СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року Справа № 480/1515/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1515/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся через свого представника до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій просить:

- рішення Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.11.2023 року № 183450028662 у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні до пільгового стажу по Списку № 1 періоду його роботи з 02.11.1992 року по 31.07.2015 року визнати протиправним, скасувати;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по Списку № 1 період його роботи електрослюсарем підземним в шахте «Заря» з 02.11.1992 року по 31.07.2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 08.11.2023 року позивач звертався до Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, працівнику, зайнятому повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників. При цьому у рішенні ГУПФУ в Рівненській області зазначено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 29 днів, а пільговий стаж по Списку № 1 становить 10 років 11 місяців і 22 дні Позивач не погоджується з даним рішенням та вважає, що станом на 31.07.2015 року має 23 роки 10 місяців 30 днів страхового стажу, з них 22 роки 2 місяці 29 днів пільгового. Крім того в обгрунтування позовних вимог. позивач посилається на ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На думку позивача в добровільному порядку вирішити питання зарахування до пільгового стажу по Списку № 1 періодів роботи з 02.11.1992 року по 31.07.2015 не можливо, а отже позивач звернувся до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області матеріали пенсійної справи позивача.

На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було надано суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що 08.11.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням було розглянуто заяву позивача та долучені до заяви документи та 15.11.2023 за №183450028662 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, через недосягнення необхідного пенсійного віку та через відсутність страхового стажу. Вік позивача на момент звернення становить 49 років 0 місяців 27 днів. Страховий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 29 днів (з урахуванням кратності 32 роки 11 місяців 29 днів). Пільговий стаж позивача по Списку № 1 становить 10 років 11 місяців 22 дні. При цьому за результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2014 по 31.07.2015, оскільки відсутня сплата страхових внесків в системі персоніфікованого обліку (форми ОК-5); до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 01.01.1999 по 31.12.2009 по спецстажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) (а.с. 70-72).

Також представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" надано витребувані судом докази (а.с. 40-68).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працював, зокрема, з 02.11.1992 по 17.10.2020 року на посаді електрослюсаря підземного в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу) (а.с. 7-8, 49-50).

Про даний факт також зазначено у довідці від 21.03.2021 року № 345/05 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої філіалом "Шахта "Заря" (мовою оригіналу) "Державного унітарного підприємства Донецької народної республіки "Торезантрацит" (а.с.23, 64).

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 08.11.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 (а.с. 44).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 15.11.2023 № 183450028662 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, через недосягнення необхідного пенсійного віку та через відсутність страхового стажу (а.с. 15, 52).

При цьому в даному рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список № 1) становить 50 років. Вік заявника 49 років 0 місяців 27 днів. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 1 частиною другою статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список № 1) становить 25 років. Страховий стаж особи становить 22 роки 11 місяців 29 днів (з урахуванням кратності 32 роки 11 місяців 29 днів). Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, становить 10 років. Пільговий стаж особи по Списку № 1 становить 10 років 11 місяців 22 дні.

Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.07.2014 по 31.07.2015, оскільки відсутня сплата страхових внесків в системі персоніфікованого обліку (форми ОК-5); до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 01.01.1999 по 31.12.2009 по спецстажу, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5).

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Отже з оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставами для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, є відсутність необхідного страхового стажу роботи та недосягнення пенсійного віку 50 років. При цьому до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи з 01.01.1999 по 31.12.2009 по спецстажу, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5). Водночас до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.07.2014 по 31.07.2015, оскільки відсутня сплата страхових внесків в системі персоніфікованого обліку (форми ОК-5). В свою чергу позивачем в даній позовній заяві не заявлено вимоги щодо зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.2014 по 31.07.2015.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ) (далі по тексту - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік та стаж роботи: у пункті а, зокрема, для чоловіків - 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом а якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року (далі Закон № 213-VІІІ), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років та збільшено стаж роботи на 5 років.

З 01.01.2004 року набув чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувались п. а статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Також, у пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:

застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. а ст.13 Закону України №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 зазначив, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021 року.

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи з 01.01.1999 по 31.12.2009.

А отже в даному випадку до позивача підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII та, відповідно, не підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону №1058-ІV.

Таким чином, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 за наявності віку 50 років, страхового стажу 20 років та пільгового стажу не менше 10 років на зазначених роботах.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що вік заявника 49 років 00 місяців 27 днів. Страховий стаж особи становить 22 роки 11 місяців 29 днів (з урахуванням кратності 32 роки 11 місяців 29 днів). Пільговий стаж особи по Списку №1 становить 10 років 11 місяців 22 дні (а.с. 52).

Відтак відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з підстав відсутності необхідно страхового стажу, є протиправною. При цьому відмова відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку є правомірною.

В свою чергу статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , суд вбачає, що позивач працював, зокрема, з 02.11.1992 по 17.10.2020 року на посаді електрослюсаря підземного в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу) (а.с. 7-8, 49-50).

Також з довідки від 21.03.2021 року № 345/05 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої філіалом "Шахта "Заря" (мовою оригіналу) Державного унітарного підприємства Донецької народної республіки "Торезантрацит", судом встановлено, що позивач у період з 02.11.1992 року по 17.10.2020 року працював повний робочий день у Відокремленому підрозділі "Шахта "Заря" (мовою оригіналу) Державного підприємства "Торезантрацит" на посаді електрослюсаря підземного ділянки з видобутку вугілля (а.с. 64). Крім того, в вище зазначеній довідці зазначено, що дана посада передбачена підрозділом 1 розділу 1 Списка 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36.

Окрім того, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.

Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 1, який був чинний у цей період.

Відповідно до позиції 1010100а підрозділу 1 "Подземные работы в шахтах, рудниках и на приисках по добыче полезных ископаемых; в геологоразведке; на дренажных шахтах; на строительстве шахт, рудников, приисков" розділу I "Горные работы" Списка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 г. N 10, до Списку 1 відноситься "Все рабочие, занятые полный рабочий день на подземных работах" (мовою оригіналу).

Відповідно до позицій 1010100а підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень" розділу I "Гірничі роботи" Списка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36), до Списку 1 відносяться "Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах".

Також згідно позицій 1.1а підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень" розділу I "Гірничі роботи" Списка 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461), до Списку 1 відносяться "Усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах".

Отже посада електрослюсаря підземного передбачена Списком № 1.

Водночас суд звертає увагу на те, що у трудовій книжці та у вище зазначеній довідці від 21.03.2021 року № 345/05 вказано період перебування позивача на посаді електрослюсаря підземного в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу), передбаченої Списком 1, з 02.11.1992 по 17.10.2020 року. В свою чергу в даній справі позивач просить зобов`язати пенсійний орган зарахувати до його пільгового стажу період з 02.11.1992 року по 31.07.2015 року

При цьому з оскаржуваного рішення суд вбачає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до пільгового стажу позивача було зараховано лише періоди роботи з 01.01.1999 по 31.12.2009, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5). При цьому будь-яких обгрунтувань щодо не зарахування до пільгового стажу позивача іншої частини спірного періоду, а саме, з 02.11.1992 по 31.12.1998 та з 01.01.2010 по 31.07.2015, оскаржуване рішення не містить.

Тобто фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було частково зараховано до пільгового стажу позивача спірний період з 02.11.1992 року по 31.07.2015, а саме, з 01.01.1999 по 31.12.2009.

Щодо можливості врахування відомостей, наведених у довідці від 21.03.2021 року № 345/05, виданої філіалом "Шахта "Заря" (мовою оригіналу) "Державного унітарного підприємства Донецької народної республіки "Торезантрацит" (а.с.23, 64), що знаходиться на тимчасово окупованій території, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Місто Сніжне (у тому числі смт Андріївка, смт Гірницьке, смт Бражине, смт Лиманчук, смт Никифорове, смт Залісне, смт Первомайський, смт Первомайське, смт Побєда, с-ще Балка, смт Сєверне, с-ще Молчалине, с-ще Сухівське) включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 79-р).

Указом Президента від 7 лютого 2019 року № 32/2019 "Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях" затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, відповідно до якого, місто Сніжне (у тому числі селище міського типу Андріївка, селище міського типу Гірницьке, селище міського типу Бражине, селище міського типу Лиманчук, селище міського типу Никифорове, селище міського типу Залісне, селище міського типу Первомайський, селище міського типу Первомайське, селище міського типу Побєда, селище Балка, селище міського типу Сєвєрне, селище Молчалине, селище Сухівське) включено до Переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях Донецька область.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини 2» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016).

«Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважає Європейський суд з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 554/3179/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 227/4503/16 тощо.

Виходячи з цих міркувань, пенсійний орган мав прийняти до розгляду та взяти до уваги відомості, наведені в документах, виданих підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, (довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, накази про атестацію робочих місць).

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке (яка) знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 26 березня 2020 року у справі № 414/1864/16-а.

У свою чергу, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача у спірний період.

А відтак суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, періоди роботи з 02.11.1992 по 31.12.1998 та з 01.01.2010 по 31.07.2015 в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу) на посаді електрослюсаря підземного.

Враховуючи викладене та оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення від 15.11.2023 № 183450028662, однією із підстав відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, є відсутність страхового стажу та оскільки в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обгрунтування щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 02.11.1992 по 31.12.1998 та з 01.01.2010 по 31.07.2015, суд доходить висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.11.2023 № 183450028662 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи по Списку № 1 період його роботи електрослюсарем підземним в шахте «Заря» з 02.11.1992 року по 31.07.2015 року, суд зазначає, що оскільки з оскаржуваного рішення судом було встановлено, що до пільгового стажу позивача було зараховано період роботи з 01.01.1999 по 31.12.2009, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню в частині зобов`язання зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, періоди роботи з 02.11.1992 по 31.12.1998 та з 01.01.2010 по 31.07.2015 в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу) на посаді електрослюсаря підземного.

При цьому, оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.11.2023 № 183450028662, суд доходить висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, періоди роботи з 02.11.1992 по 31.12.1998 та з 01.01.2010 по 31.07.2015 в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу) на посаді електрослюсаря підземного.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з урахуванням висновків суду.

Водночас суд зазначає, що оскільки ухвалою суду позивача було звільнено від сплати судового збору за подання даної позовної заяви до суду, питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.11.2023 № 183450028662 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 25.09.2023 року № 5933-701892916 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, періоди роботи з 02.11.1992 по 31.12.1998 та з 01.01.2010 по 31.07.2015 в "Шахте "Заря" (мовою оригіналу) на посаді електрослюсаря підземного.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 25.09.2023 року № 5933-701892916 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.11.2023 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек