справа № 761/33276/23

головуючий у суді І інстанції Матвєєва Ю.О.

провадження № 22-ц/824/8879/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Варічевої Лариси Сергіївни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», Наглядової ради Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта», Наглядової ради Акціонерного товариства «Укрпошта», у якому, виклавши його у новій редакції (а.с. 82-90 т. 1), просила суд:

поновити строк на звернення до суду з указаним позовом;

визнати протиправними та скасувати накази (розпорядження) керівника Акціонерного товариства «Укрпошта» Смілянського І.Ю.:

від 30 березня 2023 року № 449/к про звільнення ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року;

від 31 березня 2023 року № 455/к про внесення змін до наказу (розпорядження) від 30 березня 2023 року № 449/к (в частині дати звільнення ОСОБА_1 );

від 24 липня 2023 року № 4633/к про звільнення ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності;

поновити на роботі директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 з 24 липня 2023 року;

стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 липня 2023 року і по день ухвалення судового рішення та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежу за один місяць.

Позов обґрунтовано тим, що наказом генерального директора АТ «Укрпошта» від 01 квітня 2020 року № 552/к позивача переведено на посаду директора департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з посади начальника управління ризиками та контрольно-ревізійної роботи АТ «Укрпошта» з 01 квітня 2020 року на підставі, зокрема, рішення наглядової ради АТ «Укрпошта».

Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» від 30 березня 2023 року № 449/к позивача звільнено з посади директора Департаменту з 31 березня 2023 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, пункту 13 частини 2 статті 71, пункту 3 частини 1 статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».

Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» від 31 березня 2023 року № 455/к внесено зміни до наказу від 30 березня 2023 року № 449/к року у частині дати звільнення ОСОБА_1 з огляду на її тимчасову непрацездатність.

Позивач посилається на те, що оскільки генеральний директор АТ «Укрпошта» не мав підстав для звільнення, посада директора департаменту внутрішнього контролю не належить до посадових осіб акціонерного товариства, тому її звільнення на підставі правових норм, зазначених у наказі, без відповідного подання Наглядової ради АТ «Укрпошта» є незаконним.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 27 березня 2023 року Наглядовою радою АТ «Укрпошта» схвалено пропозицію комітету з питань аудиту та прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року. Указане рішення виконане генеральним директором товариства шляхом видачі відповідного наказу про звільнення позивача, що за висновком суду першої інстанції спростовує твердження позивачки щодо безпідставності її звільнення.

Також судом першої інстанції зазначено, що у зв`язку із висновком суду про відмову у задоволенні позову з підстав матеріального права, вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду - є недоцільним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Варічева Л.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оспорюваний наказ про звільнення позивача, окрім посилання на пункт 9 частини 1 статті 26 КЗпП містить також послання на пункт 13 частини 2 статті 71, пункт 3 частини 1 статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».

Стаття 71 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає компетенцію Наглядової ради будь-якого акціонерного товариства, однак не містить положення про можливість звільнення працівника згідно із пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП України. Аналогічно стаття 79 цього Закону визначає предмет відання комітету Наглядової ради з питань аудиту, і не містить посилання на можливість звільнення саме за пунктом 9 частини 1 статті 36 КЗпП.

Апелянт вказує, що оспорюваний наказ не містить належного зазначення підстав звільнення позивача, а містить лише посилання на норми законодавства, що регулюють процедуру звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту акціонерного товариства.

Зазначає, що трудовий договір укладений позивачем не з Наглядовою радою як колегіальним органом управління товариством, а з АТ «Укрпошта», який в цих правовідносинах є роботодавцем та здійснює свої функції через уповноважену особу (генерального директора). Отже, всі дії стосовно найманих працівників АТ «Укрпошта», зокрема і оспорюваний наказ про звільнення позивача, мають ґрунтуватися на чинному законодавстві.

Виконавчий орган акціонерного товариства має право звільнити та/або призначити керівника департаменту внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора) виключно з дозволу (за рішенням) наглядової ради товариства. Проте підстави звільнення має сформулювати та зазначити в наказі про звільнення саме роботодавець в особі уповноваженого ним органу. Отже, у цьому випадку Наглядова рада в межах компетенції дозволила звільнення позивача, втім генеральний директор АТ «Укрпошта»у межах своїх обов`язків підстав звільнення не визначив і у наказі не зазначив, через що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства без визначеної законом правової підстави, а отже є незаконним.

У зв`язку з цим, апелянт вважає висновки суду щодо законності наказу про звільнення позивача, не відповідають вимогам статей 51, 9, 21, 36 КЗпП України та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Також представник позивача в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув та не вирішив питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду через те, що відмовив у задоволенні позову з підстав матеріального права. Однак, позивач просила суд поновити строк звернення до суду, оскільки він пропущений з поважних причин. Заява позивача про збільшення позовних вимог та включення до них вимоги про поновлення на роботі, була подана нею у справі № 759/12539/23 07 серпня 2023 року, тобто у межах строку, передбаченого чинним законодавством.

Після подання до Святошинського районного суду міста Києва заяви про збільшення предмету позову, позивач була обмежена у подальших процесуальних діях. Проте, Святошинський районний суд міста Києва, вбачаючи у поданій заяві фактичну одночасну зміну підстав та предмету позову, відмовив у її задоволенні відповідно до вимог чинного законодавства. Позов про поновлення на роботі поданий позивачем до Святошинського районного суду міста Києва негайно після відмови у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог. Таким чином, позивач вжила всіх можливих заходів для своєчасного подання позову про поновлення на роботі та дотримання строку, встановленого частиною 2 статті 233 КЗпП України, проте пропустила його з причин, які від неї не залежать.

Від представника АТ «Укрпошта» - адвоката Висоцького Р.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що рішення щодо звільнення позивача прийняте саме Наглядовою радою АТ «Укрпошта» і позивачем таке рішення не оскаржується, що свідчить про її згоду з таким рішенням. У позовній заяві та апеляційній скарзі відсутні обґрунтування незаконності дій Наглядової ради. Також позивачем пропущено строк звернення до суду з указаним позовом та нею не надано належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Варічева Л.С. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представника відповідача - адвокат Висоцький Р.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку про таке.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом.

Позивачем заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що 06 липня 2023 року вона звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до АТ «Укрпошта», Наглядової ради АТ «Укрпошта» про визнання фактів вчинення мобінгу (цькування) відносно неї (справа № 759/12539/23).

24 липня 2023 року позивач вийшла з тривалого лікарняного, до неї на робоче місце відразу прибули представники департаменту сервісного обслуговування персоналу АТ «Укрпошта» та ознайомили її з наказами про звільнення та надали цього дня їх копії.

07 серпня 2023 року у місячний строк ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій вона просила суд визнати протиправними та скасувати накази, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року у справі № 759/12539/23 відмовлено у прийнятті до розгляду указаної заяви про збільшення розміру позовних вимог та роз`яснено позивачу її право на звернення до суду на загальних підставах з позовною заявою про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач АТ «Укрпошта» у відзиві на позов заперечував проти поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивач ознайомлена з оскаржуваним наказом про її звільнення 24 липня 2023 року, однак звернулася до суду з указаним позовом лише 13 вересня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку (а.с. 197-198 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду у трудових спорах застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20).

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказано, що стосовно питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає, що відмовляє в задоволенні позову з підстав матеріального права, тому вирішення питання до тримання позивачем строку звернення до суду є недоцільним.

Однак апеляційний суд зауважує, що строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, не є строками позовної давності, що регулює ЦК України.

Позовна давність за нормами ЦК України не застосовується на строк звернення до суду за нормами КЗпП України.

Строк передбачений статтею 233 КЗпП України має бути перевірений судом першочергово та незалежно від заявлення іншою стороною про його пропуск, а строк позовної давності у свою чергу може бути застосований лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином указані висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки стосуються підстав та порядку застосування судами позовної давності (стаття 267 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду за вирішенням указаного трудового спору, апеляційний суд враховує те, що у відповіді АТ «Укрпошта» від 03 липня 2023 року № 103.003.-6097-23 на запит адвоката позивача, товариство вказує, що на день надання відповіді 03 липня 2023 року позивач не звільнена з посади (а.с. 56,57 т. 1), а копію оскаржуваного наказу від 30 березня 2023 року № 449/к про звільнення ОСОБА_1 з 31 березня 2023 року позивач отримала 24 липня 2023 року, що підтверджується її підписом на указаному наказі (а.с. 23 т. 1).

Також у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, подана 07 серпня 2023 року у межах цивільної справи № 759/12539/23, у якій вона зокрема оскаржувала наказ від 30 березня 2023 року № 449/к про її звільнення, а також копія ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року у справі № 759/12539/23 про відмову у прийнятті до розгляду указаної заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 63-72 т. 1).

З окремим позовом про скасування наказу від 30 березня 2023 року № 449/к про звільнення, наказів про внесення до нього змін, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 звернулася до суду вже через два дні після постановлення ухвали про відмову у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог - 13 вересня 2023 року.

На підстави викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 у межах встановленого законом місячного строку звернулася до суду за вирішенням трудового спору щодо оскарження її звільнення, однак судом відмовлено у прийняті її заяви у межах справи № 759/12539/23, та роз`яснено її право звернутися з окремим позовом з такими вимогами, що позивач і зробила протягом двох днів після постановлення такої ухвали, а тому апеляційний суд вбачає наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 14 червня 2013 року № 405, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1123/23655, визначено національного оператора поштового зв`язку Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» - правонаступником якого є AT «Укрпошта», призначеним оператором для здійснення поштових послуг і виконання зобов`язань, що випливають із актів Всесвітнього поштового союзу; призначеним оператором для здійснення поштових платіжних послуг на території України шляхом використання своєї мережі, а також для виконання обов`язків, що випливають з актів Всесвітнього поштового союзу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року № 728-р «Про перетворення Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», Наказу Мінінфраструктури України від 11.11.2015 № 465 Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» (УДППЗ «Укрпошта») реорганізовано «01» березня 2017 шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта».

AT «Укрпошта» є приватним акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Відповідно до п. 2.1. Статуту акціонерного товариства «Укрпошта», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України № 333 від 22 червня 2021 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Статут), метою діяльності товариства є одержання прибутку від здійснення господарської діяльності (а.с 215-235 т. 1).

Пунктом 4.1 Статуту визначено, що засновником товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Міністерство інфраструктури України.

Пунктом 9.1 статуту товариства визначено, що органами товариства є:

1) загальні збори;

2) наглядова рада;

3) генеральний директор.

Відповідно до пункту 11.1 Статуту, Наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної законом і Статутом, здійснює управлінням товариством, а також контролює та регулює діяльність генерального директора.

Наглядова рада утворюється у товаристві у складі семи членів. П`ять членів Наглядової ради становлять незалежні члени Наглядової ради (незалежні директори), які повинні відповідати критеріям незалежності, установленим законом та положенням про наглядову раду (пункт 11.5 Статуту).

Персональний склад Наглядової ради обирається загальними зборами в порядку, встановленому законодавством (пункт 11.6 Статуту).

Відповідно до пунктів 14, 11.10 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради АТ «Укрпошта» належить призначення та звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора).

24 січня 2020 року Наглядовою ради АТ «Укрпошта» вирішено призначити ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта», що оформлено протоколом засідання Наглядової ради від 24 січня 2020 року № 1 (а.с. 207 т. 1).

Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І.Ю. від 01 квітня 2020 року на підставі частини 1 статті 32 КЗпП, заяви ОСОБА_1 та рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта» (протокол засідання від 24 січня 2020 року № 1) переведено ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» (а.с. 210 т. 1).

Пунктом 4.2 протоколу засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4 визначено, що Наглядовою ради АТ «Укрпошта» вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі пункту 13 частини 2 статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» (а.с. 211-214 т. 1).

Пунктом 4.5 указаного протоколу Наглядовою радою АТ «Укрпошта» доручено генеральному директору або особі, яка виконує обов`язки генерального директора вжити усіх необхідних заходів на виконання пунктів 4.2-4.4 до 31 березня 2023 року.

Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І.Ю. від 31 березня 2023 року звільнено ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року (а.с. 235б т. 1).

З довідки про доходи від 24 жовтня 2023 року, виданої АТ «Укрпошта» вбачається, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі через тимчасову непрацездатність, у зв`язку з чим отримувала допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок ПФУ з лютого по серпень 2023 року (лютий - 13 відпрацьованих днів, березень - 18 днів, липень - 1 день) (а.с. 245 т. 1).

Наказом генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І.Ю. від 31 березня 2023 року у зв`язку із відсутністю на роботі через тимчасову непрацездатність директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» Гасюнас Т.В. внесено зміни до наказу від 30 березня 2023 троку № 449/к в частині діти звільнення та викладено його у наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 у перший робочий день, наступний за днем закінчення її тимчасової непрацездатності» (а.с. 235в т. 1).

Наказом (розпорядженням) генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І.Ю. від 24 липня 2023 року внесено зміни до наказу (розпорядження) №449/к від 30 березня 2023 року у частині кількості календарних днів невикористаної щорічної відпустки, що підлягали компенсації (а.с. 235г т. 1).

З указаними наказами про звільнення ОСОБА_1 ознайомилася 24 липня 2023 року, що підтверджується її підписами наявними на наказах.

З указаних встановлених судом обставин вбачається, що причиною звільнення ОСОБА_1 є рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року (протокол засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4), а тому апеляційний суд відхиляє доводи позивача про незаконність її звільнення без відповідного подання Наглядової ради АТ «Укрпошта».

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що у наказі про її звільнення не зазначено правової підстави її звільнення.

Зі змісту наказу генерального директора АТ «Укрпошта» Смілянського І.Ю. від 31 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» вбачається, що причиною звільнення є: рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року (протокол засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4), пункт 11.10 розділу 11 Статуту АТ «Укрпошта». Підстава звільнення: пункт 9 статті 36 КЗпП, пункт 13 частини 2 статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», пункт 3 частини 1 статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства» (а.с. 235б т. 1).

Пунктом 9 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Положенням про Департамент внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта», затвердженим Рішенням Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 21 лютого 2022 року (далі - Положення), визначено основні завдання, функції, повноваження, взаємозв`язки підрозділу з іншими структурними підрозділами товариства та філій, а також вимоги до керівника цього структурного підрозділу, його обов`язки, права, відповідальність тощо (а.с. 28-37 т. 2).

Пунктом 1.2 Положення визначено, що Департамент внутрішнього аудиту згідно з організаційною структурою управління АТ «Укрпошта» є структурним підрозділом Центрального апарату управління товариства.

Підрозділ очолює директор (керівник підрозділу), який призначається та звільняється генеральним директором товариства за поданням Наглядової ради (пункт 1.5 Положення).

Про такий порядок призначення та звільнення з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 було відомо та вона, подавши заяву, яка зазначена у наказі від 01 квітня 2020 року однією із підстав її переведення на посаду керівника цього підрозділу, погодися із цим.

Розділом 5 визначено вимоги до керівника підрозділу, його обов`язки, права та відповідальність.

Однак цим розділом не визначено умови, за яких директор (керівник підрозділу) може бути звільнений з цієї посади.

Пунктом 11.10 Статуту призначення та звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора) віднесено до виключної компетенції Наглядової ради АТ «Укрпошта», а відповідно до пункту 11.1 Статуту Наглядова рада контролює та регулює діяльність Генерального директора.

Указані положення Статуту кореспондуються з:

пунктом 13 частини 2 статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якого до виключної компетенції наглядової ради належить призначення на посаду і звільнення з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора);

та пунктом 3 частини 1 статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства», яким визначено, що до предмета відання комітету з питань аудиту (аудиторського комітету) щодо організації внутрішнього аудиту належить надання наглядовій раді рекомендацій щодо добору, призначення на посаду, перепризначення та звільнення з посади внутрішнього аудитора (керівника служби внутрішнього аудиту) та керівника відділу бюджету або іншого підрозділу, до компетенції якого належить питання бюджетування.

Тобто Наглядова рада АТ «Укрпошта» наділена виключним правом приймати на роботу/звільняти з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора) ОСОБА_1 .

Пунктом 12.2 Статуту визначено, що генеральний директор підзвітний загальним зборам та наглядовій раді й організовує виконання їх рішень (а.с. 230 т. 1).

Таким чином, оспорюваний наказ про звільнення та накази про внесення змін до нього за свою суттю є актами, винесеними генеральним директором на виконання рішення Наглядової ради, яка здійснює управлінням товариством та до виключної компетенції якої належить звільнення ОСОБА_1 з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора).

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «Укрпошта», від імені якого діє генеральний директор, однак він є виконавчим органом товариства та зокрема здійснює організацію виконання рішень наглядової ради.

Генеральний директор АТ «Укрпошта» не приймав самостійне рішення про звільнення позивача.

У такому випадку Генеральний директор АТ «Укрпошта» здійснював функції одноосібного виконавчого органу, як це визначено пунктом 12.3 Статуту, та виконував пункт 4.5 протоколу засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4, яким йому доручено вжити усіх необхідних заходів на виконання зокрема пункту 4.2 протоколу щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрпошта» з 31 березня 2023 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі пункту 13 частини 2 статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Однак ОСОБА_1 не оскаржується протокол засідання Наглядової ради АТ «Укрпошта» від 27 березня 2023 року № 4, який за своєю суттю і є рішенням про її звільнення.

Накази, які оскаржуються позивачем у цій справі мають за мету лише виконання цього рішення Наглядової ради.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, який полягає зокрема у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимог про визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради АТ «Укрпошта» у формі протоколу від 27 березня 2023 року № 4 позивачем не заявлено, а також не викладено у позові будь-яких доводів щодо його незаконності.

Усі вимоги та доводи ОСОБА_1 щодо незаконності стосуються лише наказів Генеральний директор АТ «Укрпошта», однак такі, як вже встановлено апеляційним судом, мали функцію - організацію виконання рішення Наглядової ради про звільнення ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте помилився із підставами для такої відмови, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а резолютивна частина підлягає викладенню у редакції із зазначенням про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з указаним позовом.

Відповідно до частини 1, 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, але виключно в частині мотивів його ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Варічевої Лариси Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2024 року змінити.

Викласти мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.

Викласти резолютивну частину оскаржуваного судового рішення в наступній редакції:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з указаним позовом.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21 червня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська