Справа № 953/3717/23

н/п 2/953/1705/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С. В.,

секретар судового засідання - Кошова О. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

16 травня 2023 року директор Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О. П. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якій просить відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що на обліку Служби у справах дітей по Київському району перебуває малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку з невиконанням матір`ю дитини своїх батьківських обов`язків. Мати малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 належним чином не виконує батьківські обов`язки та не займається вихованням та утриманням дитини, крім того зловживає алкогольними напоями. Відомості про батька дитини внесені до свідоцтва про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. Спеціалістами Служби у справах дітей по Київському району разом з фахівцем відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» під час відвідування родини, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 проживає з дочкою та співмешканцем в однокімнатній квартирі, де також мешкає господар вказаної квартири, який потребує постійного догляду за станом здоров`я. Під час відвідування родини встановлено, що мати ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння та мала неохайний зовнішній вигляд, у неї тремтіли руки, одяг був брудний, вона не приховувала, що вживає алкогольні напої та палить у квартирі у присутності дитини. Малолітня ОСОБА_2 мала хворий зовнішній вигляд, у зв`язку з чим дитину госпіталізовано до Харківської обласної дитячої клінічної лікарні № 1. Санітарно-гігієнічний стан житла також був незадовільний, в квартирі було брудно та неохайно, підлога та меблі на кухні були брудні, по підлозі та на стінах повзали таргани. Зі слів сусідів у вказаній квартирі постійно відбуваються п`яні вечірки, на які приходять різні чоловіки, крім того, за вказаною адресою неодноразово виїздив наряд поліції. Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» ХМР від 13 лютого 2023 року малолітня ОСОБА_2 перебуває під наглядом фахівців поліклініки з жовтня 2021 року. За інформацією лікаря-педіатра мати виховує дитину сама, зловживає спиртними напоями та проживає зі своїм співмешканцем за адресою: АДРЕСА_1 . Останнє звернення до лікаря зареєстровано 03 лютого 2023 року. Амбулаторний прийом дівчинка відвідала в супроводі матері та її співмешканця, які були в нетверезому стані. За результатами огляду дівчинки лікар постановив діагноз та призначив лікування, а також рекомендував повторний огляд, на який мати разом з дівчинкою не з`явилися, у зв`язку з чим лікар відвідала дівчинку вдома. 06 лютого 2023 року о 15 годині 30 хвилин малолітня дитина ОСОБА_3 перебувала за адресою: АДРЕСА_1 без догляду матері зі сторонніми чоловіками, які перебували в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту та знайдену дитину дівчинка була доставлена та госпіталізована до Обласної дитячої клінічної лікарні № 1. Спеціалісти ССД по Київському району роз`яснили ОСОБА_1 порядок повернення дитини на постійне проживання в родину, видали необхідні запити, але ніяких дій щодо повернення дитини матір не здійснила.

19 вересня 2023 року у справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задоволено та вирішено відібрати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 2684 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року задоволено заяву представника відповідача про перегляд рішення суду та скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Представник позивача Оганова В. В., яка діє в інтересах Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Просила суд у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, зазначити, що аліменти на утримання дитини перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Ощадного банку України, який зобов`язаний відкрити Департамент служб у справах дітей у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд встановив, що батьками малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: мати - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 06 квітня 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 08.

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, сформованого 06 квітня 2023 року, вбачається, що відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Зі змісту акту органу поліції та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 06 лютого 2023 року слідує, що 06 лютого 2023 року о 15 годині 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 була знайдена малолітня дитина ОСОБА_2 , 2 роки, яка була доставлена до КНП ХОР ОДКЛ № 1.

З листа інспектора сектору ЮП ВП ХУРП № 1 ГУНП в Харківській області від 06 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом із неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , 2020 року народження. За вказаною адресою ні мати, ні дитина офіційно не зареєстровані. 03 лютого 2023 року за вказаною адресою була викликана БШМД № 405, які надалі зробили виклик оператору «102», через те, що неповнолітня ОСОБА_2 , 2020 року народження має шкірні висипання, та мати не надає згоди на госпіталізацію доньки. 05 лютого 2023 року ОСОБА_1 викликала БШМД для надання медичної допомоги для себе через погане самопочуття. БШМД, прибувши за викликом, знову здійснили виклик оператору «102» через те, що неповнолітня ОСОБА_2 , 2020 року народження має шкірне захворювання, однак мати надала письмову відмову від госпіталізації дитини, спілкуватись із працівниками поліції категорично відмовилась.

Зі змісту листа директора КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» ХМР від 13 лютого 2023 року слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців поліклініки з 23 жовтня 2021 року. Відповідно до інформації лікаря-педіатра мати виховує дитину сама, зловживає спиртними напоями. За вказаною адресою проживає разом зі співмешканцем.

Крім того, з листа директора КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» ХМР від 13 лютого 2023 року слідує, що останнє звернення до лікаря зареєстровано 03 лютого 2023 року. Амбулаторний прийом дівчинка відвідала в супроводі матері та її співмешканця, які були в нетверезому стані. За результатами огляду ОСОБА_3 встановлений діагноз - імпетіго, призначене лікування та рекомендований повторний огляд 06 лютого 2023 року. У зв`язку з тим, що в призначений день мати з дитиною не прийом не з`явились, лікар відвідала дівчинку вдома. Під час відвідування встановлено, що мати викликала бригаду МШД у зв`язку зі своїм поганим почуттям. Бригада МШД зафіксувала нетверезий стан матері, незадовільні санітарно-побутові умови, в яких перебуває дитина, тому був викликаний наряд поліції. Огляд лікаря здійснювався в присутності представників поліції. Під час огляду встановлено, що дівчинка лікування отримує в перебігу хвороби має місце позитивна динаміка.

Зі змісту листа начальника відділу соціальної роботи по Київському району м. Харкова ХМЦСС «Довіра» Дорофєєвої С. В. від 15 лютого 2023 року слідує, що під час спільного відвідування родини зі спеціалістом ССД по Київському району та представниками поліції, 06 лютого 2023 року з метою проведення оцінки потреб сім`ї з`ясовано, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 та співмешканцем ОСОБА_6 , та господарем вказаної квартири, який потребує постійного догляду через стан здоров`я.

Відповідно до інформації, вказаної у цьому листі, на час відвідування родини мати дитини - ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, мала неохайний зовнішній вигляд, не приховувала факту вживання алкогольних напоїв, курила у присутності дитини. Маленька дитина - ОСОБА_2 мала занедбаний зовнішній вигляд (ознаки висипу на обличчі), у зв`язку з чим була викликана бригада швидкої медичної допомоги, яка госпіталізувала дівчинку до Харківської обласної дитячої клінічної лікарні № 1. На час відвідування родини санітарно-гігієнічний стан житла був незадовільний. В квартирі було брудно і неохайно - підлога та меблі на кухні були дуже брудними, на столі стояв немитий посуд, по всій квартирі - на стінах і підлозі повзали таргани. Зі слів сусідів, у цій квартирі постійно відбуваються п`яні вечірки, на яких присутні різні чоловіки. Встановлено, що ОСОБА_1 потребує отримання соціальних послуг, але категорично відмовляється від їх надання та подальшої співпраці з Відділом.

З долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_7 від 16 березня 2023 року слідує, що вона звернулась до ССД по Київському району з проханням тимчасового влаштування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у її сім`ю.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 19 СК України передбачена участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.

Відповідно до вимог законодавства України батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Статтею 143 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані забрати дитину із пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я.

Частинами 1-3 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме: не забезпечує необхідного медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Існування обставин, які перешкоджають участі відповідачки у матеріальному утриманні та вихованні дитини, суд не встановив.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачка, звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, підставою для скасування рішення суду вказувала зокрема те, що обставини, які суд встановив під час розгляду справи, ґрунтуються виключно на наданих стороною позивача доказах. Звернула увагу на те, що 06 лютого 2023 року, у день, коли працівники поліції навідалися за адресою її місця мешкання з візитом вона була відсутня вдома з поважних причин, оскільки перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» ХМР. Докази на підтвердження вказаних обставин зобов`язалась надати додатково. Вказала, що у період часу, коли вона знаходилась на лікуванні, її малолітня дитина перебувала з її цивільним чоловіком, який одночасно є біологічним батьком дитини. Зауважила на тому, що наразі вона усвідомлює свою відповідальність за життя дитини, у зв`язку з чим пройшла реабілітаційне лікування.

Суд враховує, що відповідачка, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, не надала жодних доказів на підтвердження викладених нею у заяві про перегляд заочного рішення обставин, які б спростовували встановлені судом під час розгляду справи обставини.

Окрім того, суд бере до уваги ту обставину, що відповідачка після скасування заочного рішення суду жодного разу не з`явилася на виклики суду, відзиву на позовну заяву не подала.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, керуючись, насамперед, інтересами малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов висновку, про те що ОСОБА_1 нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та матеріального утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здійснює належного догляду за дитиною, зокрема: не забезпечує належних умов проживання, необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини. Всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку матері та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку, відібрання дитини у відповідачки без позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини з метою унеможливлення в подальшому залишення її без догляду, оскільки враховуючи вік дитини, це є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити та відібрати малолітню дитину у відповідачки без позбавлення її батьківських прав.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до вимог ст. ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей їх батьками, суд, за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

З таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зважаючи на відсутність встановлення опікунства над малолітньою ОСОБА_2 та перебування її на обліку Служби у справах дітей по Київському району м. Харкова, суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, відкрити особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, на який перераховуватимуться аліменти на утримання дитини.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 280, 280- 282 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Відібрати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 травня 2023 року до досягнення дитиною повноліття, які підлягають перерахуванню на особистий рахунок дитини ОСОБА_2 у відділенні Державного ощадного банку України, який зобов`язати відкрити Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 35857909, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 20 червня 2024 року.

Суддя С.В. Демченко