ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 205/1543/23

провадження № 61-2329 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 серпня 2023 року в складі судді Федотової В. М.

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року в складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого

2022 року, у справі № 265/968/21 його позов задоволено частково, поновлено його на роботі в АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з 12 січня 2021 року на посаді головного фахівця відділу по роботі з проблемними активами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки з посадовим окладом, передбаченим трудовим договором, стягнуто з товариства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2021 року

по день ухвалення рішення у сумі 162 326,40 грн із утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів, допущено негайне виконання рішення у частині поновлення його на роботі, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» протягом тривалого часу, а саме 16 місяців, умисно не виконувало вищевказані судові рішення, у зв`язку

з чим після часткового відновлення втраченого судового провадження у справі

№ 265/968/21 на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року за його заявою, він звернувся до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС) із заявою

про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа № 265/968/21, виданого 25 жовтня 2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області про поновлення його на роботі.

Лише після відкриття 15 грудня 2022 року виконавчого провадження № НОМЕР_1, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» видало наказ від 11 січня 2023 року про поновлення його на роботі, тим самим виконавши рішення суду

в справі № 265/968/21, про що його було повідомлено 23 січня 2023 року.

Така бездіяльність відповідача, яка полягала у тривалому невиконанні судового рішення про поновлення на роботі, призвела до порушення його конституційних прав, а тому позивач уважав, що має право на стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на 320 робочих днів,

з 19 жовтня 2021 року по 11 січня 2023 року, який розрахований, виходячи із його середньоденної заробітної плати - 845,45 грн, і складає 270 544,00 грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на його користь середній заробіток

за час затримки виконання рішення суду в справі № 265/968/21 усумі

270 544,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня

2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 17 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 19 жовтня 2021 року у справі № 265/968/21 щодо поновлення позивача

на роботі з 12 січня 2021 року, яке підлягало негайному виконанню у цій частині, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було виконано лише

11 січня 2023 року винесенням відповідного наказу.

Районним судом установлено, що в період із травня по вересень 2022 року позивач звертався із відповідними листами та заявами щодо виконання рішення суду у справі № 265/968/21, а також про відновлення втраченого судового провадження. Тобто про порушення своїх прав позивач знав із 12 травня

2022 року (день звернення до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

із заявою про видачу виконавчого листа для пред`явлення його до виконання), однак із цим позовом звернувся до суду лише в лютому 2023 року, що свідчить

про пропуск позивачем строку, визначеного статтею 233 КЗпП України,

для звернення до суду з відповідним позовом, який обмежується трьома місяцями

з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи апеляційної скарги позивача

з посиланням на постанову Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі

№ 488/339/20 (провадження № 61-19130св20) про те, що строк на звернення

до суду розпочався із дня, коли він отримав наказ про своє поновлення, -

із 23 січня 2023 року, при цьому погодився у цій частині з висновком суду першої, що з травня 2022 року позивач мав право звернутися до суду з цим позовом незалежно від того було чи не було відновлено втрачене провадження.

Суди послалися на відповідні норми КЗпП України та судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 08 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка в силу пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте вона містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, яка є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, й має виняткове значення для заявника (підпункти а), в) пункту 2 частини третьої статті 389

ЦПК України). Витребувано цю цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду в подібних справах, у зв`язку з чим помилково відмовлено в задоволенні позову, оскільки перебіг тримісячного строку звернення до суду починається із наступного дня після видачі роботодавцем наказу

про поновлення.

Судами не враховано, що відповідач тривалий час не виконував рішення суду

в справі № 265/968/21 про його поновлення на роботі й лише після пред`явлення судового рішення до примусового виконання, 11 січня 2023 року був винесений наказ про його поновлення, який він отримав 23 січня 2023 року. Як наслідок, він звернувся до суду з цим позовом у лютому 2023 року, тобто з дотриманням строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Висновки судів про те, що він дізнався про порушення своїх прав 12 травня

2022 року є надуманими та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки

у цей день, 12 травня 2022 року, він звертався із заявою про видачу виконавчого листа про стягнення відповідних сум, присуджених судом у справі № 265/968/21, натомість, виконавчий лист про його поновлення був виданий ще 25 жовтня

2021 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, у справі № 265/968/21 позов

ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено його на роботі в АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з 12 січня 2021 року на посаді головного фахівця відділу по роботі з проблемними активами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки з посадовим окладом, передбаченим трудовим договором, стягнуто з АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу

з 12 січня 2021 року по день ухвалення рішення у сумі 162 326,40 грн із утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів, допущено негайне виконання рішення у частині поновлення його на роботі, вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 7-18).

29 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»із листом, в якому просив повідомити про наміри добровільного виконання рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2021 року (а. с. 47).

16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська із заявою про відновлення втраченого судового провадження, в якій просив відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 265/968/21 за його позовом до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про скасування наказу, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також видати виконавчий лист, оскільки в зв`язку

з воєнним станом, окупацією міста Маріуполя та руйнуванням приміщення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області матеріали судового провадження № 2/265/685/21 (справа № 265/968/21) було втрачено

та виконавчий лист йому не видано (а. с. 48-49).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року в справі № 265/968/21 заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого провадження задоволено частково, відновлено втрачене судове провадження

№ 2/265/681/21 у цивільній справі № 265/968/21 за позовом ОСОБА_1

до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про скасування наказу, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату, поновлення

на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 19 жовтня 2021 року (а. с. 7-18).

Постановою Печерського ВДВС від 15 грудня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа

№ 265/968/21, виданого 25 жовтня 2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а. с. 19).

Наказом в. о. голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Коваленко В. від 11 січня 2023 року «Про поновлення на роботі

ОСОБА_1 » на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду

м. Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2021 року в справі № 265/968/21, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, скасовано наказ від 12 січня 2021 року № 20-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді головного фахівця відділу по роботі з проблемними активами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки з 12 січня 2021 року, з посадовим окладом у розмірі 18 000,00 грн на місяць (а. с. 21).

Листом від 11 січня 2023 року № 130-1-19/77 АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повідомило ОСОБА_1 , що його поновлено на посаді головного фахівця відділу по роботі з проблемними активами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки та висловлено прохання невідкладно прибути до управління персоналу апарату управління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» для ознайомлення з оригіналом наказу та виконання посадових обов`язків (а. с. 20).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про його поновлення на 320 робочих днів із 19 жовтня 2021 року по 11 січня 2023 року, який розрахований, виходячи із його середньоденної заробітної плати в розмірі

845,45 грн, і складає 270 544,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 січня

2024 року, в справі № 757/15826/23-ц відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

про відшкодування моральної шкоди (а. с. 102-104).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають

на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Також частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення