ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2024 р. Справа № 911/1165/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком»

до Узинської міської ради

про стягнення 112295,52 грн

без участі (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Укртелеком в особі Київської міської філії Акціонерного товариства Укртелеком (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему Електронний суд із позовною заявою від 03.05.2024 до Узинської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 112295,52 грн, з яких: 106851,46 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у період із січня по грудень 2023 року, 2918,97 грн інфляційних втрат і 2525,09 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не відшкодовано витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2023-31.12.2023. Враховуючи вищенаведене, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення 106851,46 грн. основного боргу, 2918,97 грн. інфляційних втрат та 2525,09 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом 2 ч. 6 даної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа ухвали суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, документ було доставлено до електронного кабінету одержувача Узинської міської ради 08.05.2024 о 21:25. Тобто, днем вручення ухвали є 09.05.2024.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала останнім отримана, при цьому відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг, визначено, зокрема:

- у статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у частині 6 статті 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», де вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», де вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

- у частинах 1, 4 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де зазначено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання; розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Згідно з пункту 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Відповідно до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 20 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усiх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, iншi передбачені законодавством пільги тощо. Зазначена норма законодавства є спеціальною щодо джерела фінансування для відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, що надані на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, видатки на пільги з послуг зв`язку віднесено до видатків місцевих бюджетів.

В той же час, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, питання відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян підпадає під виключення, передбачене ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, і породжує відповідні бюджетні зобов`язання незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 р. № 333-р, адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.

Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади - відповідну раду.

Фінансування пільг з оплати послуг зв`язку за рахунок місцевих бюджетів також передбачено наказом Міністерства соціальної політики України від 14.05.2018 р. № 688 Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі Соціальний захист та соціальне забезпечення.

З метою приведення у відповідність положень бюджетного законодавства у зв`язку із завершенням адміністративно-територіальної реформи (з децентралізацією), Законами України від 17.09.2020 р. № 907-Х та від 15.12.2020 р. № 1081-ІХ з 01.01.2021 р. було внесено зміни до Бюджетного кодексу України в частині функціонування бюджетної системи України, відповідно до яких розмежовано дохідні і видаткові джерела надходжень між районними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування (ст.ст. 64, 64-1, 85, 86, 89), закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності, відповідно до змісту якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Крім того, до принципів бюджетної системи України, як визначено п. 7 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, віднесено також принцип субсидіарності, відповідно до якого розподіл видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача.

З наведених правових норм та враховуючи відсутність Закону, яким передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян на 2023 рік, випливає, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків, які здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

У відповідності з ч. 1 ст. 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пп. 1.4 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема власні (самоврядні) повноваження щодо складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Відповідно до абз. 22-23 ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою; мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлені законами пільги входять до групи державних соціальних гарантій.

Пільги з оплати телекомунікаційних послуг належать до загальнодоступних та входять до групи мінімальних соціальних потреб (державних соціальних гарантій).

Згідно зі ст. 22 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України та законів України. Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання: державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку; розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Згідно зі ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування самостійно затверджують і виконують місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених приписів Бюджетного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії з 01.01.2021 р. саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 715-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області адміністративним центром Узинської територіальної громади визначено місто Узин.

Відтак, представницьким органом Узинської територіальної громади до складу якої входять: місто Узин, села Іванівка, Василів, Йосипівка, Затиша, Красне, Павлівка, Макіївка, Мала Антонівка, Михайлівка, Вербова, Олійникова Слобода, Острійки, Блощинці, Розаліївка, Людвинівка, Степок, Сухоліси, Чепиліївка, Тарасівка, є Узинська міська рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 та ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Для забезпечення єдиного підходу до виконання повноважень з питань соціального захисту населення та захисту прав дітей територіальними громадами, наказом Міністерства соціальної політики України Деякі питання адміністрування надання місцевими державними адміністраціями і територіальними громадами соціальної підтримки у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей від 30.12.2020 р. № 868 затверджено Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій та Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей, якими здійснено розподіл обсягу повноважень у сфері соціального захисту населення між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій (органами соціального захисту населення районної державної адміністрації) і територіальними громадами.

Відповідно до п. 1.3 Рекомендацій щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей з метою ефективного виконання повноважень та функцій у сфері соціального захисту населення у структурі виконавчого органу територіальної громади (незалежно від кількості жителів) має бути утворений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або визначені відповідні уповноважені посадові особи.

На території Узинської територіальної громади не створений структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, як окрема юридична особа, на яку покладено повноваження по забезпеченню дотримання встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення.

З огляду на зазначене, органом, уповноваженим здійснювати повноваження щодо реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Узинської територіальної громади є Узинська міська рада.

Як слідує з матеріалів справи, позивач в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 надав мешканцям Узинської територіальної громади телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на суму 106851,46 грн., що підтверджується поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за спірний період та актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства.

За вказаний період з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивачем щомісячно надсилались засобами поштового зв`язку та на електронну адресу Узинської міської ради листи за номерами: 82і250/58-298 від 31.01.2023, 82і250/58-538 від 06.03.2023, 82і250/58-801 від 06.04.2023, 80D482.04-18/111 від 06.05.2023, 80D482.04-35/12 від 06.06.2023, № 80D482.04-66/12 від 30.06.2023, 80С914.012-1/12 від 06.08.2023, 80С914.012-35/12 від 06.09.2023, 80С914.012-49/12 від 06.10.2023, 80С914.012-93/12 від 06.11.2023, 80С914.012-119/12 від 06.12.2023, 80С914.012-01/12 від 10.01.2024 з поіменними та зведеними за категоріями пільг розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період, які містять відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг, період їх отримання, місце проживання особи тощо.

З кожним рахунком на адресу відповідача також було відправлено акти звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, зокрема: за січень 2023 на суму 11 590,69 грн, за лютий 2023 на суму 11 012,50 грн, за березень 2023 на суму 10 463,94 грн, за квітень 2023 на суму 9 511,00 грн, за травень 2023 на суму 9 348,47 грн, за червень 2023 на суму 10 281,79 грн, за липень 2023 на суму 9 124,42 грн, за серпень 2023 на суму 8 443,56 грн, за вересень 2023 на суму 7 929,08 грн, за жовтень 2023 на суму 7 072,72 грн, за листопад 2023 на суму 6232,56 грн, за грудень 2023 на суму 5 840,73 грн.

Вказані акти, листи та розрахунки були надіслані відповідачу, та отримувались останнім, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, вищевказані докази долучені до матеріалів справи. Також зазначені акти були направлені на електронну пошту Узинської міської ради (uzyn_gov@ukr.net).

У вказаних листах позивач просив відповідача оплатити рахунки, провести звіряння інформації, що міститься в Реєстрі, у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику направити їх позивачу та оформити акт звіряння.

Однак, як зазначає позивач, Узинська міська рада не відшкодувала вартість витрат по наданню пільг за вказаний період та не надала інформацію, щодо розбіжностей в частині загальної кількості пільговиків або розміру пільг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 106 851,46грн по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2023 рік.

До того ж, з метою досудового врегулювання спору листом № 11/20 від 20.03.2024 позивачем надіслано відповідачеві претензію №4 щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період у добровільному порядку до 02.04.2024. Зазначена претензія за номером поштового відправлення 1750004364336 була отримана відповідачем за довіреністю 26.03.2024 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на зазначену претензію відповідач не відреагував, акти звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги за спірний період не підписав, на отримані від позивача листи не відреагував та витрати понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період в розмірі 106851,46 грн не відшкодував.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі № 904/10316/17 та від 15.05.2019 №922/1401/18.

Згідно з пп. 55, 55-1 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, припинення надання послуг (послуги) може здійснюватися оператором, провайдером у разі припинення відповідно до законодавства дії договору, в тому числі його дострокового розірвання, або внесення до договору змін щодо припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених абонентом: 1) за письмовою заявою абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, якщо більший строк не зазначений у заяві, крім перенесення абонентського номера; 2) за ініціативою оператора, провайдера.

У разі перенесення абонентського номера припинення надання послуги (послуг) здійснюється оператором за письмовою або такою, що надійшла дистанційно за допомогою засобів зв`язку, заявою абонента з подальшим припиненням відповідно до законодавства дії договору або із внесенням до нього змін щодо припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених абонентом. Припинення надання послуги (послуг) здійснюється у момент завершення перенесення абонентського номера.

Матеріали справи не містять належних доказів припинення надання послуг (відповідних заяв абонентів).

Зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Тобто відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Отже, встановивши, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавались позивачем на виконання імперативних законодавчих приписів, а відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, та враховуючи те, що відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не надав, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 106821,46 грн заборгованості по вказаних витратах за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2918,97 грн інфляційних втрат, а також 2525,09 грн 3% річних. Вказаний розрахунок здійснено позивачем за загальний період з 01.03.2023 року по 03.05.2024 року, від кожного місяця окремо, що відображено в детальному розрахунку фінансових санкцій поданому позивачем.

Здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних, позивач посилається на надіслані на адресу відповідача та отримані останнім за період з січня 2023 січень 2024 року листи з прикріпленими до них розрахунками видатків на відшкодування витрат, а також акти звіряння розрахунків, у зв`язку з чим розрахунок фінансових втрат та річних позивач здійснює від кожного рахунку окремо, з дат отримання зазначених листів відповідачем.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання з відшкодування збитків.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу на те, що відносини між сторонами не є договірними, а отже строк виконання зобов`язання з компенсації витрат позивача між сторонами не закріплено, у зв`язку з чим суд вважає за можливе застосувати до відносин сторін частину 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви додатків, що позивачем щомісячно Узинській міській раді надсилався лист з розрахунками видатків, в яких містилась вимога стосовно відшкодування витрат за надані послуги зв`язку на пільгових умовах та в яких зазначена вартість послуг наданих пільговикам у минулому місяці.

Поряд з тим, оскільки ст. 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Вказані листи, за своєю суттю, є вимогами позивача про оплату в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України.

Судом було досліджено подані листи та встановлено, що за період з січня 2023 по червень 2023 включно позивачем надано на підтвердження описи вкладення про відправлення вказаних листів на адресу відповідача. За період з липня 2023 по грудень 2023 надано описи вкладення разом з повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Зважаючи на зазначені обставини, задля встановлення правильного періоду нарахування фінансових санкцій, зокрема, за період з січня по червень 2023 року суд бере до уваги Наказ Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ якого встановлено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), які у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д день подання поштового відправлення до пересилання на об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Пунктом 2 зазначеного Наказу встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в п.1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, суд приходить до наступних висновків.

Лист 82і250/58-298 від 31.01.2023 з розрахунком видатків за січень 2023 року було відправлено відповідачеві 15.02.2023, про що свідчить опис вкладення в цінний лист за номером відправлення 0504538227160 + 3 робочі дні це 18.02.2023 + 1 робочий день це 20.02.2023 (зважаючи, що 19.02.2023 вихідний) + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 27.02.2023, тобто з 28.02.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних починаючи з 01.03.2023.

Лист 82і250/58-538 від 06.03.2023 з розрахунком видатків за лютий 2023 року було відправлено відповідачеві 15.03.2023, про що свідчить опис вкладення в цінний лист за номером відправлення 0504546976295 + 3 робочі дні це 18.03.2023 + 1 робочий день це 20.03.2023 (зважаючи, що 19.03.2023 вихідний) + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 27.03.2023, тобто з 28.03.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних починаючи з 29.03.2023.

Лист 82і250/58-801 від 06.04.2023 з розрахунком видатків за березень 2023 року було відправлено відповідачеві 12.04.2023, про що свідчить опис вкладення в цінний лист за номером відправлення 0504558247507 + 3 робочі дні це 15.04.2023 + 1 робочий день це 17.04.2023 (зважаючи, що 16.04.2023 вихідний) + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 24.04.2023, тобто з 25.04.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних починаючи з 26.04.2023.

Лист 80D482.04-18/11 від 06.05.2023 з розрахунком видатків за квітень 2023 року було відправлено відповідачеві 10.05.2023, про що свідчить опис вкладення в цінний лист за номером відправлення 0504567126895 + 3 робочі дні це 13.05.2023 + 1 робочий день це 15.05.2023 (зважаючи, що 14.05.2023 вихідний) + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 22.05.2023, тобто з 23.05.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 23.05.2023.

Лист 80D482.04-35/12 від 06.06.2023 з розрахунком видатків за травень 2023 року було відправлено відповідачеві 12.06.2023, про що свідчить опис вкладення в цінний лист за номером відправлення 0504577162083 + 3 робочі дні це 15.06.2023 + 1 робочий день це 16.06.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 23.06.2023, тобто з 24.06.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних починаючи з 25.06.2023.

Лист № 80D482.04-66/12 від 30.06.2023 з розрахунком видатків за червень 2023 року було відправлено відповідачеві 11.07.2023, про що свідчить опис вкладення в цінний лист за номером відправлення 0504586610803 + 3 робочі дні це 14.07.2023 + 1 робочий день це 15.07.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 22.07.2023, тобто з 23.07.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних починаючи з 25.07.2023.

За інший період, як вказувалось вище, крім описів вкладення є також рекомендовані повідомлення про отримання поштової кореспонденції.

Відповідно до цих повідомлень та даних АТ «Укрпошти», надіслані документи отримані відповідачем, зокрема: лист з розрахунками видатків 80С914.012-1/12 за липень 2023 отримано відповідачем - 15.08.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 22.08.2023, тобто з 23.08.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 23.08.2023.

Лист з розрахунками видатків 80С914.012-35/12 за серпень 2023 отримано відповідачем 19.09.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 26.09.2023, тобто з 27.09.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 27.09.2023.

Лист з розрахунками видатків 80С914.012-49/12 за вересень 2023 отримано відповідачем 17.10.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 24.10.2023, тобто з 25.10.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 25.10.2023.

Лист з розрахунками видатків 80С914.012-93/12 за жовтень 2023 отримано відповідачем 15.11.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 22.11.2023, тобто з 23.11.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 23.11.2023.

Лист з розрахунками видатків 80С914.012-119/12 за листопад 2023 отримано відповідачем 20.12.2023 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 27.12.2023, тобто з 28.12.2023 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 28.11.2023.

Лист з розрахунками видатків 80С914.012-01/12 за грудень 2023 отримано відповідачем 17.01.2024 + 7 днів з дня пред`явлення вимоги це 24.01.2024, тобто з 25.01.2024 настало прострочення виконання зобов`язання. Позивач рахує інфляційні втрати та 3 % річних також починаючи з 25.01.2024.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З вкладених вище обставин вбачається, те, що в січні-травні та липні 2023 початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних за встановленими судом обставинами не збігається із вказаним в розрахунку періодом позивача, оскільки строк оплати послуг за перевіркою суду настав в ці місяці раніше.

Враховуючи те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно збільшувати періоди нарахування, при перевірці 3% та інфляційних втрат суд бере до уваги, періоди зазначені позивачем.

Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» від кожного виставленого рахунка окремо, суд встановив, що 3 % річних становлять 2522,13 грн, інфляційні втрати 3143,02 грн.

З наведеного вбачається, що інфляційні втрати в заявленій позивачем сумі 2918, 97 грн суд задовольняє в повному розмірі, заявлені до стягнення 3 % річних в сумі 2525,09 грн підлягають задоволенню частково в розмірі 2522,13 грн.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 106851,46 грн основного боргу, 2918,97 грн. інфляційних втрат та 2522,13 грн. 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3027,92 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Узинської міської ради (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Незалежності, 16/1, код 04054990) на користь Акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18, код 21560766) 106 851 (сто шість тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн 46 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 2918 (дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн 97 коп інфляційних втрат та 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 13 коп. 3% річних, 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 92 коп. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін