Постанова

Іменем України

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 554/6033/22

провадження № 61-13966св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю

за касаційною скаргою адвоката Струць Тетяни Ігорівни як представника ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2023 року у складі судді Блажко І. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Абрамова П. С., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше п`яти років, а саме з 2015 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона тривалий час дружила з ОСОБА_2 , а останні 7 років вони разом проживали за її адресою. З березня 2015 року вони вели спільне господарство, на сумісні кошти купували продукти, ліки, сплачували комунальні послуги, фактично проживали однією сім`єю як сестри, були пов`язані спільним побутом, взаємним піклуванням, мали взаємні права та обов`язки щодо спільних витрат.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, позивач організувала її похорони та взяла на себе усі витрати на поховання.

Враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом, а також відсутність спадкоємців за законом 1-3 черг, відповідно до статті 1264 ЦК України позивач має право на спадкування за законом у четверту чергу, адже вона проживала однією сім`єю із спадкодавцем не менше п`яти років до відкриття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 19 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив. Судові витрати відніс на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених вимог. Позивач є сусідкою ОСОБА_2 , наявність у неї документів ОСОБА_2 , ключів від вхідних дверей, а також вільного доступу до квартири, як і наявність неідентифікованих квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги, не є доказами, що пiдтверджують факт проживания однією сiм`єю зі спадкодавцем протягом п`яти рокiв до дня вiдкриття спадщини.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Струць Т. І. залишив без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 не довела факт постійного проживання із ОСОБА_2 , ведення з нею спільного господарства, наявність у них спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Струць Т. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1270 ЦК України у подібних правовідносинах.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права враховуючи, що суд першої інстанції порушив доступ до правосуддя, який не може обмежуватись ні строком, встановленим в статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини, ні будь-яким іншим строком.

Стверджуючи, що звернення до суду було передчасним, суд першої інстанції порушив, а суд апеляційної інстанції не усунув порушення принципу доступу до правосуддя, передбаченого в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», статтями 8, 64 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 , в якій і було зареєстроване її місце проживання.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з цієї квартири.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 03 вересня 1975 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 ОСОБА_1 надала копії паспорта ОСОБА_2 , лікарського свідоцтва про смерть № 555, договору-задоволення на організацію та проведення поховання, протоколу від 05 червня 2022 року сусідів про засвідчення факту спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , квитанції про оплату житлово-комунальних послуг.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Основі спадкування за законом становить принцип черговості, який полягає у визначенні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Вирішуючи спір про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суди мають враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, встановивши, що надані позивачем докази є недостатніми для підтвердження факту її проживання разом з ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, зробив правильний висновок, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в позові. Самі по собі показання свідків не є підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив доступ до правосуддя, який не може обмежуватись ні строком, встановленим статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, ні будь-яким іншим строком, а суд апеляційної інстанції це порушення не усунув, не є підставою для скасування ухвалених у справі рішень, адже суди вирішили спір по суті заявлених вимог і обґрунтовано відмовили у зв`язку з їх недоведеністю. Саме по собі зазначення районним судом, що на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом не закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , у цій справі не є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, тому не порушує принципу доступу до правосуддя, що передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 64 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з недоведеністю заявлених позивачем вимог у цій справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Струць Тетяни Ігорівни як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов