ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м.Суми

Справа №583/3016/20

Номер провадження 22-ц/816/738/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року в складі судді Сидоренка Р.В., ухвалене в м. Охтирка,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,2489 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 112588 від 24 червня 2011 року. Дана земельна ділянка є сформованою, вона має кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, певну конфігурацію, точки її координат внесено до державного земельного кадастру. Крім того, згідно даного договору дарування їй передано у власність житловий будинок житловою площею 67,9 м 2, загальною площею 119,9 м2, зазначений під літ. Аа та побутові споруди: сарай літня кухня Б, гараж В, убиральня Г, с-прибудова б, погріб п.г., огорожа № 1, 2 за цією ж адресою. Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5920386900:01:001:0996, є відповідач ОСОБА_1 . На цій ділянці також знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. В цьому будинку фактично проживають батьки відповідача. Сама ОСОБА_1 зареєстрована за цією адресою, а фактично проживає у АДРЕСА_3 . На даний час відповідачем самовільно побудована на належній їй земельній ділянці, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 з боку її домоволодіння капітальна споруда бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу та являє собою повздовжню капітальну забудову довжиною 24 метри, яка влаштована на території її домоволодіння. Цей фундамент побудовано на відстані 0,7 метрів від стіни її будинку. Фундамент має ширину близько 30 см. та висоту над землею близько 40 см. Відразу за фундаментом відповідно посаджені кущі винограду, який розрісся і на її будинок. Кам`яний фундамент розміщений на її приватній території без дозволу, у їхню відсутність (не проживали). Вони не дарували і не відчужували цю частину землі. Самовільно влаштований фундамент не дозволяє їй загородити до кінця свою ділянку з четвертої сторони в її законних межах, отримати безперешкодний доступ до свого будинку і, в тому числі, для продовження утеплення будинку, яке розпочате 5 років тому. У результаті вона обмежена в користуванні частиною свого домоволодіння та своєю земельною ділянкою, їй заважає як фундамент, так і виноград. Конфігурація належної їй земельної ділянки має таку форму, що з боку домоволодіння відповідача вона має пряму лінію довжиною 119,72 метри. Це підтверджується і державним актом на землю, і витягом з державного земельного кадастру, і технічним паспортом на домоволодіння. Згідно правовстановлюючих документів ця лінія не є паралельною стіні її будинку. Від кутка будинку з боку вулиці В. Симона до межі повинно бути 1,40 метрів. Від іншого кутка будинку з боку городу повинно бути 2,35 метрів. Довжина стіни будинку відповідно до технічного паспорту становить 17,93 м (ці дані підтверджуються генеральним планом земельної ділянки М 1:500 вул. Горького, 122). Проте, відповідач самовільно влаштувала фундамент паралельно стіні її будинку на відстані 0,7 метрів без згоди. В результаті частина належної їй земельної ділянки знаходиться в користуванні відповідача під її фундаментом та за ним. По межі між земельними ділянками на огороді знаходяться металеві стовпи, до яких приєднана металева сітка. В цій частині межі між ними спору немає. 03 січня 2020 року спеціалістами Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру проведені польові топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено координати поворотних точок земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). За роз`ясненнями спеціалістів даної установи фундамент розміщено на її земельній ділянці, оскільки він знаходиться на відстані 0,7 м, а повинен знаходитися на відстані 1,40 м та 2,35 м від стіни її будинку. 31 січня 2020 року вона направила на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_2 ) та на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_3 ) вимогу про знесення самочинно побудованої споруди (в порядку досудового врегулювання спору), в якій вимагала власними силами або за власний рахунок знести фундамент та привести належну їй земельну ділянку в стан придатний для використання. Однак, ці листи відповідач не захотіла отримувати і вони їй повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Крім цього, вона неодноразово у розмові із ОСОБА_1 вимагала від неї прибрати фундамент, пересадити виноград і звільнити земельну ділянку, але та відмовлялася.

Посилаючись на відсутність доступу до належної їй частини земельної ділянки з урахуванням уточнених вимог позивач просила усунути їй ОСОБА_2 перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести за свій рахунок бетонний стрічковий фундамент із цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову довжиною 22,82 метри, шириною з вул. В.Симона 0,38 метрів та звужується до іншого краю до 0,30 метрів, побудований нею з боку домоволодіння АДРЕСА_2 та перенести 25 кущів винограду на відстань не менше 1,0 метру від межі земельної ділянки, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованої по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знести за свій рахунок бетонний стрічковий фундамент з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову довжиною 22,82 метри, шириною з вул. В.Симона 0,38 метрів та звужується до іншого краю до 0,30 метрів, побудований нею з боку домоволодіння АДРЕСА_2 та перенести 25 кущів винограду на відстань не менше 1,0 метру від межі земельної ділянки, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованої по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 15565 гривень 90 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач ОСОБА_2 є неналежним позивачем, а також зазначає, що на момент будівництва бетонного фундаменту позивач ОСОБА_2 не був власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що згідно з правовстановлюючих документів, доданих до матеріалів даної справи станом на 2005 рік власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920386900:01:001:0996 за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_1 , а власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920386900:01:001:0001 та будинку на ній відповідно до договору дарування за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , а ніяким чином не позивач ОСОБА_2 , котра стала власником вказаної земельної ділянки лише 24 червня 2011 року, змінивши кадастровий номер землі із 5920386900:01:001:0001 на номер 5920386900:01:002:4116 за новою технічною документацією від 2010-2011 року та із зміненим каталогом координат земельної ділянки й деякими її розмірами.

Зазначає, що письмовими або іншими доказами неналежним позивачем ОСОБА_2 не спростовано ті обставини, що ОСОБА_1 не є власником бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу довжиною 22,82 метри, фінансування будівництва фундаменту відповідач не проводив та будь-якого дозволу щодо узгодження межі між сусідніми земельними ділянками та будівництва на ній огорожі ОСОБА_4 не надавав.

Посилається на те, що судову експертизу по даній справі проведено без усіх необхідних документів, а матеріали, що були у справі, є недостатніми.

Також зазначає, що в даній справі необхідно застосувати строк позовної давності.

Стверджує в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості стягнення правничої допомоги в сумі 9000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Абрамович О.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Постановою Сумського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року залишено без змін.

Верховий Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і їх представники адвокати Абраменко О.В. та ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 20 червня 2024 року до апеляційного суду не з`явилися.

Надіслані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 апеляційним судом повістки про виклик до суду на 20 червня 2024 року на зазначену ними адресу для листування, були повернуті до суду з відміткою працівника поштового зв`язку про причину невручення адресат відсутній за вказаною адресою, а тому відповідно до положень п. 3) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою.

Представнику позивача адвокату Абрамовичу О.В. судову повістку про виклик до суду на 20 червня 2024 року надіслано в його електронний кабінет 28 травня 2024 року (т.3, а.с. 156).

Надіслана судова повістка представнику відповідача ОСОБА_5 отримана 04 червня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалами Сумського апеляційного суду від 03 червня 2024 року подані сторонами клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволені, зокрема відповідачу забезпечено участь в режимі відеоконференції з приміщення Охтирського міськрайонного суду Сумської області. Проте, відповідач у визначений апеляційним судом час 10 год. 00 хв. 20 червня 2024 року до Охтирського міськрайонного суду не з`явилася.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, беручи до уваги те, що сторони повідомлені належним чином про дату та місце судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи ними подано не було, а також з урахуванням вимог ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2489 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 112588 від 24 червня 2011 року. Дана земельна ділянка є сформованою, вона має кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, певну конфігурацію, точки її координат внесено до державного земельного кадастру (а.с. 8, 9, 14).

Згідно даного договору дарування від 03 вересня 2009 року ОСОБА_2 передано у власність житловий будинок, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 119,9 м2, зазначений під літ. Аа та побутові споруди: сарай-л, кухня Б, гараж В, убиральня Г, с-прибудова б, погріб п.г., огорожа № 1,2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 20).

Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5920386900:01:001:0996 та житлового будинку з надвірними спорудами є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 22 серпня 2003 року, державним актом про право власності на земельну ділянку СМ № 044195 від 18 травня 2005 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (реєстрація проведена 14 березня 2005 р.).

03 січня 2020 року спеціалістами Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведені польові топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено координати поворотних точок земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). За роз`ясненнями спеціалістів даної установи фундамент розміщено на земельній ділянці ОСОБА_2 , оскільки він знаходиться на відстані 0,7 м, а повинен знаходитися на відстані 1,40 м та 2,35 м від стіни її будинку (а.с. 16).

31 січня 2020 року позивач направила на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_2 ) та на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_3 ) вимогу про знесення самочинно побудованої споруди (в порядку досудового врегулювання спору), в якій вимагала власними силами або за власний рахунок знести фундамент та привести належну їй земельну ділянку в стан, придатний для використання. Однак, ці листи відповідач не захотіла отримувати і вони їй повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 17-19).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14 червня 2021 року фактичне розташування бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову на межі земельних ділянок № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 не відповідає межі земельних ділянок АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 та АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5920386900:01:001:0996, яка вказана у правовстановлюючих документах зазначених земельних ділянок. Фундамент під огорожу розміщений в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920386900:01:002:4116) на відстані 0,77 м - 0,78 м від житлового будинку АДРЕСА_1 . Таке розташування фундаменту під огорожу не відповідає вимогам Земельного кодексу України ст. ст. 103, 105, 106, 108, 109; п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011. За результатами проведеного дослідження встановлено, що більшість кущів винограду, координати яких визначені при проведенні топографо - геодезичних робіт, розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 згідно правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1 Відстані від кущів винограду, які розташовані в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 до межі між земельними ділянками № НОМЕР_2 та № 124 згідно правовстановлюючих документів становлять: 0,17 м, 0,13 м, 0,03 м, 0,32 м, 0,39 м, 0,09 м, 0,33 м, 0,30 м, 0,55 м, 0,06 м, 0,91 м, 0,07 м, 0,65 м, 1,16 м, 0,36 м, 1,00 м. Відстані від кущів винограду, які висаджені в межах земельної ділянки АДРЕСА_2 до межі між земельними ділянками № НОМЕР_2 та № 124 згідно правовстановлюючих документів становлять: 0,51 м, 0,64 м, 0,18 м, 0,02 м, 0,93 м, 0,38 м, 0,12 м, 0,44 м, 0,06 м (а.с. 122-139).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами, у тому числі листом Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру, якими були проведені польові топографо-геодезичні роботи на вказаних земельних ділянках та дослідною частиною висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14 червня 2021 року підтверджено, що частина земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_2 самовільно зайнята відповідачем ОСОБА_1 шляхом влаштування на ній фундаменту та насаджень винограду, а тому прийшов до висновку, що права ОСОБА_2 підлягають захисту в зазначений нею в позові спосіб.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За змістом ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. г) та е) ч. 1 ст. 91 ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом устаттях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Частинами 3, 6 статті 106 ЗК Українивизначено, що власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Відповідно достатті 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За загальним правилом власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗК України, у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21) зазначено, що: «тлумачення статті 391 ЦК Українисвідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. […] В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: « […]власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану. […]власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. […]При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. […]важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна. Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20)».

Пунктом 6.1.41 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» визначено, що відстань від межі суміжної земельної до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 04 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше діаметра крони дерев), а до кущів 1,0 м.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідностідоположеньст.ст.77,79,80ЦПКУкраїни,належнимиєдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Встановлено, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок, так ОСОБА_2 належить земельна ділянка 5920386900:01:002:4116, площею 0,2489 га, за адресою: АДРЕСА_1 , за договором дарування від 03 вересня 2009 року, а ОСОБА_1 земельна ділянка за кадастровим номером 5920386900:01:001:0996, площею 0,2419 га, за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачем на спільній межі, вздовж належного позивачу будинку, був облаштований бетонний стрічковий фундамент з цокольною частиною під огорожу з металевими стовпами.

Усупереч доводів апеляційної скарги, факт розміщення бетонного стрічкового фундаменту на належній позивачу земельній ділянці, встановлено зібраними по справі доказами.

Зокрема, висновком експерта від 14 червня 2021 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, встановлено, що фактичне розташування бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову на межі земельних ділянок № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 не відповідає межі земельних ділянок АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 та АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5920386900:01:001:0996, яка вказана у правовстановлюючих документах зазначених земельних ділянок.

У свою чергу відповідачем під час розгляд справи інстанційними судами не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що вказаний бетонний стрічковий фундамент був збудований в 2005 році за погодженням із власником суміжної земельної ділянки.

Також, вказаним висновком експерта встановлено, що більшість кущів винограду, координати яких визначені при проведенні топографо - геодезичних робіт, розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 згідно правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1 відстані від кущів винограду, які розташовані в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 до межі між земельними ділянками № НОМЕР_2 та № 124 згідно правовстановлюючих документів становлять: 0,17 м, 0,13 м, 0,03 м, 0,32 м, 0,39 м, 0,09 м, 0,33 м, 0,30 м, 0,55 м, 0,06 м, 0,91 м, 0,07 м, 0,65 м, 1,16 м, 0,36 м, 1,00 м. Відстані від кущів винограду, які висаджені в межах земельної ділянки АДРЕСА_2 до межі між земельними ділянками № НОМЕР_2 та № 124 згідно правовстановлюючих документів становлять: 0,51 м, 0,64 м, 0,18 м, 0,02 м, 0,93 м, 0,38 м, 0,12 м, 0,44 м, 0,06 м.

Висновок експертаскладено здотриманням нормчинного законодавства,порушень припроведені судовимекспертом судовоїземельної технічноїекспертизи небуло встановлено,а томусуд першоїінстанції обґрунтовановизнав йогоналежним тадопустимим доказому ційсудовій справі.Матеріали, в тому числі обмінні файли на дві суміжні земельні ділянки сторін, копія технічної документації із землеустрою, матеріали топографо-геодезичних обстежень цих ділянок, тощо, що були використані судовим експертом для проведення судової експертизи, були надані на виконання клопотання експерта. Судовим експертом ОСОБА_6 , за участю сторін та провідного інженера ДП СРФ «Центр ДЗК» ОСОБА_7 проведено огляд земельних ділянок № НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 та здійснено заміри їх меж та кущів винограду на спірній межі.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про неналежний склад сторін, адже позивач, як власник земельної ділянки, має право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю, незалежно від того, коли таке порушення виникло. Щодо відповідача ОСОБА_1 , то та обставинам, що спірний бетонний фундамент нібито був побудований її батьком ОСОБА_8 , не звільняє її, як власника домоволодіння, від обов`язку усунути порушення, які виникли у зв`язку з здійсненням такого будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем доведено, факт самовільного зайняття ОСОБА_1 належної їй на праві власності частини земельної ділянки, шляхом влаштування на ній фундаменту та насаджень винограду з недотриманням вимог, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що права позивача порушені та підлягають захисту в зазначений нею в позові спосіб.

Суд першої інстанції обґрунтованого відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правідносини та правопорушення.

Визначений судом першої інстанції розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами є співмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов