СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5066/23

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (вх. №996 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 у справі №922/5066/23 (повний текст складено 26.03.2024, суддя Пономаренко Т.О.),

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (02094, м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корп. 2; код ЄДРПОУ: 38013262),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 31-Б; код ЄДРПОУ: 32338465),

про: стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" основну заборгованість у розмірі 1 274 334,72 грн, пеню у розмірі 1 037 648,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 345 524,23 грн, 30% річних у розмірі 682 730,29 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №14 від 27.01.2021 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 у справі №922/5066/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" про стягнення заборгованості задоволено, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" Дудій А.І. про зменшення розміру пені на 50% та відмови у стягненні 30% річних задоволено частково, зменшено розмір пені на 50%, у задоволенні клопотання про відмову у стягненні 30% річних відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 31-Б; код ЄДРПОУ: 32338465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (02094, м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корп. 2; код ЄДРПОУ: 38013262) пеню у розмірі 516 523,42 грн, інфляційні втрати у розмірі 346 758,88 грн, 30% річних у розмірі 679 495,98 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 711,62 грн. Зважаючи на фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50%. Одночасно Господарський суд Харківської області встановив ненадання відповідачем жодних доказів існування обставин, що мають істотне значення для зменшення та відмови у стягненні 30% річних, у зв`язку з чим відмовив в узадоволенні даного клопотання сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" з відповідним рішенням суду в частині відмови у задоволенні клопотання про відмову у стягненні 30% річних та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 31-Б; код ЄДРПОУ: 32338465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (02094, м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корп. 2; код ЄДРПОУ: 38013262) 30% річних у розмірі 679 495,98 грн не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його у відповідній частині скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити подане ним клопотання про відмову у стягненні 30% річних та відмовити у стягненні 30% річних у розмірі 679 495,98 грн.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує про надання неналежної правової оцінки судом першої інстанції визначеним обставинам для зменшення 30% річних. Зокрема апелянт звертає увагу, що по-перше, з матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом підготовчого провадження здійснив оплату основного боргу, підтвердженням чого слугують платіжні інструкції, які містяться у матеріалах справи та в тому числі платіжні інструкції від 19.02.2024 про сплату коштів у розмірі 187080,00 грн. та 600778, 72 грн. По-друге, строк оплати за видатковими накладними №34344 від 17.12.2021, №917 від 05.01.2022, №1916 від 14.01.2022, №2620 від 24.01.2022 настав вже під час дії воєнного стану. При цьому листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 підтверджується форс-мажорна обставина військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні у зв`язку із цим воєнного стану. По-третє, є діючим і на теперішній час наказ №20-К від 01.04.2022, яким призупинено дію трудового договору працівників ТОВ IP COM", крім чотирьох працівників: директора Нефьодорова В.В., головного бухгалтера Пожиленкової О.В., виконавчого директора Скринник Т.Л., менеджера із збуту Гуменчик І.М. По-четверте, незважаючи на дію воєнного стану, проведення бойових дій на території Харківської області та м. Харкова ТОВ "IP COM" намагається здійснювати господарську діяльність та належним чином виконувати податкові зобов`язання для підтримки економіки країни, на підтвердження чого відповідач надає суду документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі №922/5066/23 розгляд справи відкладено на 12.06.2024 о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 131; задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" адвоката Дудій А.І. про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.06.2024 о 12:15 годині у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання у справі №922/5066/23 призначене на 12.06.2024 о 12:15 годині, та усі інші подальші судові засідання в рамках даної справи, провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" адвоката Дудій А.І. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку; роз`яснено, що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системі відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання; попереджено учасників справи, що згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України, п. 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

10.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про необґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (вх. №996 Х/1), та законність рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 у справі №922/5066/23.

У судове засідання, яке відбулось 12.06.2024, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

27.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (покупець) було укладено договір поставки №14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, промислові комп`ютери та периферійні пристрої, обладнання систем автоматизації, електронні компоненти, зазначені у Специфікації (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 Договору у Специфікації зазначається найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару. Специфікація є невід`ємною частиною цього договору.

Строк поставки товару зазначається в Специфікації. Постачальник має право на поставку товару партіями. Поставка товару може бути здійснена на підставі однієї чи декількох Специфікацій, які за текстом цього договору іменуються як Специфікація чи Специфікації (п.2.1.Договору).

Постачальник має право здійснити дострокову поставку товару, а покупець зобов`язаний прийняти дострокову поставку (п.2.2.Договору).

Поставка товару може здійснюватися постачальником на підставі усних або письмових заявок покупця, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у Специфікації, на підставі яких складаються рахунок-фактура та/або видаткові накладні, які є невід`ємною частиною договору (п.2.3.Договору).

Якщо в Специфікації зазначений термін поставки товару покупець зобов`язаний здійснити замовлення, а постачальник поставку всього обсягу товару протягом терміну зазначеного в Специфікації. У випадку, якщо покупець не здійснив замовлення всього обсягу товару згідно Специфікації по кількості протягом зазначеного терміну постачальник має право вимагати сплати вартості товару, а покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з дати вимоги (п.2.4.Договору).

Базисні умови поставки - СРТ місто Харків (Інкотермс-2000), якщо інше не зазначене у Специфікації (п.2.5.Договору).

Постачальник є таким, що виконав умови щодо поставки товару з дати передачі товару перевізнику. Датою поставки товару є дата, що вказана у вантажній декларації (ТТН, реєстрі відправлення) тощо (п.2.9.Договору).

Ціна кожної одиниці товару що вказаний в Специфікації (рахунку-фактурі, видатковій накладній) визначається в гривні і розрахована відповідно до курсу долара США/Євро, що склався на міжбанківському валютному ринку на дату, що вказана в Специфікації (рахунок-фактурі, видатковій накладній). Якщо сторонами не зазначена валюта, то валютою, відносно якої здійснюється корегування вартості товару, без додаткового погодження між сторонами, є долар США (п.3.1.Договору).

Загальна сума договору становить 500000,00 грн., з урахуванням ПДВ, що складає загальну суму товару за всіма Специфікаціями чи/або підписаними сторонами видатковими накладними чи/або додатковими угодами до цього Договору (п.3.4.Договору).

Оплата товару здійснюється в грошовій одиниці України - гривні. Оплата здійснюється покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування платіжним дорученням вартості поставленого товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника (п.3.5.Договору).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару (партії товару) після його отримання, але не пізніше 90 днів з дати поставки товару (партії товару) (п.3.6.Договору).

Рахунок-фактура оформлюється постачальником та є дійсним до оплати упродовж вказаного в ньому строку. Прострочені до оплати рахунки-фактури покупець в обов`язковому порядку узгоджує з постачальником стосовно термінів, ціни, об`ємів поставки. Постачальник вправі не прийняти оплату прострочених до оплати рахунків-фактур, оплачених без попереднього узгодження з постачальником (п.3.7.Договору).

Сторони дійшли згоди, що у разі зниження на день оплати курсу гривні до долару США та/або Євро, що склався на міжбанківському валютному ринку, більш ніж на 2% в порівнянні з курсом на дату підписання Специфікації, дату рахунок-фактури та/або видаткової накладної, оплата товару (партії товару) в гривнях підлягає перерахунку та здійснюється покупцем за цінами, збільшеними пропорційно зміні курсу гривні до долару США та/або Євро, що діє на дату платежу (або частини платежу при оплаті частинами) (п.3.8.Договору).

Джерелом визначення курсу гривні до долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку приймається сторонами сайт в Інтернеті: (http://www.minfm.com.ua). Курсом на дату Специфікації та/або рахунку-фактури, або оплати вважається курс продажу долару США або Євро за гривню на міжбанківському валютному ринку за попередній робочий день на момент закриття торгової сесії. У разі, якщо інформація на вказаному сайті є недоступною, то сторони можуть використовувати офіційний сайт НБУ (п.3.9.Договору).

Суми, що підлягають оплаті покупцем за договором у гривнях, розраховуються покупцем самостійно, виходячи із загальної вартості товару (його частини) в іноземній валюті й курсу долару США/ або Євро до гривні на дату платежу, визначеного згідно з умовою пунктів 3.8. та 3.9. Договору за формулою, вказаною в п.3.10. Договору.

У випадку порушення зобов`язань щодо оплати, постачальник перераховує ціну товару по Договору за курсом іноземної валюти станом на дату звернення до покупця з вимогою (у випадку досудового врегулювання спору) та/або станом на дату звернення до суду (п.3.15.Договору).

За порушення покупцем умов оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту повного виконання зобов`язань з оплати (п.5.1.Договору).

Сторони погодили, що згідно з ч.2 статті 625 ЦК України покупець у випадку прострочення оплати товару, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми (п.5.5.Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: несанкціоноване втручання у роботу комп`ютерних мереж, війна, у тому числі неоголошена, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, міжнародними санкціями, дії іноземного та внутрішнього ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, проведення антитерористичних операцій, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, будь-які інші дії третіх осіб, що прямо або побічно роблять неможливим або що обмежують повністю, або частково господарську діяльність Сторони, неспроможність Сторони, що виникла в результаті впливу будь-якої з наведених вище обставин, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, епізоотія, сильний шторм, циклон, ураган, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, Сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше як за 10 днів до розірвання.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово- промисловою палатою України та/або Регіональною Торгово-промисловою палатою за місцезнаходженням сторони договору, та/або інший документ, виданий уповноваженим органом (п.6.2.Договору).

Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від плати за товар, поставлений до їх виникнення (п.6.3.Договору).

Строк дії договору - один календарний рік з дня підписання договору обома сторонами. У випадку якщо жодна сторона цього договору за один місяць до закінчення строку договору не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжити договір, строк дії договору вважається продовженим на один календарний рік, і так на кожний наступний строк, без обмеження кількості строків (п.7.1.Договору).

Сторони погоджують строки поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору у Специфікаціях (п.7.2.Договору).

Додатковою угодою №1 від 21.03.2023 до Договору сторони, керуючись ст.651 ЦК України, дійшли згоди про збільшення загальної вартості договору до 9 000 000,00 (дев`яти мільйонів) гривень 00 копійок з ПДВ, у зв`язку з чим викласти пункт 3.4. Договору в новій редакції: " 3.4. Загальна вартість (ціна) товару за цим Договором 9 000 000,00 (дев`ять мільйонів) гривень 00 копійок з ПДВ, що складає загальну суму товару за всіма Специфікаціями та/або підписаними сторонами видатковими накладними чи/або додатковими угодами до цього Договору."

Протягом дії Договору сторонами були підписані специфікацію №1/18956 від 20.07.2021 (Додаток №1) на загальну суму 3 622 495,80 грн. та Специфікацію №3/27983 від 20.09.2021 (Додаток №3) на загальну суму 753 452,40 грн.

На виконання умов Договору позивачем за усним замовленням відповідача, було відвантажено, а відповідачем отримано товар за видатковими накладними від 11.11.2021р. № 30307 (рахунок-фактура від 11.11.2021р. № 34278) на суму 203 580,00 грн.; від 17.12.2021р. № 34344 (рахунок-фактура від 16.12.2021р. № 38568) на суму 212 316,00 грн.; від 05.01.2022р. № 917 (рахунок-фактура від 04.01.2022р. № 110) на суму 385 063,20 грн.; від 14.01.2022р. № 1916 (рахунок-фактура від 04.01.2022р. № 115) на суму 600 778,62 грн.; від 24.01.2022р. № 2620 (рахунок-фактура від 20.01.2022р. № 1982) на суму 187 080,00 грн., загальна сума відвантаження становить 1 588 817,82 гривень.

Вказаний товар направлявся покупцю службою доставки ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується Реєстрами відправлення із зазначенням номерів декларацій та експрес накладними, наявними в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідач зі значним порушенням термінів оплати здійснив часткові оплати за замовлений згідно Специфікації №1/18956 від 20.07.2021р. та отриманий товар за наступними видатковими накладними.

За видатковою накладною від 11.11.2021 №30307 (згідно рахунок-фактури від 11.11.2021 №34278) відповідач оплатив товар відповідно до платіжної інструкції від 13.03.2023 на суму 53 569,98 грн., платіжної інструкції від 28.03.23 на суму 64 936,80 грн. та платіжної інструкції від 28.03.23 на суму 25 976,32 грн.

Вказані платежі позивачем було зараховано як оплату видаткової накладної від 11.11.2021 №30307 на підставі листів відповідача від 16.03.2023 №16/03 та від 03.04.2023 №03/04. Вказане підтверджується випискою по рахунку за період з 13.03.2023 по 28.03.2023.

За видатковою накладною від 17.12.2021 №34344 (згідно рахунок-фактури від 16.12.2021 №38568) відповідач здійснив оплату 03.05.2023 у розмірі 70 000,0 грн. та 31.05.2023 у розмірі 100 000,0 грн. Вказане підтверджується випискою по рахунку за період з 03.05.2023 по 31.05.2023.

Також, відповідачем було сплачено кошти в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної від 05.01.2022 №917 (рахунок фактура від 04.01.2022 №110) в розмірі 150 000,0 грн. згідно платіжних інструкцій №003287 від 31.07.2023 сума 50 000,00 грн. та №005056 від 31.10.2023 на суму 100 000,0 грн.

Відповідач 03.01.2024 направив позивачу лист №03/01 щодо здійснення зарахування надлишково сплачених коштів, які були сплачені 23.02.2022 у розмірі 100 000,00 грн. згідно рахунок-фактури від 16.12.2021 №38569, а саме просив зарахувати надмірно сплачені кошти у розмірі 7 060,00 грн. на рахунок-фактуру №34278 від 11.11.2021.

22.01.2024 на поточний рахунок позивача в рахунок оплати основного боргу надійшли кошти на загальну суму 329 416,10 гривень, які по даній справі повністю погашають борг по наступним видатковим накладним згідно Специфікації №1/18956

від 20.07.2021 (Додаток № 1):

-видаткова накладна від 11.11.2021 №30307 (рахунок фактура № 34278 від 11.11.2021) оплачено 52 036,90 гривень;

-видаткова накладна від 17.12.2021 №34344 (рахунок фактура № 38568 від 16.12.2021) оплачено 42 316,00 гривень;

-видаткова накладна від 05.01.2022 №917 (рахунок фактура № 110 від 04.01.2023) оплачено 235 063,20 гривень.

Вказані оплати підтверджуються банківською випискою по особовому рахунку позивача за 22.01.2024.

19.02.2024 на поточний рахунок позивача в рахунок оплати основного боргу від відповідача надійшли кошти загальною сумою 787 858,62 грн., які по даній справі погашають основний борг за Договором поставки від 27.01.2021 №14.

Вказана оплата підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 19.02.2024.

Вище вказане також підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями (а.с.62-83; 137-139; 186-187 т.1).

Позивач нарахував відповідачу за неналежне виконання умов Договору пеню у розмірі 1 033 046,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 346 758,88 грн. та 30% річних у розмірі 679 495,98 грн., розраховані за період з 10.02.2022 по 10.10.2023 (включно).

В свою чергу відповідач у суді першої інстанції звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені на 50% та відмови у стягненні 30% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 статті 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 статті 265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 статті 265 ГК України).

Як встановлено судом, 27.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (покупець) було укладено договір поставки №14, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, промислові комп`ютери та периферійні пристрої, обладнання систем автоматизації, електронні компоненти, зазначені у Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 статті 692 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши відповідачу товар згідно видаткових накладних від 11.11.2021 №30307 на суму 203 580,00 грн, від 17.12.2021 №34344 на суму 212 316,00 грн, від 05.01.2022 №917 на суму 385 063,20 грн, від 14.01.2022 №1916 на суму 600 778,62 грн, від 24.01.2022 №2620 на суму 187 080,00 грн, загальна сума відвантаження становить 1 588 817,82 грн.

Відповідно до п.3.6. Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату товару (партії товару) після його отримання, але не пізніше 90 днів з дати поставки товару (партії товару).

Таким чином остаточний платіж відповідач повинен був здійснити:

- за видатковою накладною від 11.11.2021 №30307 на суму 203 580,00 грн у строк до 09.02.2022 включно;

- за видатковою накладною від 17.12.2021 №34344 на суму 212 316,00 грн у строк до 17.03.2022 включно;

- за видатковою накладною від 05.01.2022 №917 на суму 385 063,20 грн у строк до 05.04.2022 включно;

- за видатковою накладною від 14.01.2022 №1916 на суму 600 778,62 грн у строк до 14.04.2022 включно;

- за видатковою накладною від 24.01.2022 №2620 на суму 187 080,00 грн у строк до 24.04.2022 включно.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як було встановлено судом, поставлений відповідачу товар останнім оплачено несвоєчасно з порушенням строків, встановлених п.3.6. Договору.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 346 758,88 грн. та 30% річних у розмірі 679 495,98 грн., розраховані за період з 10.02.2022 по 10.10.2023 (включно).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони погодили, що згідно з ч.2 статті 625 ЦК України покупець у випадку прострочення оплати товару, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми (п.5.5.Договору).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16.

14.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 ЦК України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 30% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 033 046,84 грн.

Частина 1 статті 217 ГК України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 статті 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена п.5.1. Договору.

Так, відповідно до п.5.1. Договору за порушення покупцем умов оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту повного виконання зобов`язань з оплати.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину";

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки здійснено згідно до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

В свою чергу відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача з наступних підстав.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені та відмову у стягненні 30% річних представник відповідача зазначає, що відповідно до двостороннього акту звірки взаємних розрахунків між сторонами Договору заборгованість відповідача перед позивачем становила 1117274,72 грн.

При цьому позивач просить суд стягнути з відповідача 1033046,84 грн. пені, що майже прирівнюється до розміру основного боргу і свідчить про намір позивача збагатитися за рахунок ТОВ "ІР СОМ" і не відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Відтак, відповідач вважає, що пеня у розмірі 1033046, 84 грн. є несправедливо надмірним тягарем для нього.

Також за твердженнями представника відповідача, він розуміє, що наявне прострочення оплати за поставлений товар, однак заявлений до стягнення розмір пені є нерозумним та є способом отримання доходів позивачем. По-перше, відповідач протягом підготовчого провадження здійснив оплату основного боргу, підтвердженням чого слугують платіжні інструкції, які містяться у матеріалах справи та в тому числі платіжні інструкції від 19.02.2024 про сплату коштів у розмірі 187080,00 грн та 600778, 72 грн. По-друге, відповідач також зазначав, що строк оплати за видатковими накладними №34344 від 17.12.2021, №917 від 05.01.2022, №1916 від 14.01.2022, №2620 від 24.01.2022 настав вже під час дії воєнного стану. При цьому листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 підтверджується форс-мажорна обставина військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні у зв`язку із цим воєнного стану. По-третє, є діючим і на теперішній час наказ №20-К від 01.04.2022, яким призупинено дію трудового договору працівників ТОВ IP COM", крім чотирьох працівників: директора Нефьодорова В.В., головного бухгалтера Пожиленкової О.В., виконавчого директора Скринник Т.Л., менеджера із збуту Гуменчик І.М. По-четверте, незважаючи на дію воєнного стану, проведення бойових дій на території Харківської області та м. Харкова ТОВ "IP COM" намагається здійснювати господарську діяльність та належним чином виконувати податкові зобов`язання для підтримки економіки країни, на підтвердження чого відповідач надає суду документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, зі звіту про фінансові результати за 2022 рік, з коду рядка 2000 вбачається, що чистий дохід відповідача від реалізації продукції за 2022 рік був майже вдвічі меншим, ніж за 2021 рік (2021 347504000, 2022 173425000).

При цьому з кодів рядків 2130, 2150, 2180 вбачається, що витрати відповідача за 2022 рік були майже однаковими, як у 2021 році. Адміністративні витрати 2022 рік -12461000 грн, 2021 рік 17016000 грн, витрати на збут 2022 рік 21023000 грн, 2021 рік 22395000 грн, інші операційні витрати 2022 рік 12550000 грн, 2021 рік 18466000 грн.

З коду рядка 2250 вбачається, що фінансові витрати відповідач збільшив у 2022 році. Прибуток до оподаткування у 2022 році майже вдвічі менший за прибуток у 2021 році. Так, за 2022 рік отримано 6680000 грн, тоді як у 2021 році було до оподаткування більше 12000000 грн (код рядка 2290).

Незважаючи на зростання витрат різного характеру ТОВ "ІР СОМ" продовжує працювати і провадити господарську діяльність.

З балансу за 2022 рік вбачається, що дебіторська заборгованість відповідача, тобто заборгованість перед відповідачем інших суб`єктів господарювання становить 128834000 грн.

При цьому у відповідача також є поточна заборгованість, однак, наприклад, за 2022 рік останній виконав розрахунки зі страхування повністю та зменшив зобов`язання щодо розрахунків із оплати праці (код рядка 1625, 1630). Крім того, відповідач також має і кредиторську заборгованість, яка також зросла у 2022 році (код рядка 1635).

З балансу станом на вересень 2023 року також вбачається, що відповідач має як кредиторську (рядки 1625, 1630, 1635), так і дебіторську заборгованість (рядок 1125).

Як стверджує представник відповідача, незважаючи на наявність як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, суттєве зменшення прибутку у 2022 році, однак здійснення витрат майже у такому ж розмірі, що і у 2021 році, відповідач намагається виконувати свої зобов`язання, веде господарську діяльність та звітує податковим органам.

Також представник відповідач вважає, що з огляду на відсутність у позивача збитків, негативних наслідків для нього, пов`язаних із несвоєчасною оплатою товару, беручи до уваги все ж таки виконання свого зобов`язання з оплати товару і відсутності основного боргу до початку розгляду справи по суті, вживання заходів для виконання свого зобов`язання, відновлення оплати за Договором вже у липні 2022 року, з огляду на воєнний стан в Україні, постійну небезпеку для життя і здоров`я людей, враховуючи місцезнаходження відповідача у м. Харкові, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, недопущення порушення балансу інтересів сторін, відповідач має право на зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені на 50%.

Відповідно до вимог статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним Договором.

Відповідно до п.6.1. Договору сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: несанкціоноване втручання у роботу комп`ютерних мереж, війна, у тому числі неоголошена, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, міжнародними санкціями, дії іноземного та внутрішнього ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, проведення антитерористичних операцій, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, будь-які інші дії третіх осіб, що прямо або побічно роблять неможливим або що обмежують повністю, або частково господарську діяльність Сторони, неспроможність Сторони, що виникла в результаті впливу будь-якої з наведених вище обставин, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, епізоотія, сильний шторм, циклон, ураган, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше як за 10 днів до розірвання.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово- промисловою палатою України та/або Регіональною Торгово-промисловою палатою за місцезнаходженням сторони договору, та/або інший документ, виданий уповноваженим органом (п.6.2.Договору).

Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від плати за товар, поставлений до їх виникнення (п.6.3.Договору).

Доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним Договором у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що в силу положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняє відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору поставки №14 від 27.01.2021.

Водночас, згідно ч.1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно з пунктом 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 статті 224 ГК України).

При цьому, обов`язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.

Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №910/1005/19).

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Однак, в даному випадку, суд враховує поведінку відповідача та ступінь виконання зобов`язання та, відповідно, приймає до уваги виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Водночас, суд враховує наявність у відповідача в умовах воєнного стану як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, суттєве зменшення прибутку у 2022 році, що в свою чергу дійсно могло впливати на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем.

Також суд приймає до уваги розмір пені, який майже прирівнюється до розміру основного боргу (станом на день подання позовної заяви).

Крім того, у даній справі позивачем не доведено того, що порушенням виконання зобов`язань з оплати товару у встановлений Договором строк, відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).

Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

Водночас, суд бере до уваги, що застосування штрафних санкцій у вигляду пені спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Зваживши на фактичні обставини спору, взявши до уваги інтереси обох сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 ЦК України та статей 231-233 ГК України, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50%.

За висновками суду, присудження до стягнення пені у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Розглядаючи клопотання відповідача про відмову у стягненні 30% річних суд вказав, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, в тому числі зі сплатою 30% річних від простроченої суми, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за поставлений йому товар. Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів наявність в останнього обставин, що мають істотне значення для зменшення 30% річних, визначених сторонами у Договорі, а тим паче для відмови в їх стягненні. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача в частині відмови у стягненні з останнього 30% річних.

Втім колегія суддів у повній мірі не погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже було встановлено судом, відповідно до п.5.5. Договору сторони погодили, що згідно з ч.2 статті 625 ЦК України покупець у випадку прострочення оплати товару, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Досліджуючи наявність підстав для зменшення розміру процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України колегія суддів враховує таке.

