ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1111/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці», м. Чернівці

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення заборгованості 30529,60 грн

Суддя Гончарук О.В.

Секретар судового засідання Медвідчук І.В.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів в розмірі 30529,60 грн.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 01.08.2017 укладено Договір №2238 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині оплати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів в період з 01.01.2022 31.03.2023 виникла заборгованість в розмірі 30529,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження надсилались відповідачу на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулась до суду неврученою у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою ф.20 відділення поштового зв`язку.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

01.08.2017 між Фірмою «Альтфатер Чернівці» із 100% іноземним капіталом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №2238 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до якого, позивач зобов`язався надавати відповідачеві послуги по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів з місць накопичення у замовника.

Згідно з Рішенням одноосібного засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» від 09.07.2019 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» шляхом його перетворення із Фірми «Альтфатер Чернівці» з 100% іноземним капіталом (код ЄДРПОУ 23247708), встановлено, що до Товариства переходить усе майно, усі права та обов`язки Фірми «Альтфатер Чернівці» з 100% іноземним капіталом. Запис про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (код ЄДРПОУ 23247708), яке утворене в результаті перетворення, внесено 11.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» є правонаступником Фірми «Альтфатер Чернівці» з 100% іноземним капіталом та є належним позивачем у даній справі.

Згідно пункту 1.2. Договору виконавець надає в оренду замовнику нові або такі, що були у користуванні пластмасові або стальні оцинковані контейнери для твердих побутових відходів, які розміщуються на площадці, відведеної для цієї мети замовником.

Відповідно до пункту 1.4. Договору надання послуг здійснюється за тарифами, які затверджуються рішенням органів самоврядування або за домовленістю сторін.

Пунктом 2.2. Договору нарахування за вивіз твердих побутових відходів здійснюється на кінець розрахункового місяця в гривнях згідно розрахунку і акту виконаних робіт.

Замовник сплачує за виконану виконавцем роботу із розрахунку 803 м3 в рік, за тарифом, що складає 49,68333 грн за 1 куб. м. без ПДВ (пункт 2.5. Договору).

Згідно пунктам 2.7. та 2.8. Договору оплата здійснюється в українських гривнях щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця в розмірі 3989,59 грн за місяць у готівковій та безготівковій формі оплати. У випадку не надання виконавцем послуг замовнику або надання не в повному обсязі, чи зменшення якості, виконавець проводить перерахунок відповідно до фактично наданих послуг.

Пунктом 3.1.1. Договору замовник зобов`язується здійснювати оплату виконаної виконавцем роботи в розмірах та в терміни, визначені цим Договором.

Відповідно до пункту 8.1. Договору у випадку виникнення спорів між сторонами Договору, кожна із сторін, вправі звернутися до суду України у встановленому законодавством України порядку.

Пунктами 10.2., 10.3. Договору передбачено, що строк його дії становить один рік і якщо жодна із сторін не менше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням терміну його дії, то дія договору продовжується на кожен наступний рік.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за період з 31.05.2022 31.01.2023 на загальну суму 24963,82 грн, однак вище зазначенні акти не підписані відповідачем.

З поданої позивачем виписки з рахунку клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» вбачається, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював часткові платежі за надані позивачем послуги з вивезення твердих побутових відходів, а саме 14.03.2022 5000 грн; 03.05.2022 4000 грн та 15.08.2022 5000 грн.

Отже, відповідач визнавав і частково виконував умови Договору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного Кодексу України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного Кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного Кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з Договору №2238 від 01.08.2017 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даний договір підписаний та скріплений печатками уповноважених сторін, докази визнання його недійсним у матеріалах справи відсутні.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що за змістом Договору між сторонами виникли правовідносини з надання житлово-комунальних послуг з вивезення твердих побутових відходів, які врегульовано, в тому числі, нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги і Закону України «Про відходи», що був чинний до 09.07.2023 дати набрання чинності Законом України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX.

Зокрема, згідно положень статті 2 Закону України «Про відходи» складовою частиною законодавства про відходи є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

На дату укладення Договору №2238 від 01.08.2017, правовідносини сторін визначалися Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі Закон № 1875-IV), який діяв до 01.05.2019 дати введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII).

Відповідно до наданих у статті 1 Закону № 1875-IV визначень:

- житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

10.12.2017 набрав чинності Закон № 2189-VIII, який уведено в дію 01.05.2019, спірні правовідносини між сторонами виникли у період з 01 січня по 31 серпня 2019 року, отже, на них поширюються також положення названого Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2189-VIII комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (з 09.07.2023 управління побутовими відходами, Закон України Про управління відходами від 20 червня 2022 року).

У пункті 6 статті 1 Закону № 2189-VIII надано визначення індивідуального споживача це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами

Частиною 1 статті 9 Закону № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 статті 10 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах визначено у Правилах надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070.

Згідно з пунктом 2 названих Правил побутові відходи це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; тверді відходи залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про житлово-комунальні послуги», «Про благоустрій населених пунктів» та «Про відходи».

Послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі споживач) та виконавцем послуг (пункт 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів).

Судом установлено, що укладений між сторонами Договір є чинним, таким, дія якого продовжена в порядку, передбаченому 10.3 Договору.

Крім того, суд бере до уваги положення пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого унормовано, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, спірні періоди надання послуг позивачем охоплюються дією Договору та послідовно підпадають під регулювання Законів № 1875-IV і № 2189-VIII.

Позивач, надав відповідачеві послугу з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 145132,86 грн за період з 17.08.2017-31.03.2023, про що склав відповідні акти та надіслав їх відповідачеві, однак останній ці акти не підписав, а вартість послуг оплатив частково на суму 114603,26 грн, таким чином у відповідача залишилась заборгованість у розмірі 30529,60 грн.

Як зазначалося, відповідно до пункту 2.2 Договору нарахування за вивіз твердих побутових відходів здійснюється згідно розрахунку і акту виконаних робіт, при цьому, Договір не містить порядку і строків складання та підписання сторонами таких актів.

Разом з тим, розмір щомісячного платежу за вивезення твердих побутових відходів 3989,59 грн, і строк його сплати до 10-го числа поточного місяця, чітко визначені Договором, отже, не підписання відповідачем актів виконаних робіт за відсутності обґрунтованих заперечень проти їх підписання, не звільняють останнього від виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

При цьому, суд враховує, що відповідач проводив оплату послуг, отже, частково виконував умови Договору.

Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства та умови Договору, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позову та можливість його задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідачів пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76, 86, 120, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 30529,60 грн - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Чернівці» (58010, вул. Героїв Майдану, 119, м. Чернівці, код 23247708) заборгованість в розмірі 30529,60 грн та 3028 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 21.06.2024.

Суддя О.В. Гончарук