ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1297/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

АТ "Чорноморнафтогаз" - Онищенко Т.О.,

АТ "Харківміськгаз" - Зубрич Д.О.,

Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД - Беркута Н.М., Павліченко Л.М.,

Державного реєстратора - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED)

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Жигалкіна І. П.

від 20.07.2023 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободін М. М.

від 24.10.2023

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"

про визнання недійсним рішення правління

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED)

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"; Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", Державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Гаспарян Гамлета Аветіковича

про визнання недійсним рішення наглядової ради та скасування реєстраційних записів.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1015 від 12.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/1297/23 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О. для догляду за дитиною.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 для розгляду справи № 922/1297/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" про визнання недійсним рішення правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", оформленого протоколом від 16.03.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виключно наглядова рада наділена повноваженнями на призначення особи, яка має право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності (голова правління, тимчасово виконуючий повноваження голови правління), внаслідок чого прийняття правлінням Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" рішення, що стосується призначення такої особи виходить за межі повноважень правління, що має прямий вплив на права та інтереси позивача, як управителя активами та свідчить на користь очевидної протиправності такого рішення.

Компанія ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED), виступаючи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, звернулася з позовом до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"; Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", Державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Гаспарян Гамлета Аветіковича про визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківміськгаз", оформленого протоколом № 1/23 від 15.03.2023, з моменту його прийняття; скасування реєстраційних дій/записів державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства "Харківміськгаз", а саме внесення змін до відомостей про юридичну особу, вчинені державним реєстратором 16.03.2023 09:08:51 щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи, вчинені на виконання рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківміськгаз", оформленого протоколом № 1/23 від 15.03.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: член наглядової ради, обраний як представник акціонера, може бути замінений лише таким акціонером. Управитель не є акціонером. Компанія таке рішення не приймала; рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, обраних шляхом кумулятивного голосування, приймається загальними зборами; повідомлення Управителя про заміну членів наглядової ради Товариства, обраного шляхом кумулятивного голосування, не відповідає пункту 10.3.11 статуту Товариства та статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства"; легітимними членами наглядової ради Товариства є члени, обрані рішенням загальних зборів акціонерів Товариства; зміна членів наглядової ради Товариства та формування нового складу Товариства, яке прийняло оскаржуване рішення, порушує майнові та корпоративні права Компанії, як власника акцій, на участь в управлінні Товариством.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17 травня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду в місті Києві у справі № 757/11188/22-к задовольнив клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021.

Слідчий суддя постановив накласти арешт на корпоративні права, заборонивши здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися ними, що належать на праві власності, зокрема:

- Компанії "ХІМАЛІТА ЛІМІТЕД" (місцезнаходження: Гемпшир м. Бордон Оак Фарм, Оакхангер Роуд Гемпшир, м. Бордон GU35 9HJ ВЕЛИКА БРИТАНІЯ), у кількості 266 121 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна та становить 7,6035% від загальної кількості;

- Компанії ЕРІСВЕЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (ERISWELL TRADING LIMITED, місцезнаходження: Eleftheriou Venizelou, 35 Cyprus, Nicosia, 1107 КІПР), у кількості 702 298 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна та становить 20,0657% від загальної кількості;

- Компанії СОДЕМАН ЛІМІТЕД (SODEMAN LIMITED, місцезнаходження: Irakleous, 9А, Pallouriotissa Nicosia 1046 КІПР), у кількості 633 302 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна та становить 18,0943% від загальної кількості;

- Компанії ХАМГЕЙТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (HUMGATE HOLDINGS LIMITED, місцезнаходження: Karpenisiou, 11, flat/office 301 Nicosia 1077 КІПР), у кількості 671 058 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна та становить 19,1731% від загальної кількості;

- Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED, місцезнаходження: Laskareos, 21, Strovolos Nicosia 2028 КІПР), у кількості 661 060 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна та становить 18,8874% від загальної кількості;

- Приватного акціонерного товариства "ГАЗТЕК" (ідентифікаційний код 31815603), у кількості 346 605 штук номінальною вартістю 0,25 грн кожна та становить 9,903% від загальної кількості.

Зазначені акції емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз".

24 травня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва постановив ухвалу у справі № 757/11783/22-к (кримінальне провадження № 62021000000000160 від 22.02.2021) про передачу арештованих акцій в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

28 травня 2022 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження № 429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках", яким погодив пропозицію Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і Міністерства енергетики щодо передачі в управління Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Це розпорядження було прийнято у порядку статті 211 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

05 липня 2022 року на виконання ухвали слідчого судді та розпорядження Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, як Установник управління, уклав з Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як Управителем, договір № 11/2022 управління активами (майном). Відповідно до умов договору Управителю було передано в управління акції, у тому числі акції, що емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", у кількості 3 208 444 штук, що становлять 93,727% від загальної кількості. Власниками цих акцій є вищезазначені компанії, у тому числі третя особа з самостійними вимогами.

Управитель набуває повноваження щодо реалізації прав на цінні папери, прав за цінними паперами з дати укладення такого договору (пункт 1.3 договору).

Строк управління активами визначений з дати підписання договору і до 05 липня 2027 року або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування Активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, про що Управитель отримає повідомлення від Установника Управління, та перебігу наступних п`яти місяців після такого повідомлення, або до дня одержання Управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, яке набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовим рішенням про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід Держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управлінні АРМА, або у випадку, визначеному у розділі 6 договору. Дані щодо припинення цього договору вносяться до системи Депозитарного обліку цінних паперів (пункт 1.2 договору).

Управління активами за цим Договором здійснюється Управителем в таких інтересах вказаних нижче осіб, зокрема:

а) власника активів - в частині збереження вартості активів, ефективності управління активами - з метою забезпечення збереження активів власнику у разі настання визначеної законом підстави такого повернення;

б) Держави Україна - з метою забезпечення:

- разом з Міністерством енергетики України та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вжиття відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій;

- виконання визначеного кримінальним процесуальним законодавством України завдання арешту активів як заходу забезпечення відповідного кримінального провадження;

- можливості примусового стягнення активів на користь Держави Україна у визначеному законом правовому режимі у разі настання визначеної законом підстави такого стягнення;

- надходжень до Державного бюджету України доходів від управління Активами в порядку, на умовах та у розмірах, визначених законодавством та цим Договором;

в) Установника Управління - в частині забезпечення виконання ним визначених законом функцій та повноважень з управління активами (пункт 3.1 договору).

Прийняття Управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі Управителя не призводить до виникнення в Управителя права власності, а також права довірчої власності на активи (пункт 3.2 договору).

Управління активами здійснюється Управителем особисто без права доручення іншій особі (замісникові) вчинення від імені управителя дій, необхідних для управління активами, якщо інше прямо не передбачено цим договором. Ця умова договору не обмежує Управителя призначати фізичних осіб, які є його представниками, до складу органів управління юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління (пункт 3.5 договору).

Здійснення управління активами Управителем, крім іншого, передбачає участь та голосування з усіх питань порядку денного на загальних зборах акціонерів, які є вищим органом юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління, відповідно до статті 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства"; самостійне визначення кандидатур для обрання до складу органів управління юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління (пункт 8.1 договору).

Відповідно до статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз":

- до виключної компетенції Наглядової Ради належить обрання та припинення (відкликання) повноважень Голови та членів Правління Товариства; прийняття рішення про відсторонення Голови Правління (виконуючого обов`язки Голови Правління) або члена Правління від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Голови Правління (пункт 10.2.2.7);

- у разі тимчасової неможливості виконання Головою Правління своїх повноважень (відрядження, хвороба та ін.) його повноваження виконує (здійснює) член Правління, що відповідає за інженерно-технічне забезпечення в Товаристві, або інший член Правління, призначений відповідним наказом Голови Правління Товариства (пункт 11.4.4);

- Голова Правління має право в тому числі, але не виключно - діяти від імені Товариства, представляти Товариство без довіреності у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами (пункт 11.5.1.1).

Управитель, здійснюючи управління переданими йому корпоративними правами, змінив членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", про що надіслав відповідне повідомлення.

15 березня 2023 року Наглядова Рада Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (у складі, сформованому Управителем) прийняла рішення про обрання Голови Наглядової ради; Секретаря Наглядової ради; припинення повноваження Голови правління товариства та усіх діючих членів правління; обрано нового Голову Правління та членів Правління (протокол № 1/23).

16 березня 2023 року новий склад Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" прийняв рішення, зокрема, про обрання уповноваженої особи, яка може без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори та будь-які інші документи у порядку передбаченому статутом Товариства у разі тимчасового виконання обов`язків Голови Правління Товариства про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 у справі № 922/1297/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, відмовлено у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, який тимчасово обмежує власника у здійсненні ним своїх прав щодо арештованих активів;

- на підставі ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження арештовані активи передані в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, який в свою чергу, будучи підконтрольним Кабінету Міністрів України на підставі розпорядження останнього уклав з Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" договір з управління такими активами;

- положеннями укладеного договору передбачено право Управителя призначати фізичних осіб, які є його представниками, до складу органів управління юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління, а також участь та голосування з усіх питань порядку денного на загальних зборах акціонерів;

- оскільки Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як Управитель, отримав в управління більше ніж 90 відсотків акцій Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" та мав право з метою здійснення управлінських функцій змінювати склад органів товариства, корпоративними правами якого він управляє, то зміна складу Наглядової ради Товариства шляхом направлення повідомлення відповідає вимогам закону;

- отже, на виконання покладених на нього функцій та в межах повноважень відповідно до закону та положень договору Управитель змінив склад Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз";

- Управитель не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а здійснює діяльність з управління активами. Діяльність з управління портфелем фінансових інструментів та діяльність з управління активами по своїй суті не є тотожними видами діяльності;

- наглядова рада Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" в межах повноважень, передбачених Законом України "Про акціонерні товариства" та статутом Товариства переобрала Правління у новому складі;

- з системного аналізу положень статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" вбачається, що Правління компетентне самостійно визначати особу, яка може тимчасово виконувати (наприклад заміщати на час відсутності) повноваження Голови Правління, що узгоджується та не суперечить положенням статуту;

- оскільки судами встановлено відповідність вимогам закону дій Управителя щодо зміни Наглядової ради та складу Правління Товариства і відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень Наглядової ради та Правління Товариства, відсутні підстави для задоволення вимог про скасування реєстраційних дій, вчинених на виконання таких рішень Наглядової ради та Правління, тому, що ці вимоги є похідними.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у даній справі та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 170 Кримінального процесуального кодексу України, статті 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", пункту 17 частини 2 статті 33, частини 7 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин);

- суд першої інстанції належним чином не дослідив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 757/11188/22-к про арешт, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв`язку із об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи № 320/19614/23, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства, чим в свою чергу порушив пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України;

- на думку скаржника, обставини, які встановлюються у справі № 320/19614/23, мають значення для вирішення справи № 922/1297/23, оскільки впливають на оцінку доказів, зокрема, щодо наявності відповідних повноважень у Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", законності дій по заміні членів Наглядової ради, що є предметом оскарження позову третьої особи з самостійними вимогами.

Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

До Верховного Суду 05.02.2024, 19.02.2024, 20.02.2024, 14.05.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі.

З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень, фактично вони є доповненнями до касаційної скарги, поданими поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 Господарського процесуального кодексу України, а тому такі додаткові пояснення залишаються Судом без розгляду на підставі статей 13, 118 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також залишає без розгляду, на підставі статей 13, 118 Господарського процесуального кодексу України, додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, подані 08.05.2024 до Верховного Суду Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", оскільки такі пояснення фактично є новим обґрунтуванням заперечень сторони щодо змісту і вимог касаційної скарги скаржника, які подані поза межами строку, встановленого Судом в ухвалі від 21.12.2023 про відкриття касаційного провадження.

5. Розгляд клопотань

27 грудня 2023 року до Верховного Суду від Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) надійшло клопотання про звернення Верховного Суду до Суду Європейського Союзу із запитом про винесення попереднього рішення та до Європейського суду з прав людини із запитом на отримання Консультативного висновку.

У зазначеному клопотанні заявник просив Верховний Суд:

« 1. Звернутися до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ)) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення з таких питань:

1.1. Чи втручання Держави Україна у мирне володіння майном, а саме, арешт акцій (корпоративних прав) АТ «Харківміськгаз» і передача їх в управління АРМА з подальшим визначенням управителем АТ «АТ «Чорноморнафтогаз», є позбавленням власності (абзац перший статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини) чи контролем за використанням майна (абзац другий статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини)?

1.2. Чи Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року допускає автоматичне (без додаткового судового рішення) повне блокування (позбавлення власника усіх пов`язаних з ними прав) арештованих активів лише на підставі ухвали слідчого судді (яка за національним законодавством не оскаржується) про передачу арештованих доказів у кримінальному провадженні для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості?

1.3. Яким чином Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року встановлює різницю між заморожуванням та арештом активів (freezing and seizure orders)?

1.4. Яким чином Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року та acquis communautaire регулює проміжне використання арештованих активів (interim use of assets) урядовими установами або третьою стороною до прийняття рішення про їх остаточної конфіскації або повернення власнику?

1.5. Чи слід вважати порушенням Директиви ЄС 2014/42/EU та статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини, якщо управління арештованими активами здійснюється з порушенням стандартів ISO 5500015 (огляд предмета управління активами, стандартні терміни та визначення), ISO 5500116 (вимоги до інтегрованої ефективної системи менеджменту для управління активами) та ISO 5500217 (керівництво щодо впровадження такої системи), або інших стандартів ISO?

1.6. Чи в контексті Директиви ЄС 2014/42/EU, є тотожними поняття арешту та управління: "Підприємством" (Businesses) та "Акціями чи іншими цінними паперами" (Shares or other securities)?

2. Звернутися до Європейського суду з прав людини із запитом на отримання Консультативного висновку (Advisory opinions) щодо наступного питання: «Чи втручання Держави Україна у мирне володіння майном, а саме, арешт акцій (корпоративних прав) АТ «Харківміськгаз» і передача їх в управління АРМА з подальшим визначенням управителем АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», є позбавленням власності (абзац перший статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини), чи контролем за використанням майна (абзац другий статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини)?»

3. Зупинити розгляд справи № 922/1297/23 до отримання відповідей від Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини.».

Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 статті 19 розділу ІІІ "Положення про інституції" Договору про Європейський Союз Суд ЄС ухвалює згідно із Договорами: (а) рішення щодо заяв, поданих Державою-членом, інституцією або фізичною чи юридичною особою; (b) попередні рішення за запитами, поданими судами чи трибуналами Держав-членів, щодо тлумачення права Союзу або дійсності актів, прийнятими інституціями; (с) рішення в інших випадках, передбачених Договорами.

Згідно з статтею 267 Договору про функціонування Європейського Союзу Суд ЄС має юрисдикцію ухвалювати попередні рішення щодо: (а) тлумачення Договорів; (b) дійсності та тлумачення актів інституцій, органів, офісів чи агенцій Союзу;

У випадку, коли таке питання порушено перед будь-яким судом чи трибуналом Держави-члена, цей суд або трибунал, якщо вважає, що рішення стосовно цього питання є необхідним для надання йому можливості ухвалити рішення, може звернутися із запитом до Суду винести рішення щодо цього питання.

У випадку, коли будь-яке таке питання порушено у справі, яка перебуває на розгляді у суді чи трибуналі держави-члена, рішення яких не можна оскаржити за допомогою правових засобів національного законодавства, цей суд або трибунал має порушити таке питання перед Судом.

Якщо таке питання порушено у справі, розгляд якої триває в суді або трибуналі держави-члена стосовно особи, яка перебуває під вартою, Суд ЄС діє із мінімальною затримкою.

Крім того, в Рекомендаціях для національних судів та трибуналів щодо ініціювання провадження стосовно ухвалення попереднього рішення Суду ЄС (2019/C 380/01) підкреслюється, що такі Рекомендації були розроблені для судів чи трибуналів Держав-членів ЄС.

У пункті 1 вказаних Рекомендацій зазначається, що механізм звернення із запитом про ухвалення прийняття попереднього рішення, який є фундаментальним для права ЄС, спрямований на забезпечення уніфікованого тлумачення та правозастосування права ЄС в межах ЄС шляхом надання судам та трибуналам Держав-членів засобів для порушення питань, з метою ухвалення попереднього рішення, у Суді ЄС стосовно тлумачення права ЄС або дійсності актів, прийнятих інституціями, органами, офісами чи агенціями Союзу.

Суд ЄС має юрисдикцію розглядати преюдиціальні запити від судів держав-членів або третіх держав, якщо це передбачено міжнародними угодами, в яких ЄС або держави-члени є учасниками (стаття 93 Регламенту Суду справедливості). Частина 2 статті 322 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом надає можливість арбітражній групі подавати преюдиціальні запити до Суду ЄС, якщо у неї виникає питання щодо тлумачення права ЄС.

У рішенні, ухваленому у справі Ceramika Paradyї sp. Z oo v Dyrektor Izby Skarbowej w Јodzi, від 06.03.2007 (справа C-168/06) Суд справедливості відмовив у розгляді преюдиціального запиту від адміністративного суду міста Лодзь (Польща), оскільки запит був поданий стосовно справи, яка була ініційована ще до вступу Польщі у ЄС, а отже, базувалася на праві, яке діяло до набуття членства Польщею. У справі Ceramika Paradyї польський суд звернувся із питанням щодо тлумачення Першої та Шостої Директив про ПДВ. Суд справедливості встановив, що фактичні обставини в основному провадженні стосувались періоду, який передував вступу Польщі до ЄС. Тому Суд дійшов висновку, що він не має юрисдикції ухвалювати попереднє рішення у цій справі.

У справі Rechberger (справа С-140/97) австрійський суд мав розглянути вимоги кількох покупців, що придбали комплексні тури в туристичних операторів. У цій справі постало питання тлумачення Директиви про комплексні подорожі, комплексні відпустки та комплексні тури, які Австрія вже мала імплементувати з огляду на Угоду про Європейську економічну зону, підписантом якої була Австрія перед вступом до ЄС. У деяких справах провадження було відкрито перед вступом Австрії до ЄС, тоді як в інших справах провадження було відкрито після дати вступу. Суд ЄС дійшов висновку, що він має юрисдикцію ухвалити рішення щодо імплементації Австрією Директиви стосовно періоду, який слідував після вступу Австрії до ЄС.

Отже, з огляду на зазначені вище положення установчих договорів ЄС, зміст Рекомендацій Суду ЄС та враховуючи висновки Суду ЄС в наведених справах, на сьогодні у Верховного Суду немає процесуальної можливості звертатись із запитом про ухвалення попереднього рішення до Суду Європейського Союзу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод вищі судові установи Високої Договірної Сторони, як визначено відповідно до статті 10, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.

Суд та судова установа, яка звертається із запитом, може отримати консультативний висновок лише у тому випадку, якщо справа перебуває у його провадженні. Суд та судова установа, яка звертається із запитом, зазначає причини свого запиту і надає інформацію щодо відповідних юридичних та фактичних обставин справи, яка перебуває у провадженні.

За змістом пункту 2 Закону України від 05.10.2017 № 2156-VIII "Про ратифікацію Протоколів № 15 і № 16 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод" найвищим судом, визначеним для цілей пункту 1 статті 1 цього Протоколу, є Верховний Суд.

Суд зазначає, що доводи заявника, викладені у вказаному клопотанні, та питання, окреслені заявником, стосуються правовідносин, які не є предметом даного судового провадження, оскільки, заявник фактично не погоджується з тими заходами, які були до нього (його майна, майнових прав) застосовані у межах кримінального провадження.

Так, даним судовим провадженням не вирішується питання правомірності/неправомірності застосування до заявника певних заходів у межах кримінального провадження, та правомірності/неправомірності виконання таких заходів уповноваженими особами (правомірності/неправомірності укладення договору управління, прийняття розпоряджень вищим органом у системі органів виконавчої влади тощо).

Отже, під час розгляду справи принципових питань щодо тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або Протоколами до неї в контексті правовідносин у даній справі, не виникало, а окреслені заявником питання не відносяться до предмету даного судового провадження.

Враховуючи викладене, у даному випадку у Суду відсутні підстави як для звернення до Суду Європейського Союзу із запитом про винесення попереднього рішення та до Європейського суду з прав людини із запитом на отримання Консультативного висновку, з окреслених заявником питань, так і для зупинення провадження у справі, та відповідно відсутні підстави і для задоволення клопотання заявника.

28 травня 2024 року до Верховного Суду від Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1297/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/19614/23.

Зазначене клопотання, з посиланням на приписи частини 2 статті 227 господарського процесуального кодексу України, мотивовано тим, що у справі № 320/19614/23 оспорюється законність розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 року № 429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках". У справі № 320/19614/23 адміністративний суд надасть оцінку законності вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України на підставі якого, зокрема, укладено договір управління активами майном № 11/2022 від 05.07.2022. Натомість, господарський суд у даній справі позбавлений можливості надавати оцінку законності виданого Кабінетом Міністрів України розпорядження, що є предметом оскарження у справі № 320/19614/23 іншої юрисдикції. Зазначені обставини вказують на наявність об`єктивної неможливості розгляду даної господарської справи.

Перевіривши доводи зазначеного вище клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зміст поданого скаржником клопотання свідчить про те, що останній просить зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи - № 320/19614/23, за результатами розгляду якої, розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 154-р може бути визнано протиправним та скасовано.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) .

Скаржник просить зупинити провадження у справі на стадії її касаційного перегляду до отримання ним нового доказу на обґрунтування своєї позиції, якого не існувало на час вирішення цього спору судом першої інстанції; так само як і доведення обставини, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 154-р є протиправним, виходить за межі доводів та вимог касаційної скарги та підстав касаційного оскарження.

Разом з тим, суть касаційного перегляду полягає у перевірці в межах доводів та вимог касаційної скарги правильності вирішення судами спору відповідно до встановлених фактичних обставин справи, які були встановлені ними у рішенні або постанові, оскільки у суду касаційної інстанції, який має дотримуватись меж розгляду справи судом касаційної інстанції, відсутні повноваження приймати та досліджувати докази.

З огляду на викладене вище, Суд не вбачає підстав для задоволення поданого скаржником клопотання про зупинення провадження у справі № 922/1297/23 до вирішення іншої справи № 320/19614/23, оскільки заявником не доведено неможливості розгляду справи за його касаційною скаргою в межах доводів та вимог останньої.

6. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011).

Відповідно до Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права визнання, дотримання і захист права власності є обов`язком держави" (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року № 24-рп/2008). Конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд" (друге речення абзацу одинадцятого пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(ІІ)/2022).

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Отже, норми кримінального процесуального законодавства передбачають можливість арешту акцій (цінні папери) та корпоративних прав. Зазначені предмети арешту в частині 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України указані через кому, що вказує на автономність цих двох категорій в аспекті предмету арешту у кримінальному провадженні.

За змістом частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, частини 1 статті 19 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", на які посилається скаржник, арешт активів може бути застосовано із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами.

Згідно з Конституцією України, юридичними позиціями Конституційного Суду України, Конвенцією та практикою Європейського суду з прав людини право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Однак будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, мати правомірну мету та бути домірним.

Ці питання (законність втручання, дотримання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, дотримання принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності) вирішує слідчий суддя, який вирішує спочатку питання про арешт майна, а потім про передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Господарський суд не має компетенцію переглядати законність судових рішень, ухвалених в порядку Кримінального процесуального кодексу України, що мали наслідком втручання в здійснення власником акцій своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд.

Скаржник стверджує, що не оскаржує легітимність мети накладення арешту в межах заборони здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку, проте вважає, що арешт корпоративних прав, що був накладений ухвалою слідчого судді від 17.05.2022, стосується лише заборони здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку та заборони розпоряджатися ними (тобто правомочності розпорядження), а інші корпоративні права залишаються вільними від обтяження (обмеження). Судовий арешт не встановлює заборону користуватися акціями, що обумовлює наявність у акціонера права участі в управлінні Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" шляхом голосування на загальних зборах акціонерів, яке є проявом права користування. Договір управління активами не є легітимним рішенням, яким може виправдовуватися законність втручання у мирне володіння майном їх власників.

Суд вважає безпідставними аргументи скаржника, що він має право брати участь в управлінні Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" на момент спірних правовідносин, з огляду на таке.

Відповідно до статті 961 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Відповідно частини 1 статті 22 Закону України від 27.07.2022 № 2465-IX "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо відповідного акціонерного товариства.

Згідно з частиною 1 статті 27 вказаного Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність товариства.

Голосуюча акція - будь-яка акція, що надає право своєму власнику або іншій уповноваженій особі брати участь та голосувати на загальних зборах, крім акції, за якою законом або у встановленому законодавством порядку встановлено заборону користування таким правом (пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України від 27.07.2022 № 2465-IX "Про акціонерні товариства"). Обмеження права акціонера на участь у загальних зборах встановлюються законом (частина 3 статті 41 Закону України від 27.07.2022 № 2465-IX "Про акціонерні товариства").

Аналогічні положення були передбачені у Законі України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства", що діяв до 01 січня 2023 року.

Частина 1 статті 19 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначає, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Отже, наявність ухвали слідчого судді про арешт корпоративних прав із встановленням заборони здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися акціями, означає, що власник акцій тимчасово не може розпоряджатися ними на власний розсуд (їх відчужити, тощо). Арешт активів (акцій) у кримінальному провадженні із встановленням заборони розпоряджатися може бути підставою для передачі активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відповідно до ухвали слідчого судді. У такому разі управління активами (акціями) здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Відповідно до абзацу 5 частини 7 статті 21 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що визначає особливості управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв, управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Отже, за загальним правилом, якщо ухвала про арешт акцій у кримінальному провадженні не містить вказівку про встановлення заборони користування акціями, що стосується обмеження права брати участь в управлінні товариством, і активи передані в управління на підставі ухвали слідчого судді, акціонер реалізує своє право управління шляхом погодження дій управителя, що передбачено абзацом 5 частиною 7 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Водночас таке правило (необхідність отримання погодження власника) не застосовується до правовідносин управління активами у виняткових випадках з особливостями, передбаченими цим Законом (абзац 6 частини 7 статті 21 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів").

У постанові Верховного Суду, у складі дев`яти суддів, що відповідає загальній кількості суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23 (до закінчення перегляду судом касаційної інстанції якої зупинялось провадження у даній справі № 922/1297/23, та від якої Суд не вбачає підстав відступати) зазначено, що вирішуючи корпоративний спір, що виник за наслідками арешту акцій у кримінальному провадженні, Верховний Суд дійшов таких висновків в аспекті аргументів касаційної скарги:

1) арешт корпоративних прав із встановленням заборони на розпорядження акціями у кримінального провадженні веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями, згідно з частиною першою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України. Цей арешт може також обмежувати право користування акціями, зокрема права на участь у управлінні компанією та інші корпоративні права, якщо такі обмеження чітко зазначені в ухвалі суду;

2) господарський суд не має повноважень змінювати чи роз`яснювати ухвали слідчого судді, що постановлені у кримінальному провадженні. Господарський суд може лише дослідити зміст ухвали про арешт та її вплив на спірні правовідносини, тому керуючись принципом правової визначеності, зобов`язаний керуватися буквальним формулюванням резолютивної частини ухвали про арешт щодо встановлених заборон та обмежень;

3) за загальним правилом, якщо акції передані в управління на підставі ухвали слідчого судді, управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником акцій. Такий обов`язок відсутній - якщо акції передані в управління підприємству за рішення Кабінету Міністрів України у порядку особливої процедури;

4) у спірних правовідносинах правовою підставою обмеження прав акціонера є не лише ухвали слідчого суду про арешт корпоративних прав у спосіб встановлення заборони на реалізацію акцій (на чому помилково наполягає скаржник), а й рішення Кабінету Міністрів України, що дозволяє Управителю діяти у вищих органах управління юридичної особи на власний розсуд без погодження з власником акцій, на які накладено арешт. Власник акцій, чиї права обмежені судовим арештом та рішенням Кабінету Міністрів України, має право оскаржити такі дії в установленому порядку. Господарський суд не має компетенції це переглядати в корпоративному спорі.

Суд зазначає, що правовідносини сторін у справах № 922/1297/23 та № 922/331/23 є подібними, схожими є й підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (щодо дослідження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 757/11188/22-к, зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи) та аналогічними є підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як у справі № 922/1297/23 так і у справі № 922/331/23. З огляду на що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, прийнятій після подання касаційної скарги у даній справі № 922/1297/23, підлягають врахуванню Судом, в силу приписів частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів даної справи та обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, вбачається, що Кабінет Міністрів України передав активи Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) в управління державному підприємству у зв`язку з винятковим випадком у порядку, встановленому статтею 211 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р), що породжує відповідні правові наслідки.

Наведене свідчить, що у спірних правовідносинах Управитель під час здійснення повноважень власника таких активів (акцій) не зобов`язаний погоджувати свої дії у вищих органах управління відповідної юридичної особи з власником таких активів (акціонером).

Тому скаржник, як власник арештованих акцій, на які спочатку накладено арешт у кримінальному провадженні із встановленням заборони розпорядження (без окремої вказівки на заборону користування), але надалі ці акції були передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів за ухвалою суду та за рішенням Кабінету Міністрів України у зв`язку з винятковим випадком (особлива процедура за статтею 211 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"), не може посилатися на порушення свого права на управління, оскаржуючи права Управителя самостійно визначати кандидатури для обрання до складу Наглядової Ради Товариства та рішення виконавчого органу, що було прийнято у складів нових членів, які призначались Наглядовою Раду за участі членів, яких Управитель замінив без узгодження з акціонером.

Скаржник помилково стверджує, що правовою підставою обмеження його корпоративних прав була виключно ухвала слідчого судді від 17.05.2022 про арешт корпоративних прав, що не встановлює заборону на користування акціями.

Питання про їх передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів було вирішено наступною ухвалою слідчого судді від 24.05.2022. Питання існування та оцінки випадку як виняткового для застосування статті 211 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" вирішував Кабінет Міністрів України у розпорядженні від 28.05.2022 № 429-р за поданням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке є чинним, що впливає на особливості управління акціями та права акціонера.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, у пункті 3.5 договору № 11/2022 управління активами (майном), укладеного між Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", визначено, що управління активами здійснюється Управителем особисто без права доручення іншій особі (замісникові) вчинення від імені управителя дій, необхідних для управління активами, якщо інше прямо не передбачено цим договором. Ця умова договору не обмежує Управителя призначати фізичних осіб, які є його представниками, до складу органів управління юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління.

Згідно з пунктом 8.1 зазначеного договору здійснення управління активами Управителем, крім іншого, передбачає участь та голосування з усіх питань порядку денного на загальних зборах акціонерів, які є вищим органом юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління, відповідно до статті 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства"; самостійне визначення кандидатур для обрання до складу органів управління юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління.

Відповідно до абзацу 2 частини 6, другого речення частини 7 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерне товариства" член наглядової ради, обраний як представник акціонера або групи акціонерів згідно з частиною п`ятою цієї статті, може бути замінений таким акціонером або групою акціонерів у будь-який час.

При цьому, положення частини 6 цієї статті (що повноваження члена наглядової ради, обраного кумулятивним голосуванням, за рішенням загальних зборів можуть бути припинені достроково лише за умови одночасного припинення повноважень усього складу наглядової ради) не застосовується до права акціонера (акціонерів), представник якого (яких) обраний до складу наглядової ради, замінити такого представника - члена наглядової ради (абзац 1 частини 6 статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства"). Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, які підлягають врахуванню Судом у цій справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Управитель, здійснюючи управління переданими йому корпоративними правами, змінив членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", про що надіслав відповідне повідомлення.

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що враховуючи положення договору про управління (пункти 3.5 та 8.1) та приписи статті 53 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" Управитель мав повноваження замінити членів наглядової ради - представників акціонерів, акції яких передані в управління.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що виключно акціонер має таке право, з огляду на те, що акціонер має обмеження у реалізації корпоративних прав, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, і акції передані в управління, а також зважаючи на рішення Кабінету Міністрів України про передачу активів в управління у зв`язку з винятковим випадком, внаслідок чого Управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління юридичної особи отримав право не погоджувати свої дії з акціонером.

Відповідно до пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Аргументи скаржника про те, що Управитель не набув прав за цінними паперами та взагалі не мав вчиняти жодних дій як Управитель доки не внесено змін до системи депозитарного обліку, Суд відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку таким доводам і обґрунтовано виходив з того, що чинним законодавством визначено особливості набуття управителем статусу керуючого рахунком у цінних паперах. Зокрема, згідно з частинами 10, 11 глави 1 розділу 5 Положення про проведення депозитарної діяльності, затвердженому рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, у разі передачі цінних паперів депонента, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, на підставі відповідної ухвали слідчого судді, суду або згоди власника цінних паперів на їх передачу в управління АРМА статусу керуючого рахунком щодо рахунку в цінних паперах такого депонента в депозитарній установі набуває АРМА або юридична/фізична особа - підприємець, якій АРМА за результатами конкурсу в порядку, встановленому законом, такі цінні папери передані в управління. У разі передачі цінних паперів в управління АРМА реалізація прав на такі цінні папери та прав за ними здійснюється АРМА. У разі передачі цінних паперів АРМА в управління Управителю Управитель здійснює повноваження власника таких цінних паперів на підставі договору про управління між АРМА та Управителем з урахуванням вимог та обмежень, встановлених законодавством. Набуття Фондом, АРМА/Управителем статусу керуючого рахунком у цінних паперах не потребує відповідного розпорядження депонента та обов`язкового переоформлення анкети рахунку в цінних паперах депонента.

Повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та/або правочином щодо таких цінних паперів встановлювати особливості переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами закріплені у частині 5 статті 35 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Аргументи скаржника щодо нікчемності договору управління активами (частина 13 статі 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки") з підстав вчинення його без участі (посередництва) інвестиційної фірми; відсутності в Управителя ліцензії на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами; можливості Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів обрати управителем арештованих акцій третіх осіб лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, яким не є Управитель, Суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах управління акціями здійснюється шляхом їх передачі Управителю в управління на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до статті 211 Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", норми якого встановлюють особливий порядок, що застосовується у виняткових випадках. У такому випадку Управитель обирається не на конкурсній основі, а за рішенням Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд вже розглядав питання застосування цієї статті у подібних правовідносинах, і дійшов висновку, що та обставина, що управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України, про передачу в управління таких активів у зв`язку з винятковим випадком, є підставою для висновку, що на управителя не поширюються обов`язки, передбачені абзацом 2 підпункту 3 частини 7 статті 21 Закону щодо необхідності погоджувати свої дії з власником таких активів, оскільки укладення договору не свідчить, що виняткові обставини усунені. Зазначений обов`язок в управителя відсутній в силу нормативного регулювання, передбаченого абзацом 2 підпункту 3 частини 7 статті 21 Закону, та унормування статтею 211 цього Закону особливостей управління активами у виняткових випадках. Сторони уклали договір про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком, а у статті 211 цього Закону відсутні відповідні (встановлені абзацом 2 підпункту 3 частини 7 статті 21 Закону) обов`язки зі здійснення управління активами у вигляді частки у виняткових випадках. Усунення виняткових обставин, за умови, що арешт прийнятих в управління активів не буде скасовано, має мати наслідком припинення сторонами такого договору та укладення іншого договору відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України, з дотриманням вимог, передбачених частиною 2 статті 21 цього Закону, а саме: (1) із здійсненням оцінки активів та (2) з передачею в управління визначеним за результатами конкурсу особам за договором, укладеним у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі (пункти 5.20 - 5.21 постанови від 31.01.2024 у справі № 925/1355/22). Суд при розгляді даної справи № 922/1297/23 враховує зазначені висновки, в силу приписів частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, і не вбачає підстав для відступу.

З аналогічних підстав відхиляються також аргументи скаржника, що Управитель має право здійснювати лише управління в інтересах Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Кабінет Міністрів України своїм рішення погодився з пропозицією Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів і Міністерства енергетики щодо передачі в управління Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", і доручив Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів забезпечити передачу активів згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів.

Визначений у такий спосіб управитель забезпечує управління активами у вигляді акцій на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті З00 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та лише в межах позовних вимог (предмету і підставу позову), заявлених у суді першої інстанції. Аргументи касаційної скарги, що виходять за ці межі, не розглядаються.

Враховуючи викладене, аргументи скаржника про те, що всі нові члени Наглядової Ради, які замінені шляхом направлення повідомлення, є співробітниками НАК "Нафтогаз України", який є єдиним власником 100% акцій Управителя, і це суперечить статті 39 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII "Про ринок природного газу" та те, що пункт 3.5 договору про управління в частині можливості Управителя призначати фізичних осіб, які є його представниками, до складу органів управління юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління суперечить частині 1 статті 1038 Цивільного кодексу України, оскільки Цивільний кодекс України не передбачає можливості передачі управління, особі, що не є його замісником (представником в розумінні статті 237 Цивільного кодексу України), Судом не розглядаються, оскільки третя особа з самостійними вимогами не заявляла таких підстав позову, відповідно, суд першої інстанції не встановлював відповідні обставини.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів визнання незаконним рішення Кабінету Міністрів України про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком, який є обов`язковими до виконання, в силу приписів частини 1 статті 117 Конституції України, та зважаючи на презумпцію чинності договору управління активами, у розумінні статті 204 Цивільного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті рішення про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсними оспорюваних рішень Наглядової ради та Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", та про скасування реєстраційних дій, вчинених на виконання таких рішень Наглядової ради та Правління, з огляду на відповідність вимогам закону дій Управителя щодо зміни членів Наглядової ради та складу Правління Товариства.

Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв`язку із об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи № 320/19614/23, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства, чим в свою чергу порушив пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 24.10.2023 до суду апеляційної інстанції від Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) надійшло клопотання, в якому заявник просив зупинити провадження у справі № 922/1297/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/19614/23, яка розглядається Київським окружним адміністративним судом.

Таке клопотання обґрунтовано тим, що у адміністративній справі оспорюється процедура передачі в управління Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" активів, на які накладені арешт у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021. Отже, у адміністративній справі судом буде надано оцінку законності розпоряджень Кабінету Міністрів України та дій Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо передачі в управління активів, зокрема, акцій емітованих Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз". Водночас суд господарської юрисдикції позбавлений можливості надати оцінку законності розпоряджень Кабінету Міністрів України та дій Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тому заявник вважає що існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 922/1297/23 до моменту вирішення зазначеної адміністративної справи.

Суд зазначає, що 25.07.2023, тобто після ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 у даній справі, Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Капітал" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Кабінету Міністрів України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо подання пропозицій з передачі в управління та передачі в управління акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" активів, згідно з переліком, що додається до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 травня 2022 року № 429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках";

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо подання пропозицій з передачі в управління та передачі в управління акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" активів, згідно з переліком, що додається до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 року № 154-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках";

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) щодо невжиття заходів контролю, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону про АРМА шляхом повідомлення правоохоронним органам про неналежне, пов`язане із вчиненням кримінальних правопорушень, управління активами;

- зобов`язати Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) невідкладно вжити заходи передбачені частиною 1 статті 21-1 щодо передачі активів в управління у порядку, встановленому частиною 2 статті 21 Закону про АРМА у частині зміни управителя АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 травня 2022 року № 429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 року № 154-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках".

Третя особа не є позивачем і учасником цього спору, провадження у справі № 320/19614/23 відкрито після постановлення рішення у справі, що переглядається.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено (пункт 8.10 постанови Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20). Отже, зупинення провадження у справі до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, є способом збирання доказів у справі, що розглядається, щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас частини 2 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013 та інші). Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).

Наведене взагалі виключає можливість зупинення провадження у справі у суді апеляційної інстанції, якщо провадження у справі було відкрито після постановлення рішення, що переглядається.

Враховуючи викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв`язку із об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи № 320/19614/23, яка розглядається в порядку адміністративного судочинства.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Компанії ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі № 922/1297/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова