ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 Справа № 914/3454/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного агентства резерву України

до відповідача Державного підприємства "Стрийський комбінат хлібопродуктів №1" Державного агентства резерву України"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 54659414,50 грн штрафних санкцій

за участю представників:

від позивача Михайлець О.В.

від відповідача Кучерук А.В.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державним агентством резерву України до відповідача Державного підприємства "Стрийський комбінат хлібопродуктів №1" Державного агентства резерву України" про зобов`язання повернути майно та стягнення 54659414,50 грн штрафних санкцій. Зокрема позивач у позовній заяві просить:

- зобов`язати Державне підприємство «Стрийський КХП №1» повернути матеріальні цінності держрезерву, а саме: пшеницю 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшеницю 3 класу у кількості 4371,376 тонн; пшеницю 4 класу у кількості 116,332 тонн і ячмінь 3 класу у кількості 1,263 тонн;

- стягнути з Державного підприємства «Стрийський КХП №1» штрафні санкції в розмірі 54659414,50 грн, з яких 32961086,26 грн - штраф та 21698328,24 грн пеня.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.

08.01.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - комітет) та Державним підприємством "Стрийський комбінат хлібопродуктів №1" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009, відповідно до пункту 1.1. якого зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - цінності) здійснюється у зерносховищах зберігача.

Згідно з пунктом 1.2. договору, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

Пунктами 2.1., 2.4. та 2.6. договору передбачено, що зберігач зобов`язаний:

- вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду;

- відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати нестачі або пошкодження;

- проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Комітетові акта форми Р-17 протягом 3 днів після здійснення операції.

Відповідно до пункту 6 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором Комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв", іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 7.3. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей.

Як вказано у позовній заяві, факт отримання відповідачем на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву та наявність між позивачем та відповідачем договірних зобов`язань зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву підтверджується первинними документами, а саме договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 08.01.2009 №юр-2зб/352-2009 та приймальними актами за формою Р-16.

При цьому, за даними бухгалтерського та оперативного обліку Держрезерву, що також підтверджується актом перевірки від 10.06.2021, який має гриф «Для службового користування», на підприємстві ДП «Стрийський КХП № 1» мають бути фактично наявні наступні матеріальні цінності держрезерву: пшениця 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшениця 3 класу у кількості 4371,376 тонн, пшениця 4 класу у кількості 116,332 тонн, жито гр.А у кількості 132,697 тонн, овес 4 класу у кількості 48,423 тонн та ячмінь 3 класу 1,263 тонн.

Однак, як вказано у позовній заяві, відповідно до матеріалів інвентаризації від 23.06.2022 на ДП «Стрийський КХП № 1», наданих листом від 21.07.2021 №12-ДСК, виявлено незабезпечення збереження зерна держрезерву, а саме: пшеницю 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшеницю 3 класу у кількості 4371,376 тонн; пшеницю 4 класу у кількості 116,332 тонн і ячмінь 3 класу у кількості 1,263 тонн;

Як стверджує позивач, станом на дату подання позовної заяви матеріальні цінності державного резерву не повернені.

Разом тим у позовній заяві вказано, що факт незабезпечення ДП «Стрийський КХП № 1» кількісного збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх зобов`язань передбачених Цивільним кодексом України (статті 936, 942, 949), Законом України «Про державний матеріальний резерв», з огляду на що відповідно до пункту 10 статті 14 3акону України «Про державний матеріальний резерв» підлягають поверненню відсутні матеріальні цінності державного резерву, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, в тому числі самовільне відчуження, вартість яких становить 32961086,26 грн, а отже 100% штрафу становить 32961086,26 грн.

Крім того позивач на підставі пункту 16 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», нарахував відповідачу пеню, яка в силу Закону обчислюється від вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, в загальному розмірі 21698328,24 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 522, 526, 936, 942, 944, 949 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України, пунктами 10 та 16 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 №57-96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)», позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить:

- зобов`язати Державне підприємство «Стрийський КХП №1» повернути матеріальні цінності держрезерву, а саме: пшеницю 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшеницю 3 класу у кількості 4371,376 тонн; пшеницю 4 класу у кількості 116,332 тонн і ячмінь 3 класу у кількості 1,263 тонн;

- стягнути з Державного підприємства «Стрийський КХП №1» штрафні санкції в розмірі 54659414,50 грн, з яких 32961086,26 грн - штраф та 21698328,24 грн - пеня.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, однак відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку позов задовольнити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву.

У пункті 5 вказаного Указу Президента України встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших-центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року № 517, Державне агентство резерву України є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву.

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) визначає Закон України "Про державний матеріальний резерв" №51/97-ВР від 24.01.1997 (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) і регулює відносини в цій сфері (надалі - Закон).

Згідно із статтею 1 Закону, державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 2 Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

В статті 11 Закону зазначено, що запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об`єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 вказаної статті, підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов`язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 1 статті 943 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

Як встановлено судом, 08.01.2009 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є позивач та Державним підприємством "Стрийський комбінат хлібопродуктів №1" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/352-2009, відповідно до пункту 1.1. якого зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - цінності) здійснюється у зерносховищах зберігача.

Факт отримання відповідачем на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву підтверджується первинними документами, а саме приймальними актами за формою Р-16, відповідно до яких відповідач отримав на зберігання, в тому числі, пшеницю 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшеницю 3 класу у кількості 4371,376 тонн, пшеницю 4 класу у кількості 116,332 тонн і ячмінь 3 класу у кількості 1,263 тонн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтями 953 та 954 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 955 Цивільного кодексу України, положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Враховуючи наведене позовна вимога про повернення пшениці 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшениці 3 класу у кількості 4371,376 тонн, пшениці 4 класу у кількості 116,332 тонн і ячменю 3 класу у кількості 1,263 тонн є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, з огляду на що підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву передбачена у статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" №51/97-ВР від 24.01.1997 (чинний станом на дату виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон).

Частиною 10 статті 14 Закону встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Розмір пені, передбачений частиною 10 вказаної статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (частина 16 статті 14 Закону).

Згідно з постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 №57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", Держрезерв здійснює перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Як вбачається із листа Український державного науково-дослідного інституту «Ресурс» (УКРНДІ «Ресурс») від 23.11.2022 №390/03 "Про визначення ціни на зерно", що адресований Державному агентству резерву України, відповідно до проведеного моніторингу цінових пропозицій крупнооптових партій на ринку зерна України (інтернет ресурси сайти agrex.gov.ua, agrotender.com.ua, graintrade.com.ua), станом на червень 2022 року (базис EXW з урахуванням ПДВ) існували такі ціни на зерно в Україні: пшениця 2 класу - 5090,00 грн/т, пшениця 3 класу - 5000,00 грн/т, пшениця 4 класу - 4580,00 грн/т, ячмінь - 7500,00 грн./т.

Перевіривши розрахунок штрафу та пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32961086,26 грн штрафу та 21698328,24 грн пені є обґрунтовані.

Щодо заперечень відповідача про те, що спір між тими самими сторонами з тим самим предметом та з тих самих підстав вже було вирішено у справі №914/206/23 суд зазначає таке.

Перевіривши вказані доводи відповідача, суд зазначає, що предмет спору у справі №914/206/23 не охоплює предмет спору у даній справі №914/3454/23, тобто предмет спору у вказаних справах є різний.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 822575,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 851 від 07.11.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 822575,22 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Державне підприємство "Стрийський комбінат хлібопродуктів №1" Державного агентства резерву України" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Грабовецька, будинок 2, ідентифікаційний код 14293158) повернути Державному агентству резерву України (01024, місто Київ, вулиця Чикаленка Євгена, будинок 28/9, ідентифікаційний код 37472392) матеріальні цінності держрезерву, а саме: пшеницю 2 класу у кількості 2075,036 тонн, пшеницю 3 класу у кількості 4371,376 тонн, пшеницю 4 класу у кількості 116,332 тонн та ячмінь 3 класу у кількості 1,263 тонн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Стрийський комбінат хлібопродуктів №1" Державного агентства резерву України" (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Грабовецька, будинок 2, ідентифікаційний код 14293158) на користь Державного агентства резерву України (01024, місто Київ, вулиця Чикаленка Євгена, будинок 28/9, ідентифікаційний код 37472392) 32961086,26 грн штрафу, 21698328,24 грн пені та 822575,22 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.06.2024.

Суддя Петрашко М.М.