ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

м. Київ

справа № 640/12340/22

адміністративне провадження № К/990/3454/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати дії відповідача від 15 лютого 2022 року вих. №21-27вих-22, щодо відмови у видачі позивачу довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 01 січня 2022 року, з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за службу на посадах слідчих в розмірі 20% від посадового окладу, протиправними;

- зобов`язати відповідача видати позивачу оновлену довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій, з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за службу на посадах слідчих в розмірі 20%, станом на 01 січня 2022 року.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідачем видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії станом на січень 2022 року, однак в довідці не враховано таку складові грошового забезпечення як надбавка за службу на посадах слідчих та окладу за військове звання у відповідних розмірах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що доводи відповідача про неможливість урахування щомісячної надбавки за службу на посадах слідчих для включення її до складової заробітної плати позивача з метою перерахунку пенсії, оскільки така не передбачена Законом №1697-VІІ, є помилковими, оскільки статтею 81 цього Закону №1697-VІІ передбачено, що заробітна плата працівника прокуратури складається, зокрема, з інших виплат, передбачених законодавством. При цьому суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено відсутності коштів на виплату надбавки за службу на посадах слідчих і того, що ця надбавка працівникам прокуратури взагалі не виплачується. Щодо позовних вимог в частині виплати окладу за військове звання, суд першої інстанції, керуючись статтю 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), зазначив, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсія призначена позивачу за Законом № №1789-ХІІ, а не Законом № 2262-ХІІ, що унеможливлює врахування до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії окладу за військове звання. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач вийшов на пенсію за вислугу років з посади заступника начальника відділу в 2003 році, а отже, не проходив та не міг проходити атестацію в порядку Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), а тому посадовий оклад позивача за посадою на момент звільнення заступника начальника відділу (2003 рік) безпідставно прирівнювати до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності проходження відповідної атестації.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року і залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року.

8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень Закону №2262-ХІІ, Закону №1697-VII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ (далі - Закон №1774-VІІІ), Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова КМУ №704), Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Постанова КМУ №45), Постанови КМУ №232 та без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18.

9. На обґрунтування підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) позивач вказує на необхідності формування правового висновку Верховним Судом щодо застосування положень статті 81 та частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII про включення надбавки за службу на посадах слідчих до довідки про розмір заробітної плати прокурорів, що враховується для перерахунку пенсії.

10. Позивач вважає, що під час застосування положень частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII при перерахунку пенсії прокурорам підлягає врахуванню лише факт та обставини підвищення такої складової заробітної плати, як посадового окладу прокурора, а не зміни структури заробітної плати, тобто її складових, з якої раніше призначена пенсія, а тому, жодних правових підстав для виключення з її складу, раніше врахованої "надбавки за службу на посадах слідчих", немає.

11. У касаційній скарзі позивач також вважає безпідставними твердження суду апеляційної інстанції про помилкове застосування судом першої інстанції положень статей 43, 51, 63 Закону №2262-ХІІ та пунктів 1, 5 Постанови КМУ №45, яке мотивовано звільненням позивача на пенсію відповідно до Закону №1697-VII, а не Закону № 2262-ХІІ.

12. Також, на думку позивача, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, у якому зазначено, що після набрання чинності пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 26 січня 2024 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/12340/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 червня 2024 року.

16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

17. Від відповідача 09 квітня 2024 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач стверджує про безпідставність доводів касаційної скарги і вказує, що довідка Офісу Генерального прокурора для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 01 лютого 2022 року № 21-35за видана у відповідності до Рішення КСУ від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)2019 з урахуванням заробітної плати за відповідною категорією посади станом на 01 січня 2022 року.

Вказане обґрунтовує тим, що у штатному розписі відповідача відсутні посади слідчих, з огляду на реформування системи органів прокуратури та позбавлення її повноважень досудового розслідування кримінальних проваджень. Відтак працівники, які проходили службу в органах прокуратури станом на момент видачі довідки, не отримували надбавки за службу на посадах слідчих з підстав відсутності відповідних посад і повноважень.

Щодо окладу за військове звання, який на думку позивача має бути також врахований у відповідній довідці, відповідач наголошує, що положеннями Закону № 1697-VII не передбачено військових прокуратур, а тому оклад за військове звання, який виплачувався позивачу на момент звільнення, також не може бути врахований при видачі довідки для перерахунку вже призначеної пенсії.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що пенсія позивачу призначена в 2003 році у відповідності до Закону №1789-ХІІ.

19. Згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 01 лютого 2022 року №21-32зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, виданої позивачу відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-(ІІ)/2019 та від 26 березня 2020 року №6-р/2020 за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника відділу становить: посадовий оклад 57200,00 грн.; оклад за військовим звання (підполковник) 1410,00 грн.; надбавка за вислугу років (45%) 26374,50 грн.; матеріальна допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 7082,04 грн., 7082,04 грн. Всього 99148,58 грн.

20. Проте позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про видачу оновленої довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 01 січня 2022 року з урахуванням складової грошового забезпечення "надбавка за службу на посадах слідчих" та окладу за військове звання, що визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт "0,8".

21. У відповідь на звернення позивача, Офіс Генерального прокурора листом від 15 лютого 2022 року №21-276вих-22 повідомив позивача, що згідно з постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений станом на 01 січня 2018 року; відповідно до статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Отже, Законом №1697-VII не передбачено "інших щомісячних надбавок, доплат, щомісячного преміювання".

22. Незгода з такою позицією відповідача стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

28. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.

29. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

30. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

31. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

32. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

33. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

34. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

35. На час призначення позивачу пенсії (листопад 2003 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, якою зокрема встановлено:

прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку;

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі;

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком;

призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії: якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

36. З огляду на вказане, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для її перерахунку були визначені, зокрема, вищезазначеними положеннями статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

37. Разом з тим, у зв`язку з необхідністю реформування системи органів прокуратури Верховною Радою України схвалено новий Закон №1697-VІІ, який набрав чинності з 15 липня 2015 року.

38. Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

39. При цьому Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (набрав чинності з 01 січня 2015 року, далі - Закон №76-VІІІ) внесено зміни, зокрема в:

частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено в такій редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

частину двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ викладено у такій редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

40. Отже, редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частини сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили однаковий підхід до підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури, який полягає у тому, що після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Уряду.

41. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

42. При цьому КСУ встановив, що частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ підлягає застосуванню в первинній редакції: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

43. Колегія суддів зазначає, що зі змісту частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ слідує, що перерахунок здійснюється у зв`язку зі збільшенням заробітної плати прокурорським працівникам, однак на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу саме на момент виникнення права на такий перерахунок. Тобто, за наявності підстав для здійснення перерахунку вже призначеної колишньому працівнику прокуратури пенсії, слід враховувати складові заробітної плати відповідних категорій діючих працівників прокуратури з прирівняною посадою.

44. Звертаючись до Суду з касаційною скаргою ОСОБА_1 зазначає про необхідність включення до складових, що враховуються при перерахунку пенсії, окладу за військове звання та надбавки за службу на посадах слідчих. При цьому позивач наполягає на тому, що вказані доплати в розумінні частини другої статті 81 Закону №1697-VІІ є «іншими виплатами, що передбачені законодавством».

45. Так, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону №1697-VІІ).

46. Крім того, постановою КМУ №232 установлено особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, слідчим співробітникам Служби безпеки, начальникам слідчих підрозділів, їх заступникам, прокурорам-криміналістам і слідчим органів прокуратури, а також військовослужбовцям військової прокуратури: щомісячну надбавку до посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин (для працівників органів прокуратури) або з урахуванням окладу за військовим званням (для військовослужбовців військової прокуратури) за службу на посадах слідчих і прокурорів-криміналістів у розмірах згідно з додатком. Понад 3 роки 10%, понад 5 років 15%, понад 10 років 20%, понад 15 років 25%.

47. Водночас, Суд не погоджується з твердженням скаржника про те, що зазначені ним доплати можна віднести до категорії «інші виплати, що передбачені законодавством», з огляду на таке.

48. Конституційний Суд України у рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р (II)/2020 зазначив, що одним із найвагоміших наслідків конституційної реформи 2016 року стосовно організації державної влади в Україні є те, що з набранням чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII) інститут прокуратури втратив відокремлений статус у структурі державної влади. Натомість за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. На це вказує, зокрема, стаття 131-1 Конституції України. Таку спрямованість конституційної реформи обумовлювала потреба в усуненні з українського конституційного правопорядку залишків радянської системи влади з тим, щоб перетворити прокуратуру радянського зразка (інституційним елементом якої за приписом пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України в редакції до внесення змін Законом № 1401-VIII була, зокрема, функція «нагляду за додержанням і застосуванням законів», відома як «функція загального нагляду») на такий інститут національної юридичної системи, що відповідав би європейським стандартам відповідно до взятого Україною зобов`язання ще при вступі до Ради Європи у 1995 році - «змінити роль і функції прокуратури (зокрема щодо здійснення загального нагляду за законністю) шляхом видозмінення цього інституту в орган, сумісний зі стандартами Ради Європи».

49. За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

50. Відповідно до правового регулювання пункту 9 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

51. Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII), а саме пунктом 1 частини першої статті 7 визначено, що Державне бюро розслідувань з метою виконання покладених на нього завдань здійснює гласні та негласні оперативно-розшукові, оперативно-розшукову діяльність, слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань.

52. З огляду на це, колегія суддів вказує, що з початком роботи Державного бюро розслідувань функції досудового розслідування (слідчі повноваження) перейшли від прокуратури до новоутвореного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 640/22782/19, від 31 жовтня 2023 року у справі № 580/34/20 та від 21 лютого 2024 року у справі №640/25472/19.

53. До того ж, згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону формування слідчих підрозділів Державного бюро розслідувань забезпечується за рахунок, зокрема, осіб, які протягом останнього року обіймали посади слідчих прокурорів.

54. Окрім того, Законом № 113-IX, що діє з 25 вересня 2019 року, продовжено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

55. Зокрема, частину першу статті 7 Закону №1697-VII викладено в новій редакції: слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури», а пункт 4 частини цієї статті стосовно військових прокуратур у системі органів прокуратури виключено.

56. Структуру Офісу Генерального прокурора затверджено наказом Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 99-шц, зі змісту якого вбачається відсутність таких структурних одиниць, як слідчий органу прокуратури.

57. Крім того, на виконання положень Закону № 113-IX, прийнято наказ Генеральної прокуратури України від 23 грудня 2019 року №351 «Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора», відповідно до якого 02 січня 2020 року визначено днем початку роботи Офісу Генерального прокурора.

58. Пунктом 7 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX також передбачалось, що прокурори та слідчі органів прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.

59. Зазначене дає підстави для висновку, що внаслідок запровадженого реформування системи органів прокуратури, у оновленій структурі Офісу Генерального прокурора відсутні посади військових прокурорів та слідчих.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 640/23506/21.

60. Таким чином, аналізуючи зазначені вище положення стосовно реформування системи органів прокуратури з урахуванням частини другої статті 81 Закону №1697-VІІ щодо складових заробітної плати прокурорів та частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ, якою врегульовано механізм перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури, Суд, враховуючи визначену скаржником підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), вважає за необхідне сформулювати наступний висновок: при видачі довідки для перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури врахуванню підлягають лише ті види грошового забезпечення, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Враховуючи проведене реформування системи органів прокуратури, зокрема, шляхом зміни обсягу повноважень вказаного органу, до складу грошового забезпечення діючих працівників органів прокуратури не входить оклад за військове звання та надбавка за службу на посадах слідчих, що, у свою чергу, свідчить про неможливість врахування вказаних доплат при видачі довідок про розмір заробітної плати осіб, які наразі займають аналогічні посади, для перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури.

При цьому колегія суддів вказує, що такий висновок не суперечить положенням частини другої статті 81 Закону №1697-VІІ, згідно якої до складу заробітної плати входять також «інші виплати, що передбачені законодавством», оскільки вказане положення стосується безпосередньо виплат, які нараховуються лише діючим працівникам органів прокуратури і не поширює свою дію на виплати, що передбачені для певних категорій посад органів прокуратори, яких на момент складання довідок вже немає у штатному розписі.

61. Суд також зауважує, що вказані законодавчі зміни не можуть бути розцінені як форма дискримінації осіб, які займали посади слідчих в органах прокуратури, оскільки право на зарахування стажу роботи на відповідних посадах збережено для обрахунку вислуги років, що дає право на призначення пенсії, як Законом № 1789-ХІІ (частина третя статті 50-1), так і Законом № 1697-VII (частина шоста статті 86).

62. Крім того, враховуючи передбачену пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 794-VIII можливість переведення осіб, що обіймали посади слідчих прокурорів до слідчих підрозділів Державного бюро розслідувань, Суд зазначає таке.

63. Згідно статті 20 Закону № 794-VIII заробітна плата працівників Державного бюро розслідувань складається з посадового окладу; доплати за вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця, доплати за науковий ступінь, тобто не включає в себе такої доплати як надбавка за службу на посадах слідчих.

64. Також частинами третьою та четвертою статті 19 Закону № 794-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом № 2262-ХІІ.

65. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

66. Згідно пунктів 5, 7 Порядку № 45 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Особам із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ, видаються державними органами за відповідними посадами на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

67. Тому колегія суддів доходить висновку, що до складу грошового забезпечення працівників Державного бюро розслідувань (до складу яких також входять і слідчі прокурори, які скористалися правом переведення до слідчих підрозділів Державного бюро розслідувань) надбавка за службу на посадах слідчих не входить.

68. Вищевказане також свідчить про те, що вказана доплата не може бути складовою грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії вказаних осіб.

69. При цьому з рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що позивач звертався до Державного бюро розслідувань за довідкою про розмір грошового забезпечення за аналогічною посадою для здійснення перерахунку його пенсії.

70. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, водночас вважає за необхідне змінити мотиви рішення суду апеляційної інстанції та викласти їх у редакції цієї постанови з огляду на таке.

71. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , вказав на відсутності підстав для врахування окладу за військове звання та надбавки за роботу на посадах слідчих при перерахунку пенсії позивача, зазначивши, поміж іншим, що оскільки позивач вважається таким, що не проходив атестацію у відповідності до Закону № 113-IX, розмір посадового окладу, який враховується для перерахунку пенсії позивача, не може прирівнюватися до оплати праці прокурора, який працює на даний час в органах прокуратури, а визначається у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

72. Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком і вказує, що рішенням КСУ № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України вказав, що однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами України повноважень.

Отже, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.

73. За таких обставин, оскільки заробітна плата прокурорів визначається виключно законом, в даному випадку статтею 81 Закону № 1697-VІІ, вірним є визначення розміру грошового забезпечення за відповідною (аналогічною) посадою позивача для обчислення (перерахунку) його пенсії відповідно до статті 81 Закону № 1697-VІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, як вказав суд апеляційної інстанції.

74. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 300/3496/22

75. При цьому Суд зауважує, що у цій справі спір стосується врахування додаткових видів грошового забезпечення, що нараховувалися позивачу на момент його виходу на пенсію, водночас розмір посадового окладу, визначений відповідачем у виданій ОСОБА_1 довідці, позивачем у цій справі не оспорюється.

76. Крім того щодо доводів скаржника, які стосуються неврахування судом апеляційної інстанції положень Закону № 2262-ХІІ, Постанови КМУ № 704 та висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, колегія суддів вказує таке.

77. Відповідно до частини одинадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором. Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

78. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що при звільненні він скористався правом, що передбачене частиною одинадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, і оформив пенсію відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

79. Крім того, згідно тверджень, що зазначені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 протягом 2005-2022 років отримував довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) для перерахунку пенсії згідно зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (до моменту втрати чинності цим Законом) та статтею 86 Закону № 1697-VІІ (з моменту набрання ним чинності).

80. З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника в цій частині, оскільки за чинного законодавчого регулювання позивач не має права на отримання довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії згідно зі статтями 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, а також права на врахуванням складових грошового забезпечення, передбачених постановою КМУ № 704.

81. З тих самих підстав Суд вказує на нерелевантність зазначеного у касаційній скарзі позивачем висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 і стосується перерахунку пенсії особам, яким вона призначена за Законом № 2262-ХІІ.

82. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

83. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

84. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

85. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

86. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

87. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

88. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

89. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

90. Також у пункті 71 рішення у справі "Peleki v. Greece" (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (рішення у справі "Moreira Ferreira v. Portugal" (№ 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

91. До того ж, у пункті 80 рішення у справі "Perez v. France" (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі "Artico v. Italy", заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі "Van de Hurk v. the Netherlands", заява № 16034/90, пункт 59).

92. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

93. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

94. Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

95. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

97. Частинами першою, четвертою статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

98. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції прийняв правильне по суті рішення, але з помилковим мотивуванням, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково та змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, виклавши її у редакції цієї постанови; в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

99. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

100. Оскільки суд касаційної інстанції не скасовує та не змінює резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі № 640/12340/22 змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа