Справа № 953/2714/24

н/п 4-с/953/25/24

УХВАЛА

"17" червня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лаптікова Дар`я Володимирівна, приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана скарга, в якій заявник просить вжити заходи до старшого державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Лаптікової Д.В., яка безпідставно заблокувала всі банківські рахунки заявника без її згоди, внаслідок чого було стягнуто її кошти з цільових рахунків в АТ КБ «приватбанк» та дебетового рахунку в АТ «Монобанк», просила скасувати всі постанови та рішення державного виконавця щодо накладення арешту, та просила стягнути з державного виконавця фінансові та моральні збитки в розмірі 60000 грн. В обгрунтування посилається на те, що державним виконавцем Лаптіковою Д.В. незаконно були арештовані банківські рахунки заявника, з чим вона не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з вказаною скаргою.

Старшим державним виконавцем Лаптіковою Д. подані до суду заперечення на вказану скаргу, в яких вона просить відмовити в задоволенні скарги посилаючись на те, що на виконанні перебуває ВП №74322146 щодо стягнення з ОСОБА_1 на корист ПАТ «Харківенергозбут» заборгованості у розмірі 9739,98 грн. та судового збору в розмірі 248,10 грн. В межах вказаного виконавчого провадження 04.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника з використанням електронного цифрового підпису та направлено на виконання до банків-учасників обміну. 05.03.2024 державним виконавцем направлено запит до ПФУ і встановлено, що боржник отримує доходи в ПП «Харківська міська охорона», та 05.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника і направлено на виконання до підприємства. 19.03.2024, 20.03.2024 державним виконавцем направлено платіжні інструкції на списання грошових коштів з банківських рахунків боржника. Станом на 07.05.2024 державним виконавцем стягнуто грошові кошти в сумі 5698,98 грн., які розподілено відповідно до вимог статті 45 ЗУ «Про виконавче провадження». У поданій скарзі боржника не міститься інформації щодо спеціального режиму використання банківського рахунку, а тому арешт на вказані кошти накладено обгрунтовано. Від банків-учасників електронного обігу не надходило жодних повідомлень про те, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання.

Від представника стягувача ПрАТ «Харківенергозбут» надійшли на адресу суду заперечення, в яких представник стягувача просить відмовити в задоволенні даної скарги, посилаючись на те, що державним виконавцем вживались заходи щодо виконання судового рішення, які є законними та вчинені відповідно

до вимог чинного законодавства.

Заявник в судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Зацікавлена особа старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лаптікова Д.В. в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином та своєчасно, в поданих до суду запереченнях просить розгляд справи проводити без участі представника Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ.

Представник зацікавленої особи ПрАТ «Харківенергозбут» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та своєчасно, в поданих до суду запереченнях просить розглядати справу без участі представника стягувача.

09.04.2024 вказана скарга надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та була розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 24.04.2024 вказану скаргу прийнято до розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 13.05.2024 залучено до участі в справі в якості зацікавленої особи стягувача ПрАТ «Харківенергозбут».

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання заявника про визнання явки державного виконавця та представника стягувача в судове засідання обов`язковою.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, приватного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано положеннями розділу VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 05.01.2023 Київським районним судом м. Харкова видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 31.10.2019 по 30.04.2022 у розмірі 9739 грн. 98 коп., та судового збору в розмірі 248 грн. 10 коп. Вказаний судовий наказ набув законної сили 02.05.2023 та виданий представнику стягувача 20.02.2024. Вказаний судовий наказ було пред`явлено до примусового виконання до Київського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ. Ухвалою судді від 16.04.2024 заяву боржника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку розглядання судового наказу повернуто без розгляду заявнику.

За вказаним виконавчим документом було відкрито виконавче провадження ВП №743221, та 04.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника з використанням електронного цифрового підпису та направлено її на виконання до банків- учасників обміну, та 05.03.2024 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 9988,08 грн. основного збору; 998,80 грн. виконавчого збору; та 300 грн. витрат виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першастатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами частини другої статті 48Закону України«Про виконавчепровадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьоїстатті 52Закону України«Про виконавчепровадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі

надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У статті 56Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі статтею 68Закону України«Про виконавчепровадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69Закону України«Про виконавчепровадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першоїстатті 70Закону України«Про виконавчепровадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частина третястатті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертоїстатті 59Закону України«Про виконавчепровадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або

звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду зі скаргою боржник посилався на те, що державний виконавець, накладаючи арешт на її доходи порушила норми чинного законодавства України. При чому, доказів звернення боржника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з банківського рахунку, який має спеціальний режим використання, до суду не надано.

До заяви було додано довідку з АТ КБ «ПриватБанк» від 27.03.2024, якою підтверджується, що картковий рахунок НОМЕР_1 призначений для виплати заробітної плати. Крім того, зазначено, що на вказану картку (рахунок) може бути нарахована будь-яка виплата (переказ). З вказаної картки було перераховано кошти в розмірі 3819,96 грн. До заяви також було додано довідку з АТ КБ «ПриватБанк» від 27.03.2024, якою підтверджується, що картковий рахунок НОМЕР_2 призначений для зарахування коштів одноразової допомоги за програмою «єПідтримка». З вказаної картки було перераховано кошти в розмірі 200,05 грн. Також боржник має банківські рахунки в АТ «Універсал Банк», АТ «ПУМБ», АТ «А-Банк», та з банківського рахунку АТ «Універсал Банк» відбулось списання коштів в розмірі 450,42 грн. Доказів, що вказані рахунки мають спеціальний режим використання матеріали справи не містять.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року№ 2129-ІХ, якимрозділ XIII«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про виконавчепровадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби,

приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановленихЗаконом України"Про електронні документи та електронний документообіг".

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний,приватний виконавецьпротягом двохробочих днівз дняотримання відповідноїзаяви фізичноїособи -боржника виноситьпостанову провизначення поточногорахунку фізичноїособи -боржника убанку дляздійснення видатковихоперацій таневідкладно,не пізнішенаступного робочогодня післявинесення постанови: надає/надсилаєвідповідну постановубанку (обслуговуючомубанку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Така редакція Закону України«Про виконавчепровадження» була чинна на час накладення арешту на кошти боржника.

Доказів звернення до державного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій матеріали скарги не містять.

Зміст цього припису, викладеного у наведеному пункті, доводить, що Закон не встановлював додаткових заборон чи обмежень на вчинення виконавцем дій з накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи на період до припинення або скасування воєнного стану на території України. Цим пунктом лише передбачено, що навіть в разі накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи, ця особа може здійснювати видаткові операції за певних умов.

Суд зауважує, що формулювання наведеного абзацу «…звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника» за змістом відсилає до назвирозділу IX Закону України «Про виконавче провадження», який так само й називається - «звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

У цьому розділі містяться правові норми, які визначають умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок відрахування та розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а також передбачено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову.

Тобто у розумінні приписів цього розділу під зверненням стягнення мається на увазі саме списання (відрахування) коштів, що становлять заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Натомість правила, що регулюють питання накладення арешту на майно (кошти) боржника та зняття такого арешту, містяться в іншомурозділі VII Закону України «Про виконавче провадження», який має назву «Порядок звернення стягнення на майно боржника».

У статтях цього розділу передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови, зокрема, про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час

відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Підсумовуючи, очевидним є висновок, що приписирозділу VII Закону України «Про виконавче провадження»про звернення стягнення на майно боржника є загальними правилами, а приписирозділу IX цього Законупро звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - спеціальними, оскільки застосовуються лише у визначених випадках, зокрема, у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, а також за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Безумовно накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника; питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження. Проте, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містилося в абзаці 9 пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт 10-2 не містить.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 466/2722/20 (провадження № 61-19428св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) виклала висновок про те, що … [судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом].

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) зроблено висновок,

що … [арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження»визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів].

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Положеннями частини 2, 3 статті 451ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути

порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01 липня 1949 р., ратифікована 23 червня 1992р. визначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім"ї.

Згідно ч.1ст.1Закону України "Про оплату праці"передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1ст.25Закону України "Про оплату праці"забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів на банківських рахунках, та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 20% доходів щомісяця. Доказів того, що заявник зверталась з заявами щодо зняття арешту з банківських рахунків зі спеціальним режимом використання до державного виконавця, до суду не надано, а тому звернення до суду з вказаною скаргою є передчасним, а само по собі накладення арешту на банківські рахунки та частину заробітної плати не може вважатись неправомірним, а від так вказана скарга задоволенню не підлягає. Вимога про стягнення збитків з державного виконавця в розмірі 60000 грн. не може розглядатись в порядку ст. 447-453, що не позбавляє заявника на звернення до суду з окремим позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , зацікавлені особи старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лаптікова Дар`я Володимирівна, приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» на діїдержавного виконавця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 24 червня 2024 року.

Суддя Г.А. ЗУБ