ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2024м. СумиСправа № 920/808/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/808/23

за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Великодної Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 83 602,11 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представника позивача Титаренко В.В.,

представника відповідача Цуканова В.В.,

УСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою до відповідача, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі 83602,11 грн. за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.07.2023 справу № 920/808/23 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою від 20.07.2023 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/808/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 22.08.2023, 11:30.

22.08.2023 Господарським судом Сумської області протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву до 05.10.2023, 10:45.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/808/23; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 14.11.2023, 10:30.

Ухвалою від 14.11.2023 судом постановлено відкласти розгляд справи № 920/808/23 по суті в судове засідання на 14.12.2023, 10:00.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву від 06.12.2023 (вх. №1444 від 07.12.2023), в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що згідно п. 69 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно п. 69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Сумська міська територіальна громада в 2022 році в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 була територією активних бойових дій, що стало підставою для звільнення ФОП Великодної О.М. від нарахування та сплати плати за землю за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, а від так кошти, які мали б бути сплачені за користування землею не є безпідставно збереженими.

Також зазначає, що відповідачка у період з 2022 року по 30.06.2023 року (за який позивачем розраховано збитки за користування земельною ділянкою) не була власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, в розумінні Закону України «Про оренду землі» та Земельного кодексу України, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником відповідача також подано до суду додаткові пояснення у справі від 12.12.2023 (вх. №1501 від 12.12.2023), в яких зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ФОП Великодна О.М. понесе і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: 20 000 грн.

Протокольною ухвалою від 14.12.2023 оголошено перерву до 09.01.2024, 15:00.

Представником Сумської міської ради подано письмові пояснення від 04.01.2024 №1/24юр (вх. №78 від 05.01.2024), в яких заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Водночас розгляд справи по суті, призначений на 09.01.2024, 15:00, не відбувся у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, про що було складено Акт Господарського суду Сумської області від 09.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2024 постановлено призначити справу № 920/808/23 до судового розгляду по суті в судове засідання на 13.02.2024, 11:30.

Водночас, судовий розгляд по суті, призначений на 13.02.2024, 11:30, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2024 постановлено призначити розгляд справи № 920/808/23 по суті в судове засідання на 11.06.2024, 12:30.

У судовому засіданні по суті 11.06.2024 були присутні представники позивача та відповідача.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято в судовому засіданні 11.06.2024 у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, з оголошенням вступної та резолютичної частин.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі Договору купівлі продажу нежилого приміщення від 14.12.2004 фізична особа - підприємець Великодна О.М. 22.12.2004 набула право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення пилорама літера «О» площею 158,2 кв.м., цех літера «Ф» площею 86,2 кв.м., склад літера «Е» площею 493,3 кв.м., загальною площею 737,7 кв.м.), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Путивльська, 1.

Зазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,3090 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136600:11:002:0006, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є Сумська міська рада .

Між Сумською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки від 06.03.2007, відповідно до пункту 1.1. якого Позивач, орендодавець, надав, а Відповідач, орендар, прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Путивльська, 1, площею 0,3090 га, категорії землі промисловості та іншого призначення.

Згідно з пунктом 2.2. цього договору він був укладений до 22.02.2016. У подальшому цей договір не продовжувався.

05.04.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган Позивача, направив на адресу Відповідача лист про усунення порушень земельного законодавства, в якому наполягав на укладенні з Сумською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки з метою усунення порушень вимог земельного законодавства, а також зазначав про право Позивача звернутися до суду із позовом про стягнення з Відповідача коштів за користування земельною ділянкою без зареєстрованого на неї речового права.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Сумській області, зазначеної в листі від 20.04.2023, Відповідач земельний податок та/або орендну плату за 2022 та 2023 роки не сплачувала.

03.07.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган Позивача, направив на адресу Відповідача лист № 06.01-16/930 про визначення недоотриманого доходу, в якому було зазначено розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Путивльська, 1, кадастровий номер 5910136600:11:002:0006 з порушенням земельного законодавства в сумі 83 602, 11 грн. У вказаному листі була вимога про повідомлення відповідачем рішення щодо укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів.

Докази на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача суми заборгованості за використання земельною ділянкою суду не надано.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 у підрозділі 10 розділу ХХ Кодексу п. 69.14 доповнено таким змістом:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Платники орендної плати, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до статті 288 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

При цьому річна сума платежу за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю.

Складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному цим підпунктом, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені підпунктом 283.1.9 пункту 283.1 та пунктом 283.2 статті 283 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Складені, надіслані (вручені) до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, визначені пунктом 288.8 статті 288 цього Кодексу, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов`язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.

Надмірно сплачені суми плати за землю, що виникли внаслідок скасування (відкликання) податкових повідомлень-рішень, підлягають зарахуванню виключно в рахунок майбутніх платежів з цього податку, крім випадків: якщо у такого платника наявний податковий борг з плати за землю - надміру сплачені суми зараховуються в рахунок погашення такого боргу; а якщо обов`язок внесення плати перейшов до іншого суб`єкта з підстав, передбачених статтею 120 Земельного кодексу України щодо зміни власника об`єкта нерухомого майна, - сума внесеної плати за зверненням попереднього користувача зараховується в рахунок майбутніх платежів з плати за землю нового користувача такої земельної ділянки, за умови відшкодування новим користувачем земельної ділянки, який придбав нерухоме майно, попередньому користувачу суми внесеної ним до бюджетів плати за висновком контролюючого органу про таку суму.

Однак, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена норма Закону поширюється виключно на земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Водночас, предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не зазначені вище платежі зі сплати земельного податку чи орендної плати.

Правовідносини сторін даної справи належать до приватно-правових відносин. При цьому Сумська міська рада виступає як представник власника - територіальної громади у таких правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, однак не є власником або постійним користувачем чи орендарем земельної ділянки, й користується нею без відповідного оформленого права, отже не користується вищевказаними пільгами, передбаченими п. 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі 922/2378/20.

Щодо доводів відповідача стосовно користування лише частиною земельної ділянки суд виходить з наступного.

Відповідач набула право власності на нерухоме майно загальною площею 737,7 кв.м. з 22.12.2004. Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0.3090 га, кадастровий номер 5910136600:11:002:0006, дата державної реєстрації 22.05.2007.

У період з 06.03.2007 по 22.02.2016 відповідач користувалась земельною ділянкою площею 0,3090 га, кадастровий номер 5910136600:11:002:0006, на підставі договору оренди, укладеного між нею та позивачем. У подальшому зазначений договір не поновлювався.

Отже, відповідач продовжила користуватися земельною ділянкою площею 0,3090 га, кадастровий номер 5910136600:11:002:0006, без оформленого права на неї.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами

Згідно із частинами 1-4 та 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Тобто, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.09.2023 у справ №920/1149/21, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

У цій справі №920/808/23 відповідно до витягу з ДЗК від 20.06.2023 земельна ділянка площею 0.3090 га, кадастровий номер 5910136600:11:002:0006, сформована 22.05.2007 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Отже, спір у цій справі стосується вже сформованої земельної ділянки, яка є об`єктом цивільних прав, відтак ця земельна ділянка може бути передана в оренду, про що свідчить і та обставина, що відповідач у період з 06.03.2007 по 22.02.2016 користувалась спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Натомість, суду не надано належних та допустимих доказів формування за адресою знаходження нерухомого майна відповідачки земельної ділянки з площею меншою, ніж зазначено у витягу з ДЗК від 20.06.2023, яка необхідна для експлуатації та обслуговування такого нерухомого майна.

Відтак, для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформленого договору оренди має використовуватись площа вже сформованої земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:11:002:0006, а саме: 0.3090 га.

Крім того, відповідач, не погоджуючись із розрахунком безпідставно збережених коштів позивача, вважаючи, що при такому розрахунку повинен застосовуватись інший показник площі спірної земельної ділянки, має право надати свій контррозрахунок щодо проведеного позивачем розрахунку з відповідним обґрунтуванням, проте відповідач своїм правом не скористалась.

Щодо доводів представника відповідача з приводу дати реєстрації права власності на земельну ділянку слід виходити з такого.

Відповідно до правового висновку, сформованому в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, за загальним правилом правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу Закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 в дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79і Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

З огляду на викладене, твердження представника відповідача про те, що ФОП Великодна О.М. користуються лише частиною спірної земельної ділянки, розташованою безпосередньо під її нерухомим майном, а також те, що безпідставно збережені кошти не підлягають стягненню з неї, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства.

Враховуючи вищезазначені встановлені судом обставини, а також вимоги чинного закодавства та актуальної судової практики, перевіривши арифметично розрахунок стягуваних сум, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сумської міської ради є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2684 грн згідно із платіжною інструкцією №252 від 06.07.2023, й ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судові витрати відповідача також покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Великодної Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, код 23823253) 83602,11 грн (вісімдесят три тисячі шістсот дві гривні одинадцять копійок) за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Великодної Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код 40456009) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 21.06.2024.

СуддяЮ.А. Джепа