з 25.02.2022 року по 25.11.2022 року здійснювалось у робочий час без матеріального забезпечення, що підтверджується Контрактом добровольця територіальної громади від 29.03.2022 року, Контрактом добровольця територіальної громади від 26.11.2022 року та довідкою від 10.04.2023 року № 191.

Позивач посилається на те, що починаючи з 01.04.2022 року йому взагалі не виплачується заробітна плата, хоча відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата повинна виплачуватись працівникам не рідше двох разів на місяць.

Зазначає, що відповідачем йому було повідомлено про те, що починаючи з 01.04.2022 року на період дії військового стану призупинено дію трудового договору згідно із наказом № МА -1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року.

Наказ № МА -1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року про призупинення з позивачем трудових обов`язків, з яким його не було ознайомлено та не видано копію, позивач вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм законодавства України, та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Відповідач на момент видання оспорюваного наказу володів всіма виробничими, організаційними та технічними можливостями для забезпечення працівників необхідними умовами праці. ТОВ «МАСТЕР-АВІА» під час винесення оскаржуваного наказу своєї діяльності не припиняло, працювало та продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Отже, позивач вважає, що правових підстав для призупинення дії трудового договору відповідач не мав.

Посилаючись на ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97, ч. 1 та ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», позивач вважає, що відповідач зобов`язаний зберегти за ним середній заробіток за час виконання позивачем у період робочого часу обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

Позивач вважає, що відповідачем з метою ухилення від виконання своїх обов`язків було призупинено з ним дію трудового договору та, як наслідок, порушено його конституційне право на оплату праці та гарантії збереження середньої заробітної плати за час виконання обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

Так, у відповідності до довідки МА -1.01-3 від 28.03.2023 року щодо заробітку позивача за період з жовтня 2021 року по березень 2022 року, нарахований дохід становить 99 180,25 грн., з якого утримано ПДФО та військовий збір на суму 18 019,26+1499,11, що дорівнює 19 518,37 грн.

Таким чином, розмір заробітної плати з урахуванням утримань становить 99 180,25 грн. -19 518,37 грн., що дорівнює 79 661,88 грн.

Середній заробіток позивача в день виходячи з цього становить 79 661,88 грн./183 (шість місяців), що становить 435 грн. 31 коп.

Враховуючи час, з якого не виплачується середня заробітна плата відповідачем, а саме з 01.04.2022 року, то час затримки станом на 15.04.2023 року у виплати становить 380 днів, а тому розмір заборгованості відповідача по виплаті середньої заробітної плати наразі становить 380*435,31, що становить 165 417,80 (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 80 коп.

Пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, що затверджене Постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. N 1427 передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Пунктом 3 цієї Постанови передбачено порядок нарахування компенсації, а саме сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Отже, виходячи з розрахунку офіційного індексу інфляції за період з 01.04.2022 року по 31.03.2023 року становить 124 (інформацію*про індекс інфляції за кожен місяць позивачем взято з офіційних джерел).

На підставі п. 2 та п. 3 вищевказаного Положення розмір виплат, які зобов`язаний здійснити відповідач становить 165 417,80 грн.*1,24, що становить 205 118,1 (двісті п`ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 10 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, порушення з боку ТОВ «МАСТЕР-АВІА» конституційних прав позивача на оплату праці, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

26.04.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

13.05.2023 до суду надійшла відповідь № 71549 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» (код ЄДРПОУ 37053765).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» про стягнення заробітної плати та визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору.

Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України.

06.06.2023 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів.

05.07.2023 до суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, представник відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позову, вказав наступне.

Так, як стверджує позивач, дію трудового договору з ним було призупинено незаконно та порушено його конституційне право на оплату праці та гарантії збереження середньої заробітної плати за час виконання обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

Позивач в позовній заяві просить визнати протиправним призупинення на підставі Наказу № МА -1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року дії трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату разом із компенсацією за період з 01.04.2022 року по 15.04.2023 року включно у розмірі 205 118, 10 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», по всій території України було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває досі.

Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського (назва відповідно до рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 365/4429) є об`єктом критичної інфраструктури, тому з 24 лютого 2022 року у зв`язку введенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022, увесь аеропорт та прилегла територія була блокована силами оборони для унеможливлення захоплення або диверсії. Допуск працівників усіх суб`єктів аеропортової діяльності на територію аеропорту було припинено.

Оскільки ТОВ «МАСТЕР-АВІА» є основним суб`єктом аеропортової діяльності на території міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського, його робота фактично була зупинена з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022.

Крім того, 24 лютого, з 02:45 за київським часом повітряний простір над Україною закрили для польотів цивільної авіації: «З 00.45 utc (2.45 за київським часом ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації, через високий ризик авіаційній безпеці для цивільної авіації, з 24 лютого 2022 року Об`єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України, вжило термінових заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами.

Так, Торгово-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

TOB «МАСТЕР-АВІА» є суб`єктом авіаційної діяльності, та до 24.02.2022 року ним надавались послуги з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів та багажу, та ін. на території «Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) на підставі відповідних сертифікатів, виданих уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Станом на 26.06.2023 року ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не здійснює діяльність на ринку послуг з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів та багажу, оскільки, починаючи з 24 лютого 2022 року до сьогодні територія та приміщення аеропорту використовується Силами Оборони України.

Увесь час з 24 лютого 2022 року територія та приміщення аеропортового комплексу використовується силами оборони України і працівники ТОВ «МАСТЕР-АВІА» мають обмежений (мінімальний) доступ до деяких приміщень на території аеропорту.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 N 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", що діяв на момент видання наказу ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року, передбачено, що «Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи». Коментарі Мінекономіки від 25.03.2022 до Закону зазначають, що ініціатором призупинення трудового договору можуть бути, як роботодавець, так і працівник.

Представник відповідача вказує на те, що частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, /антійні та компенсаційні виплати працівникам.

Через відсутність доступу до приміщень, документації, серверної інфраструктури комп`ютерного обладнання, яке залишилось на території аеропортового комплексу, відповідно до Закону України від 26.11.2018 № 2630-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» TOB «МАСТЕР-АВІА» з 01.04.2022 року було призупинено дію трудових договорів з працівниками на час дії воєнного стану, про що було видано наказ №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року. Даний наказ було доведено усім працівникам «МАСТЕР-АВІА» за допомогою засобів корпоративної електронної пошти, месенджерів їх керівниками та телефонних дзвінків. Позивача було доведено до відома через месенджер.

Наразі в ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не поновлено дію трудових договорів з працівниками. Окремі працівники згідно заздалегідь доведеного графіку залучаються до проведення робіт з упорядкування доступних приміщень, відновлення роботи технічного обладнання та систем, забезпечення повноти та достовірності обліку товарно-матеріальних цінностей, інших основних засобів та нематеріальних активів у Товаристві.

Дані обставини свідчать про неможливість забезпечення роботою працівників ТОВ «МАСТЕР-АВІА» відповідно до їх посадових обов`язків, оскільки підприємство фактично припинило здійснювати основну свою діяльність, а саме: надання послуг з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів та багажу та фактично така робота наразі відсутня.

Ствердження Позивача про порушення права на оплату праці та гарантії збереження середньої заробітної плати за час виконання обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади є безпідставними, оскільки у відповідача не має можливості, як надавати роботу, так і оплачувати її через зупинення діяльності.

Отже, з огляду на це, дії відповідача щодо призупинення дій трудових договорів не суперечить діючому законодавству. Наказ ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року законний та чинний.

Щодо виконання позивачем обов`язків добровольця добровольчого формування в період з 25.02.2022 року, представник відповідача вказав на те, що про дану обставину відповідача повідомлено не було. З контрактами добровольця територіальної громади відповідач ознайомився вперше при ознайомленні з позовною заявою.

Представник ТОВ «МАСТЕР-АВІА» зазначив, що законодавець закріплює положення, що діяльність членів добровольчих формувань територіальних громад прирівнюється до військової лише на час безпосереднього залучення до участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони.

Вказав на те, що позивачем не надано докази щодо доведення залучення до виконання своїх обов`язків щодо участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдання територіальної оборони.

Позивач не з`являвся на робочому місці з 25.02.2022 р., запитів щодо виконання своїх робочих обов`язків до ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не надходило, отже, позивачу достеменно було відомо про наказ щодо призупинення дії трудових договорів з працівниками на час дії воєнного стану.

Також представник ТОВ «МАСТЕР-АВІА» зазначив про те, що відшкодування пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України відповідно до ст.15 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» буде здійснено за рахунок коштів держави-агресора. а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством у порядку встановленим Кабінетом Міністрів України.

Ситуація із Товариством виключна. Товариство не прийняло рішення із-за самого факту військової агресії, а не може фактично здійснювати діяльність і забезпечувати роботою працівників у зв`язку закриттям повітряного простору України та з використанням будівель та споруд майнового комплексу TOB «МАСТЕР-АВІА» Збройними силами України.

За таких обставин, відповідач ТОВ «МАСТЕР-АВІА» вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною. ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не визнає заявлені позовні вимоги та не погоджується із викладеними обставинами.

17.07.2023 позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, в якій заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши:

Щодо твердження відповідача про відсутність доказів перебування на службі в територіальній обороні з 25.02.2022.

Так, загальною відомою обставиною є те, що з 24.02.2022 року російська федерація здійснила збройний напад на Україні та з 24.02.2022 року запеклі бої були у Київській області. Лише починаючи з березня - квітня 2022 року Київська область повністю була звільнена від окупації. Як наслідок, позивач та інші добровольці, їх командир не мали часу для підписання та оформлення всіх необхідних документів для узаконення статусу добровольця, оскільки виконували бойові завдання. Лише після звільнення Київської області 29.03.2022 позивач мав змогу підписати відповідні документи, що підтверджують статус добровольця територіальної оборони, а тому, враховуючи події лютого 2022 року - березня 2022 року та інтенсивність бойових дій на території Київської області, позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність паперових доказів виконання обов`язків добровольця територіальної оборони, є безпідставними та необґрунтованими. У підтвердження зазначеного, позивачем надано копію посвідчення територіальної оборони.

Щодо посилання відповідача на законність Наказу № МА -1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору, на час коли позивач виконував обов`язки добровольця територіальної оборони, позивач вказав на їх безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на те, що жодних доказів, якими підтверджуються твердження відповідача, що у нього не було доступу до приміщень, документації, серверної інфраструктури, не надано. Також не надано жодного доказу, якими підтверджуються доводи відповідача, що він не міг би забезпечити позивача роботою, якби позивач не виконував обов`язки добровольця територіальної оборони. Відповідачем не надано.

Крім того, вважає некоректним є посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0.-7.1, оскільки у постанові по справі № 908/2287/17 від 19.08.2022 Верховний Суд роз`яснив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність правових підстав для сплати роботодавцем середнього заробітку особам, які виконують обов`язки добровольця територіальної оборони. Позивач звернув увагу суду на те, що обов`язки добровольця територіальної оборони здійснюються позивачем без матеріального забезпечення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Аналізуючи положення ч. 1 та ч. 3 ст. 119 КЗпП, позивач звернув увагу суду, що пунктом 3 форми контракту добровольця територіальної оборони, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643, який було підписано позивачем, передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 КЗпП України.

Стаття 119 КЗпП України регламентує гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

У зв`язку із цим, та враховуючи, що редакція ч. 3 ст. 119 КЗпП України у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352 та Форми контракту не містить змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів добровольчих формувань територіальних громад, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не існує.

Таким чином, позивач вважає, що виходячи з вимог вищевказаного законодавства, відповідач зобов`язаний зберегти за ним середній заробіток за час виконання ним у період робочого часу обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади.

09.08.2023 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, відповідно до яких ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не визнає заявлені вимоги, не погоджується із викладеними у позові обставинами та їх правовою оцінкою та вважає позов безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач наполягає на правомірності та законності винесення Наказу № МА -1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем та відсутності правових підстав для несплати роботодавцем середнього заробітку особам, які виконують обов`язки добровольця територіальної оборони, згідно положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Будь-яких інших документів до суду не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11.10.2021 року працює на посаді вантажника-комплектувальника відділу обслуговування на пероні служби наземного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа», що підтверджується довідкою № 24 від 29.03.2023 року та копією трудової книжки позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2022 року між командиром добровольчого формування № НОМЕР_2 Фастівської територіальної громади ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було підписано контракт добровольця територіальної оборони.

Також 26.11.2022 року між командиром добровольчого формування № НОМЕР_2 Фастівської територіальної громади ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було підписано контракт добровольця територіальної оборони.

Пунктом 3 форми зазначених контрактів добровольця територіальної оборони, передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 КЗпП.

Як вбачається з довідки Добровольчого формування Фастівської міської територіальної громади №1 від 23.05.2023 № 406/292/2023, ОСОБА_1 заключив контракт добровольця територіальної оборони з командиром добровольчого формування Фастівської міської територіальної громади №1 і станом на 23.05.2023 року перебуває в ньому, та виконує завдання за призначенням на безоплатній основі.

29.03.2022 р. позивачу ОСОБА_1 Мотовилівським СО Фастівського МТГ Київської області видано посвідчення серії МОТ № НОМЕР_3 добровольця територіальної оборони.

Встановлено, що Наказом №МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» Генерального директора О.В. Товкес, з 01.04.2022 року та на період воєнного стану призупинено дію трудових договорів з працівниками на час виключення можливості надання та виконання роботи у зв`язку з військовою агресією проти України, в тому числі і з позивачем ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом позивач просить визнати протиправним призупинення на підставі Наказу № МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мастер-АВІА» та стягнути з ТОВ «Мастер-АВІА» на його користь невиплачену заробітну плату разом із компенсацією за період з 01.04.2022 року по 15.04.2023 року включно у розмірі 205 118,10 грн., посилаючись на те, що з 25.02.2022 року він виконує обов`язки добровольця територіальної оборони у відповідності до Закону України «Про основи національного спротиву» і був долучений до патрульно-постової служби в добровольчому формуванні № 1 Фастівської територіальної громади Фастівського району. При цьому, виконання позивачем даних обов`язків у період з 25.02.2022 року по 25.11.2022 року здійснювалось у робочий час без матеріального забезпечення, що підтверджується Контрактом добровольця територіальної громади від 29.03.2022 року, Контрактом добровольця територіальної громади від 26.11.2022 року та довідкою від 10.04.2023 року № 191.

З 01.04.2022 року позивачу не виплачується заробітна плата, хоча відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата повинна виплачуватись працівникам не рідше двох разів на місяць.

Наказ № МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року про призупинення з позивачем трудових обов`язків, з яким його не було ознайомлено та не видано копію, позивач вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм законодавства України, та таким, що порушує його права та законні інтереси.

У поданому відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, представник ТОВ «МАСТЕР-АВІА» вказав на правомірність та законність винесення Наказу № МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем та відсутності правових підстав для несплати роботодавцем середнього заробітку особам, які виконують обов`язки добровольця територіальної оборони, згідно положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Частина I Європейської соціальної хартії закріплює, що сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права.

Трудові відносини в Україні врегульовані статтею 1 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується відпрацювати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник Підприємство, установа, організація або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язані виплачувати працівникам заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Умови, підстави та порядок розірвання контракту визначені положенням Кодексу законів про працю України.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено, та який триває і досі.

Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського (назва відповідно до рішення Київської міської ради від 22.03.2018 № 365/4429) є об`єктом критичної інфраструктури, тому з 24 лютого 2022 року у зв`язку введенням воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022, увесь аеропорт та прилегла територія була блокована силами оборони для унеможливлення захоплення або диверсії. Допуск працівників усіх суб`єктів аеропортової діяльності на територію аеропорту було припинено.

Оскільки ТОВ «МАСТЕР-АВІА» є основним суб`єктом аеропортової діяльності на території міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського, його робота фактично була зупинена з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022.

Крім того, 24 лютого, з 02:45 за київським часом повітряний простір над Україною закрили для польотів цивільної авіації: «З 00.45 utc (2.45 за київським часом ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації, через високий ризик авіаційній безпеці для цивільної авіації, з 24 лютого 2022 року Об`єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України, вжило термінових заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору.

Дані обставини наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не поставлені під сумнів позивачем, є загальновідомими, а тому суд приходить до висновку, що вони є доведеними під час розгляду даної справи.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, взятих на себе сторонами.

Відповідно до Довідки Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України та які є об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по договорах, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Так, Торгово-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

TOB «МАСТЕР-АВІА» є суб`єктом авіаційної діяльності, та до 24.02.2022 року ним надавались послуги з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів та багажу, та ін. на території «Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) на підставі відповідних сертифікатів, виданих уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Станом на 26.06.2023 року ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не здійснює діяльність на ринку послуг з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів та багажу, оскільки, починаючи з 24 лютого 2022 року до сьогодні територія та приміщення аеропорту використовується Силами Оборони України.

Увесь час з 24 лютого 2022 року територія та приміщення аеропортового комплексу використовується силами оборони України і працівники ТОВ «МАСТЕР-АВІА» мають обмежений (мінімальний) доступ до деяких приміщень на території аеропорту.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на викладене вище, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритет незастосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 N 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", що діяв на момент видання наказу ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року, передбачено, що «Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи». Коментарі Мінекономіки від 25.03.2022 до Закону зазначають, що ініціатором призупинення трудового договору можуть бути, як роботодавець, так і працівник.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Через відсутність доступу до приміщень, документації, серверної інфраструктури комп`ютерного обладнання, яке залишилось на території аеропортового комплексу, відповідно до Закону України від 26.11.2018 № 2630-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» TOB «МАСТЕР-АВІА» з 01.04.2022 року було призупинено дію трудових договорів з працівниками на час дії воєнного стану, про що було видано наказ №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року. Даний наказ було доведено усім працівникам «МАСТЕР-АВІА» за допомогою засобів корпоративної електронної пошти, месенджерів їх керівниками та телефонних дзвінків. Позивача було доведено до відома через месенджер.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, наразі в ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не поновлено дію трудових договорів з працівниками. Окремі працівники згідно заздалегідь доведеного графіку залучаються до проведення робіт з упорядкування доступних приміщень, відновлення роботи технічного обладнання та систем, забезпечення повноти та достовірності обліку товарно-матеріальних цінностей, інших основних засобів та нематеріальних активів у Товаристві.

Дані обставини свідчать про неможливість забезпечення роботою працівників ТОВ «МАСТЕР-АВІА» відповідно до їх посадових обов`язків, оскільки підприємство фактично припинило здійснювати основну свою діяльність, а саме: надання послуг з наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів та багажу та фактично така робота наразі відсутня.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору, а також призупинення надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України відбулося саме у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

При цьому, факт призупинення надання аеронавігаційних послуг (обслуговування) у повітряному просторі України, які є основним напрямком діяльності ТОВ «МАСТЕР-АВІА», безумовно свідчить про зменшення обсягу роботи, яку Державне підприємство обслуговування повітряного руху України може надавити своїм працівникам.

Таким чином, під час судового розгляду було встановлено, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України відбулося закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору, що у свою чергу зупинило діяльність ТОВ «МАСТЕР-АВІА».

Дані обставини свідчать про неможливість забезпечення роботою усіх своїх працівників ТОВ «МАСТЕР-АВІА» відповідно до їх посадових обов`язків, оскільки підприємство фактично припинило здійснювати основну свою діяльність, а саме: надання аеронавігаційних послуг цивільним користувачам у повітряному просторі України та фактично така робота наразі відсутня.

При цьому, суд вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією Російської Федерації проти України та призупинення дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МАСТЕР-АВІА», на підставі Наказу № МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року, виданого відповідачем із підстав наведених судом вище, а тому приходить до висновку, що відповідач правомірно видав оспорюваний наказ посилаючись на вимоги статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та у відповідача були відповідні правові підстави для видачі оспорюваного наказу.

Дані обставини, на думку суду, підтверджують наявність підстав для призупинення трудового договору із позивачем, а саме: відсутність у відповідача забезпечити роботою позивача за його посадою у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Доводи позивача про порушення права на оплату праці та гарантії збереження середньої заробітної плати за час виконання обов`язків добровольця добровольчого формування територіальної громади є безпідставними, оскільки у відповідача не має можливості, як надавати роботу, так і оплачувати її через зупинення його діяльності.

Отже, з огляду на це, дії відповідача щодо призупинення дій трудових договорів не суперечить діючому законодавству. Наказ ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року законний та чинний.

Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що оспорюваний наказ підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням трудових гарантій позивача, оскільки відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Суд окремо звертає увагу, що позивач у позовній заяві на спростування рішення відповідача жодним чином не довів, що навіть у зв`язку із закриттям повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору, а також призупиненням надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України на підприємстві збереглася можливість забезпечувати позивача роботою, оскільки останній виконував роботу, на яку не впливають дані обставини та виконання такої роботи на даному етапі є можливим та необхідним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виданий ТОВ «МАСТЕР-АВІА» наказ №МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким з 01.04.2022 року та на період воєнного стану призупинено дію трудових договорів з працівниками на час виключення можливості надання та виконання роботи у зв`язку з військовою агресією проти України, в тому числі і з позивачем ОСОБА_1 , виданий у відповідності до Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому не знаходить підстав для визнання його протиправним та незаконним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати разом із компенсацією за період з 01.04.2022 року по 15.04.2023 року включно у розмірі 205 118,10 грн., суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних вимог та відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про основи національного спротиву» складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про основи національного спротиву» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

На підставі, передбаченої ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ТОВ «МАСТЕР-АВІА» 30 березня 2022 року було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 . Відтак, починаючи з 01 квітня 2022 року у позивача був відсутній робочий час. Ця обставина свідчить про те, що гарантія, передбачена ч.1 ст.119 КЗпП України, не поширюється на позивача .

Крім того, наказом ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30 березня 2022 року було передбачено, що з 01 квітня 2022 року та на період дії воєнного стану зупинити дію пунктів Колективного договору ТОВ «МАСТЕР-АВІА», що регулюють нарахування та виплату всіх матеріальних заохочень, передбачених Колективним договором та його додатками (п.3 Наказу). Ці обставини свідчать про те, що у ТОВ «МАСТЕР-АВІА» не виник обов`язок виплачувати позивачу середню заробітну плату після призупинення укладеного з ним трудового договору.

Як вбачається з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про основи національного спротиву», фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а не за рахунок роботодавців, які призупинили дію трудових договорів з працівниками.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізацїї трудових відносин».

Законом №2352 внесені зміни до Кодексу законів про працю України та законів «Про оплату праці», «Про відпустки» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Зокрема, Законом №2352 внесено зміни до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю, згідно з якими положення щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи за працівниками на час призову на військову службу виключено зі змісту цієї статті.

З набранням чинності Закону №2352 частина 3 статті 119 КЗпП містить таку норму:

«За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відшкодування пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України відповідно до ст.15 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» буде здійснено за рахунок коштів держави-агресора. а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством у порядку встановленим Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи судом встановлено, що ситуація із Товариством виключна. Товариство не прийняло рішення із-за самого факту військової агресії, а не може фактично здійснювати діяльність і забезпечувати роботою працівників у зв`язку закриттям повітряного простору України та з використанням будівель та споруд майнового комплексу TOB «МАСТЕР-АВІА» Збройними силами України.

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання протиправним Наказу ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022, яким призупинено дію трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, то не підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати, оскільки є похідною від попередньої вимоги.

При цьому, суд звертає увагу позивача на наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції станом на день видачі оспорюваного наказу, яка є аналогічною ч. 4 ст. 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції чинній станом на день розгляду справи, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку, що дії ТОВ «МАСТЕР-АВІА» щодо призупинення дій трудових договорів на підставі Наказу №МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022, яким призупинено дію трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, пне суперечать діючому законодавству, наказ ТОВ «МАСТЕР-АВІА» №МА-1.01-02-30-01 від 30.03.2022 є законний та чинний, тому позивач має право на відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за час призупинення дії трудового договору з російської федерації у порядку встановленому законодавством.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у зв`язку із їх необґрунтованістю.

23.10.2023 до суду від представника ТОВ «МАСТЕР-АВІА» надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій представник відповідача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАСТЕР-АВІА» судові витрати на правову (правничу допомогу) у розмірі 15 000,00 грн.

Що стосується заяви відповідача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг таін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.1,3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 4 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявленув попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від ЗО вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною. різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту'. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-УІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Астрон» (далі - виконавець) «06» січня 2023 року укладено Договір №2/АО-ЮО/2023 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати КЛІЄНТУ консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, здійснювати представництво КЛІЄНТА в судових інстанціях, на досудовому слідстві, виконавчому провадженні на умовах і в порядку, що визначені договором, а КЛІЄНТ зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору пос праві.

За умовами п. 2.1 договору №2/АО-ЮО/2023 послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, позовних заяв, зустрічного позову, заперечень на позов (апеляційну, касаційну скаргу), апеляційних та касаційних скарг; особистої участі та представництва адвокатом клієнта на досудовому слідстві, в судових інстанціях, у виконавчому провадженні та вчиненні інших процесуальних дій; сплати в інтересах клієнта судового збору чи іншого платежу; отримання в інтересах клієнта судового збору чи відшкодування платежу у виконавчому провадженні на свій рахунок.

Згідно з п. 2.2 договору №2/АО-ЮО/2023 клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді на підставі рахунку-фактури, виданого об`єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

«21» червня 2023 року між виконавцем та клієнтом було укладено Додаткову угоду №2 до договору №2/АО-ЮО/2023, де адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу та адвокатські послуги по справі №760/9123/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МАСТЕР-АВІА» про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та штрафних санкцій.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди, гонорар за надання послуг по супроводу справи, вказаній у п.1 угоди, в суді першої інстанції, а саме: вивчення та аналіз документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції, підготовка та подання пояснень по справі та заяв процесуальних питань обчислюється у фіксованому розмірі, розмір якого становить 15 000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням було надано Клієнту наступні послуги:

- ознайомлення з позовною заявою, вивченню та аналізу документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі, підготовка та подання відзиву по справі, заперечення на відповідь на відзив - 15 000,00 грн.

Розмір витрат на професійну допомогу обумовлюється складністю справи, витраченим часом адвоката: вивчення великої кількості документації по суті справи, аналіз законодавства України.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VІ врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

У постанові Верховного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 міститься положення про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного суду від 07.09.2020 р. у справі №910/4201/19).

Факт надання професійної правової допомоги підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №2/АО-ЮО/2023 від 06 січня 2023 року, додатковою угодою №2 від «21» червня 2023 року до договору №2/АО- ЮО/2023 від 06 січня 2023 року, актом надання послуг №99 від 22 серпня 2023 року, рахунком на оплату №105 від 22 серпня 2023 року, платіжною інструкцією №1039 від 04.10.2023 р.

Загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу, які є документально підтвердженими, складають 15 000 грн.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, зважаючи на обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги на користь відповідача в сумі 8 000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 64 Конституції України, Законом України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про основи національного спротиву», ст.ст. 1, 21, 119 КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» про стягнення заробітної плати та визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР-АВІА» (код ЄДРПОУ: 37053765, адреса: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.06.2024.

Суддя: Букіна О.М.