По-перше, з матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом підготовчого провадження здійснив оплату основного боргу, підтвердженням чого слугують платіжні інструкції, які містяться у матеріалах справи та в тому числі платіжні інструкції від 19.02.2024 про сплату коштів у розмірі 187080,00 грн та 600778, 72 грн. По-друге, відповідач також зазначав, що строк оплати за видатковими накладними №34344 від 17.12.2021, №917 від 05.01.2022, №1916 від 14.01.2022, №2620 від 24.01.2022 настав вже під час дії воєнного стану. При цьому листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 підтверджується форс-мажорна обставина військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні у зв`язку із цим воєнного стану. По-третє, є діючим і на теперішній час наказ №20-К від 01.04.2022, яким призупинено дію трудового договору працівників ТОВ IP COM", крім чотирьох працівників: директора ОСОБА_1 , головного бухгалтера Пожиленкової О.В., виконавчого директора Скринник Т.Л., менеджера із збуту ОСОБА_2 . По-четверте, незважаючи на дію воєнного стану, проведення бойових дій на території Харківської області та м. Харкова ТОВ "IP COM" намагається здійснювати господарську діяльність та належним чином виконувати податкові зобов`язання для підтримки економіки країни, на підтвердження чого відповідач надає суду документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, зі звіту про фінансові результати за 2022 рік, з коду рядка 2000 вбачається, що чистий дохід відповідача від реалізації продукції за 2022 рік був майже вдвічі меншим, ніж за 2021 рік (2021 347504000, 2022 173425000).

При цьому з кодів рядків 2130, 2150, 2180 вбачається, що витрати відповідача за 2022 рік були майже однаковими, як у 2021 році. Адміністративні витрати 2022 рік -12461000 грн, 2021 рік 17016000 грн, витрати на збут 2022 рік 21023000 грн, 2021 рік 22395000 грн, інші операційні витрати 2022 рік 12550000 грн, 2021 рік 18466000 грн.

З коду рядка 2250 вбачається, що фінансові витрати відповідач збільшив у 2022 році. Прибуток до оподаткування у 2022 році майже вдвічі менший за прибуток у 2021 році. Так, за 2022 рік отримано 6680000 грн, тоді як у 2021 році було до оподаткування більше 12000000 грн. (код рядка 2290).

Незважаючи на зростання витрат різного характеру ТОВ "ІР СОМ" продовжує працювати і провадити господарську діяльність.

З балансу за 2022 рік вбачається, що дебіторська заборгованість відповідача, тобто заборгованість перед відповідачем інших суб`єктів господарювання становить 128834000 грн.

При цьому у відповідача також є поточна заборгованість, однак, наприклад, за 2022 рік останній виконав розрахунки зі страхування повністю та зменшив зобов`язання щодо розрахунків із оплати праці (код рядка 1625, 1630). Крім того, відповідач також має і кредиторську заборгованість, яка також зросла у 2022 році (код рядка 1635).

З балансу станом на вересень 2023 року також вбачається, що відповідач має як кредиторську (рядки 1625, 1630, 1635), так і дебіторську заборгованість (рядок 1125).

Як стверджує представник відповідача, незважаючи на наявність як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, суттєве зменшення прибутку у 2022 році, однак здійснення витрат майже у такому ж розмірі, що і у 2021 році, відповідач намагається виконувати свої зобов`язання, веде господарську діяльність та звітує податковим органам.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає наявність зменшення розміру відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України до 3 відсотків.

Таким чином з боку відповідача підлягає стягненню проценти річних на рівні 3 % у розмірі 67 949,59 грн.

За таких обставин, місцевим господарським судом в повній мірі не враховано обставини спору при розгляді клопотання представника відповідача про відмову у стягненні 30 % річних.

У зв`язку з цим апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 у справі №922/5066/23 зміненню в частині стягнення розміру процентів річних, шляхом зменшення їх до 3%, визначивши належною для стягнення суму у розмірі 67 949,59 грн.

За змістом ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України та покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 у справі №922/5066/23 змінити в частині стягнення розміру відсотків річних, зменшивши їх до 3 відсотків, визначивши належною для стягнення суму у розмірі 67 949,59 грн.

У решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.06.2024.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук