печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14592/23-ц

пр. 2-3300/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Гаманюк О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного управління справами, Державного підприємства «Укржитлосервіс», Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну договору найму житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом зміну договору найму житлового приміщення . В обґрунтування вимог посилалась , що з вересня 1984 року ОСОБА_4 працює прибиральницею службових приміщень у Кабінеті Міністрів України. У 1984 році їй, а в подальшому і членам її сім`ї надано в користування на правах та обов`язках наймача, житлові приміщення в квартирі АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . У вказаній квартирі позивачі зареєстровані та постійно проживають. Згідно з технічним паспортом вони користуються кімнатами № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у вищезазначеній квартирі.Спірне житлове приміщення надано у користування ї1 під час перебування його на балансі Кабінету Міністрів України. Згідно з Указом Президента України від 23 лютого 2000 року № 278/200 «Про державне управління справами», спірне житлове приміщення передано у встановленому порядку новоствореному Державному управлінню справами, зокрема, Державному підприємству «Укржитлосервіс». Зазначає, що з 11 листопада 1989 року ОСОБА_4 разом з сім`єю перебувають на квартирному обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов. Починаючи з 1984 року, а в подальшому з 23 лютого 2000 року, здійснивши заселення та реєстрацію ОСОБА_4 в спірному житловому приміщенні, відкривши особовий рахунок, надавши право на проживання та реєстрацію (прописку) членам сім`ї наймача житла, відповідачем фактично укладено із ОСОБА_4 безстроковий договір найма житла у відповідності до норм чинного законодавства України. Зазначає, що вона з сімєю не мають іншого житла ні в місті Києві, ні в Україні. Поселивши її в спірну квартиру Кабінет Міністрів УРСРуклав з нею договір найму житлового приміщення з усіма правами та обо`язками наймача.В кімнатах 14.3 кв.м. ,12,8 кв.м квартири АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_7 разом з трьома членами сім`ї , які недружелюбно ставляться до неї з її членами сім`ї. Відповідачі мають намір незаконно її позбавити права постійного користування спірним житлом. Просить змінити договір найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 : визнати за ОСОБА_4 наймачем окремого договору найму житлового приміщення 2 ізольованих житлових кімнат НОМЕР_2 площею 14,1 кв. м та № 10 площею 13,6 кв. м ( всього жилою площею 27,7 кв. м), визнати Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України, наймачем окремого договору найму жилого приміщення 2-х ізольованих кімнат №5 площею 14.3 кв.м. та №11 площею 12,8 кв.м (всього 27,1 кв.м) , залишити в спільному користуванні кухню(№3), вбиральню (№13), ванну кімнату (№14), коридор (№1), коридор (№2), кладову (№4), кладову (№12), вбудовану шафу (№8), вбудовану шафу (№6), вбудовану шафу (№9). В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити. 17.05.2023р.,9.06.23р. ,3.07.23р. надала відповідь на відзив.

Представник відповідача Державного управління справами 19.05.2023р. надав відзив на позов, 6.07.2023р. заперечення. В судовому засіданні просив відмовити в позові.

Представник відповідача Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України 22.06.23р. надав відзив на позов. В судовому засіданні просив відмовити в позові

Представник відповідача Державного підприємства «Укржитлосервіс» відзив не надав, в судове засідання не з`явився.

Треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали заяви про розгляд справи в відсутність.

Третя особа , ОСОБА_7 пояснення не надала, в судове засідання не з`явилась.

Судом визнано можливим розгляд справи в відсутність нез`явившихся осіб.

Ухвалою суду від 18.04.23р. відкрито провадження.

Ухвалою суду від 27.07.23р. відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача.

Ухвалою суду від 12.12.23р. призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено.

02 січня 2007 року між ДП «Укржитлосервіс» та Управлінням адміністративних будинків Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України укладено договір № 4/07 найму житлового приміщення, предметом якого є квартира АДРЕСА_4 . Строк дії договору з 02 січня 2007 року 31 грудня 2011 року (т. І а.с.56-58).

Додатковою угодою № 3 до договору № 4/07 від 02 січня 2007 року укладеною між Управлінням адміністративних будинків Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та ДП «Укржитлосервіс» від 01 січня 2017 року продовжено термін дії вищевказаного договору до 30 червня 2017 року (т. І а.с. 59).

ОСОБА_4 зверталась до Державного підприємства «Укржитлосервіс» та до Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України із зверненнями у яких просила укласти з нею безстроковий договір найма (оренди) житлового приміщення, а саме, на частину квартири АДРЕСА_1 (2-і кімнати, ж/п 43,5 кв.м.) Установлено, що ОСОБА_4 працює в Управлінні адміністративних будинків ГФД Секретаріату КМУ з 06 вересня 1984 року.

Відповідно до довідок з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію і довідок про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги ОСОБА_4 проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_4 ) та займає 2 кімнати. У житловому приміщенні проживає: ОСОБА_4 , її чоловік - ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 , сплачує комунальні послуги.

Згідно з довідкою від 03 листопада 2016 року № 1032, виданою відділом обліку та розподілу житлової площі Печерської районної у місті Києві державною адміністрацією, ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку з 11 грудня 1989 року у складі сім`ї з 3 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з листом Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерського районної в місті Києві державної адміністрації від 09 серпня 2019 року, останнє не має можливості надати інформацію на підставі яких документів була зареєстрована громадянка ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно даних архівної картотеки з питань реєстрації місця проживання, ОСОБА_4 була тимчасово зареєстрована за вищевказаною адресою у періоди з 25 грудня 1984 року по 25 грудня 1985 року; з 21 січня 1986 року по 21 січня 1989 року; з 31 січня 1989 року по 31 січня 1992 року, з 03 березня 1992 року по даний час.

Будинок АДРЕСА_2 перебуває в державній власності в особі Державного управління справами, в оперативному управлінні ДП «Укржитлосервіс», який і здійснює його утримання, а квартира АДРЕСА_5 за цією адресою перебуває на балансі підприємства, у квартирі проживають п`ять осіб, з яких сім`я: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 які прописані з 1984 року та займають дві кімнати, та ще дві особи які займають по одній кімнаті без реєстрації.

Договір найму житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_4 між ДП «Укржитлосервіс» та Управлінням адміністративних будинків ГФД Секретаріату КМУ укладено лише 02 січня 2007 року, в той час як ОСОБА_4 проживає в спірній квартирі з 1984 року.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав». Такий загальний захист поширюється як на власника квартири, так і на наймача.

У частині четвертій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної в місті Ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно із статтею 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо) (стаття 63 ЖК Української РСР).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 162-р надання житлових приміщень у будинках відомчого житлового фонду Господарського управління Кабінету Міністрів України окремим керівникам міністерств і відомств, народним депутатам, відповідальним працівникам Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України та іншим громадянам, які не перебувають на квартирному обліку, провадиться за рішенням Міністра Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

Вирішуючи такі спори судам необхідно встановити чи дотриманий особами, які вселилися та проживають у жилих приміщеннях у будинках державного і громадського житлового фонду встановлений порядок такого вселення.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 27.05.2020р. з висновками якого погодилися апеляційний , касаційний суди, відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_4 про визнання укладеним договору найму житлового приміщення та про зобов`язання вчинити дії , з огляду на те, що позивачем ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження видачі їй ордера на вказані приміщення або надання їх на підставі рішення Міністра Кабінету Міністрів України відповідно до розпорядження від 17 березня 1993 року № 162-р, жодних договорів між ОСОБА_4 та роботодавцем - Управлінням адміністративних будинків ГФД Секретаріату КМУ не укладалося, кімнати в квартирі, щодо яких позивачі просять визнати укладеним договір найму, не є ізольованими приміщеннями, позивачі не довели, що вони зверталися до ДП «Укржитлосервіс» щодо укладення договору найму спірних кімнат. Тобто підстави для укладення договору найму жилого приміщення, а саме кімнати НОМЕР_2 розміром 14,1 кв. м та № 10 розміром 13,6 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 відповідно до статей 61, 63 ЖК Української РСР відсутні.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суди дійшли висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати, що позивачі були вселені до спірної квартири та проживали в ній на законних підставах, незважаючи на те, що документів на підтвердження цього немає.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

За положеннями статті 1 ЖК України, конституційне право на житло забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно зі статтею 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.

Положеннями частин першої, другої статті 104 ЖК України передбачено, що член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено , що договір найму з позивачкою не укладався , тому позовні вимоги про зміну договору найму є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст..141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст..61,63 ,103.104 ЖК України , ст.ст. 1-23, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 247-248, 258-265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_4 до Державного управління справами, Державного підприємства «Укржитлосервіс», Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну договору найму житлового приміщення відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Київського апеляційного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач : ОСОБА_4 : АДРЕСА_6

відповідач 1: Державне управління справами: 01220,м.Київ, вул.. Банкова,11

відповідач 2: Державне підприємства «Укржитлосервіс»: 01133,м.Київ, бульвар Лесі Українки,24-А

відповідач3: Управління адміністративних будинків ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України: 01133,м.Київ, вул.. Грушевського,12/2

третя особа 1: ОСОБА_5 : АДРЕСА_6

третя особа 2: ОСОБА_6 : АДРЕСА_6

третя особа 3: ОСОБА_7 : АДРЕСА_6

Дата складання повного тексту рішення 17.06.2024р.

Суддя Т.В.Остапчук