ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/8126/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бендес А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 21.12.2023 року) в справі №280/8126/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и в:

02.10.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми ПС від 22.05.2023 року № 00006882407, форми ПС №00006892407, форми Р № 00006802407, форми Р № 00006842407; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2023 року № Ф-00006862407, рішення про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00034562407 від 14.08.2023 року, податкову вимогу форми Ф від 11.07.2023 року № 0002115-1304-0801.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року позовні вимоги задоволено.

Головне управління ДПС у Запорізькій області не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що за результатами проведеної податкової перевірки ППФО ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пп. 2 п.291.4 ст.291, п.6 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, абз. 5 та 9 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, а саме порушені умови перебування на спрощеній системі оподаткування в частині здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, встановлено порушення п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 та п.177.5. ст.177 ПК України, у частині не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020-2021 роки, та п.177.2 ст. 177 ПК України, у наслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності на суму 984948,91 грн. , що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб що сплачується до бюджету за 2020 рік на загальну суму 177290,80 грн. Апелянт вказував, що у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 на суму 984948,91 грн. занижено військовий збір що сплачується до бюджету за 2020 рік на загальну суму 14774,23 грн. та занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на загальну суму 134334,20 грн. Апелянт вказував, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий ОСОБА_1 в АТ «Приватбанк», є таким, що використовується виключно для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності, за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. Апелянт вказував, що його висновки щодо порушення ППФО ОСОБА_1 вимог оподаткування гуртуються на підставі досліджених договорів «Про надання поворотної фінансової допомоги» ТОВ «Економ Плюс», згідно яких фізична особа ОСОБА_1 надає поворотну безвідсоткову фінансову допомогу ТОВ «Економ Плюс» у періоді з 23.10.2019 року по 24.12.2020 року. У договорах ППФО ОСОБА_1 зазначено розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Приватбанк», як для фізичної особи підприємця, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності. Аналізом первинних документів - виписки банку по розрахунковому рахунку приватного підприємця № НОМЕР_1 (АТ «Приватбанк») та договорів «Про надання поворотної фінансової допомоги» встановлено, що ППФО ОСОБА_1 під час здійснення діяльності на умовах сплати єдиного податку 2 групи 20%, надав ТОВ «Економ Плюс» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 893050,00 грн. Операції по поверненню поворотної фінансової допомоги відображені ТОВ «Економ Плюс» в розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ознакою « 153- повернення поворотної фінансової допомоги» на загальну суму 893050,00 грн. Апелянт вказував, що відповідно до вимог пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу. Згідно з пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Апелянт вказував, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Договори, укладені ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги є договорами позики. ФОП ОСОБА_1 у межах своєї діяльності як ФОП надавав фінансові послуги з надання позики. За визначенням позика - передача активів у грошовій або натуральній формі на певний обумовлений час, позичальник повертає позикодавцеві позику - таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, договір позики може бути безвідсотковим, або під певні відсотки, що регламентується Цивільним Кодексом України. Відповідно до умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги ППФО ОСОБА_1 є позикодавцем, а отже, у розумінні ст. 1046 ЦК України, передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, що вказує на надання кредиту у формі позики, що підпадає під ознаки класу 64.19. ППФО ОСОБА_1 не дотримано умови перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки положеннями п. 291.5 ст. 291 ПК України вказано, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейерами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Кодексу. Діяльність із надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ «Економ Плюс» ППФО ОСОБА_1 здійснював у періоді з 23.10.2019 по 24.12.2020. Лише особи з зареєстрованим відповідним видом діяльності можуть надавати фінансові послуги. Діяльність слід розглядати як фінансове посередництво, за умови здійснення якої суб`єкт господарювання не має права застосовувати спрощену систему оподаткування. Отже, згідно з реєстраційними даними, ТОВ «Економ Плюс» не є платником єдиного податку, господарську діяльність здійснює на загальній системі оподаткування та надає декларації з податку на прибуток підприємства. Фізичні особи - підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Відповідно до пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Апелянт вказував, що порушення вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.2, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу призвели до ненарахування та неперерахування до бюджету військового збору. Апелянт вказував, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, наданої до податкового органу, ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність як ФОП діяльність на умовах сплати єдиного податку. Відповідно до заяви платником обрано спрощену систему оподаткування в якості платника єдиного податку 2 групи, та обрано види діяльності за КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Суд першої інстанції вказував, що відповідно до абзацу 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу. Згідно з абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Фізичною особою ОСОБА_1 протягом 2019-2020 років були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов яких позивач як позикодавець у власній особі надає ТОВ «ТК «Економ Плюс» (позичальнику) поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених договорами. Умовами договорів визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). ОСОБА_1 зазначає, що кошти, надані ним за договорами про надання поворотної фінансової допомоги не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва. Поняття «фінансового посередництва» визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України, відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Фінансова послуга є операцією з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об`єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Відповідно до позицій Класифікації видів економічної діяльності, який набрав чинності з 1 січня 2012 року згідно з Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 530, визначено секцію К «Фінансова та страхова діяльність»: КВЕД, зокрема, клас 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення», клас 64.92 «Інші види кредитування», клас 64.99 «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення». Грошове посередництво зазвичай здійснюють фінансові установи, проте, даний клас не виключає право фізичної особи здійснювати такі послуги, що спростовує доводи позивача, що ФОП ОСОБА_1 не є банком або іншою фінансово-кредитною організацією та не мала та не має наміру та можливості здійснювати фінансовий перерозподіл коштів. Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не може вважатись грошовим посередництвом в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010, оскільки наданні кошти передавалися саме як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, а не як позика, про що йдеться у класі 64.19 КВЕД-2010. Суд першої інстанції вказував, що відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Грошові кошти позивачем надавались на умовах повернення без нарахування відсотків на суму позики або інших компенсацій (поворотна фінансова допомога). Суд першої інстанції вказував, що надання власних коштів у якості поворотної фінансової допомоги (позики) не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику. Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, в контексті абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, може розцінюватись як фінансове посередництво, виключно в разі отримання та перерозподілу фінансових коштів. Ннадана позивачем позика не була пов`язана з отриманням та перерозподілом коштів, відповідно, не містила ознак фінансового посередництва. Суд першої інстанції вказував, що є безпідставними доводи відповідача, що діяльність з надання фізичною особою підприємцем поворотної безвідсоткової фінансової допомоги іншим суб`єктам господарювання може розглядатися як підприємницька діяльність у сфері фінансового посередництва. Надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку. Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога (повернення таких коштів більш ніж через 12 місяців після їх отримання). Оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 2 групи, податковий облік вівся у спрощеній формі. Дані податкових декларацій формувалися на підставі банківських виписок, так як весь дохід позивач отримував шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок. Відтак, підтверджувати дані податкового обліку будь-якими первинними документами у позивача не було обов`язку в силу вимог ст.296 Податкового кодексу України. Всі рішення, які оскаржуються, взаємопов`язані між собою, мають однакову природу та винесені за однією підставою, а саме зважаючи на порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та у зв`язку із висновком контролюючого органу про те, що надання поворотної фінансової допомоги є діяльністю у сфері фінансового посередництва. Іншого відповідачем не вказано у заявах по суті справи. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області форми «ПС» від 22.05.2023 № 00006882407, від 22.05.2023 №00006892407, форми «Р» від 22.05.2023 № 00006802407, форми «Р» від 22.05.2023 №00006842407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2023 № Ф-00006862407, рішення про застосування штрафних санкцій № 00034562407 від 14.08.2023, податкову вимогу форми «Ф» від 11.07.2023 № 0002115-1304-0801, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрована як фізична особа-підприємець у період з 16.04.2019 року по 01.04.2021 року перебував на спрощеній системі оподаткування (ІІ група).

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 мав вид діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно матеріалів справи, фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області у період з 13.04.2023 року по 19.04.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 за період діяльності з 16.04.2019 року по 01.04.2021 року з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та з метою дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом від 26.04.2023 року №648/08-01-24-07/ НОМЕР_2 , висновками якого встановлено, що ОСОБА_1 допущено порушення: пп. 2 п. 291.4 ст. 291, п. 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, абз. 5 та 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування в частині здійснення видів діяльності, які не дають права застосовуватися спрощену систему оподаткування; пп. 49.18.4 п. 49.18 та п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме, неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2020 2021 роки; п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме, занижено чистий оподаткований дохід від здійснення підприємницької діяльності на суму 984948,91 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується до бюджету за 2020 рік на загальну суму 177290,80 грн.; встановлено порушення вимог пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 ПК України, у зв`язку з заниженням суми чистого оподаткованого доходу на суму 984948,91 грн., що призвело до заниження військового збору, що сплачується до бюджету за 2020 рік на загальну суму 14774,23 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відбулось заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу за 2020 рік на суму 134334,20 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 177.10 ст. 177 ПК України та наказу Міндоходів України від 16.09.2023 року № 481, а саме, ППФО ОСОБА_1 не надано до перевірки книгу обліку доходів та витрат за період перебування на загальній системі оподаткування, з 16.04.2019 року по 30.04.2019 року, з 01.01.2020 року по 01.04.2021 року. Підставою висновків акту є проведення ОСОБА_1 операції, пов`язані з отримання, наданням та поверненням/неповерненням поворотної фінансової допомоги, перевіряючі встановили, що ОСОБА_1 надавав протягом 2019 2021 років поворотну фінансову допомогу на постійній основі як юридичним, так і фізичним особам, оскільки ОСОБА_1 надавав фінансові послуги у вигляді позик тому фізична особа - підприємець втрачає право перебування на спрощеній системі оподаткування та як наслідок, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності протягом 2019-2020 років, за результатами перевірки, оподатковується на загальних умовах, нараховується військовий збір та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

ОСОБА_1 не погодився з висновками акту №648/08-01-24-07/3142311355 та надав заперечення вих. № 04/05/2023/1 від 04.05.2023 року на акт документальної позапланової виїзної перевірки. Листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.05.2023 року повідомило про незмінність висновків акту.

22.05.2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області були прийняті: податкове повідомлення-рішення: № 00006892407 про накладення штрафних санкцій в сумі 1020,00грн. за ненадання до перевірки книги обліку доходів та витрат; № 00006842407 про накладення штрафних санкцій в сумі 221613,50 грн. за заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується до бюджету за 2020 рік; № 00006882407 про накладення штрафних санкцій в сумі 680 грн. за ненадання звітів про майновий стан та доходи; №00006802407 про накладення штрафних санкцій в сумі 18467,79грн. за заниження військового збору, що сплачується до бюджету за 2020 рік. Було складено та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2023 року № Ф-00006862407 на загальну суму 134334,20 грн.

ОСОБА_1 не погодився з податковими повідомленнями-рішення та вимогою та подав до ДПС України скаргу, яка рішенням від 10.08.2023 року № 22245/6/99-00-06-01-03-06 залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення та вимога залишені без змін.

ГУ ДПС у Запорізькій області також на підставі акту перевірки від 26.04.2023 року №648/08-01-24-07/3142311355 винесено 14.08.2023 року рішення про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00034562407.

Встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області 11.07.2023 року сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу № 0002115-1304-0801 на суму 241781,29 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи виписок банку по розрахунковому рахунку приватного підприємця № НОМЕР_1 АТ «Приватбанк» ОСОБА_1 надав ТОВ «Економ Плюс» поворотну фінансову допомогу на загальну суму 893050,00 грн., така сума повернулась на рахунок від ТОВ «Економ Плюс».

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 та ТОВ «Економ Плюс» укладено договори № 21/10-19ЧЄ від 21.10.2019 року, № 26/12-19ЧЄ від 26.12.2019 року, № 03/03-20ЧЄ від 03.03.2020 року, № 13/03-20ЧЄ від 13.03.2020 року, № 31/03-20ЧЄ від 31.03.2020 року, № 08/04-20ЧЄ від 08.04.2020 року, № 14/04-20ЧЄ від 14.04.2020 року, № 15/04-20ЧЄ від 15.04.2020 року, № 22/04-ЧЄ від 22.04.2020 року, № 24/04-20ЧЄ від 24.04.2020 року, № 30/04-20ЧЄ від 30.04.2020 року, № 05/05-20ЧЄ від 05.05.2020 року, № 07/05-20ЧЄ від 07.05.2020 року, № 21/05-20 від 21.05.2020 року, № 22/05-20ЧЄ від 22.05.2020 року, № 25/05-20ЧЄ від 25.05.2020 року, № 28/05-20ЧЄ від 28.05.2020 року, № 29/05-20ЧЄ від 29.05.2020 року, № 02/06-20ЧЄ від 02.06.2020 року, № 22/10-20ЧЄ від 22.10.2020 року, № 04/11-20ЧЄ від 04.11.2020 року, № 06/12-19ЧЄ від 06.12.2019 року про надання поворотної фінансової допомоги, умовами яких ОСОБА_1 як позикодавець у власній особі надає ТОВ «ТК «Економ Плюс» (позичальнику) поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених договорами. Повернення суми поворотної фінансової допомоги здійснюється позичальником на розрахунковий рахунок позикодавця. Умовами визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Кошти, надані за договорами про надання поворотної фінансової допомоги не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва.

Доводи Головного управління ДПС у Запорізькій області грунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, однак надавав послуги фінансового посередництва (позики), які несумісні з перебуванням на спрощеній системі оподаткування, тому особа мав перейти на загальну систему оподаткування з всіма належними від цього наслідками.

Згідно бази даних АІС «Податковий блок» від АТ «Приватбанк» отримано інформацію щодо відкриття 24.04.2019 року ППФО ОСОБА_1 рахунка у банківській установі № НОМЕР_1 , як приватного підприємця. Розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Приватбанк» ФОП ОСОБА_1 виключно для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно роз`яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року «Про статус фізичної особи підприємця», статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус «фізична особа підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують зміну майнового стану платника податків та зміну показників податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити дійсність вчинення тієї чи іншої бухгалтерської операції.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є прибуток. Сума отриманого за рік прибутку впливає на статус платника податків щодо віднесення його до основної групи оподаткування чи спрощеної групи з сталою сумою податку на прибуток. Більше того, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці.

Згідно п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п. 164.1, п. 164.2, п. 164.4 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу. Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Згідно пунктів 177.1 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п. 177.5, п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Згідно п. 291.2, п. 291.4 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Передбачено, що суб`єкт господарювання може перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у разі здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У випадку ФОП ОСОБА_1 він протягом 2019 року, 2020 року, 2021 року не використовував працю найманих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, не більше 10 осіб, обсяг його доходу не перевищував 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: 1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); 2) обмін іноземної валюти; 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин); 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); 5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; 6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу; 7) діяльність з управління підприємствами; 8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж; 9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 була діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги є діяльністю у сфері фінансового посередництва, що унеможливлює бути платниками єдиного податку згідно пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.

Згідно частин 1- 3 ст. 333 Господарського кодексу України (у редакції до внесення змін Законом України «Про страхування»), фінанси суб`єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку. Фінансова діяльність суб`єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об`єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Надання поворотної фінансової допомоги фізичною особою не є надаванням фінансових послуг у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фізична особа не є надавачем послуг фінансового посередництва.

Відповідно до пп. 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Визначено, що фінансова послуга є операцією з фінансовими активами, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартостіфінансових активів. ОСОБА_1 не надава фінансові послуги, не передава свої кошти чи кошти фізчиної особи-підприємця з метою отрмиання прибутку або збереження вартості фінансових активів.

Таким чином, фізичні особи підприємці можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування та сплачувати єдиний податок, подавати декларацію платника єдиного податку у разі здійснення господарської діяльності у межах ст. 291 ПК України. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 року у справі №823/490/16 вказував, що першочерговою умовою для застосування другої групи платників єдиного податку є обов`язок надавати послуги лише платникам виключно єдиного податку. Згідно абзацу 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

У зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування та у разі встановлення невірності такого перебування, необхідності переходу на загальну систему оподаткування, слід казати про необхідність подання річної декларації про доходи.

Суд апеляційної інстанції вказує, що згідно п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Не встановлено наявність рішення контролючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , у той час як ГУ ДПС у Запорізькій області вказує на необхідність переходу на загальну систему оподаткування самостійно платником.

У постановах від 19.06.2020 року у справі №2040/6313/18, від 21 .01.2021 року у справі № 808/4202/17 Верховний Суд викладає правову позицію, що у разі відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, у фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати податок на додану вартість у відповідності до норм Податкового кодексу України відсутній.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З огляду на встановлену відсутність обов`язку у ФОП ОСОБА_1 перейти на загальну систему оподаткування, не порушення умов перебування на спрощеній системі, з огляду на відсутність обов`язку подати декларації про майновий стан і доходи за 2019, 2020, 2021 роки, провести реєстрацію та ведення книги обліку доходів і витрат у період перебування на загальній системі оподаткування, відсутній обов`язок здійснювати нарахування та сплатити податок на доходи фізичних осіб, здійснити перерахування до бюджету військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній станом на 02.04.2014 року) платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується для фізичних осіб підприємців відповідно до суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Єдиний внесок для фізичної особи-підприємця нараховується виходячи з суми доходу та сплаченого податку на цей дохід. ФОП ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем, перебував на спрощеній системі оподаткування, отже не був платником єдиного внеску.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та рішення.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на принципах рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року в справі №280/8126/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова