РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року

м. Рівне

Справа № 2-562/2003

Провадження № 22-ц/4815/238/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників апеляційну скаргу керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2003 року у справі за позовом трудового колективу колективного підприємства «Агропроменерго» до Ради колективних сільськогосподарських підприємств Млинівського району про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2003 року трудовий колектив колективного підприємства «Агропроменерго» звернувся до суду з позовом до Ради колективних сільськогосподарських підприємств Млинівського району про визнання права власності на нерухоме майно .

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням зборів уповноважених представників господарств засновників підприємства від 27 листопада 1996 року проведено розмежування власності між господарствами і трудовим колективом підприємства. За трудовим колективом закріплено власність на рухоме і нерухоме майно в розмірі 49%, а за господарствами 51%.

22 грудня 1999 року рішенням зборів уповноважених представників господарств засновників підприємства усе майно було передано у власність трудовому колективу.

14 березня 2001 року Млинівське районне міжгосподарське виробничо-експлуатаційне підприємство по енергетиці і електрифікації сільського господарства "Агропроменерго" було реорганізоване в колективне підприємство "Агропроменерго".

Звертаючись до місцевого суду трудовий колектив вказував, що не може набути права власності на споруди, оскільки вони раніше не були зареєстровані по лінії БТІ, хоча на балансі підприємства знаходяться як основні засоби.

Відтак просили визнати за трудовим колективом КП «Агропроменерго» право власності на нерухоме майно:

-приміщення майстерні площею 401 кв.м., вартістю 34539 грн., АДРЕСА_1 ,

-гідроелектростанцію площею 162 кв.м. вартістю 68375 грн., АДРЕСА_2

-приміщення ТЕС площею 212 кв.м. вартістю 35324 грн., АДРЕСА_2

-греблю і дамбу відповідно 2244 і 604 кв.м. вартістю 46233 грн., смт. Млинів.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2003 року визнано за трудовим колективом Млинівського КП "Агропроменерго" право колективної власності на об`єкти нерухомого майна:

-приміщення майстерні площею 401 квадратний метр, яка розташована в АДРЕСА_1 , вартістю 34539 гривень,

-гідроелектростанцію площею 162 квадратних метри, вартістю 68375 гривень, яка розташована в АДРЕСА_2 ,

-приміщення ТЕС площею 212 квадратних метрів, вартістю 35324 гривні, яка розташована в АДРЕСА_2 ,

-греблю і дамбу відповідно 2244 та 604 квадратних метри, вартістю 46233 гривні, які розташовані в селищі Млинів, Рівненської області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що позивач звернувся до суду не для визнання права власності (як наявного), а для його набуття. При цьому належними доказами право власності не довів, оскільки у 1990 році майно передавалось з балансу ПМК №2 на баланс Млинівського «Агропроменерго», тобто не перебувало у власності.

Посилаючись на Постанову КМУ №1253 від 13.08.2023 року, якою затверджено Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, Наказ Міністерства аграрної політики України №62 від 14.03.2001 року, яким затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, ст. 31 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» стверджує, що у КП «Агропроменерго» були відсутні підстави для набуття права власності на гідротехнічну споруду (греблю і дамбу), а остання підлягала безоплатній передачі до комунальної власності.

Також зазначає,що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень ст.ст. 131, 132 ЦК Української РСР 1963 року, ст. 4 ВК України, ст. ст. 58, 59, 79, 84, 122 ЗК України, фактично розпорядився земельною ділянкою водного фонду, оскільки передав у власність гідротехнічні споруди, які нерозривно пов`язані із землями водного фонду.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Ухвалами Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору спадкоємця ОСОБА_3 , який став власником спірних об`єктів нерухомості та ПП «Агропром-Енерго», його сина ОСОБА_4 , а також залучено безпосередньо ПП «Агропром-Енерго».

Від представника ОСОБА_4 надійшли заяви про закриття апеляційного провадження (1) у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та (2) у зв`язку з тим, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та або обов`язки апелянта не вирішувалося.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлено також в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Оскільки рішення оскаржується особою що не залучена до участі та вважає, що таким рішенням порушуються права та інтереси територіальної громади, то доводи заявника про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого є необґрунтованими.

Ст. 362 ЦПК України не передбачає такої підстави для закриття апеляційного провадження, як зазначає представник - у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, та з огляду на поновлення процесуального строку при відкритті провадження та забезпечення апелянту прокурору доступу до правосуддя, в задоволенні клопотання в цій частині відмовлено.

Щодо заявленої іншої підстави, то встановити чи були порушені права особи що подала апеляційну скаргу можливо лиш після апеляційного розгляду справи за його результатами в нарадчій кімнаті.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) вказано, що «суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи,яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 362 ЦПК України».

Посилання представника третьої особи на ту обставину, що селищна рада відмовилась від подання апеляційної скарги за пропуском строку не заслуговує на увагу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу… Таким чином, сам факт незвернення до суду уповноваженого органу може свідчити про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Судом встановлено, що рішенням зборів уповноважених представників учасників від 30.03.1990, споруди і будівлі бувших ГЕС і ТЕС передані з балансу Млинівської пересувної механізованої колони № 2 (далі Млинівської ПМК № 2) на баланс Млинівського «Агропроменерго» (а.с. 12).

На виконання вищевказаного рішення від 31.07.1990 підписано акт про безкоштовну передачу основних засобів Млинівської ПМК № 2 Млинівському міжгосподарському підприємству по енергетичному обслуговуванню господарств «Агропроменерго», згідно якого проведено передачу споруд і будівель бувших ГЕС та ТЕС, побудованих за рахунок дольової участі колгоспів району, а саме: двоквартирний житловий будинок, гідроелектростанцію,приміщення ТЕС, канал, гребля і дамба, трансформатори, турбіна, розподільчий пристрій, гідротурбіна, генератор (а.с. 6).

Рішенням зборів уповноважених представників господарств засновників підприємства від 27.11.1996 «Про розмежування власності між господарствами пайовиками та трудовим колективом міжгосподарського підприємства «Агропроменерго» проведено розмежування власності між господарствами пайовиками та трудовим колективом міжгосподарського підприємства «Агропроменерго», згідно якого за колективом підприємства закріплено власність на майно в розмірі 49%, а за господарствами 51% (а.с. 11).

Рішенням зборів уповноважених представників господарств учасників №1 від 22.12.1999 «Про розмежування власності між господарствами пайовиками та трудовим колективом Млинівського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці і електрифікації сільського господарства «Агропроменерго», усе майно Млинівського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці і електрифікації сільського господарства Агропроменерго» безкоштовно передано трудовому колективу підприємства (а.с. 13).

На підставі рішення загальних зборів трудового колективу підприємства «Агропроменерго» від 14.03.2001, Млинівське районне міжгосподарське виробничо-експлуатаційне підприємство по енергетиці і електрифікації сільського господарства «Агропроменерго» реорганізовано в Колективне підприємство «Агропроменерго» (а.с. 14).

Директор КП «Агропроменерго» 18.03.2003 звернувся до КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» із заявою про здійснення реєстрації права колективної власності на вищезазначене майно.

Однак, рішенням реєстратора від 20.05.2003 № 746 КП «Агропроменерго» відмовлено в реєстрації права власності у зв`язку з ненаданням правовстановлюючихдокументів намайно (а.с. 5).

Оскаржуване рішення Млинівського районного суду від 19 вересня 2003 року не відповідає вимогам ст.202-203 ЦПК України 1963 року та роз`ясненням в п.1,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року «Про судове рішення», які діяли на час вирішення справи місцевим судом, зокрема в оскаржуваному рішення практично відсутні описова та мотивувальна частина рішення. Тобто, таке рішення апріорі є не законними та обґрунтованим та відповідно не може залишатись чинним.

Норми права на які послався місцевий суд в оскарженому рішенні, а саме ст.86,112,113 ЦК України не є підставою виникнення права колективної власності, про що ухвалив місцевий суд.

Крім того,з незавіренихдолучених доматеріалів справинеякісних ксерокопійдокументів пропередачу майнатрудовому колективу КП «Агропроменерго» не підтверджується право зборів уповноважених представників господарств учасників на власність та розпорядження майном на передачу його трудовому колективу підприємства.

Відповідно до абзацу 12,19 п. г ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, приватизації не підлягали гідроелектростанції з греблями та водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди;

Згідно до п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

Отже, на час ухвалення оскаржуваного рішення не було правових підстав для задоволення позовних вимог трудового колективу про визнання права власності на заявлене нерухоме майно.

Вказане в справі майно, відповідно до діючого на той час законодавства, зокрема виходячи зі змісту ст. 60 Закону України «Про місцеве с самоврядування» та Постанови КМУ від 13 серпня 2003 року № 1253, оскільки не підлягало приватизації, то підлягало передачі в комунальну власність територіальної громади. Тобто, встановивши порушення закону в даному випадку прокурор обґрунтовано звернувся до суду з апеляційною скаргою про скасування ухваленого судового рішення для захисту інтересів громади.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, не з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не підтверджені доказами в справі та не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 351, 352, 358, 362, 374,376, 381, 382, ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області задовольнити.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2003 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог трудового колективу колективного підприємства "Агропроменерго" до Ради колективних сільськогосподарських підприємств Млинівського району про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна відмовити.

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 адвоката Дяденчука Анатолія Івановича про закриття апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Судді Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.