Справа № 145/568/24

Провадження № 33/801/515/2024

Категорія: 208

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,поданої вінтересах ОСОБА_2 , на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Малярською І.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 248/02-32-23-00.

Із вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_2 - головний бухгалтер ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» вела податковий облік з порушенням встановленого порядку, а саме: «занижено податок доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 всього у сумі 4679 286 грн, у тому числі по періодах за 2017 рік в сумі 2414 854 грн, за 2018 рік в сумі 1184 736 грн, за 2019 рік в сумі 1079 596 грн, чим порушено п. 103.2, п. 103.3 ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями)», тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постановою Тиврівського районного суду Вінницькоїобласті від06травня 2024року визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Не погоджуючись з такою постановою суду, представник ОСОБА_2 адвокат Варцаба С.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення та за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності на момент розгляду справ.

При цьому, ОСОБА_2 таїї захисник Варцаба С.А. самостійно всудове засіданняне з`явились,будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 6 ст. 294 КУпАП передбачено, що неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 таїї захисника Варцаби С.А.

Дослідивши матеріалиадміністративної справи,вивчивши апеляційнускаргу,вважаю,що апеляційнускаргу належитьзадовольнити,виходячи знаступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст.245цього жКодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Окрім того, згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя місцевого суду не дотримався, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності,виходячи з наступного.

Так, об`єктивною стороною правопорушень, відповідальність за які настає за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Обґрунтовуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд у постанові послався напротокол про адміністративне правопорушення № 248/02-32-23-00 від 19.02.2024 та актом документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, з питань оподаткування доходів отриманих нерезидентом «Agroprosperis 2 Limited» (Республіка Кіпр) із джерелом їх походження з України за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2019 від 19.02.2024 № 7428/02-32-23-00-09/ 35212563.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення № 248/02-32-23-00 від 19.02.2024 встановлено, що ОСОБА_2 - головний бухгалтер ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» вела податковий облік з порушенням встановленого порядку, а саме: «занижено податок доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 всього у сумі 4679 286 грн, у тому числі по періодах за 2017 рік в сумі 2414 854 грн, за 2018 рік в сумі 1184 736 грн, за 2019 рік в сумі 1079 596 грн, чим порушено п. 103.2, п. 103.3 ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями)».

Проте, судом не враховано і не надано належної оцінки тій обставині, що, всупереч вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не вказана суть вчиненого правопорушення та конкретні дії останньої, як головного бухгалтера, які призвели до зазначених у цьому протоколі порушень.

Крім того, ані з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ані з матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останньою, у чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

Тож, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2024 № 7428/02-32-23-00-09/ 35212563.

Будь-яких інших доказів, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Проте, наданий суду акт від 19.02.2024 № 7428/02-32-23-00-09/ 35212563 не є беззаперечним доказом наявності вини особи, яка притягається до відповідальності, оскільки у відповідності вимог ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Між тим, суд повинен безпосередньо встановити факт порушення податкового обліку для підтвердження чи спростування наявності в діях особи адміністративного правопорушення.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54 ПК України у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 ПК України).

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм вбачається, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту недотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України на користь нерезидента, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У справі, що переглядається, встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення було складено в той же день що і Акт документальної позапланової виїзної перевірки, а на час розгляду справи місцевим судом були відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2024 № 7428/02-32-23-00-09/ 35212563.

При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 зазначила, що платник податків не погоджується з висновками акту перевірки. Суму донарахування в законодавчо встановлені строки буде оскаржено в адміністративному і судовому порядку. Так само не було згодне керівництво з висновками перевірки і в Акті, та у порядку та строки встановлені пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України будуть подані до контролюючого органу, який проводить перевірку, заперечення до акту перевірки.

Отже, закономірно допускати, що в ході перевірки визначене у такому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання може бути визнане неправильно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване.

Відтак, неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Відповідні ж твердження податкового органу відображають лише позицію однієї із сторін спору, і за наявності суперечливих даних та при відсутності інших доказів, вони не можуть бути підставою для беззаперечного висновку про наявність в діях посадової особи платника податку порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Відтак, складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, апеляційний суд вважає передчасним.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкової постанови за результатами розгляду справи.

Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Ураховуючи вищенаведене, на думку апеляційного суду, при прийнятті постанови, суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський