ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 р. Справа № 440/8489/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/8489/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі відповідач-1, ГУ ПФУ в Донецькій області, апелянт) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив суд, з урахуванням позовної заяви в новій редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №163750016235 від 30 грудня 2022 року про відмову у врахуванні при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з довідками ВАТ "Синтез" про заробітну плату від 24 жовтня 2018 року №188 та від 26 серпня 2021 року №377;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області, ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок ВАТ "Синтез" про заробітну плату від 24 жовтня 2018 року №188 та від 26 серпня 2021 року №377, починаючи з дати призначення пенсії, а саме: з 20 січня 2022 року /а.с. 44-48/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №163750016235 від 30 грудня 2022 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням/перерахунком пенсії від 27 грудня 2022 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 1536,80, в т.ч. витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з вимогами, що стосуються перерахунку пенсії з 20 січня 2022 року. Вказує, що позивач з метою перерахунку пенсії звертався до ГУ ПФУ в Полтавській області, а його заява була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області за принципом екстериторіальності. Стверджує, що після опрацювання матеріалів та ухвалення рішення апелянт не має доступу до справи та не зможе виконати судове рішення. Апелянт вважає законним та обґрунтованим спірне рішення з огляду на власну неспроможність встановити законність видачі довідок з огляду на припинення листування з державою-агресором. Вказує на безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на неподання позивачем доказів понесення відповідних витрат.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. За результатами апеляційного розгляду позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує на хибність та безпідставність доводів апелянта. Неможливість органами пенсійного фонду провести відповідні перевірки довідок позивача, без наявності сумнівів в їх безпідставності, не може бути підставою обмеження права позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції, з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №440/3887/22, яке набрало законної сили 11 червня 2022 року, встановлені обставини справи, які в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню у цій справі, а саме.

Так, 20 січня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До вказаної заяви позивач додав: - трудову книжку серія НОМЕР_1 ; - військовий квиток серія НОМЕР_2 ; - диплом серія НОМЕР_3 ; - заяву про виплату пенсії або грошової допомоги; - довідку ВАТ "Синтез" від 26 серпня 2021 року №377; - довідки ВАТ "Синтез" від 24 жовтня 2018 року №188; - довідку ВАТ "Синтез" від 25 жовтня 2018 року №62; - ідентифікаційний номер; паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 .

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд ГУПФУ в Донецькій області.

Рішенням ГУПФУ в Донецькій області №172850013888 від 26 січні 2022 року гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 ..

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №440/3887/22 /а.с. 11-14/ позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області, ГУ ПФУ в Полтавській області задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №172850013888 від 26 січня 2022 року;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 15.10.1992 по 11.03.1993 на посаді слюсаря ремонтника 4-го розряду ділянки регенерованого свинцю в цеху титроетилсвинця заводу етилової рідини Дзержинського державного підприємства "Синтез", з 12.03.1993 по 31.07.1996 на посаді слюсаря ремонтника 4-го розряду ділянки регенерованого свинцю в цеху титроетилсвинця заводу етилової рідини Акціонерного товариства "Синтез" та з 01.08.1996 по 05.01.2002 на посаді слюсаря ремонтника 4-го розряду в цеху регенерації свинцю заводу рідини Акціонерного товариства "Синтез" до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон № 1058-IV); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На підставі вказаного рішення суду, ГУ ПФУ в Донецькій області призначило ОСОБА_1 пенсію за віком (робота за списком №1) відповідно до Закону № 1058-IV з 20 січня 2022 року /а.с. 75, 78-82, 95-96/.

27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 27 грудня 2022 року, в якій просив перерахувати йому пенсію, вид перерахунку: зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року та зарахування заробітної плати з липня 2000 року по січень 2002 року /а.с. 76-77, 94/. До вказаної заяви додав, зокрема, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року №188 від 24 жовтня 2018 року /а.с. 69/ та №377 від 26 серпня 2021 року /а.с. 68-73/.

Довідки про заробітну плату від 24 жовтня 2018 року №188 та від 26 серпня 2021 року №377, що видані ВАТ Синтез (Російська Федерація) на ім`я ОСОБА_1 , містять відомості про отриману ним заробітну плату в ВАТ Синтез за період з жовтень 1992 року по січень 2002 року, а також підставу видачі: особові рахунки.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №163750016235 від 30 грудня 2022 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » /а.с. 83/ відмовлено гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV у зв`язку з тим, що неможливо встановити законність видачі довідок.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 27 грудня 2022 року №6791 щодо проведення перерахунку пенсії - про зміну періоду заробітної плати 60 місяців до 01 липня 2000 року відповідно до Закону № 1058-IV. Заявник для перерахунку пенсії надав наступні документи: паспорт, картку платника податків, довідки про заробітну плату від 24 жовтня 2018 року №188, від 26 серпня 2021 року №377, що видані ОАО Синтез. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Довідки про заробітну плату підлягають зустрічної перевірці законності їх видачі. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про ведення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан, на період якого з державою - агресором розірвано дипломатичні відносини (листування зупинено).

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №163750016235 від 30 грудня 2022 року гр. ОСОБА_1 » звернувся до суду цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного рішення з огляду на те, що неможливість позивача та органу пенсійного фонду підтвердити, під час дії в Україні воєнного стану, відомостей, що зазначені у довідках про заробітну плату від 24 жовтня 2018 року №188 та від 26 серпня 2021 року №377, первинними документами, на підставі яких видані ці довідки, не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії. Розподіляючи витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходи з часткового задоволення позову та принципу пропорційності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, а також меж перегляду рішення суду першої інстанції, визначених у ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Спірним у цій справі є можливість врахування отриманої заробітної плати на території РФ.

13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно зі ст. 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до ст. 5 цієї Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з ч. 2-3 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі ст. 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до ст. 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно із ч. 2 ст. 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок № 22-1).

Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Відповідно до пп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами;

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Судом встановлено, що позивач разом із заявою про перерахунок пенсії надав довідки про заробітну плату, а саме: довідки про заробітну плату від 24 жовтня 2018 року №188 та від 26 серпня 2021 року № 377, видані ВАТ Синтез (Російська Федерація).

Зі змісту вказаних довідок вбачається, що позивач в період з 15.10.1992 по 11.03.1993 та з 12.03.1993 по 31.07.1996 та з 01.08.21996 по 05.01.2002 отримував заробітну плату, з якої здійснювались відрахування до пенсійного фонду РФ.

Варто зауважити, що вказані періоди роботи додатково підтверджуються записами трудової книжки позивача та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №440/3887/22.

З наведеного слідує, що позивачем для перерахунку пенсії були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1.

При цьому, вказаним Порядком не встановлено обов`язку особи, яка звертається за перерахунком пенсії, подавати разом із відповідною заявою первинні документи, на підставі яких була видана довідка про заробітну плату, однак зі змісту вказаних документів вбачається, що видані вони саме на підставі особових рахунків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Колегія суддів наголошує, що позивач набув трудовий стаж, звернувся за призначенням та перерахунком пенсії, у тому числі зі спірними довідками, які були отриманні ним до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на перерахунок пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та неможливо надати запит на звірку достовірності відомостей зазначених у довідках про розмір виплаченої позивачу заробітної плати за спірний період.

Колегія суддів зазначає згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірних довідках. Видача останніх органом рф беззаперечно не підтверджує припущення відповідача щодо недостовірності відомостей вказаних в таких довідках, а відтак, жодним чином не впливає та не повинно обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення. Крім того, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №163750016235 від 30 грудня 2022 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », та, як наслідок, зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням/перерахунком пенсії від 27 грудня 2022 року, з урахуванням висновків суду.

При цьому, стосовно доводів апелянта про неможливість виконати рішення у цій справі з огляду на відсутність у нього доступу до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 7-9 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, визначено що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 13 п. 4.2).

Тобто, Пенсійним фондом України, територіальними відділеннями якого є апелянт у цій справі, визначено екстериторіальний принцип розгляду питання про призначення пенсій.

Також п 4.10 постанови правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, визначено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що за загальним правилом відповідачем у справі має бути саме той суб`єкт владних повноважень, який прийняв рішення, вчинив дії чи допустив бездіяльність, які є предметом судової перевірки.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд застосовує принцип «належного урядування» який висвітлений у тому числі в пунктах 70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), відповідно до яких, зазначений принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Прогалини в чинному законодавстві щодо відсутності у апелянта доступу до якогось програмного забезпечення не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян на перерахунок пенсії позивача.

Оскільки саме держава (в особі правління ПФ України) не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру перегляду власного незаконного та протиправного рішення, скасованого в судовому порядку, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Отже, посилання апелянта на неможливість задоволення позовних вимог до нього через відсутність доступу до матеріалів пенсійної справи позивача є необґрунтованими.

Більш того, колегія суддів вказує апелянтові, що саме він призначив пенсію позивачу на виконання попереднього судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №440/3887/22, що також спростовує його твердження про відсутність у нього доступу до пенсійної справи позивача після ухвалення ним відповідних рішень.

Доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду є юридично неспроможними з таких підстав.

20.01.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області за призначенням пенсії.

Позивачу відмовлено у призначенні пенсії рішенням ГУПФУ в Донецькій області №172850013888 від 26 січні 2022 року, яке було визнано протиправним та скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі №440/3887/22, яке набрало законної сили 11 червня 2022 року.

ГУПФУ в Донецькій області на виконання вказано рішення призначило позивачеві пенсію та проігнорувало надані ним довідки про заробітну плату.

27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 27 грудня 2022 року, в якій просив перерахувати йому пенсію, вид перерахунку: зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року та зарахування заробітної плати з липня 2000 року по січень 2002 року /а.с. 76-77, 94/.

Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №163750016235 від 30 грудня 2022 року йому відмовлено у перерахунку пенсії. Доказів вручення вказаного рішення апелянт не надав.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач оскаржував вказане рішення до Пенсійного Фонду України (далі - ПФ України) та отримав відповідь з Пенсійного Фонду України від 26.05.2023 про неможливість врахувати ці довідки з огляду на неспроможність органів ПФ України їх перевірити.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у 23.06.2023.

Отже, позивач міг дізнатися про його порушене право на перерахунок пенсії за його заявою від 27 грудня 2022 року лише:

- з дня отримання протиправного рішення апелянта №163750016235 від 30 грудня 2022 року, у випадку, якщо б він її не оскаржував у адміністративному порядку

- з дня отримання відповіді з ПФ України від 26.05.2023, за наслідками процедури адміністративного оскарження протиправного рішення апелянта №163750016235 від 30 грудня 2022 року.

Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом у позивача розпочався з дня отримання відповіді з ПФ України від 26.05.2023.

Позивач звернувся з цим позовом у місячний строк з дати цієї відповіді, навіть без урахування дати її отримання, що свідчить про хибність та безпідставність доводів апелянта про пропуск позивачем строків звернення до суду.

Також апелянт вказує на безпідставність судового рішення у частині розподілу судових витрат у суді першої інстанції лише з підстав відсутності доказів оплати позивачем на користь адвоката витрат на правничу допомогу.

Вказане твердження апелянта є безпідставним та спростовується наданою позивачем, разом із позовом до суд першої інстанції, копією квитанції № 129/1 від 02.06.2023, відповідно до якої адвокат Мороз С.В, отримав від ОСОБА_1 гонорар у розмірі 3000 грн.

Інших доводів безпідставності стягнення з відповідача витрат позивача на правничу на правничу допомогу апеляційна скарга не містить, а тому рішення суду першої інстанції у частині, поза межами доводів апеляційної скарги, не переглядається.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року по справі №440/8489/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін