ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3904/24 Справа № 243/4541/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 243/4541/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Сидоренко І.О., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про про зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого залишилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. 22 січня 2021 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з недоотриманої пенсії у розмірі 260605,77 гривень, які належали ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво видане на підставі довідки відповідача від 15.09.2020 року № 0531-03-8/7823.

13 жовтня 2021 року представник позивача від імені позивача звернувся до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з усіма необхідними документами.

На адвокатський запит від 12.06.2023 року щодо надання відомостей стосовно нарахованих та виплачених пенсійних виплат за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2020 року ОСОБА_2 та надання роз`яснення щодо нарахування невиплаченої пенсії, що входить до складу спадщини в неповному обсязі ОСОБА_2 спадкоємцю відповідачем було повідомлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та мав статус внутрішньо переміщеної особи з 2014 року.

За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України не звертався. Пенсія за період з 01.04.2016 по 30.04.2020 не нараховувалась та не виплачувалась. Виплата сум пенсії, що належала пенсіонеру і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, врегульовано статтею 52 Закону №1058, в тому числі і в частині їх виплати спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера.

Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії).

При надані відповіді на запит приватного нотаріуса Бєлявцевої А.В., суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 визначено за три роки від дня звернення нотаріуса по місяць смерті пенсіонера відповідно до статті 46 Закону №1058, яка склала 260605,77 грн.

Недоотримана пенсія померлого була розрахована відповідно до вимог статті 46 Закону №1058 за період з 12.10.2018 по 30.04.2020 та склала 162506.89 грн.

Станом на 01.01.2022 недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 облікована Головним управлінням та виплачується відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.

Відповідно до означеного Порядку в 2022 році проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень: в листопаді 2022 року 530.00 грн; в грудні 2022 року 2.18 грн. Зазначені кошти були зараховані на картковий рахунок, вказаний у заяві про виплату недоотриманої пенсії від 13.10.2021. Залишок боргу складає 161974.71 грн.

Тобто відповідач, неправомірно зменшив суму, вказану у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке було видано на підставі відомостей, наданих самим відповідачем на 98098,88 грн з розрахунку: 260605,77 грн (сума за свідоцтвом про право на спадщину) 532,18 грн (виплачена частина недоотриманої пенсії) - 161974,71 грн (залишок нарахованої та невиплаченої суми недоотриманої пенсії станом на 19.06.2023 року).

Вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 260073,59 грн з урахуванням виплаченої суми у розмірі 532,18 грн згідно свідоцтва про право на спадщину за законом протиправні. Також вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 11 жовтня 2018 року протиправними.

Просив стягнути на користь позивача в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію у сумі 260 073,59 грн., що не виплачена згідно свідоцтва про право на спадщину, а також визнати за позивачем право власності на недоотриману пенсію спадкодавця за період з 01 квітня 2016 року по 11 жовтня 2018 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити її позивачу.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 257423,17 грн.

Визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язаноГоловне управлінняПенсійного фондуУкраїни вДонецькій області,нарахувати тавиплатити ОСОБА_1 ,в порядкуспадкування зазаконом недоотриманупенсію,що належаласпадкодавцю ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за періодз 01квітня 2016року по11жовтня 2018року. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат по справі.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати ухваливши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що виплата пенсії ОСОБА_2 припинена 01.04.2016 року, особисто ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не звертався.

Виплата пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам органами Пенсійного фонду України визначений «Порядком виплати пенсій», яким передбачено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.

Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за минулий період, у тому числі нарахованих на виконання рішень суду, визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2023 рік.

Протягом 2022 року відповідно до Порядку №1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в листопаді 2022 року - в розмірі 530,00 грн, в грудні 2022 року в розмірі 2,18 грн. Протягом 2023 року відповідно до Порядку 1165 виплачено в липні 2023 року 557, 32 грн.та у вересні 2023 року 2093 грн. Залишок пенсійних виплат за минулий період станом на 14.09.2023 складає 159324,39грн.

Подальшавиплата недоотриманоїпенсії,що здійснюютьсяза рахуноккоштів Державногобюджету України,буде проведенав межахбюджетних асигнувань,після прийняттябюджету Пенсійногофонду Українина 2023рік заумови виділеннякоштів тав межахзатверджених бюджетнихпризначень дляздійснення відповіднихвиплат відповідно до вимог Порядку №21-2.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 липня 2020 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 січня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Бєлявцевою А.В., спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 . Спадщина складається з недоотриманої пенсії в сумі 260605,77 грн. яка належала померлому ОСОБА_2 .

Згідно Листа Головного управління Пенсійного фонду України від 19.06.2023 року № 7517/02-16 зазначено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та мав статус внутрішньо переміщеної особи з 2014 року.

За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України не звертався. Пенсія за період з 01.04.2016 по 30.04.2020 не нараховувалась та не виплачувалась. Виплата сум пенсії, що належала пенсіонеру і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, врегульовано статтею 52 Закону №1058, в тому числі і в частині їх виплати спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера.

Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії).

При надані відповіді на запит приватного нотаріуса Бєлявцевої А.В., суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 визначено за три роки від дня звернення нотаріуса по місяць смерті пенсіонера відповідно до статті 46 Закону №1058, яка склала 260605,77 грн.

Недоотримана пенсія померлого була розрахована відповідно до вимог статті 46 Закону №1058 за період з 12.10.2018 по 30.04.2020 та склала 162506.89 грн.

Станом на 01.01.2022 недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 облікована Головним управлінням та виплачується відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165.

Відповідно до означеного Порядку в 2022 році проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень: в листопаді 2022 року 530.00 грн; в грудні 2022 року 2.18 грн. Зазначені кошти були зараховані на картковий рахунок, вказаний у заяві про виплату недоотриманої пенсії від 13.10.2021. Залишок боргу складає 161974.71 грн.(а.с.7)

Згідно виписки ІКІС ПФУ:Підсистема «Призначеннята виплатипенсії» ОСОБА_2 ,відповідачем виплаченопозивачу успадкованупенсію урозмірі 530,00грн.у листопаді2022року,02,18грн.у грудні2022року,557,32грн.у липні2023року,2093,10грн.у вересні2023року

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна та у строки, що передбачені для виконання державою своїх позитивних соціальних зобов`язань.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.1216, 1217, 1218, ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно положень ст.1227ЦКУкраїни суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(надалі - Закон).

Статтею 52Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 ст.52Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення ч.ч.2, 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі № 750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі № 428/10113/20.

Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.

Отже, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за законом набув право на отримання після смерті ОСОБА_2 недоотриманої ним за життя пенсії у сумі 260073,59 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, сума недоотриманої пенсії буде проведенав межахбюджетних асигнувань,після прийняттябюджету Пенсійногофонду Українина 2023рік заумови виділеннякоштів тав межахзатверджених бюджетнихпризначень дляздійснення відповіднихвиплат відповідно до Порядку №1165, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року, не заслугоють на увагу, з огляду на наступне.

Згідно абзацу другого пункту 1 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону УкраїниПро забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осібвід довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженогопостанового Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.

Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.

У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев`ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.

Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбаченіКонституцією Українита Законом УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняттяЗакон України, на відміну від поняттязаконодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правиломзакон- це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Верховною Радою України не приймались зміни до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняз приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 Закону УкраїниПро засади запобігання та протидії дискримінації в Українівід 06.09.2012 розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Як визначеностаттею 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.

Положеннямст.10 ЦПК Українивизначено,що суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України.Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справіБроньовський проти Польщізазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справіЩокін проти Українивід 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тількина умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введеннязаконів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

З огляду на викладене, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про виплату позивачу недоотриманих сум пенсії, згідно Порядку 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовуують.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивача, як власника майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманої пенсії після померлого ОСОБА_2 та стягнення з відповідача недоотриманої пенсії розмірі 257423,17 грн., з урахуванням вже проведених на користь ОСОБА_1 виплат на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень 530,00грн.у листопаді2022року,02,18грн.у грудні2022року,557,32грн.у липні2023року,2093,10грн.у вересні2023року, із розрахунку (260605,77грн.відповідно досвідоцтва проправо наспадщину зазаконом -530,00грн.-02,18грн.-557,32грн.-2093,10грн.виплачені сумиуспадкованої пенсії), а на частку недоотриманої пенсії за період з 01.04.2016 по 11.10.2018 за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом та зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 вказану пенсію ОСОБА_2 саме за цей період.

Відповідач фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає що нараховані суми будуть включені до переліку отримувачів відповідно до порядку № 1165. Однак ним не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати. Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на спадкове майно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2023 року немає.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: