ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

справа № 686/16441/23

провадження № 61-2196св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії працівників поліції та стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в розмірі 234 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина домоволодіння належить ОСОБА_2 . Між ними є спір щодо права власності на цей об`єкт нерухомого майна. ОСОБА_2 тривалий час намагається незаконно заволодіти домоволодінням. 17 квітня 2023 року близько 19.00 год ОСОБА_2 здійснила умисне хибне повідомлення до поліції про вчинення ним погроз фізичною розправою. Близько 19.20 год до будинку під`їхали працівники поліції, які проникли до його домоволодіння без ухвали суду, застосували фізичну силу, кайданки, завдали йому тілесні ушкодження, що підтверджуються травмкарткою. Він був затриманий о 19.40 год та утримувався у відділенні поліції більше трьох годин. Працівники поліції не з`ясували обставини події, не взяли до уваги рішення суду у справі № 686/16830/17. Щодо нього склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАПзакрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. До 23 червня 2023 року неправомірні дії щодо нього вчинялися працівниками поліції неодноразово, а саме 22 червня 2022 року, 23 червня 2022 року, 09 липня 2022 року, 20 липня 2022 року. За його заявою щодо випадків, які мали місце 20 червня 2022 року і 20 липня 2022 року, вносилися відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення. 23 червня 2022 року щодо нього сфальшували протокол про адміністративне правопорушення. Унаслідок незаконних дій працівників поліції йому заподіяно моральну шкоду, оскільки порушено його права, принижено честь і гідність, він отримав стрес. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 02 листопада 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеним. При цьому місцевий суд виходив з того, що позивач довів наявність моральної шкоди, однак при визначенні її розміру виходив з конкретних обставин справи, характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачу моральних страждань, і взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Хмельницький апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області) задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій скасував та в цій частині закрив провадження у справі. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди змінив, виключив з абзацу другого резолютивної частини рішення фразу «шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України». В решті рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову обґрунтованістю висновку місцевого суду про часткову доведеність вимог позову в частині моральної та майнової шкоди, однак суд вважав, що спосіб стягнення вказаних коштів визначений місцевим судом неправильно, оскільки кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Предметом позову у справі є визнання неправомірними дій працівників Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області, які на час подій, зазначених у позові, виконували владні функції (не вносилися відомості до ЄРДР, не складалися протоколи про адміністративне правопорушення). Такий спір є публічно-правовим.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважав, що рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові про визнання незаконними дій працівників поліції підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині вимог - закриттю.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2024 року ГУ НП в Хмельницькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким в частині задоволення позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/9789/17.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 травня 2023 року не визнано незаконність дій інспектора Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки протокол скасований з процесуальних підстав та не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду.

Належних та допустимих доказів, які свідчили б про факт заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань чи втрат немайнового характеру, наявність причино-наслідкового зв`язку заподіяної моральної шкоди діями працівника поліції та наявність такої шкоди, позивач не надав, що свідчить про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення маральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 (розмір часток по 1/2). З приводу володіння і користування нерухомим майном між співвласниками виникають спори.

17 квітня 2023 року інспектор СПДН ВП Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій областілейтенант поліції Шляховий А. С. склав щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 958932, згідно з яким ОСОБА_1 17 квітня 2023 року о 19.00 год у будинку за адресою АДРЕСА_1 вчинив стосовно колишньої співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу, погрозах фізичною розправою, приниженнях, що могли завдати шкоди психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 .

До ОСОБА_1 у цей же день застосовано адміністративне затримання у зв`язку із вчиненням ним правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року провадження у справі № 686/9641/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, атому переглядаються лише в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 173, 185 КУпАП, є помилковим.

У справі, що переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2023 року провадження у справі № 686/9641/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частково задовольняючи позов суди дійшли правильного висновку, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.

Врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сума в 5 000,00 грн цілком відповідає завданій позивачу шкоді та є справедливою.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про недоведення позивачем моральних страждань є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в задоволеній частині вимог позову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов