Справа № 351/1001/24

Провадження № 2-о/351/196/24

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

04 червня 2024 року м. Снятин

Суддя Снятинського районного суду Івано-Франківської області Калиновський М.М. розглянувши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою адвоката Петрички Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2024 року до Снятинського районного суду Івано-Франківської області надійшла заява від адвоката Петрички О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій він просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 22.06.2009 р.нар.

Заява подана в порядку окремого провадження.

Суддя, вивчивши матеріали заяви приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів заяви представник заявника звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини. В обґрунтування своїх вимог представник заявника вказує на те, що мати дитини, ОСОБА_2 , участь у вихованні та утриманні сина не приймає, постійно проживає за кордоном, займається влаштуванням свого особистого життя. Встановлення юридичної фіксації зазначеного факту необхідно заявнику ОСОБА_1 з метою захисту прав та інтересів сина та своїх прав та інтересі, як батька, що займається його вихованням. А також, для подальшого оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину. Крім того, встановлення юридичної фіксації зазначеного факту останньому необхідно з метою породження юридичних наслідків, а саме у наданні заявнику права на відстрочку від мобілізації.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухилення його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Зазначені представником заявника обставини дають суду підстави вважати, що вимога заявника фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України. Такими до прикладу можуть бути право батьків на визначення місця проживання дитини, а такий спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тощо.

Також, суд звертає увагу на те, що заявник в заяві просить встановити факт самостійного виховання дитини без участі матері з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги.

Порядок отримання соціальної допомоги визначено відповідними нормативно-правовими актами залежно від виду соціальної допомоги.

Державна соціальна допомога призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції відповідних органів державної влади як суб`єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затвердив відповідний Порядок, який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник прагне встановити у суді факт для отримання у майбутньому соціальних пільг та гарантій.

Однак встановлено, що право заявника на отримання соціальних пільг в даний час ні ким не порушено, оскільки йому не відмовлено у їх оформленні.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання, так як рішення відповідних органів соціального захисту може бути оскаржена до відповідного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Так, частиною 1 статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 157 СК України закріплено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

В той же час, жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати судовим рішенням факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати факт перебування дітей на утриманні в іншої особи, що замінює батька, для вирішення в подальшому питання про усиновлення дітей в разі позбавлення одного із батьків батьківських прав.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав чи усиновлення дітей. Крім того, судом під час вирішення спору у позовному провадженні щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні такого спору.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням обов`язків та не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом. А відтак, встановлення тих обставин на які представник заявника посилається у заяві як на підставу для її задоволення, а саме невиконання матір`ю ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, відсутність участі у вихованні дітей, мають теж встановлюватись при розгляді вищевказаної категорії справ.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, вимоги представника заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293,315 ЦПК України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 186, 258-260, 293-294, 315, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за заявою адвоката Петрички Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом із матеріалами заяви надіслати заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