Справа № 455/994/23 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.

Провадження № 22-ц/811/462/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Москаля Б.І. представника позивачки ОСОБА_1 ;

ОСОБА_2 представника АТ «Укрпошта»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_3 ,представника ОСОБА_1 , на рішення Старосамбірського районногосуду Львівської області від 22 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта», про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення і відправлення на простій, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що позивачка працювала в АТ «Укрпошта» з 26.06.1998 року і 22.04.2023 року її наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року №154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » звільнили із посади начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» у зв`язку зі скороченням чисельності (штату працівників) згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Стверджувалося, що з боку керівництва Львівської дирекції були систематичні, тривалі умисні дії спрямовані на приниження її честі та гідності, ділової репутації, у тому числі - з метою припинення з нею трудових відносин, і 22.12.2022 року з цією метою було відкрито нове відділення ВПЗ Старий Самбір у орендованому приміщенні на відстані приблизно 500 м від ВПЗ Старий Самбір, яке вона очолювала і яке знаходиться у приміщенні, яке є у власності АТ «Укрпошта».

19.12.2022 року, підозрюючи можливість закриття відділення, де вона працює, позивачка написала заяву про переведення її у нове відділення, однак була повідомленою, що посада начальника укомплектована 16.12.2022 року.

17.02.2023 року позивачку було повідомлено про наступне вивільнення з 18.04.2023 року.

Крім цього, позивачку також було повідомлено про те, що в період з 01.03.2023 року до 15.04.2023 року вона перебуватиме у вимушеному простої з оплатою 2/3 заробітної плати.

Своє звільнення 22.04.2023 року вважає незаконним та таким, що проведено з грубим порушенням законодавчо встановленої процедури, так як скорочення чисельності (штату) відбулося під надуманими причинами.

Стверджувалося, що Львівською дирекцією позивачці вакантні посади пропонувалися не всі, а лише вибірково. Зокрема, їй не пропонувались посади, які стали вакантними під час її попередження про вивільнення і які вона могла зайняти враховуючи її кваліфікацію та досвід роботи, зокрема: бухгалтера з обліку розрахунків; територіального менеджера: начальника зміни сортувального центру; оператора з контролю пенсійних та соціальних виплат; диспетчера; товарознавця; аналітика відділу територіальної підтримки мережі. Зазначалося, що про наявність цих вакансій позивачка довідалась з мережі Інтернет.

Зазначалося, що 09.03.2023 року був звільнений з посади начальник ВПЗ м. Самбір і посада стала вакантною, а згодом стала вакантною посада заступника начальника ВПЗ м. Самбір, однак ці посади їй не пропонувались.

Позивачка також вважає, що їй незаконно було встановлено вимушений простій з оплатою 2/3 заробітної плати в період з 01.03.2023 року до 15.04.2023 року відповідно до наказу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року № 219 «Про встановлення простою в роботі», оскільки причин переведення на вимушений простій їй не повідомляли.

У зв`язку з незаконним звільненням та порушенням трудових прав позивачки їй завдано моральну шкоду, що також підлягає відшкодуванню.

З урахуванням вищенаведеного позивачка в кінцевій редакції позовних вимог (з урахуванням їх уточнень) просила:

-визнати протиправним та скасувати наказ Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року № 219 року «Про встановлення простою в роботі»;

-визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року № 154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 »;

-поновити її на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 23.04.2023 року. Рішення про поновлення на роботі допустити до негайного виконання;

-стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь:

oнедоплачений середній заробіток за період простою з 01.03.2023 року по 15.04.2023 року в розмірі 7282 гривні 26 копійок з урахуванням обов`язкових платежів;

oсередній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2023 року по день поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 447 гривень 11 копійок і рішення суду в частині стягнення за один місяць в розмірі допустити до негайного виконання;

o«недоотримані кошти компенсації за невикористані відпустки в сумі 7416 грн. 40 коп. та лікарняних в сумі 816 грн. 10 коп.»;

oморальну шкоду в розмірі 10 000 гривень 00 копійок;

oсудові витрати зі сплати судового збору розміром 1 073 гривні 60 копійок (том 1, а.с. 2-9, 97, 190-193).

Оскаржуваним рішеннямв задоволенніпозову відмовлено (т.1, а.с. 244-248).

Дане рішенняоскаржила позивачка.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що «скорочення чисельності (штату) відбулося згідно наказів 13 грудня 2022 року № 1557 … та наказу від 10.02.2023 р. … під надуманими причинами».

Вважає, що суд не дав оцінки її твердженням про вибірковість запропонованих їй вакантних посад та стверджує, що їй не було запропоновано всі вакантні посади.

Стверджує, що суд першої інстанції неправомірно не розглянув позовну вимогу про стягнення з Акціонерного товариства «Укрпошта» на її користь «недоотриманих коштівкомпенсації заневикористані відпусткив сумі7416грн.40коп.та лікарнянихв сумі816грн.10коп.» (том 2, а.с. 39-52).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і напідставі доказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Як вбачається з доводів позовної заяви, позивачка позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року № 219 року «Про встановлення простою в роботі» обґрунтовує тим, що її не повідомляли про причини переведення на вимушений простій, відділення працювало і акт простою оформлено не було.

КЗпП України встановлено, що простій - це зупинення робіт, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34) і що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника чи уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб (стаття 113). Слід зауважити, що порядок такого попередження (усне чи письмове) законодавчо не врегульований.

Як встановлено судами та стверджується матеріалами справи, наказ Львівської дирекції Акціонерного товариства від 16.02.2023 року № 219 «Про встановлення простою» був винесений на основі наказу Львівської дирекції Акціонерного товариства від 10.02.2023 року № 180, згідно якого з метою координації роботи підрозділів Львівської філії АТ «Укрпошта» в процесі закриття відділення поштового зв`язку Старий Самбір, що знаходилось на вул. Лева Галицького, 61, начальником Центру управління нерухомим майном та інфраструкторою Львівської філії АТ «Укрпошта» Кашубою А.О. забезпечено переміщення меблів, технічних засобів з ВПЗ Старий Самбір або вивезення меблів, технічних засобів, які не будуть використовуватися на склад, припинено (розірвано) договори на комунальні послуги, послуги Інтернет, охоронну/протипожежну сигналізацію, інші договори, пов`язані з експлуатацією об`єкта.

Наведені обставини свідчать про те, що вказане відділення не могло здійснювати свої функції, тобто були всі, визначені ст.34 КЗпП України, умови для встановлення простою, який і було встановлено з 01.03.2023 року по 15.04.2023 року з виплатою працівникам відділення 2/3 окладу.

В суді апеляційної інстанції позивачка визнала, що у вищезгаданий період відділення поштового зв`язку, яке вона очолювала (і, зокрема, вона), не працювало.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.02.2023 року № 219 року «Про встановлення простою в роботі» та (відповідно) для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки нібито недоплаченого середнього заробітку за період простою з 01.03.2023 року по 15.04.2023 року і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів міститься роз`яснення про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивачки з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП, саме на відповідача покладається обов`язок доведення суду належними та допустимими доказами факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема - ліквідації, реорганізація або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату її працівників; додержання організацією норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факту відмови позивачки від переведення на іншу роботу або того, що відповідач не мав можливості перевести позивачку за її згодою на іншу роботу в підприємстві, а також того факту, що позивачка не користувалася переважним правом на залишення на роботі та що вона попереджався за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено судами та стверджується матеріалами справи, позивачку про наступне вивільнення було повідомлено 17лютого 2023року (том 1, а.с. 138), а звільнено її було з роботи з 22 квітня 2023 року наказом № 154/к від 21квітня 2023року (том 1, а.с. 17).

В позовній заяві наведено цілий ряд посад, які на твердження позивачки у вищезгаданий період (з 17 лютого по 21 квітня 2023 року) були вакантними і які їй запропонованими не були.

В свою чергу, на твердження відповідача позивачці було запропоновано всі вакантні у вищезгаданий період посади, на які вона могла претендувати, однак позивачка не надала своєї згоди на зайняття запропонованих їй посад.

Суд, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнати протиправним та скасування наказу (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року № 154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » та поновлення позивачки на роботі, таку відмову мотивував тим, що не приймає до уваги «твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що Львівською дирекцією їй вибірково пропонувались вакантні посади, а не всі вакантні посади, … так як посилання позивачки ОСОБА_1 на інтернет ресурс зі списком вакантних посад (а.с.70-72, том 1), суд вважає неналежним доказом у справі, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме ваканції на той період перебували на вказаному ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювалася позивачка саме з цим переліком».

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції визнав, що структурні підрозділи Акціонерного товариства «Укрпошта» знаходяться по всійтериторії України і штат відповідача становить десятки тисяч працівників.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що (як вже зазначалося вище) саме відповідачмав бидовести судуналежними тадопустимими доказамифакт того,що він не мав можливості перевести позивачку за її згодою на іншу роботу у Акціонерному товаристві «Укрпошта» в цілому. Зокрема, дати свої пояснення з приводу кожної з наведених позивачкою у позовній заяві нібито наявних у відповідача вакансій у період з 17 лютого по 21 квітня 2023 року, однак таких пояснень матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі апелянтом повторно наведено посади, на які б позивачка могла претендувати і які на твердження останньої у період з 17 лютого по 21 квітня 2023 року нібито були вакантними. Однак, у Відзиві на апеляційну скаргу відповідачем не наведено жодних пояснень по згаданих у апеляційній скарзі посадах, які на твердження апелянта були вакантними, однак не були їй запропонованими.

Частиною 5 статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням взаємовиключних тверджень сторін спору (позивачки про наявність вакансій, а відповідача про їх відсутність), судом в ході апеляційного розгляду справи було запропоновано представнику АТ «Укрпошта» подати до суду довідку про кількість працівників, які були прийнятими на роботу в АТ «Укрпошта» протягом періоду з 17 лютого по 21 квітня 2023 року, та перелік посад на які ці працівники були прийнятими протягом цього періоду, а також роз`яснено наслідки неподання АТ «Укрпошта» до суду такої інформації, а саме: те, що неподання такої інформації буде розцінюватися судом, як підтвердження того, що протягом періоду з 17 лютого по 21 квітня 2023 року у АТ «Укрпошта» були вакантними посади на які б могла претендувати позивачка, однак такі їй запропонованими не були і на ці посади було прийнято осіб з поза меж штату працівників АТ «Укрпошта» і згаданий відповідач умисно цю інформацію від суду скриває (оскільки штатна чисельність працівників АТ «Укрпошта», яка становить тисячі працівників, дозволяє критично оцінювати твердження відповідача про те, що позивачці було запропоновано всі наявні в АТ «Укрпошта» вакантні посади).

Однак, незважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом з метою отримання вищезгаданої інформації неодноразово оголошувались перерви, відповідачем такої інформації до суду подано так і не було.

На переконання колегії суддів, вищенаведені обставини дають суду підстави для висновку про те, що запитувана інформація відповідачем не подається до суду умисно з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за незаконне звільнення позивачки з роботи.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року № 154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » та поновлення позивачки на роботі і стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також судових витрат, підлягає до скасування з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Згідно довідки відповідача середньоденна заробітна плата позивачки складає 447 грн. 11 коп. (том 1, а.с. 73).

За період з 23.04.2023 року по 17.06.2024 року вимушений прогул тривав 361 робочий день.

447 грн. 11 коп. х 361 робочий день = 161406 грн. 71 коп., які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки в якості її середнього заробітку за час вимушеного прогулу (без урахування податків і обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню з цієї суми при її виплаті).

За змістом статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від працедавця, провадиться в день звільнення.

Як встановлено судом, «недоотримані кошти компенсації за невикористані відпустки в сумі 7416 грн. 40 коп. та лікарняних в сумі 816 грн. 10 коп.»,стягнення якихз відповідачазаявлено окремоюпозовною вимогою,є коштами,які бпідлягали виплатіпозивачці вдень звільненняїї зроботи:позивачка разомзі своїмпредставником вході апеляційногорозгляду справипогодились зтаким висновком.Однак,як вбачаєтьсяз позовнихвимог,позивачка звільненняїї зроботи наказом (розпорядженням) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року № 154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 » вважає незаконним і вважає, що вона підлягає поновленню на роботі.

Відтак, з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про визнання незаконним звільнення позивачки з роботи та поновлення її на роботі підлягають до задоволення, то спір між сторонами щодо питання «недоотриманих коштівкомпенсації заневикористані відпусткив сумі7416грн.40коп.та лікарнянихв сумі816грн.10коп.» підлягає вирішенню в позасудовому порядку (наприклад шляхом надання позивачці цієї «невикористаної відпустки») або шляхом подання до суду окремого позову з наведеними позовними вимогами.

Колегія суддів вважає, що визнання незаконним звільнення позивачки з роботи та поновлення її на роботі з виплатою їй 161406 грн. 71 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить достатньо справедливу сатисфакцію моральної шкоди, завданої позивачці незаконним звільненням з роботи, а тому вважає, що відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди ще й додатково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , частково задовольнити.

Рішення Старосамбірського районногосуду Львівської області від 22 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про:

-визнання протиправним та скасування наказу (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21.04.2023 року № 154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 »;

-поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 23.04.2023 року;

-стягнення з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.04.2023 року по день поновлення на роботі, а також судових витрат,

-скасувати і в цій частині позовних вимог ухвалити нове судове рішення, яким згадані позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» частково задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Львівської дирекції АТ «Укрпошта» від 21 квітня 2023 року №154/к «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення зв`язку поштового ВПЗ Старий Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» з 23 квітня 2023 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2023 року по 17 червня 2024 року включно у розмірі 161406 (сто шістдесят одну чотириста шість) грн.71коп. (без урахування податків і обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню з цієї суми при її виплаті).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 24 червня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.