Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
20 червня 2024 року
м. Київ
справа №240/25642/22
адміністративне провадження №К/990/13274/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,
під час розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 (судді: Полотнянко Ю.П. (головуючий), Драчук Т.О., Смілянець Е.С.) у справі №240/25642/22 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство «Колос» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.09.2022 №00052520707, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 333 828,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є не обґрунтованими.
В обґрунтування позову Підприємство вказує, що з 01.01.2021 пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому нарахування пені у спірних правовідносинах суперечить положенням абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Також позивач вказував на зупинення строку граничних розрахунків в сфері ЗЕД, зокрема і строків встановлених статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» згідно пункту 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Зазначав позивач і про протиправність нарахування йому пені, оскільки заборгованість по контракту виникла не з його вини, а з вини контрагента, при цьому Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення такої заборгованості, однак контролюючий орган зупинив нарахування пені не з моменту звернення до суду, а з моменту прийняття ухвали про залишення позовної заяви без руху, що також суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції своє рішення обґрунтував наступним:
- пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а отже нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким передбачено, що пеня не нараховується у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;
- припасами пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а отже строки розрахунків в ЗЕД є також зупиненими.
Введення в Україні військового стану є загальновідомим фактом, а тому в зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом та відповідні нарахування мали бути зупинені на весь період дії форс-мажорних обставин.
- у відповідності до підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України (чинного з 17.03.2022) пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
- порушення строків розрахунків за Контрактом від 05.02.2020 №KOL050220/TRD було допущено нерезидентом - компанією BOGAR INVESTMENTS LIMITED, а не позивачем. При цьому згідно положень норм глави 11 «Відповідальність» Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2021, платник податків може нести відповідальність лише за наявності у його діях вини;
- дата звернення резидента із позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за ЗЕД контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, як це передбачено положеннями частини сьомої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Оскільки позивач подав на пошту позовні заяви з вимогами про стягнення заборгованості за відповідними ЗЕД договорами 17 березня 2022 року, до завершення граничних термінів розрахунків за такими ЗЕД контрактами, суд вважає, що підстави для нарахування пені відсутні.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Підприємства. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2022 №00052520707 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у розмірі 192 204,44 грн, в решті позовних вимог відмовлено.
В частині задоволених позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 24 лютого 2022 року надісланою 17 березня 2022 (згідно квитанції і опису вкладення) про стягнення з нерезидента «BOGAR INVESTMENTS LIMITED» заборгованості в розмірі 115 263,00 доларів США, а тому відповідачем неправомірно здійснено розрахунок пені за нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за період з 17.03.2022 по 03.04.2022 в сумі 192 204,44 грн, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Підприємства в частині скасування пені в сумі 141624,31 грн суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково відніс запроваджений в Україні карантин у зв`язку із поширенням епідемії COVID19 та введений воєнний стан до форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання своїх обов`язків за контрактом компанією «BOGAR INVESTMENTS LIMITED» (Британські Віргінські Острови). Позивач не надав ні контролюючому органу, ні суду копії документів уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом нерезидентом компанією «BOGAR INVESTMENTS LIMITED» (Британські Віргінські Острови).
Отже, в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків за період з 03.03.2022 по 16.03.2022 в сумі 141624,31 грн, суд дійшов висновку про правомірність такого нарахування, оскільки позивачем допущено порушення граничного строку розрахунку в іноземній валюті, що має своїм наслідком нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2023.
В доводах касаційної скарги Підприємство зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину п`яту статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у взаємозв`язку з абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23 у подібних правовідносинах, а саме нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, в касаційній скарзі позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми підпункту пункту 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо зупинення строків для нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. На переконання скаржника вказані строки розрахунків в іноземній валюті передбачені законодавством, контроль за дотримання яких покладено на контролюючі (податкові) органи, згідно пункту 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України були зупиненими, зокрема в спірний період з 02.03.2022 по 03.04.2022, а тому у контролюючого орану були відсутні підстави для застосовування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті.
Також на переконання позивача, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норми підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та статті 67 Конституції України. Підприємство вважає, що виключно контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, а тому суд не може підміняти контролюючий орган та самостійно здійснювати розрахунок (перерахунок) податкового зобов`язання (пені) в повному обсязі чи в його частині.
Ухвалою Верховного Суду 15.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №240/25642/22.
Контролюючим органом подано відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Контролюючий орган вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, позивачем не надано доказів наявності законних підстав для звільнення від відповідальності на підставі форс-мажорних обставин, як передбачено частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано доводи контролюючого органу, що згідно пункту 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено саме прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви, про що в розумінні статті 176 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу, а не подання позовної заяви до суду. За таких обставин контролюючим органом правомірно нараховано пеню у розмірі 333 828,75 грн за період з 02.03.2022 по 03.04.2022.
Колегія суддів визначила, що спірними та ключовими питаннями у цій справі, зокрема, є:
1) нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто чи розповсюджується заборона нарахувати пеню, передбачена абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»;
2) розповсюдження приписів пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (набрав чинності 3 07.03.2022) щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
3) розповсюдження приписів підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України на правовідносини з нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті.
Під час касаційного перегляду встановлено наявність практики Верховного Суду з цього питання.
Так, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, на яку позивач покликався в касаційній скарзі, а також від 28.03.2024 у справі № 380/17879/22 висловлено наступну правову позицію.
Пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX в частині підпункту 14.1.162) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає, що з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Тобто Верховний Суд у наведених вище справах констатував безпідставність нарахування в період дії карантину пені, що передбачена статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті.
В подальшому, в розвиток зазначеної правової позиції, відхиляючи посилання контролюючого органу на те, що мораторій на нарахування пені за порушення резидентом строку розрахунку в іноземній валюті може бути встановлений лише внесенням змін до Закон України «Про валюту і валютні операції», Верховний Суд в постанові від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23, вказав, що Закон України «Про валюту і валютні операції» (стаття 13) встановлює лише відповідальність у вигляді пені, її розмір та порядок обчислення пені, тоді як для визначення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування пені Закон відсилає до відповідного законодавства, що діє на день прийняття відповідного рішення. Таким чином, Закон України «Про валюту і валютні операції» дозволяє при прийнятті податкового повідомлення-рішення застосовувати положення іншого законодавства, яким у спірному випадку є Податковий кодекс України, та норми якого надають підстави застосовувати мораторій на нарахування пені протягом дії карантину.
Тобто Верховний Суд дійшов висновку, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та враховуючи положення частини восьмої статті 16 Перехідних положень Закону України «Про валюту і валютні операції», підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України така (пеня) застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, тобто в порядку передбаченому Податковим кодексом України, а оскільки останнім передбачено мораторій на нарахування пені протягом дії карантину, то відповідно нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в такий період є протиправним.
Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23.
На переконання колегії суддів те, що з 01.01.2021 пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не свідчить про те, що на таку пеню розповсюджується дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тобто розповсюджується мораторій на нарахування пені протягом дії карантину.
Так, з преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
При цьому колегія суддів зазначає, що дійсно положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедурні моменти щодо нарахування пені.
Однак висновок Суду про те, що як для визначення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування пені Закон № 2473-VIII (частина восьма статті 16) відсилає до відповідного законодавства, що діє на день прийняття відповідного рішення, тобто до норм Податкового кодексу України, на переконання колегії суддів є помилковим.
Відповідно до положень абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.
Відповідно до частини десятої статі 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Органом валютного нагляду відповідно до цього Закону є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Відповідно до положень пунктів 3,4 частини першої статті 14 Закону №2473-VIII за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані:
- до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;
- до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб - заходи впливу у вигляді штрафів, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (частина четверта статті 14 Закону №2473-VIII).
Аналіз наведених положень свідчить, що Закон України «Про валюту і валютні операції» розмежовує заходи впливу, до яких віднесено штрафні санкції і штрафи, які передбачені статтею 14 вказаного Закону, та пеню за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, нарахування якої врегульовано статтею 13 Закону№2473-VIII.
Отже, положення абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII, яким визначено, що рішення про застосування до суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення, не є застосовним по відношенню до пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки така (пеня) не є заходом впливу, перелік яких наведено у статті 14 Закону № 2473-VIII.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що хоча Закон України «Про валюту і валютні операції» і не визначає процедурні моменти щодо нарахування пені за порушення строку розрахунків в іноземній валюті, і при проведенні перевірок, виявленні відповідного порушення, нарахуванні пені та прийняття відповідного податкового повідомлення - рішення контролюючий орган керується нормами Податкового кодексу України, проте, відповідальність за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у вигляді пені передбачена саме Законом України «Про валюту і валютні операції», статтею 13, і вказана норма є пріоритетною для застосування, що чітко визначеного зазначеним Законом.
Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону є пріоритетними для застосування, зокрема і в питанні застосування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте враховуючи положення частини третьої статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» (якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону) застосовуватись мають саме положення вказаного Закону, оскільки абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України фактично суперечить такому.
Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.
Тобто, на переконання колегії суддів, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
З огляду на наведене, висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим.
Пеня, що передбачена частиною п`ятою Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строку розрахунків, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюється положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
З урахуванням вказаного, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Відповідно до частини третьої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Згідно зі статтею 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Справу №240/25642/22 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду
