ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3855/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;

2) зобов`язати Старовижівську селищну раду Волинської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію Старовижівської селищної ради щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та встановлено, що він не створений відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Позивач вказує, що орган місцевого самоврядування в особі Старовижівської селищної ради зобов`язаний створити у своєму складі спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини.

Ковельською окружною прокуратурою надсилався лист відповідачу з запитом про надання інформації щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини. Проте з відповіді Старовижівської селищної ради слідує, що порушення є не усунутим.

Позивач вказує, що Старовижівська селищна рада допустила протиправну бездіяльність, оскільки не створила у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини відповідно до вимог законодавства.

З наведених підстав прокурор просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що селище Стара Вижівка (дата заснування 1508 рік) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» включено до Списку історичних населених місць України.

Згідно з преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ) цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону №1805-ІІІ визначено: культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Частиною третьою статті 3 Закону №1805-ІІІ визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини (частина третя статті 6 Закону №1805-ІІІ).

Отже, на відповідний орган сільської, селищної, міської ради у сфері охорони культурної спадщини покладені відповідні функції щодо збереження пам`яток місцевого значення, а відсутність такого органу створює загрозу їх пошкодження чи знищення, а також уникнення фінансової відповідальності особами, якими допущено порушення вимог Закону №1805-ІІІ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзац 11 частини першої статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) встановлює, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Стаття 5 Закону №280/97-ВР визначає, що до системи місцевого самоврядування входять, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч.1 ст.11 Закону №280/97-ВР).

Відповідно підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 3 Закону №1805-ІІІ виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

З матеріалів справи слідує, що згідно інформації Старовижівської селищної ради від 08.12.2022 №874/02-06/2-22, від 24.02.2023 №159/01-06/2-23, від 10.04.2023 №65/01-07/2-23 та від 14.03.2024 №245/02-07/2-24 спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини не утворено.

Аналізуючи зміст Положення про гуманітарний відділ Старовижівської селищної ради, слід дійти висновку про те, що зазначений відділ не наділений функціями, визначеними безпосередньо Законом №1805-ІІІ, відтак вимоги даного Закону відповідачем не виконані.

При цьому суд зазначає, що положення Закону №1805-ІІІ встановлюють вимоги щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зокрема у населених пунктах, занесених до Списку історичних населених місць України, а не покладення окремих та вибіркових повноважень у сфері охорони культурної спадщини на інші виконавчі органи ради, як це зроблено відповідачем.

Не утворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об`єктів культурної спадщини.

Необхідність створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини як окремого виконавчого органу Старовижівської селищної ради також зумовлено тим, що на території Старовижівської громади розташовано 36 об`єктів культурної спадщини, значна частина яких належить до пам`яток археології (кургани, поселення тощо), що підтверджується переліком об`єктів культурної спадщини, які знаходяться на території Старовижівської громади.

Відтак, відсутність відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Старовижівської селищної ради є порушенням вимог Закону №1805-ІІІ та, на переконання суду, унеможливлює належне виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини на території Устилузької міської територіальної громади.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Керуючись статтями 243-245, 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Зобов`язати Старовижівську селищну раду Ковельського району Волинської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Шевченка, 7).

Відповідач: Старовижівська селищна рада Ковельського району Волинської області (44401, Волинська область, Ковельський район, селище Стара Вижівка, площа Миру, 3,ідентифікаційний код юридичної особи 04333224).

Суддя Ф.А. Волдінер