Справа № 212/5022/24

2/212/2567/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Дущак К.О., розглянувши у судовому засіданні у залі суду міста Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім`ї внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року адвокат Гузєв Ігор Григорович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Кривбасзалізрудком», підприємство, відповідач)про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 (далі - позивач) є сином ОСОБА_2 , який працював на підприємстві відповідача, де отримав професійні захворювання. На підставі медичного висновку ДУ «Український НДІ промислової медицини» м. Кривого Рогу від 26.04.2018 року № 627 у ОСОБА_2 діагностовано хронічні професійні захворювання, в тому числі, хронічне обструктивне захворювання легень І стадії, група «А», ЛН першого ступеня.Згідно відомостей внесених до довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 050418 від 26.07.2018 року ОСОБА_2 встановлено вперше 50% втрати професійної працездатності внаслідок хронічних професійних захворювань. Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 054522 від 09.04.2019 ОСОБА_2 повторно встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом № НОМЕР_1 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з виявленим у нього 26.04.2018 професійним захворюванням. Посилається на те, що у зв`язку із смертю батька позивачу завдано моральну шкоду. Так, моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив рідну людину та члена сім`ї - батька, що відображається на його психоемоційному стані, у зв`язку із чим він зазнає суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у його особистому житті, стали причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, оскільки між позивачем та його батьком існував міцний соціальний зв`язок. Просить стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, фізичному болю, завданої смертю батька у розмірі 302800,00 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також роз`яснено право сторін клопотати перед судом про розгляд справи з їх викликом.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Штефан Тетяна Миколаївна скористалася правом надання відзиву, у якому вказала, що відповідачем здійснювалися всі заходи, спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров`я ОСОБА_2 .Таким чином відсутній причинний зв`язок між поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою, а тому покладення обов`язку відшкодування моральної шкоди суперечить нормам чинного законодавства. Моральні страждання, на які посилається позивач, не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, за відсутності закону, який формулює порядок присудження та сплати відшкодування моральної шкоди працівнику, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь - яких сум («Петльований проти України» № 54904/08). Оцінка моральної шкоди, на думку Європейського суду покладається на того, хто повинен провести дослідження судової практики для того, щоб спробувати оцінити, порівнюючи свою справу з подібними справами про відшкодування шкоди. З огляду на вищезазначені принципи, беручи до уваги, що позивачем не доведена відповідними доказами характеру, обсягу та глибину своїх моральних страждань, заявлений розмір відшкодування моральної шкоди - 302800,00 гривень є необґрунтованим, завищеним, таким, що не відповідає принципам справедливості, розумності та виваженості і доводить лише мету безпідставного збагачення. Також зазначила, що з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповіді на відзив до суду не надходило.

Представником позивача - адвокатом Гузєвим Ігорем Григоровичем до суду подана заява, у якій вказав про те, що доводи сторони відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, спростовуються доказами у справі та чинним законодавством. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Сторони не висловили заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно положень до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 та його батьком у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . (а. с. 10)

Батько позивача працював на підприємстві відповідача з 23 травня 1996 року по 15 червня 1999 року - на посаді машиніста бурової установки шахти «Більшовик» шахтоуправління «Октябрське» об`єднання «Кривбасруда», з 24 травня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 - на посаді машиніста бурової установки шахти «Більшовик» та шахти «Октябрська» ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат» (ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»), правонаступником яких є АТ «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки (серія НОМЕР_3 ) на ім`я ОСОБА_2 . (а. с. 26-31)

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 26.04.2018р. №627, ОСОБА_2 було встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова LS, S1 та шийна С5, С6, С7 білатеральна з вираженимистатико-динамічними порушенням, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопатковогоперіартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого - другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня. (а. с. 20-22)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 22018 року встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 , а саме: працюючи в підземних умовах шахти машиністом бурової установки, виконував роботи з керування буровими станками під час буріння свердловин, монтував, демонтував, переміщав, готував до роботи, установлював і регулював бурове обладнання. При цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень системи вентиляції, пилоподавлення, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 26.04.2018р. протокол №627 підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 05.1996-06.1999 - ШУ «Октябрське» об`єднання «Кривбасруда», ш. «Більшовик», підземний машиніст бурової установки; 05.2000-05.2004 - ВАТ «КЗРК» ш. «Октябрська», підземний машиніст бурової установки. (а. с. 15-19)

Відповідно до Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 22018 року, причинами виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 є пил переважно фіброгенної дії: пил з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 5,4 рази перевищує ГДК (10,82 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3); важкість праці: маса піднімання вантажу, кг: 36 при гранично допустимій менше 30, робоча поза: знаходження у нахиленому положенні до 30 градусів/понад 30 градусів, % зміни: 27,6/-/- при ггранично допустимій 25/0/0.

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 050418 від 26.07.2018, ОСОБА_2 встановлено вперше 50% втрати професійної працездатності внаслідок хронічних професійних захворювань та ІІІ групу інвалідності. (а. с. 13)

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 054522 від 09.04.2019, ОСОБА_2 повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65 % та ІІІ групу інвалідності. (а. с. 14)

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями ОСОБА_2 звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого. (а. с. 23-25)

Батько позивача, ОСОБА_2 , помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 . (а. с. 11)

Причиною смерті ОСОБА_2 визнано професійне захворювання від 26.04.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою МСЕК серії АА № 0000330 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 23.11.2023. (а.с. 12)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (далі - Закон), роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Приписами ст. 4 Закону встановлено: державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому смертю батька, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи яка є членом її сім`ї.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Приписами частини 3 статті 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині недоведеності факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що позивач втратив близьку людину-батька, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд вважає не переконливими, оскільки судом встановлено, що померлий батько позивача - ОСОБА_2 тривалий час працював в шкідливих умовах праці на підприємстві Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджено актом розслідування професійного захворювання від 17 травня 2018 року.

На думку суду відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» є особою, що несе відповідальність з відшкодування моральної шкоди сину померлого, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 за наслідками отриманих професійних захворювань при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача, позивач переносить моральні страждання. Смерть батька призвела до істотних вимушених змін у його житті, таких як втрата турботи, моральної та матеріальної підтримки близької людини. Перенесення позивачем психоемоційного стресу і усвідомлення безповоротності втрати неодмінно завдало йому душевного болю.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька, позивач оцінює у 302800,00 гривень.

Разом з тим, розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Так, син втратив батька, який займав важливе місце в родині. Його смерть спричинила психологічну травму позивачу. Смерть батька однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Отже, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, було порушено його нормальний спосіб життя, що потребував докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Враховуючи наведене, дослідивши та оцінивши всі надані до суду докази у сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи ступінь вини відповідача у смерті батька позивача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, спричинених загибеллю рідної та близької людини, характер немайнових втрат та, беручи до уваги той факт, що у зв`язку з недотриманням положень з охорони праці, що призвели до виникнення у померлого професійного захворіння внаслідок чого останній помер у віці 51 року, його смерть спричинила психологічну травму позивачу та втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може, та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань і потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 250000,00 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.

Крім того, відповідно до пп. А п.164.2.14 ст.164 Податкового кодексу України(в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Враховуючи викладене, доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті батька, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеню, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 2500,00 гривень.

Керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. 4, 13 Закону України «Про охорону праці», 11, 15, 16, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім`ї внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю батька внаслідок професійного захворювання, в розмірі 250000,00 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 2500 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симбірцева, 1-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 червня 2024 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак