ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 Справа № 917/614/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

1. Міністерства освіти і науки України

2. Полтавської міської ради

3. Департаменту освіти Полтавської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром"

2. Державного навчального закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище"

про визнання недійсним додаткових угод до договору на постачання природного газу № 16-GAS-2021 від 15.01.2021 та повернення надмірно сплачених коштів в сумі 163 970,11 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернувся керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України, Полтавської міської ради, Департаменту освіти Полтавської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державного навчального закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" про визнання недійсним додаткових угод № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 05.02.2021, № 7 від 23.02.2021, № 8 від 24.02.2021, № 9 від 25.02.2021, №10 від 22.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 163 970,11 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що після укладення договору сторони підписали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціну на природний газ; ці додаткові угоди укладені з порушенням законодавства та є недійсними, що призвело до безпідставної сплати бюджетних коштів Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром".

Ухвалою від 24.04.2024 суд встановив відповідачам строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Міністерство освіти і науки України у поясненнях від 01.05.2024 (вхід. № 6385 від 08.05.2024; том 1, а.с. 224-254) підтримало позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Ухвала від 24.04.2024 вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" 24.04.2024 та Державному навчальному закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" 29.04.2024 (том 1, а.с. 219, 223). Отже, кінцевий строк для подачі відзиву Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" є 09.05.2024 та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" - 14.05.2024.

Відповідачі відзиви на позов не надали. Встановлені строки для їх подання закінчилися.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/614/24 (том 1, а.с. 183).

Ухвалою від 16.04.2024 (том 1, а.с. 188-189) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Прокурор у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (том 1, а.с. 201-213).

Ухвалою від 24.04.2024 суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження у справі, визнав справу малозначною, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (том 1, а.с. 215-217).

Вказана ухвала суду надсилалась сторонам та ними отримана, зокрема:

прокурору в його електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" (довідка про доставку електронного листа від 24.04.2024; том 1, а.с. 218);

позивачам в їх електронні кабінети підсистеми "Електронний суд" (довідки про доставку електронного листа 24.04.2024, том 1, а.с. 220-222);

відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" - в його електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" (довідка про доставку електронного листа від 24.04.2024; том 1, а.с. 219);

відповідачу - Державному навчальному закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" - засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу (т.1 а.с.214) та отримана відповідачем 29.04.2024, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 223). Відповідно до рішення тридцять дев`ятої сесії восьмого скликання Полтавської місткої ради від 15.09.2023 вулиця Маршала Бірюзова у м. Полтаві перейменована на вулицю Решетилівську.

Відповідно до п. 2 та п. 3 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отже, ухвала від 24.04.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор зазначає те, що під час укладання додаткових угод № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до договору про закупівлю № 16-GAS-2021 від 15.01.2021 сторони порушили вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.

Прокурор вказує, що недоотримання спірної суми коштів суттєво послаблює дохідну частину місцевого бюджету та призводить до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, забезпечення виконання відповідних програм і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Місцеві інтереси пов`язані із загальнодержавними і, внаслідок порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються інтереси держави. Невжиття заходів правового характеру по захисту інтересів територіальної громади є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Полтавської міської ради, Департаменту освіти Полтавської міської ради.

Процедура закупівлі проводилась Державним навчальним закладом «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище», який відповідно і є споживачем за договором.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником Державного навчального закладу «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» є Міністерство освіти і науки України.

Згідно з п. 1.1 Статуту Державного навчального закладу «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» (далі - Статут) цей заклад підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

П. 1.9 Розділу 1 Статуту передбачено, що Міністерство освіти і науки України, місцевий орган управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених актами законодавства здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства і Статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень.

П. 6.1 Статуту передбачено, що Училище належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014 № 630 встановлено, що Міністерство освіти і науки України з метою організації своєї діяльності в т.ч. - організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства освіти і науки України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом влади в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор у позові зазначає, що відповідно до діючого законодавства фінансування Державного навчального закладу «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» у 2020 та 2021 роках загалом, а також безпосередньо зазначеної закупівлі, здійснювалось з місцевого бюджету територіальної громади м. Полтава.

Згідно листа Департаменту освіти Полтавської міської ради від 20.02.2024 № 01-09-01.3.08/616 фінансування ДНЗ «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» здійснювалося коштами місцевого бюджету.

У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що міська рада - представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

З урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Державний навчальний заклад «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» підконтрольний Полтавській міській раді з питань цільового та ефективного використання грошових коштів місцевого бюджету, виділених на його утримання.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Надмірне, безпідставне використання грошових коштів, виділених з місцевого бюджету для забезпечення належного функціонування закладів освіти суперечить інтересам членів територіальної громади та породжує право і обов`язок у органу місцевого самоврядування вжити заходів до відновлення порушених прав шляхом заявлення позовних вимог про повернення таких коштів до бюджету відповідної територіальної громади.

Аналогічний висновок про наявність повноважень у органів місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, зробив Верховний Суд у справах № 905/1250/18 (постанова від 27.03.2019), № 917/194/18 (постанова від 02.04.2019), № 913/176/18 (постанова від 29.01.2019), № 913/205/18 (постанова від 28.03.2019) та № 905/794/17 (постанова від 24.07.2018).

Оскільки власником грошових коштів є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету.

З урахуванням викладеного, Полтавська міська рада є уповноваженим органом влади в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно правова форма Департаменту освіти Полтавської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Діяльність Департаменту освіти Полтавської міської ради регулюється «Положенням про Департамент освіти» Полтавської міської ради» затвердженого рішенням позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29.01.2021 (т.1 а.с.161-174).

Пунктом 1.2 Положення передбачено, що Департамент освіти Полтавської міської ради є виконавчим органом Полтавської міської ради, який створений для здійснення функцій і делегованих йому повноважень щодо реалізації на території міста державної політики в галузі освіти, провадження освітньої діяльності. Відповідно до п. 2.28: департамент здійснює ведення фінансово-господарської діяльності закладів освіти, що належать до комунальної та державної форм власності, контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти.

З урахуванням викладеного, Департамент освіти Полтавської міської ради є уповноваженим органом влади в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З метою встановлення наявності підстав для звернення до суду Полтавською окружною прокуратурою скеровувалися листи до уповноважених органів влади, зокрема:

1) листом № 55-75-2873 вих24 (том 1, а.с. 153-158) заступник прокурора Полтавської окружної прокуратури звернувся до Міністерства освіти і науки України про необхідність вжиття заходів для стягнення надмірно сплачених грошових коштів. На цей лист Міністерство освіти і науки України надало відповідь від 23.02.2024 № 1/3210-24 (том 1, а.с. 159-160) про те, що у МОН відсутня інформація щодо укладення 15.01.2021 договору між ТОВ «Трансгазпром» та ДНЗ «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» на постачання природного газу, а також додаткових угод №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10 до цього договору, а тому заходи, спрямовані на забезпечення дотримання законодавства Міністерством не вживалися. Міністерство просить Полтавську окружну прокуратуру Полтавської області вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави.

2) 14.02.2024 заступник прокурора Полтавської окружної прокуратури звернувся листом № 55-75-2811 вих24 (том 1, а.с. 139-145) до Полтавської міської ради про необхідність вжиття заходів для стягнення грошових коштів. Прокурор у позові зазначає, що Полтавська міська рада на вказаний лист відповіді не надала.

3) 14.02.2024 заступник прокурора Полтавської окружної прокуратури звернувся листом № 55-75-2874 вих24 (том 1, а.с. 133-145) до Департаменту освіти Полтавської міської ради про необхідність вжиття заходів для стягнення грошових коштів. З листа Департаменту освіти Полтавської міської ради від 20.02.2024 (том 1, а.с. 146-147), вбачається, що цей Департамент заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів не вживав.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивачі упродовж тривалого часу не вживали заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Полтавська окружна прокуратура на адресу Міністерства освіти і науки України, Полтавської міської ради та Департаменту освіти Полтавської міської ради направляла повідомлення про звернення до суду з позовом в межах повноважень, наданих ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» (том 1, а.с. 150-152).

За результатом проведення закупівлі UA-2020-11-20-012465-с (т.1 а.с.47-68) між Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" (далі - Замовник, Училище) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (далі - Постачальник, ТОВ "Трансгазпром") укладено договір № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 (далі - Договір, том 1, а.с. 69-78).

Згідно з умовами Договору постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році узгоджені обсяги товару «код ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» (газ природний), а Споживач зобов`язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (пункт 1.1 Договору).

Згідно п.3.1 Договору на момент підписання договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2999,16 грн., без урахування податку на додану вартість та тарифу на розподіл природного газу, крім того ПДВ за ставкою 20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3598,99 грн., у т.ч. ПДВ - 20%, що складає - 599,83 грн.

Загальна вартість договору становить 647819,00 грн. ( з ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 Договору узгоджена сторонами ціна може змінюватися виключно за погодженням Сторін.

Згідно п. 3.3 Договору ціна не може змінюватися на протязі першого місяця постачання природного газу у якому укладено договір.

За п. 6.2.1 Договору Постачальник зобов`язується забезпечувати постачання природного газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання.

Згідно п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до підп. 2 п. 11.4 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю товару повинно бути документально підтверджено, а саме фактографічною довідкою ТПП з інформацією від регіональних газопостачальних товариств, що мають ліцензію на постачання природного газу по відпускним цінам, встановленим для установ та організацій, що фінансуються за рахунок державного бюджету.

Зміна істотних умов може здійснюватись за згодою сторін у випадках, що передбачені ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 11.6 Договору).

Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності) (п. 11.8 Договору).

Надалі до Договору сторони уклали 11 додаткових угод.

У додатковій угоді № 1 від 02.02.2021 (том 1, а.с. 79) сторони виключили у Договорі п. 3.3 проте, що ціна не може змінюватися на протязі першого місяця постачання природного газу у якому укладено договір. Інші умови Договору залишилися незмінними.

У додаткових угодах №№ 2-10 (т.1 а.с.79-81, 83, 84, 86, 87, 89, 91, 93) сторони внесли зміни до Договору в частині збільшення ціни природного газу, а саме:

- згідно з додатковою угодою від 03.02.2021 № 2 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 3958,89 грн, з ПДВ, з 03 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 03.02.2021 № 3 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 4354,78 грн, з ПДВ, з 03 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 04.02.2021 № 4 встановлено ціну 1000 куб. м. природного газу в сумі 4790,26 грн, з ПДВ, з 04 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 04.02.2021 № 5 встановлено ціну 1000 куб. м. природного газу в сумі 5269,29 грн, з ПДВ, з 04 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 05.02.2021 № 6 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 5796,22 грн, з ПДВ, з 05 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 23.02.2021 № 7 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 6375,26 грн, з ПДВ, з 23 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 24.02.2021 № 8 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 7012,15 грн, з ПДВ, з 24 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 25.02.2021 № 9 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 7712,66 грн, з ПДВ, з 25 лютого 2021 року;

- згідно з додатковою угодою від 22.03.2021 № 10 встановлено ціну за 1000 куб. м. природного газу в сумі 8483,15 грн, з ПДВ, з 22 березня 2021 року.

Додатковою угодою № 11 від 10.08.2021 (т.1 а.с.95) сторони розірвали договір на постачання природного газу № 16-GAS-2021 від 15.01.2021.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 2 від 03.02.2021 (том 1, а.с. 80) та Додаткової угоди № 3 від 03.02.2021 (том 1, а.с. 81) став лист Української енергетичної біржі від 27.01.2021 № 21/01-17 (том 1, а.с. 82), в якому вказано, що середньозважена ціна природного газу ресурсу січня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 27.01.2021 складала 4778,55 грн.тис. куб м. з ПДВ.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 4 від 04.02.2021 (том 1, а.с. 83), Додаткової угоди № 5 від 04.02.2021 (том 1, а.с. 84) та Додаткової угоди № 6 від 05.02.2021 (том 1, а.с. 86) став лист Української енергетичної біржі від 28.01.2021 № 21/01-17 (том 1, а.с. 85), в якому вказано, що середньозважена ціна природного газу ресурсу січня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 28.01.2021 складала 5578,55 грн. тис. куб м. з ПДВ.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 7 від 23.02.2021 (том 1, а.с. 87) став лист Української енергетичної біржі від 08.08.2021 №08/02-111 (том 1, а.с. 88), в якому вказано, що середньозважена ціна природного газу ресурсу лютого за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 01.02.2021 складала 8209,79 грн. за тис. куб. м з ПДВ.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 8 від 24.02.2021 (том 1, а.с. 89) стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 317/21 від 10.02.2022 (том 1, а.с. 90) де вказано, що за інформацією опублікованою на офіційному сайти Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі NСG (газорозподільний цент, який знаходиться в Німеччині і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України. станом на 08.02.2021 становить 9279,03 грн.

Підставою для укладання Додаткової угоди № 9 від 25.02.2021 (том 1, а.с. 91) стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 430/21 від 17.02.2022 (том 1, а.с. 92), де вказано, що за інформацією опублікованою на офіційному сайти Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведена вартість природного газу на європейському хабі NСG (газорозподільний цент, який знаходиться в Німеччині і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України, станом на 09.02.2021 становить 10403,98 грн.

Доказів, які б слугували підставою для зміни ціни газу при укладенні додаткової угоди № 10 від 22.03.2021 (том 1, а.с. 93) сторони суду не надали.

Прокурор у позові та у розрахунку (т.1 а.с.104-105) зазначає, що на виконання Договору ТОВ «Трансгазпром» передав у власність Училища природний газ в кількості 67 578,00 куб.м., зокрема:

- за рахунком від 19.02.2021 № ПГ-000000016GAS/01-21 (т.1 а.с.111), який є актом прийому-передачі природного газу, у січні 2021 року Училище прийняло від ТОВ «Трансгазпром» природний газ в кількості 8,61188 тис.куб.м на загальну суму 30994,09 грн;

- за рахунком-актом від 24.02.2021 № РА-000000019GAS/01-21 (т.1 а.с.107), який є актом прийому-передачі природного газу, у січні 2021 року Училище прийняло від ТОВ «Трансгазпром» природний газ в кількості 8,42939 тис.куб.м на загальну суму 57017,56 грн;

- за актом прийому-передачі природного газу за лютий 2021 року № 129 від 28.02.2021 (том 1, а.с. 101) Училище прийняло від ТОВ «Трансгазпром» природний газ в кількості 24,32301 тис.куб.м на загальну суму 143 672,51 грн;

- за актом прийому-передачі природного газу за березень 2021 року № 209 від 31.03.2021 (том 1, а.с. 106) Училище прийняло від ТОВ «Трансгазпром» природний газ в кількості 21,795 тис.куб.м на суму 168 097,51 грн;

- за актом прийому-передачі природного газу за квітень 2021 року № 333 (том 1, а.с. 108) Училище прийняло від ТОВ «Трансгазпром» природний газ в кількості 4,419 тис.куб.м на суму 34 082,27 грн.

Полтавське міжрегіональне професійне училище сплатило ТОВ «Трансгазпром» 433 863,94 грн за отриманий природний газ за Договором, що підтверджується наступними доказами:

платіжним дорученням № 103 від 19.02.2021 на суму 30 994,09 грн (том 1, а.с. 99);

платіжним дорученням № 130 від 24.02.2021 на суму 57 017,56 грн (том 1, а.с. 99);

платіжним дорученням № 197 від 23.03.2021 на суму 143 672,51 грн (том 1, а.с. 102);

платіжним дорученням № 296 від 21.04.2021 на суму 168 097,51 грн (том 1, а.с. 103);

платіжним дорученням № 372 від 19.05.2021 на суму 34 082,27 грн (том 1, а.с. 100).

Прокурор у позовній заяві вказує, що листи Української енергетичної біржі та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, на підставі яких вносилися зміни до Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладення попередньої додаткової угоди, оскільки зазначає можливий рівень цін на природний газ станом на одну дату (27.01.2021), яка передує даті укладення додаткової угоди, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як стверджує прокурор, відповідачі при укладенні додаткових угод № 2, № 3, №4, №5, №6, №7, №8, № 9, №10 до договору на постачання природного газу № 16-GAS-2021 від 15.01.2021 сторони не дотримали вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору. Кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не підтверджено наявності підстав для збільшення ціни товару в період виконання умов договору. З огляду на викладене прокурор заявив вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 05.02.2021, № 7 від 23.02.2021, № 8 від 24.02.2021, № 9 від 25.02.2021, № 10 від 22.02.2021 до договору, а сплачені за такими додатковими угодами грошові кошти стягнути на користь Полтавської міської ради до місцевого бюджету.

При вирішенні спору господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

У статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У пункті 11.1 Договору встановлено, що умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Суд встановив, що станом на дату підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачами збільшенням ціни товару.

В обґрунтування підстав для внесення змін до договору до матеріалів справи надані наступні документи:

- для укладення додаткової угоди № 2 від 03.02.2021 та додаткової угоди № 3 від 03.02.2021 надано лист від 27.01.2021 № 21/01-17 Української енергетичної біржі (том 1, а.с. 82), згідно якого середньозважена ціна природного газу ресурсу січня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 27.01.2021 складала 4778,55 грн.тис. куб м. з ПДВ;

- для укладення додаткової угоди № 4 від 04.02.2021, додаткової угоди № 5 від 04.02.2021 та укладення додаткової угоди № 6 від 05.02.2021 надано лист від 28.01.2021 №21/01-17 Української енергетичної біржі (том 1, а.с. 85), згідно якого середньозважена ціна природного газу ресурсу січня за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 28.01.2021 складала 5578,55 грн. тис. куб м. з ПДВ;

- для укладення додаткової угоди № 7 від 23.02.2021 надано довідку Української енергетичної біржі від 08.02.2021 (том 1, а.с. 88) в якій вказано, що середньозважена ціна природного газу ресурсу лютого за результатами електронних біржових торгів на Товарній біржі «Українська енергетична біржа» станом на 01.02.2021 склала 8209,79 грн. за тис. куб. м з ПДВ;

- для укладення додаткової угоди № 8 від 24.02.2021 надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 317/21 від 10.02.2022 (том 1, а.с. 90) згідно якої за інформацією опублікованою на офіційному сайти Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі (газорозподільний цент, який знаходиться в Німеччині і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України, станом на 08.02.2021 становить 9279,03 грн;

- для укладення додаткової угоди № 9 від 25.02.2021 надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 430/21 від 17.02.2022 (том 1, а.с. 92), згідно якої за інформацією опублікованою на офіційному сайти Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі (газорозподільний цент, який знаходиться в Німеччині і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України станом на 09.02.2021 становить 10403,98 грн.

Додаткова угода № 10 від 22.03.2021 укладена без обґрунтування зміни ціни.

У підп. 2 п. 11.4 Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю товару повинно бути документально підтверджено, а саме фактографічною довідкою ТПП з інформацією від регіональних газопостачальних товариств, що мають ліцензію на постачання природного газу по відпускним цінам, встановленим для установ та організацій, що фінансуються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 11.6 Договору зміна істотних умов може здійснюватись за згодою сторін у випадках, що передбачені ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд зазначає, що усі вказані листи Української енергетичної біржі та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладання договору (15.01.2021) до дати укладання спірних додаткових угод, оскільки вони не містять інформацію про ціну на товар на дату укладання договору та не відображають коливання ціни на товар в період між датою укладання договору та датами укладення додаткових угод.

При укладенні спірних додаткових угод враховано вказану у цінових довідках середньозважену ціну товару, без обґрунтування незастосування до спірних відносин мінімальних ринкових цін на такий товар та підстав для застосування збільшеної ціни товару.

ТОВ «Трансгазпром» не надало жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у його тендерній пропозиції, та в договорі на дату його укладення.

Відповідачі не надали суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни товару на дату укладення договору, що нівелює посилання на значне збільшення такої ціни.

Вказані цінові листи Української енергетичної біржі та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на товар, оскільки вони не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Вони також не містять інформації щодо коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання спірних додаткових угод. У них не вказано даних щодо ціни товару на дату укладення договору між сторонами.

Ціна за одиницю товару, визначена в договорі є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Відтак, усі зміни, внесені додатковими угодами до договору, якими безпідставно змінено істотні умови договору, відповідно суперечать статтям 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком їх недійсність у порядку статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Відповідно до ст. 5 названого Закону, закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; недискримінації учасників та рівного ставлення до них; об`єктивного та неупередженого визначення переможців процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановив суд, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону № 922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону № 922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону №922-VIII визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

У частині четвертій статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару.

Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі №927/284/21.)

Окрім того, у постанові Верховного суду від 24.01.2024 по справі №922/2321/22 сформовано висновок про застосування норм п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема вказано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-УІІІ, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Суд враховує висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22:

"Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі".

Додатковою угодою № 2 від 03.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 11% від ціни, зазначеної в Договорі № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021.

Додатковою угодою № 3 від 03.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 21% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 4 від 04.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 33,10% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 5 від 04.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 46,41% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 6 від 05.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 61,05% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 7 від 23.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 77,14% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 8 від 24.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 94,84% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 9 від 25.02.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 114,30% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Додатковою угодою № 10 від 22.03.2021 ціну за 1000 куб.м. газу збільшено на 135,71% від ціни, зазначеної в зазначеному Договорі.

Поступове укладення вказаних Додаткових угод призвело до збільшення ціни на газ на 135,71% від ціни, зазначеної в договорі № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Суд враховує, сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону №922-VIII, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні додаткових угод № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 05.02.2021, № 7 від 23.02.2021, № 8 від 24.02.2021, № 9 від 25.02.2021, № 10 від 22.03.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, сторони не дотримали вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, збільшили ціну товару понад 10 % від узгодженої у Договорі, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару в період виконання умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що додаткові угоди № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 05.02.2021, № 7 від 23.02.2021, № 8 від 24.02.2021, № 9 від 25.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині суд задовольняє.

Разом з тим, прокурор у позові (у п.10 прохальної частини позову) також прохає визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 22.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021.

Проте, матеріали справи не містять доказів укладення відповідачами додаткової угоди з такими реквізитами: № 10 від 22.02.2021.

Про існування додаткової угоди № 10 від 22.02.2021 також не вказується у описовій частині позову. Укладення додаткової угоди № 10 від 22.02.2021 не підтверджено також відповідачами.

Отже, у суду відсутні підстави для прийняття рішення про визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 22.02.2021, оскільки прокурор не довів належними доказами її укладення, та невідповідність її умовам законодавства.

Отже, вимоги прокурора про визнання недійсною додаткову угоду № 10 від 22.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, суд відхиляє.

Оскільки суд визнав вказані додаткові угоди додаткові угоди № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 05.02.2021, № 7 від 23.02.2021, № 8 від 24.02.2021, № 9 від 25.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 недійсними, то вони, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними; обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 цього Кодексу. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених Відділом освіти за товар, який так і не був поставлений продавцем, хоча й припустилися при цьому помилкового мотивування щодо правових підстав для задоволення відповідної вимоги - застосувавши ст. 1212 ЦК, замість ч. 1 ст. 670 ЦК (п.64, 65 постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що природний газ у період березень - квітень 2021 року постачався на підставі додаткової угоди № 9 від 22.03.2021 за ціною, вказаною у цій додатковій угоді.

При цьому суд враховує встановлені вище обставини про відсутність правових підстав для нарахування ціни за природний газ, поставлений у період січень - квітень 2021 року у сумі більшій, ніж було узгоджено безпосередньо у Договорі № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021.

Розрахунок суми, що необґрунтовано сплачена Споживачем Постачальнику протягом строку виконання умов Договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, виглядає наступним чином: сума фактично сплачена за отриманий газ - сума належна до сплати за фактично отриманий газ за ціною передбаченою договором = сума, що необґрунтовано сплачена Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

Як суд встановив вище, обсяг фактично отриманого газу протягом строку виконання умов Договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 становить 67 578,28 куб.м.

Згідно з п.3.1 Договору на момент підписання договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2999,16 грн., без урахування податку на додану вартість та тарифу на розподіл природного газу, крім того ПДВ за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3598,99 грн., у т.ч. ПДВ - 20%, що складає - 599,83 грн.

Отже, сума, належна до сплати за фактично отриманий газ за ціною передбаченою договором № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 (без урахування зміни ціни за Додатковими угодами), становить 243213,55 грн.

Сума, фактично сплачена Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" за отриманий газ за цим Договором та Додатковими угодами, становить 433 863,94 грн.

Отже, різниця у вказаних сумах, що сплачені Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансгазпром», становить 190650,39 грн.

Таким чином, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що на підставі Додаткових угод № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 04.02.2021, № 6 від 05.02.2021, № 7 від 23.02.2021, № 8 від 24.02.2021, № 9 від 25.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 Державний навчальний заклад "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" надмірно сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансгазпром» загальну суму 163 970,11 грн.

На цю суму Постачальник (ТОВ «Трансгазпром») не поставив товар Державному навчальному закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище", строк дії договору закінчився.

З огляду на викладене вище, відповідач має повернути Державному навчальному закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" надмірно сплачені кошти у вказаній сумі.

Відповідачі не спростували доводів позовної заяви, суд не виявив на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 163 970,11 грн суд визнає обґрунтованими та задовольняє.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», Кабінет Міністрів України зобов`язано до 1 січня 2016 року забезпечити передачу в установленому порядку видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах на фінансування з місцевих бюджетів. Установлено, що видатки на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних закладах та інших навчальних закладах, розташованих у містах обласного значення, плануються з 2016 року у відповідних бюджетах міст обласного значення, а на інших територіях - у відповідних обласних бюджетах та бюджеті міста Києва.

У ст. 89 Бюджетного Кодексу України вказано, що до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на професійну (професійно-технічну) освіту з бюджетів міських територіальних громад з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі (на оплату послуг з підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених територіальних громад).

Згідно листа Департаменту освіти Полтавської міської ради від 20.02.2024 № 01-09-01.3.08/616 фінансування ДНЗ «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» здійснювалося коштами місцевого бюджету.

Прокурор у позові вказує, що з урахуванням викладеного, фінансування Державного навчального закладу «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» на здійснення безпосередньо зазначеної закупівлі, здійснювалось з місцевого бюджету територіальної громади м. Полтава.

Відповідно до ч. З ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно із статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наведено визначення поняття права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад і саме відповідні ради здійснюють права суб`єкта. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Полтавська міська рада - представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Статтею 114 Бюджетного кодексу України також установлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради здійснюють контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет.

З урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Державний навчальний заклад «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище» підконтрольний Полтавській міській раді з питань цільового та ефективного використання грошових коштів місцевого бюджету, виділених на його утримання.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Надмірне, безпідставне використання грошових коштів, виділених з місцевого бюджету для забезпечення належного функціонування закладів освіти суперечить інтересам членів територіальної громади та породжує право і обов`язок у органу місцевого самоврядування вжити заходів до відновлення порушених прав шляхом заявления позовних вимог про повернення таких коштів до бюджету відповідної територіальної громади.

Аналогічний висновок про наявність повноважень у органів місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, зробив Верховний Суд у справах № 905/1250/18 (постанова від 27.03.2019), № 917/194/18 (постанова від 02.04.2019), № 913/176/18 (постанова від 29.01.2019), № 913/205/18 (постанова від 28.03.2019) та № 905/794/17 (постанова від 24.07.2018).

З огляду на вказане вище, прокурор правомірно заявив вимоги про стягнення спірних коштів на користь Полтавської міської ради для зарахування до місцевого бюджету.

Прокурор у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що за подання позову Полтавська обласна прокуратура сплатила 30 280,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 763 від 27.03.2024 (том 1, а.с. 46). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 29.03.2024 (том 1, а.с. 184).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у разі коли позов задоволено за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір витрат по сплаті судового збору, який підлягає розподілу, становить 27252,00 грн та підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та з Державного навчального закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" у рівних частинах (по 13626,00 грн з кожного).

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 03.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 03.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 04.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 04.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 05.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 24.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

9. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 25.02.2021 до договору № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище".

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код: 41334204) на користь Полтавської міської ради до місцевого бюджету (ГУК у Полтавській обл./тг м.Полтава/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37959255, банк отримувач: казначейство України, номер рахунку (IBAN) : UА748999980314030544000016719, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження) надмірно сплачені за Договором № 16-GAS-2021 на постачання природного газу від 15.01.2021 грошові кошти у розмірі 163 970 грн 11 коп.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром" (вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код: 41334204) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, буд. 7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код: 02910060) 13 626 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

12.Стягнути з Державного навчального закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" (вул. Решетилівська (колишня - Маршала Бірюзова), буд. 64 а, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код: 025546803) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, буд. 7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код: 02910060) 13 626 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

13. Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

14. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане: 20.06.2024 р.

Суддя Т. М. Безрук