ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2024Справа № 925/1552/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул.Коцюбинського, буд.6, м.Полтава, Полтавська обл., 36039; ідентифікаційний код 42149108)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» (вул.Саксаганського, буд.119, м.Київ, 01032; ідентифікаційний номер 36413692)

про стягнення 811 724,50 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Канівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» про стягнення 811 724,50 грн.

Позов мотивовано тим, що в період з 01.01.2020 по 31.08.2020 відповідач здійснював забір води із свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у зв`язку з чим має відшкодувати збитки, спричинені порушенням природоохоронного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено у справі судове засідання.

30.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

05.12.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить стягнути збитки з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру».

14.12.2023 від позивача надійшла заява про заміну неналежного відповідача - Канівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру».

19.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» надійшли заперечення щодо заяви про зміну предмета позову та відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що воно здійснювало користування надрами (підземними водами) на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 4578 від 01.09.2014, що був виданий на 5 років, й до закінчення строку його дії були вжиті заходи для отримання нового дозволу, однак у зв`язку зі змінами законодавства, що регулює порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами та через затримку Мінприроди, Черкаської обласної ради та Державної служби геології та надр України (далі-Держгеонадра) у наданні дозволу, було порушено права Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на своєчасне отримання нового спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» вказує на те, що воно мало дозвіл на спеціальне водокористування № 150/ЧР/49д-18 від 30.10.2018 та у 2020 році здійснювало дії щодо обліку відібраної води, подавало звіти про використання води, а також сплачувало рентну плату за користування надрами та рентну плату за спеціальне водокористування, що вказує на відсутність факту заподіяння збитків державі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.03.2024 замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» Канівська філія на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» та передано матеріали справи № 925/1552/23 з доданими до неї документами за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

23.04.2024 матеріали справи № 925/1552/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято справу № 925/1552/23 до провадження, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Державної екологічної інспекції Центрального округу було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання (відповідачем) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 112/03/4-10/2021/ПЗ.

Під час перевірки встановлено порушення відповідачем ч.1 ст.19 Кодексу України про надра, а саме користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності спеціального дозволу в період з 01.09.2019 по 08.09.2020. Спеціальний дозвіл на користування надрами отримано 08.09.2020 за № 6430.

Перевірка проведена за участю директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» - Стовби В.С. та заступника директора Канівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» - Дерменджи І.Ф., яким акт, складений за результатами перевірки, підписаний без зауважень.

Відповідно до інформації, що міститься у звіті про використання води за 2020 рік (форма № 2ТП-водогосп (річна)), у період з 01.01.2020 по 31.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» було відібрано 258,1 тис. куб.м води.

03.02.2022 позивач направив до Канівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» претензію № 15/07-17/2020 від 27.01.2022 про відшкодування заподіяних державі збитків в результаті самовільного користування надрами в сумі 811 724,50 грн, яку останньою отримано 11.02.2022, проте відповідачем відповіді не надано.

З огляду на те, що відповідач у порушення вимог Кодексу України про надра здійснював забір води без спеціального дозволу на користування надрами та, на вимогу позивача, не відшкодував завдані своїми протиправними діями збитки, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) за відсутності дозвільного документа.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22).

У частині другій статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними і допустимими доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Аналогічним чином, відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Статтею 21 Кодексу України про надра (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Судом встановлено, що у спірний період у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування № 150/ЧР/49д-18 від 30.10.2018 зі строком дії до 30.10.2023. Разом з цим, після закінчення 01.09.2019 строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 4578 від 07.09.2014, новий спеціальний дозвіл на користування надрами, отримання якого, в разі використання підземних вод, є однією з умов водокористування, відповідач отримав лише 08.09.2020, що свідчить про те, що відповідач здійснював користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності дозвільного документа.

Твердження відповідача про те, що ним своєчасно вчинялись дії щодо отримання нового спеціального дозволу на користування надрами, однак затримка у його отриманні спричинена законодавчими змінами, а також тривалістю процедур погодження документів відповідними органами, суд не може визнати такими, що виключають винність дій відповідача.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 було затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок), який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Відповідно до п.2 Порядку (у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2014 № 4578) було передбачено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку (у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2014 № 4578) передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

В пункті 8 Порядку (у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2014 № 4578) зазначено, що для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття. (п. 8 Порядку (у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2014 № 4578)).

За приписами пункту 9 Порядку (у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2014 № 4578) видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту, зокрема, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Для здійснення погодження орган з питань надання дозволу, не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл. У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому, четвертому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження надання дозволу відповідно до підпункту 16 пункту 8 цього Порядку не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Положеннями пункту 25 Порядку (у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 01.09.2014 № 4578) визначено, що про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. Держгеонадра інформують Мінприроди про надходження заяв і документів, зазначених у додатку 1, про надання та продовження строку дії дозволів з одночасним надсиланням копій цих документів не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня їх реєстрації. Мінприроди в строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, надсилає до Держгеонадр пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або зауваження щодо надання чи продовження строку дії дозволів. У разі ненадання Мінприроди пропозицій щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства протягом 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні.

Судом встановлено, що на виконання вимог п.8 Порядку, з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, відповідач звертався до Держгеонадра з заявою для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод від 19.08.2019 № 425.

Листом від 03.10.2019 № 20325/03/12-19 Держгеонадра повернуло відповідачу заяву на отримання спеціального дозволу з доданими до неї документами, у зв`язку з наявністю зауважень Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

З листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 20.09.2019 № 5/1-11/10193-19 спрямованого на адресу Держгеонадра вбачається, що картографія, долучена позивачем до заяви для отримання дозволу на користування надрами, не відповідала Порядку.

Судом встановлено, що лише 25.10.2019 Черкаською обласною радою було прийнято рішення №32-44/VII «Про погодження надання товариству з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» спеціального дозволу на користування надрами».

Листом від 09.04.2020 № 331 Держгеонадра повідомило відповідача, що відповідно до наказу Держгернадр від 13.03.2020 № 89 прийнято рішення надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» спеціальний дозвіл на користування надрами та, з метою подальшого оформлення спеціального дозволу, запропоновано відповідачу сплатити збір за надання дозволу та подати до Держгеонадра Угоду про умови користування надрами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з урахуванням направлення Держгеонадрами пакету документів 28.08.2019 граничним строком для надання Черкаською обласною радою погодження надання дозволу було 15.10.2019, а для надання Мінприроди пропозицій - 18.09.2019. Натомість, вказані матеріали були погоджені Черкаською обласною радою рішенням № 32-44/VII від 25.10.2019, а зауваження Міністерства енергетики та захисту довкілля України були надані листом № 5/1-11/10193-19 від 20.09.2019, тобто після спливу встановлених строків, тому, за доводами відповідача, Держгеонадра мало прийняти рішення про надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами до 14.11.2019.

За визначенням, наведеним у абзаці десятому частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Однак, при вирішенні цього спору, суд не може визнати обґрунтованим посилання відповідача на принцип мовчазної згоди, оскільки предметом спору не є бездіяльність Держгеонадр, й, як свідчать обставини справи, відповідач не оскаржував таку бездіяльність, натомість погодився із зауваженнями Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Отже, затримка в отриманні нового спеціального дозволу на користування надрами спричинена тривалим оформленням і недоліками поданих відповідачем документів.

Посилання відповідача на те, що затримка в оформленні спеціального дозволу на користування надрами сталася через зміни в законодавстві та необхідність розробки та затвердження звіту геолого-економічної оцінки запасів підземних вод Канівського 2 родовища в Черкаській області, розробки звіту з оцінки впливу на довкілля, необхідність проведення громадських обговорень та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, не приймаються судом до уваги, оскільки про зміни у законодавстві, пов`язані з впровадження Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та необхідністю подання разом з заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами відповідного переліку документів, відповідач міг дізнатися ще в квітні 2018 року - із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 25.04.2018 № 333, якою внесено відповідні зміни до Порядку, а про обов`язок подати зазначені документи - 08.06.2018 - із набранням цією постановою чинності. Однак, звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області поданий відповідачем на погодження лише в жовтні 2018 року, про що сам відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 статті 68, частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та частиною 1 статті 110, частиною 3 статті 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (далі - Методика) (в редакції, чинній на момент здійснення розрахунку збитків позивачем та звернення із претензією), розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою

Зсам = 5 Ч W Ч Тар (грн.), де

W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м3). Для морської води та води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об`єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою № 7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Як вбачається зі звіту про використання води за 2020 рік (форма № 2ТП-водогосп (річна)), у період з 01.01.2020 по 31.08.2020, коли відповідач не мав спеціального дозволу на користування надрами, ним було відібрано 258,1 тис. куб.м води.

Підпунктом 255.5.2 пункту 255.5 статті 255 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення розрахунку збитків позивачем та звернення із претензією) встановлено ставку рентної плати за спеціальне використання підземних вод в межах Черкаської області у розмірі 62,9 грн за 100 куб. м.

Відтак, Зсам = 5 Ч 258100 Ч 0,629 = 811 724,50 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок шкоди, суд встановив його правильність та відповідність положенням Методики.

Судом враховано, що відповідно до платіжних доручень № 7166 від 19.05.2020 на суму 15 427,69 грн, № 7800 від 18.08.2020 на суму 23 859,49 грн, № 7501 від 09.07.2020 на суму 1 876,00 грн, № 8508 від 18.11.2020 на суму 16 543,59 грн, відповідачем було сплачено до державного бюджету рентну плату за користування надрами в загальному розмірі 57 706,70 грн, а відповідно до платіжних доручень № 7165 від 19.05.2020 на суму 57 590,61 грн, № 7801 від 18.08.2020 на суму 59 085,12 грн, № 8509 від 18.11.2020 на суму 70 310,25 грн - загалом 186 985,98 грн рентної плати за спеціальне водокористування.

Однак, суд не може погодитись із доводами відповідача про можливість зменшення розміру завданих самовільним використанням водних ресурсів на зазначену суму.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15, згідно з якою внесення плати за користування надрами у розмірі, встановленому Податковим кодексом України, здійснюється за умови наявності спеціального дозволу на користування надрами. Відповідач не заперечує, що спеціальний дозвіл на користування надрами у спірному періоді ним не отримувався. За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики. Отже, внесення відповідачем плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє його від відповідальність за порушення законодавства про надра.

З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні, вина, що підтверджується актом перевірки, шкода, яка обрахована відповідно до Методики та причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача підлягають збитки за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів в розмірі 811 724,50 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 12 175,87 грн покладаються на відповідача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» (вул.Саксаганського, буд.119, м.Київ, 01032; ідентифікаційний номер 36413692) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул.Коцюбинського, буд.6, м.Полтава, Полтавська обл., 36039; ідентифікаційний код 42149108) збитки в розмірі 811 724 (вісімсот одинадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 50 коп. на: р/р UA 208999980333109331000023717, отримувач - Канвське ГУК у Чер. обл./тг м.Канів/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37930566, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) - для зарахування надходжень по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» - Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» (вул.Саксаганського, буд.119, м.Київ, 01032; ідентифікаційний номер 36413692) на користь Державної екологічної інспекції центрального округу (вул.Коцюбинського, буд.6, м.Полтава, Полтавська обл., 36039; ідентифікаційний код 42149108) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 175 (дванадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн 87 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.06.2024.

Суддя Т.П. Капцова