КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/14959/23 Головуючий у суді першої інстанції - Бондаренко О. В.

Номер провадження № 22-ц/824/9040/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року у справі за позовом Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Київський обласний центр зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь незаконно одержану допомогу по безробіттю у розмірі 13 548,07 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при реєстрації в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 були надані документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2018 №792 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу», згідно якої реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться службою зайнятості за умови пред`явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту, інших документів ЦЗ не вимагає.

Вказано, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості, в період з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року, як така, що шукає роботу, відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, їй було надано статус безробітної та встановлена допомога по безробіттю з урахуванням страхового стажу, визнаним в установленому порядку безробітними відповідно до Законів України: «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Позивач зазначає, що 24 грудня 2020 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості відповідачці було надано статус безробітного, на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» (за її особистою заявою) та призначено допомогу по безробіттю, відповідно до ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В позовній заяві вказано, що Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості, відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009№60/62, постановою правління Пенсійного фонду від 13.02.2009№7-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року №232/16248, була проведена перевірка достовірності даних та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Законів України: «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення» та складено відповідний акт.

Актом №210816-15 від 16 серпня 2021 року було встановлено: що перебуваючи на обліку ОСОБА_1 приховала інформацію про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, а саме: згідно довідки Управління соціального захисту населення №2204/10 від 16 серпня 2021 року про отримання (неотримання) допомоги особі відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, та дітям з інвалідністю» з 18 жовтня 2016 року до 13 квітня 2023 року їй призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд. Згідно наданої УСЗН довідки №2216/10 від 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 з 18 жовтня 2016 року по 12 квітня 2021 року призначено соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд та довідки №2216/10/1 від 17 серпня 2021 року, інформації №657 від 21 січня 2022 року у дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідність підгрупи А встановлена з 13 квітня 2021 року по 13 квітня 2023 року . Тобто, при постановці на облік в центрі зайнятості безробітної ОСОБА_1 в її дитини інвалідності підгрупи «А» не було.

Білоцерківською філією КОЦЗ відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» було зроблено запит до УСЗН та ВДРАЦС, з метою отримання інформації щодо належності у ОСОБА_1 статусу одинокої матері, відносно дитини ОСОБА_2 . Належність відповідачу статусу одинокої матері не підтвердився.

На підставі вищезазначеного Акту розслідування, Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості винесено наказ №105/01-08 від 20 серпня 2021 року, про повернення ОСОБА_1 виплаченої їй допомоги по безробіттю, в сумі - 13 548,07 грн, за період з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року.

Для досудового врегулювання спору ОСОБА_1 було направлено претензію №704/1052.02/01-24 від 25 серпня 2021 року, яку вона отримала під підпис. На дану претензію від ОСОБА_1 надійшла відповідь від 09 вересня 2021 року, в якій вона просить надати їй документи, що підтверджують претензійні вимоги.

Вказано, що 21 вересня 2021 року було надіслано копії документів на адресу ОСОБА_1 й 19 травня 2022 року було направлено рекомендованим листом з повідомленням повторну претензію. ОСОБА_1 її отримала особисто під підпис. Сподіваючись на добровільне повернення коштів та досудове врегулювання спору Білоцерківською філією КОЦЗ було направлено претензію від 29 серпня 2023 року, яку ОСОБА_1 отримала рекомендованим листом з повідомленням, але добровільно у встановлений строк кошти повернуто не було.

Позивач вважає, що оскільки відповідачка з 18 жовтня 2016 року до 12 квітня 2023 року перебувала на обліку в Управління соціального захисту населення, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отримання ОСОБА_1 , з 24 рудня 2020 року по 16 серпня 2021 року, допомоги по безробіттю та інших соціальних послуг є безпідставним та неправомірним.

Крім того, позивач також вважає, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачем було надано недостовірну інформацію щодо всіх своїх доходів. У разі якщо особа отримала допомогу по безробіттю без наявних на те підстав то вона зобов`язана добровільно повернути безпідставно отриману суму, в іншому разі відповідна сума виплаченої по безробіттю допомоги стягується з неї у встановленому законом порядку. Тому, неповідомлення особою центру зайнятості про виникнення або наявність такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов`язків та відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, є підставою для стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення. Кошти в сумі 13 548,07 грн підлягають поверненню до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, так як згідно ч,2 ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів вказаного Фонду.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року у задоволенні позовної заяви Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Київський обласний центр зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що при реєстрації в центрі зайнятості відповідачем не було надано документів про те, що вона має на утриманні дитину з інвалідністю. Вказано, що про те, що ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю і надбавку на догляд за нею, фахівець центру зайнятості дізналась з обміну в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості України лише 04 серпня 2021 року. Зазначено, що не всі відомості про особу, які мають значення для надання статусу безробітного та визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю є доступними у день звернення особи.

В апеляційній скарзі зазначено, що дані з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування є доступні у день звернення, проте інформація щодо отримання грошової компенсації особою, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю та отримує компенсацію на догляд міститься в Реєстрі застрахованих осіб про отримання соціальних виплат. Вказано, що центром щомісяця було сформовано запити щодо отримання соціальних виплат відповідачкою по справі (03 січня 2021 року, 05 лютого 2021 року, 06 березня 2021 року, 03 квітня 2021 року, 24 травня 2021 року, 03 червня 2021 року, 04 липня 2021 року). На вказані запити інформації щодо отримання соціальних виплат ОСОБА_1 не було.

Проте, на запит центру від 04 серпня 2021 року була отримана відповідь, що ОСОБА_1 отримала грошову допомогу непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю за травень, червень, квітень 2021 року.

Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що потрібна інформація не могла і не була отримана при зверненні особи до центру зайнятості відразу, інформація надходить із значним запізненням.

Апелянт звертає увагу, що в поданій ОСОБА_1 заяві від 24 грудня 2020 року зазначено, що вона не отримує відповідно до законодавства допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю. Вказана заява була підписана особисто ОСОБА_1 . Апелянт вважає, що вказане свідчить про те, що відповідачем по справі було приховано інформацію про те, що остання отримує допомогу на догляд за дитиною з інвалідністю.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року є безпідставним та неправомірним, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

20 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , відповідно до яких вважає рішення суду першої інстанції ухваленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій вказала, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, в тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не призначено, не є зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності, не отримує відповідно до законодавства допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за: дитиною з інвалідністю; особою з інвалідністю 1 групи; особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду або досягла 80-річного віку; грошове забезпечення як батьки вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки; грошову допомогу по догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Крім того, вказала, що не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства та не навчається на денній формі навчання. Ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.8, 53).

Цього ж дня 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.9).

Встановлено, що 24 грудня 2020 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 надано статус безробітного, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та призначено допомогу по безробіттю, відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується персональною карткою № 105220122400003 (а.с.6, 75-76).

Вбачається, що 16 серпня 2021 року, за результатами проведеної перевірки, було складено Акт за №210816-15, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітна з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року. Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради №657 від 21 січня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради та державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно медичного висновку №150 від 13 квітня 2021 року дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідність підгрупи «А» встановлена з 13 квітня 2021 року по 12 квітня 2023 року (а.с.11, 14).

З довідки Управління соціального захисту населення №2204/10 від 16 серпня 2021 року, про отримання (неотримання) допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, та дітям з інвалідністю» з 18 жовтня 2016 року до 13 квітня 2023 року призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд (а.с.12).

З довідки Управління соціального захисту населення №2216/10/1 від 17 серпня 2021 року про отримання (неотримання) допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, та дітям з інвалідністю» з 13 квітня 2021 року до 13 квітня 2023 року призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд підгрупа «А» (а.с.13).

З відповіді Управління соціального захисту населення №8038 від 07 листопада 2023 року на запит Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, як отримувач допомоги на дітей одинокій матері в період з 24 грудня 2020 року по 07 липня 2021 року не перебувала (а.с.25).

З відповіді Білоцерківського відділу ДРАЦС №30.1-33/2898 від 14 листопада 2023 року на запит Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості вбачається, що реєстрація народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведена відповідно до т. 133 СК України (а.с.26).

Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості видано довідку №1103 від 27 листопада 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року (дата припинення реєстрації) була зареєстрована як безробітна та отримала дохід у розмірі 13 548,07 грн (а.с.7).

Наказом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості №105/01-08 від 20 серпня 2021 року було зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повернути кошти, виплачені як допомогу по безробіттю, в сумі - 13 548,07 грн, за період з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року (а.с.15).

25 серпня 2021 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості направлено претензію №704/1052.02/01-24 ОСОБА_1 з вимогою повернення незаконно отриманих коштів в розмірі 13 548,07 грн (а.с.16), яку остання отримала 02 вересня 2021 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.18). На дану претензію від ОСОБА_1 надійшла відповідь від 09 вересня 2021 року, в якій вона просила надати їй документи що підтверджують претензійні вимоги (а.с.19, 60)

21 вересня 2021 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості направлено на адресу ОСОБА_1 копії документів, у відповідності до її заяви (а.с.20-21), яку остання отримала 22 вересня 2021 року (а.с.21 на звороті).

19 травня 2022 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості направлено повторну претензію №270/1052.02/01-24 ОСОБА_1 , з вимогою повернення незаконно отриманих коштів в розмірі 13 548,07 грн (а.с.22), яку остання отримала особисто під підпис 25 липня 2022 року.

29 серпня 2023 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості направлено повторну претензію №629/14-01/01-24 ОСОБА_1 , з вимогою повернення незаконно отриманих коштів в розмірі 13 548,07 грн (а.с.23-24), яку остання отримала 04 вересня 2023 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що позивачем не було доведено вини відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про отримання грошової допомоги/компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за дитиною інвалідом, з метою незаконного отримання допомоги з безробіття, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.1166, 1212, 1215 ЦК України, для стягнення з відповідачки на користь Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 13 548,07 грн.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами: надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законом, та можливості добровільного страхування у випадках, передбачених законом; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; солідарності та субсидування; обов`язковості фінансування Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов`язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом; паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців; диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття; законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Як встановлено статтею 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом:

1) участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття;

2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства;

3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці;

4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до положень статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зареєстровані безробітні мають право на, зокрема, матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону. Зареєстровані безробітні зобов`язані, зокрема, інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначається відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України 13 лютого 2009 року № 60/62 (тут і далі - Порядок у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом, зокрема, звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач по справі ОСОБА_1 24 грудня 2020 року звернулась до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.9).

Встановлено, що 24 грудня 2020 року Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 надано статус безробітного, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та призначено допомогу по безробіттю, відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується персональною карткою № 105220122400003 (а.с.6, 75-76).

Зокрема, у заяві про надання (поновлення) статусу безробітного від 24 грудня 2020 року, відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона не отримує відповідно до законодавства допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю (а.с.8).

Відповідно до п.п.3 п.2 Індивідуального плану працевлаштування безробітного від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 зобов`язалась своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умова виплати матеріального забезпечення, надання соціальних послуг та припинення реєстрації (а.с.10).

Згідно п.3 Індивідуального плану працевлаштування безробітного від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлена з тим, що відповідальність за достовірність поданих позивачу даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Встановлено, що 16 серпня 2021 року, за результатами проведеної перевірки, було складено Акт за №210816-15, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітна з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року. Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради №657 від 21 січня 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно медичного висновку №150 від 13 квітня 2021 року дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідність підгрупи «А» встановлена з 13 квітня 2021 року по 12 квітня 2023 року (а.с.11, 14).

З довідки Управління соціального захисту населення №2204/10 від 16 серпня 2021 року, про отримання (неотримання) допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, та дітям з інвалідністю» з 18 жовтня 2016 року до 13 квітня 2023 року призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд (а.с.12).

З довідки Управління соціального захисту населення №2216/10/1 від 17 серпня 2021 року про отримання (неотримання) допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю, та дітям з інвалідністю» з 13 квітня 2021 року до 13 квітня 2023 року призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд підгрупа «А» (а.с.13).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період часу з 18 жовтня 2016 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, станом на момент звернення до центру зайнятості 24 грудня 2020 року й по день припинення реєстрації відповідача як безробітної, ОСОБА_1 отримувала надбавку на догляд на дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи зазначене, період отримання ОСОБА_1 соціальної допомоги на догляд за дочкою збігається з періодом отримання допомоги по безробіттю.

За приписами частин 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Між тим, як установлено матеріалами справи, в порушення положень чинного законодавства, ОСОБА_1 не проінформувала та не повідомила позивача про те, що вона отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, що впливало на умови надання та виплати їй допомоги по безробіттю. Вказане підтверджується підписаною власноруч ОСОБА_1 заявою про надання (поновлення) статусу безробітного від 24 грудня 2020 року та підписаним Індивідуальним планом працевлаштування безробітного від 24 грудня 2020 року.

Наказом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості №105/01-08 від 20 серпня 2021 року було зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повернути кошти, виплачені як допомогу по безробіттю, в сумі - 13 548,07 грн, за період з 24 грудня 2020 року по 16 серпня 2021 року (а.с.15).

Враховуючи викладені обставини справи, а також норми законодавства, районний суд належним чином зазначених обставин не врахував, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд керувався положеннями ст.1212,1215 ЦК України та визнав недоведеною вину позивача у допущенні рахункової помилки у виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та з підстав недоведеності факту недобросовісності з боку відповідача.

Між тим, районний суд не врахував наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Відповідно до п. п.2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно давати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, стягнення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі можливе тільки за двох умов: зловживання з боку застрахованої особи та / або подання ним недостовірних даних.

Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення є допомога по безробіттю.

У той же час, відповідно до п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, який є суб`єктом владних повноважень, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю.

При цьому добросовісність набувача презюмується, і відповідно тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум, тобто на позивача, що повністю узгоджується із висновками щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) від 06 лютого 2019 року, постанові Верховного Суду у справі № 757/17820/17-ц від 24.04.2019 року та постанові Верховного Суду у справі № 802/1206/17 від 19.12.2018 року (пункт 45).

Таким чином, умовою стягнення виплаченої позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю є доведення саме позивачем вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, що впливають на припинення реєстрації безробітного та відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» дають підстави для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскаржуване по справі рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 684 грн, а за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн, що разом становить 6 710 грн, то вказаний розмір судового збору підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішенням, яким позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ: 03491085, 02100, м. Київ, пров. Будівельників, 5а) одержану допомогу по безробіттю у розмірі 13 548,07 грн (тринадцять тисяч п`ятсот сорок вісім гривень сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Київського обласного центру зайнятості в особі Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ: 03491085, 02100, м. Київ, пров. Будівельників, 5а) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 710 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв