ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2024 року Справа № 280/3709/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром та відмови ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати індексації (підвищення) до пенсії, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.03.2023, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році з застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведені виплати індексації (підвищення) до пенсії, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.03.2024, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2023 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році з застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2023 Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році з 01.03.2024року, без обмеження максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням індексації (підвищення) до пенсії, починаючи з 01.03.2023, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році з застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, у розмірі її фактичного нарахування, індексації (підвищення) до пенсії, починаючи з 01.03.2024, відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2023 Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році з застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, у розмірі її фактичного нарахування , без обмеження максимальним розміром, у відповідності до вимог статей 43 , 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції, з урахуванням раніше визначеного розміру пенсії, згідно з судовим рішенням № 280/5431/22 та виплатити утворену заборгованість.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зазначає, що відповідачем було протиправно обмежено індексацію пенсії відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році розміром 1500 грн. та відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» розміром 1500 грн. Також зазначає, що відповідачем при виплаті грошового забезпечення нарахована сума індексації за 2024 рік не виплачується взагалі, а розмір пенсії обмежений максимальним розміром. Просить задовольнити позовні вимоги.

19.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачу проведено індексацію пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до норм чинного законодавства у повному обсязі. Вказує, що постанови Кабінету Міністрів України № 168 та №185 прийняті з метою захисту найбільш вразливих верств населення та здійснюється в межах максимального розміру пенсії, вимоги позивача суперечать самій меті прийняття даних нормативних актів. Окрім того, вважає обмеження пенсії максимальним розміром правомірним. Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 280/8899/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в довідці Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області № 33/28-1606 від 19.07.2021 станом за листопад 2019 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції, з 01.12.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.

В подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2022 по справі № 280/5431/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції, з 01.12.2019 року, та виплатити утворену заборгованість.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2021 по справі № 280/6154/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійне забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01.03.2023, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу з 01.03.2023 індексацію за 2023 рік та з 01.03.2024 індексацію за 2024 рік без обмеження 1500 грн.

Листом від 05.04.2024 № 6351-5549/П/02/8-0800/24 відповідач повідомив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/6154/23 виконано в межах покладених зобов`язань. Управлінням з 01.03.2023 та з 01.03.2024 проведено індексацію основного розміру пенсії, однак зазначено, що п. 10 Постанови № 168 та п. 3 Постанови № 185 визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку не може перевищувати 1500 грн.

Як вбачається з доданого розрахунку пенсії за вислугу років станом на 03.04.2024 пенсію позивачу обчислено із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 3100 грн.; оклад за військове звання 2200 грн; процентна надбавка за вислугу років 50% 2650 грн.; середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч.: робота з таємн. виробами, носіями, док. 15% та премія 2,3% - 13963,58 грн, всього 21913,58 грн. Основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення у розмірі: 19722,22 грн, з урахуванням індексації 25483,33 грн. Індексація базового ОСНП 2022 (19722,22 грн * 0,140) 2761,11 грн, індексація базового ОСНП 2023 (22483,33 грн * 0,1970) 1500 грн., індексація базового ОСНП 2024 (23983,33 грн * 0,0796) 1500 грн. Щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713 - 2000 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 27483,33 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії 25983,33 грн.

Судом встановлено, що на виконання постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році відповідач провів індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,97 (22483,33 грн * 0,1970), що становить 1500 грн (у максимальному розмірі) та на виконання постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» відповідач провів індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 (23983,33 грн * 0,0796), що становить 1500 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За змістом частини першої статті 1 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01.01.2017) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Суд зауважує, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 22, стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX, застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення передбачені пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Так, вказані норма є чинними, неконституційними не визнавалися, що дає підстави для висновку, що в 2023 та у 2024 роках порядок, умови та строки виплати індексації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

24 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Пунктом 2 постанови КМУ №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році"військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому, пунктом 10 постанови № 168 установлено, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Окрім того, 23 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році".

Пунктом 1 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно зПорядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Постанови № 185 розміри пенсій, призначених відповідно достатей 13,21і36Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно допункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) тапункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установленийпунктом 1цієї постанови, з урахуванням положень, передбаченихпунктом 3цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р.№ 713Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установленийпунктом 1цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 р. відповідно доЗакону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно дочастини четвертоїстатті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

В свою чергу п. 3 Постанови № 185 передбачено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченогопунктом 1тапідпунктами 1-7пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченогопунктом 1тапідпунктами 1-7пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про обмеження верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян.

Позивач вважає, що нарахована індексація за 2023 рік повинна складати 4429,30 грн., а індексація за 2024 рік 2126,12 грн.

Однак з урахуванням вимог Постанови №168 розмір підвищення пенсійної виплати з 01.03.2023 складає 1500 грн.

Розмір підвищення пенсійної виплати з 01.03.2024 в результаті перерахунку склав 1500 грн., тобто в межах, передбачених п. 3 Постанови № 185.

При цьому, суд зазначає, що норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого постановами №168 та № 185, не може перевищувати 1500 гривень, не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.

В свою чергу суд не бере до уваги розрахунок позивача, яким розмір індексації базового ОСНП 2024 становить 2126,12 грн. ((19722,22+2761,11+4429,30)х0,0796), з підстав правомірності застосуванням обмеження, встановленого пунктом 10 Постанови № 168, в розмірі 1500 грн.

Крім того, суд зауважує, що позивач фактично пов`язує обмеження розміру індексації у 2023 та у 2024 роках з обмеженням максимального розміру пенсії, однак, такий підхід є помилковим, оскільки максимальний рівень індексації 1500,00 грн. закріплено Постановою №168 та Постановою № 185, виключень щодо неврахування вказаних постанов Уряду під час такого перерахунку пенсії законодавство не містить. Зазначені постанови Кабінету Міністрів України №168 та № 185 чинні, не суперечать вимогам закону та містять імперативну вимогу щодо граничної межу розміру збільшення, з огляду на що, підлягає застосуванню відповідачем, з урахуванням методики підвищення.

Суд зазначає, що встановлення верхньої межі суми індексації не є аналогічним регулюванню саме максимального розміру пенсії, у зв`язку з чим індексація пенсії позивача з 01.03.2023 та з 01.03.2024 проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення не може перевищувати 1500 грн.

Виключень щодо неврахування п. 10 Постанови № 168 та п. 3 Постанови № 185 під час такого перерахунку пенсії законодавство не містить.

Максимальний рівень індексації 1500 грн закріплено Постановою №168 та № 185, що узгоджується з положеннямистатті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що розмір та порядок збільшення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 22розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Враховуючи, що пенсійна виплата позивача не досягла максимального розміру, підстави для застосування рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 в межах спірних правовідносини відсутні, оскільки право позивача в частині здійснення виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром не порушено.

Матеріалами справи підтверджується, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача. З 03 квітня 2024 року підсумок пенсії(з надбавками) становить 27483,33 грн. Оскільки розмір пенсії перерахований на виконання рішення суду перевищив максимально допустиму величину, то виплати індексації пенсії позивача з 01.03.2024 проведено не було.

Відповідно достатті 2 Закону УкраїниПро заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системивід 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно доЗакону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим жеЗакономвикладено в новій редакції частину п`яту статті 43 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VIПро заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системипередбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цимЗаконом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIIIПро внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно зЗаконом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIIIПро внесення змін до деяких законодавчих актів України), доповнено частину п`ятустатті 43 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осібнаступним положенням:Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цьогоЗаконущодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін доЗаконушляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесенихЗаконом УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів Українивід 06 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуваннямрішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016дозволяє стверджувати, що уЗаконі УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осібвідсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.

Тобто,протягом спірного періодустаття 43 Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осібне передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесеніЗаконом УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів Українивід 06 грудня 2016 року №1774до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 року у справі №753/1216917.

Упостанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановленеЗаконом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XIIз урахуваннямрішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не нормиЗакону №3668-VI.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2024, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.

Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність впостановах Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168та від 23.02.2023 № 185 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеногозаконом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження,законне містить, оскільки положення частини сьомоїстатті 43 Закону №2262-ХІІРішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016визнані такими, що не відповідаютьКонституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права. Тому,такі його дії є протиправними.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першоїстатті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Практика Європейського Суду з прав людини поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Суднаголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією таКонституцією Україниправа та свободи цієї особи.

Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов`язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.

Отже, зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.

Згідно з положеннямистатті 9Конституції Українитастаттями 17, частиною п`ятоюстатті 19Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім того, необхідно звернути увагу настаттю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛХристов проти Українивід 19 лютого 2009 року, заява №24465/04, суд дійшов висновку, щоправо на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..

Практика Європейського Суду з прав людини поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контекстізакон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо наданазакономвиконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже,законповинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до ч. 2ст. 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і cвобод.

Позивач, як пенсіонер має бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ним на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ним реалізовано.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а, суд зазначає таке.

В постанові Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, Верховний Суд з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначенийзакономстрок звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

У даній справі Управління вперше повідомило позивача про порушене право листом від 05.04.2024.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 24.04.2024, тобто протягом шестимісячного строку, встановленогостаттею 122 КАС України, з моменту коли він дізнався про порушення свого права, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивачем під час розгляду справи було частково надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи частково було спростовано відповідачем.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, апозивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки судом встановлено частково факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром починаючи з 01.03.2024 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, з урахуванням сум індексації нарахованої на підставіпостанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»тавід 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її величини максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.06.2024.

Суддя А.В. Сіпака