ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа№ 910/9589/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Лантух Є.С. (в залі суду); від відповідачів: Шутов О.О. (в залі суду);

розглянувши апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, повний текст рішення складено 14.02.2024 у справі № 910/9589/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Національного банку України

до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити певні дії

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Національний банк України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - перший відповідач), 2) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» (надалі - другий відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати першого відповідача розглянути звернення другого відповідача щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування»;

- зобов`язати другого відповідача здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 позов задоволено частково. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог Національного банку України в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ "Дельта Банк" від продажу права вимоги до ПАТ "Укргазвидобування" за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Укргазвидобування". Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Національного банку України 2 147 грн 20 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що доказів розгляду звернення від 04.10.2022 за вих.№ 578 матеріали справи не містять та відповідачем-1 суду таких доказів не надано. Фактично звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» від 04.10.2022 за вих. № 578 та документи щодо позачергового задоволення вимог Банку залишені відповідачем-1 без розгляду чим порушено права позивача. Отже, враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача-1 розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування». Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог позивача, суд приходить до висновку про її передчасність, оскільки враховуючи висновки судів у справі № 910/15404/19 рішення про здійснення такої виплати має бути прийняте за результатами розгляду звернення від 04.10.2022 за вих. № 578 щодо позачергового задоволення вимог Банку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Національного банку України та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23, Національний банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 скасувати частково. Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату коштів в розмірі 23 830 007,93 грн., отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог Національного банку України. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23, яким частково задоволено позовні вимоги Національного банку України про зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог Національного банку України в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», залишити без змін. Стягнути на користь Національного банку України з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму сплаченого судового збору.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, поведінка ФГВФО, що полягає у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій щодо позачергового задоволення вимог Національного банку та направлення останньому відповідної суми коштів, є протиправною бездіяльністю, оскільки здійснення виплат на підставі Закону та нормативно-правових актів Фонду віднесені саме до компетенції Фонду, що призводять до протиправної бездіяльності останнього та дискредитації всієї системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Також на думку скаржника, необхідність здійснення розгляду даної справи полягає в тому, щоб з`ясувати та визначити ефективний спосіб захисту, який би не спричиняв необхідності звернення до суду для вжиття знову додаткових засобів захисту, проте Господарський суд міста Києва ухвалюючи Оскаржуване рішення не здійснив аналіз наявних правовідносин, не з`ясував та не визначив ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача, що виключав би необхідність повторного звернення до суду за додатковими засобами захисту.

Скаржник, посилаючись на судові рішення у справах № 910/12988/18 та № 910/15404/19, вказує на те, що судами на той час сформована практика, що у даних правовідносинах належним та ефективним способом захисту є зобов`язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, що ліквідується, подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог кредитора.

Скаржник зазначає, що продаж майна неплатоспроможного банку та спрямування коштів від такого продажу на задоволення вимог кредиторів здійснюються Фондом, отже, розгляд заяви та супровідних документів за результатами такого продажу, а також спрямування коштів Фондом, входить до єдиного процесу позачергового задоволення вимог заставодержателя і здійснюється в межах організаційної структури Фонду, зокрема у даному випадку виконавчою дирекцією Фонду. З огляду на що, обраний спосіб захисту, позивачем повинен охоплювати весь ланцюг задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, та бути ефективним, повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (себто без повторного звернення до суду), а не зводитись до розгляду одного з елементів у правовідносинах, як то «зобов`язання Уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку подати до Фонду звернення та документи» чи «зобов`язати Фонд розглянути звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог кредиторів, направлених Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку», чи «зобов`язання Фонду на підставі прийнятого рішення Фонду переказати кошти на задоволення вимог кредиторів». Оскільки розгляд судом окремих елементів у ланцюзі виконання ліквідатором банку (яким є Фонд як «основний ліквідатор» та Уповноваження особа як ліквідатор, якому делегована частина повноважень «основного ліквідатора») своїх повноважень і обов`язків зумовлює необхідності багаторазового звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Скаржник вказує на те, що часткове задоволення оскаржуваним рішенням позовних вимог не захищає порушені права та інтереси Національного банку, оскільки Фонд під час розгляду даної справи фактично зазначив, що не має наміру перераховувати оспорювані кошти Національному банку та звертає увагу на те, що небажання відповідачів перераховувати оспорювані кошти Національному банку зумовлює невиконання суті рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/15404/19 та оспорюваного рішення щодо позачергового задоволення кредиторських вимог Національного банку.

Скаржник вважає, що Господарський суд міста Києва під час ухвалення оскаржуваного рішення здійснив формальний підхід до розв`язання спірних правовідносин та захистив права Національного банку у неефективний спосіб, який змушуватиме Національний банк повторно звертатися з позовом до тих самих позивачів за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 та поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цей строк. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 в частині задоволених позовних вимог, розгляд якої здійснити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог Національного банку України в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ "Дельта Банк" від продажу права вимоги до ПАТ "Укргазвидобування" за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "Укргазвидобування". Стягнути з Позивача - Національного банку України на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понесені витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що Національним банком України не заперечується, що 30.10.2017 грошові кошти, які надійшли від ПАТ «Укргазвидобування» в погашення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 (в тому числі за тілом кредиту) у розмірі 167 122 633,66 грн було перераховано Національному банку України.

Скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 року у справі № 910/15404/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.08.2022, позов Національного банку України задоволено частково, а саме лише в частині вимог про зобов`язати АТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог Національного банку України в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за Договором кредитної лінії від 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ "Дельта Банк" та ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за Кредитними договорами, водночас, провадження у справі в частині решти вимог до АТ "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ДЕЛЬТА БАНК", а саме в частині про визнання протиправною бездіяльності АТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію щодо не здійснення обліку коштів в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за Кредитним договором, укладеним Банком та ПАТ «Укргазвидобування», на окремому аналітичному рахунку та визнання протиправними дії Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію щодо неподання до Фонду звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ шляхом перерахування 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за Кредитним договором, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за Кредитними договорами, що укладені НБУ та Банком - було закрито.

Скаржник вказує на те, що матеріалами даної господарської справи підтверджується, що на виконання рішення суду у справі № 910/15404/19 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до Фонду було подано звернення № 578 від 04.10.2022 про позачергове задоволення вимог Національного банку України, у якому, крім іншого, було наведено обґрунтування відсутності правових підстав для перерахування коштів Національному банку України, однак, суд першої інстанції не дослідив належним чином повний текст звернення Уповноваженої особи Фонду № 578 (який був поданий Позивачем до позовної заяви у скороченому вигляді) та не надав належної правової оцінки листу Фонду від 04.11.2022 № 49-11153/22, що призвело до передчасних висновків Господарського суду міста Києва в оскаржуваному рішенні про те, що матеріали справи нібито не містять доказів повернення звернення Уповноваженої особи від 04.10.2022 за вих. № 578 на доопрацювання із зазначенням рекомендацій щодо подальших дій та ненадання відповідачем-1 таких доказів, як і не надання взагалі доказів прийняття будь-якого рішення за результатами розгляду такого звернення.

Скаржник зазначає, що при укладенні договору застави майнових прав Сторони погодили обсяг та характеристики предмета застави, АТ «Дельта Банк» передав, а НБУ прийняв в заставу майнові права за кредитом, при цьому сторони дійшли згоди зазначити за текстом договору застави майнових прав суму заборгованості позичальника, яку вони (сторони) погодили прийняти як заборгованість тільки за основною сумою боргу (тілом кредиту) та яку було використано для розрахунку загальної суми майнових прав. Тобто , в разі припинення / списання погашення кредитного договору , Банк мав віддати НБУ лише рівноцінне майно - тобто, визначену умовами договору вартість застави - 150 млн. грн. Отже, фінансові зобов`язання виникли у АТ «Дельта Банк» виключно в разі зменшення вартості застави понад суму заборгованості - 150 млн. грн.

Так, на думку скаржника, судом першої інстанції під час розгляду справи не прийнято до уваги той факт, що при укладенні договору застави майнових прав Сторони (АТ «Дельта Банк» та Національний банк України) на підставі вільного волевиявлення погодили обсяг та характеристики предмета застави, АТ «Дельта Банк» передав, а НБУ прийняв в заставу майнові права за кредитом, при цьому сторони дійшли згоди зазначити за текстом договору застави майнових прав суму заборгованості позичальника, яку вони (сторони) погодили прийняти як заборгованість тільки за основною сумою боргу (тілом кредиту) та яку було використано для розрахунку загальної суми майнових прав.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15, 07.08.2017 від ПАТ «Укргазвидобування» надійшли кошти, в тому числі в сумі 150 000 000,00 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013. Тридцятого жовтня 2017 року на виконання рішення Виконаної дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4818 від 26.10.2017, грошові кошти, отримані від боржника в погашення тіла кредиту в сумі 167 122 633,66 грн було перераховано АТ «Дельта Банк» на користь заставодержателя - НБУ. Таким чином, зобов`язання Банку за Договором застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-11 від 08.11.2013р. щодо предмету застави - майновими правами за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 в сумі 150 000 000,00 грн були виконані, а відповідно зобов`язання щодо застави - припинені.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15-ц в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог до банку здійснюється виключно в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а погашення кредиторських вимог в порушення вказаної норми спеціального Закону - не допускається, отже, в разі перерахування коштів, отриманих від продажу прав вимоги за кредитом (який вже не охоплюється заставою) Національному банку, таке перерахування буде безпідставним задоволенням вимог кредитора 7-черги, задоволення якої ще не настало, оскільки наразі здійснюється задоволення вимог акцептованих кредиторів АТ «Дельта Банк» 3 черги, таким чином жодні права Національного банку України на переконання скаржника не порушено.

Скаржник акцентує увагу апеляційного суду на тому, що завданням судочинства є саме захист порушеного права, однак, по суті, відсікання можливості звернення до суду з вимогами, які навіть у разі задоволення не призводять до правового ефекту, підтримана Верховним Судом, у тому числі і Великою Палатою Верховного Суду (справи №№ 910/8130/20, 910/3907/18).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що усі арґументи наведені ФГВФО були предметом розгляду у іншій справі № 910/15404/19, на судові рішення якої Національний банк посилається у позовній заяві. Досліджуючи зазначені арґументи та надаючи їм оцінку, судом вони були відхилені, отже, рішення судів у справі № 910/15404/19, які набрали законної сили на момент розгляду даної справи № 910/9589/23, є обов`язковими до виконання, а встановлені у них обставини не може бути поставлено під сумнів, зокрема, через ініціювання інших судових спорів, тобто, перший відповідач подаючи апеляційну скаргу намагається змусити суд переглянути інші судові рішення з іншої справи № 910/15404/19, що є спробою ревізії судових рішень.

Позивач вважає посилання першого відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15, як на підставу припинення Договору застави, неналежним, оскільки зазначене рішення стосується стягнення АТ «Дельта Банк» з ПАТ «Укргазвидобування» заборгованості на користь АТ «Дельта Банк», та ні яким чином не встановлює припинення зобов`язань АТ «Дельта Банк» за Договором застави та кредитними договорами, передбаченими в п. 1.4. Договору застави. Більше того посилання Фонду на перерахування коштів, отриманих АТ «Дельта Банк» на виконання Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15, спростовує твердження першого відповідача про те, що умовами Договору застави погоджено максимальним розміром вимоги, яка забезпечується обтяженням у розмірі 150 000 000,00 грн. Оскільки, як зазначає ФГВФО в апеляційній скарзі, кошти в сумі 167 122 633,67 грн, отримані АТ «Дельта Банк» на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15, були перераховані в рахунок часткового позачергового задоволення вимог Національному банку відповідно до Договору застави.

Так, позивач не отримав кошти від реалізації заставленого майна - права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1 щодо сплатити процентів за користування кредитом за ставкою 24,0% річних у сумі 23 830 007,93 грн, з огляду на що, відповідачами порушено право Національного банку щодо позачергового задоволення кредиторських вимог за рахунок заставленого майна у відповідності до положень ч. 3 ст. 52 Закону про систему гарантування, водночас рішення Комісії не є обов`язковими для виконавчої дирекції Фонду, а носять лише рекомендаційних характер, тому, арґументи Фонду про відсутність рішення виконавча дирекція Фонду за результатами розгляду звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог Національного банку у зв`язку з не винесенням порушеного питання на розгляд Комісії та прийняття останньою відповідного рішення, є необґрунтованими та маніпулятивними, оскільки наведені з метою формування уявлення в суду про відсутність у Фонду протиправної бездіяльності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9589/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23. Призначено справу № 910/9589/23 до розгляду у судовому засіданні 16.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 85 788,02 грн.

28.03.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 1539003298 від 26.03.2024, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 85 788,02 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23. Об`єднано апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23. Призначено справу № 910/9589/23 до розгляду у судовому засіданні 16.04.2024.

У судовому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 28.05.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9589/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2024 підтримав доводи апеляційної скарги Національного банку України, просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 скасувати частково та зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату коштів в розмірі 23 830 007,93 грн., отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог Національного банку України.

Представник відповідачів у судовому засіданні 28.05.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги Національного банку України, підтримав доводи апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог Національного банку України в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, у 2008 і 2009 роках Національний банк України (НБУ, кредитор) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ТОВ «Укрпромбанк», позичальник), яке в подальшому було замінено на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (Банк) у зв`язку з укладенням НБУ, ТОВ «Укрпромбанк» і Банком тристороннього договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь Банка, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 30.06.2010 та зареєстрованого в реєстрі за №2258, було укладено низку кредитних договорів від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 №64, від 11.11.2008 №86/11-08/СТ, від 11.09.2008 №39/09-08/СТ, від 29.12.2008 №144, від 29.12.2008 №144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 №144/3, від 05.01.2009 №144/4, від 12.01.2009 №144/5, від 29.01.2009 №144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 №144/8, від 13.02.2009 №144/9, від 16.02.2009 №144/10, від 27.02.2009 №144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 №144/13, від 13.03.2009 №144/14, від 20.03.2009 №144/15, від 06.04.2009 №144/16, від 15.04.2009 №144/17, від 17.04.2009 №144/18, від 30.04.2009 №144/19, від 03.06.2009 №144/20.

08.11.2013 між НБУ, як заставодержателем, і Банком, як заставодавцем, укладено договір застави-2, за умовами якого:

- предметом застави за договором застави-2 є майнові права за договором №ВКЛ-2022390/1 з додатковими договорами до нього, укладеним заставодавцем та ПАТ "Укргазвидобування" (боржник), відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредитні кошти у сумі 150 000 000,00 грн з кінцевим терміном повернення 29.09.2014 та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 24% річних; зобов`язання, що випливають з договору № ВКЛ-2022390/1, забезпечуються договорами застави від 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1/S-1 та № ВКЛ-2022390/1/S-2, укладеними заставодавцем і боржником (пункт 1.1 договору застави-2 в редакції договору від 27.12.2013 №1);

- майнові права сторони за домовленістю оцінюють на загальну суму 150 000 000 грн; незалежна експертна оцінка, яка здійснена 08.11.2013 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Незалежна експертна компанія "Правий берег" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України від 07.07.2010 №9743/10) оцінювачем Устюговим Є.О. (сертифікат ФДМУ від 21.12.2000 №ЕО-84, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 12.12.2005 №4228) (пункт 1.2 договору застави-2 в редакції договору від 27.12.2013 №1);

- боржником щодо заставодавця є суб`єкт господарювання: ПАТ "Укргазвидобування" (пункт 1.3 договору застави-2);

- надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитними договорами від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 №64, від 11.11.2008 №86/11-08/СТ, від 11.09.2008 №39/09-08/СТ, від 29.12.2008 №144, від 29.12.2008 №144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 №144/3, від 05.01.2009 №144/4, від 12.01.2009 №144/5, від 29.01.2009 №144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 №144/8, від 13.02.2009 №144/9, від 16.02.2009 №144/10, від 27.02.2009 №144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 №144/13, від 13.03.2009 №144/14, від 20.03.2009 №144/15, від 06.04.2009 №144/16, від 15.04.2009 №144/17, від 17,04.2009 №144/18, від 30.04.2009 №144/19 і від 03.06.2009 №144/20, що укладені сторонами, та будь-якими додатковими угодами (договорами) до них, додатками, змінами та доповненнями до них, які чинні на момент укладення договору про внесення змін та доповнень від 27.12.2013 №1 та можуть бути укладені після його укладання (далі - кредитні договори) (пункт 1.4 договору застави-2 в редакції договору від 27.12.2013 №1);

- за рахунок заставлених майнових прав вимоги заставодержателя задовольняються у повному обсязі, включаючи суму боргу за кредитом, нараховані проценти, пеню та штраф (пункт 1.5 договору застави-2);

- заставодержатель має право:

- звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає з заставленого права) та реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитними договорами у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов`язань у разі: неповернення заставодавцем згідно з умовами Кредитних договорів заборгованості за кредитом, процентів за користування ним у разі їх дострокового витребування заставодержателем відповідно до умов кредитних договорів, а також пені та штрафу (у разі їх нарахування); одноразової прострочки заставодавцем сплати процентів за користування кредитом згідно з умовами Кредитного договору на строк більше ніж п`ять днів; невиконання заставодавцем обов`язків, передбачених підпунктами 3.4.1, 3.4.7 і 3.4.9 пункту 3.4 договору застави-2 (підпункт 3.1.4 пункту 3.1 договору застави-2);

- якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця в порядку, передбаченому законодавством України та Договором застави-2 (підпункт 3.1.5 пункту 3.1 договору застави-2);

- у разі втрати майнових прав з будь-якої причини, у тому числі у разі списання заставодавцем заборгованості за договором №ВКЛ-2022390/1 як безнадійної, протягом 24 годин письмово повідомити про це заставодержателя і в десятиденний строк замінити його іншим рівноцінним майном (коштами) (підпункт 3.4.1 пункту 3.4 договору застави-2);

- у разі зменшення вартості предмету застави в результаті будь-яких подій (у тому числі, закінчення строку дії кредитного договору, погіршення категорії ризику за таким кредитом) у 10-денний строк здійснювати оформлення іншого забезпечення (підпункт 3.4.6 пункту 3.4 договору застави-2);

- у разі знецінення заставлених майнових прав надати в заставу додатково інше майно протягом десяти банківських днів або здійснити поповнення предмету застави іншим майном до розміру кредиту та процентів за користування ним після надіслання заставодержателем відповідної вимоги заставодавцю (підпункт 3.4.7 пункту 3.4 договору застави-2);

- протягом десяти банківських днів надати інше забезпечення у разі припинення дії договору №ВКЛ-2022390/1 (крім випадків, передбачених підпунктом 3.4.6 пункту 3.4 договору застави-2), що припадає на строк користування кредитом, у сумі не менше ніж відповідна заборгованість за кредитом, проценти за користування ним та пені (підпункт 3.4.9 пункту 3.4 договору застави-2);

- заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржника, що випливає з договору № ВКЛ-2022390/1, відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кошти у сумі 150 000 000,00 грн за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі зазначеного кредитного договору (пункт 4.1 договору застави-2 в редакції договору від 27.12.2013 №1);

- у частині уступки права вимоги договір застави-2 укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов`язань за кредитними договорами, якщо вони не будуть виконані повністю або після настання випадків, передбачених підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 договору застави-2 (пункт 4.2 договору застави-2);

- після перерахування боржником коштів за договором №ВКЛ-2022390/1 заставодержателю, наявна заборгованість заставодавця за кредитними договорами є відповідно погашеною повністю або частково; у разі переходу до заставодержателя права вимоги за договором №ВКЛ-2022390/1 заставодержатель має право на звернення стягнення та реалізацію предмета застави згідно з умовами забезпечувального договору, якщо в боржника немає коштів на погашення заборгованості за договором №ВКЛ-2022390/1 (пункт 4.3 договору застави-2);

- договір застави-2 набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1 договору застави-2).

На підставі постанови правління НБУ від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку.

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 про внесення змін до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.

На підставі постанови правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банка Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 20.02.2017 №619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку на два роки до 04.10.2019.

НБУ було заявлено про свої вимоги, в тому числі щодо кредиторських вимог, які виникли за кредитними договорами, до Банку у строки та порядку, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Кредиторські вимоги НБУ, в тому числі які виникли за кредитними договорами, були акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банка у сумі 9 344 571 307,23 грн, з яких заборгованість за кредитними договорами становить 2 985 551 667,83 грн.

На підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/13064/17 Банком додатково акцептовано кредиторські вимоги НБУ у сумі 23 944 916,68 грн та внесені відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банка.

Станом на 22.10.2019 Банк не задовольнив кредиторські вимоги НБУ та мав перед ним непогашену заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" (Товариство) на користь Банка 150 000 000,00 грн заборгованості за прострочення кредиту, 31 405 479,45 грн пені, 15 583 561,65 грн заборгованості за простроченими нарахованими процентами, 1 641 997,22 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 13 500 000 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання, 1 886 301,37 грн 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та 91 555,79 грн 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 910/14423/15 скасовано зазначене вище рішення місцевого господарського суду та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 та залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/14423/15 від Товариства 07.08.2017 надійшли кошти, в тому числі 150 000 000 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту за договором №ВКЛ-2022390/1.

30.10.2017 на виконання рішення Фонду від 26.10.2017 № 4818, грошові кошти, які отримані від Товариства в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 167 122 633,66 грн, були перераховані НБУ.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2018 №3400 "Про затвердження умов продажу активів АТ "ДЕЛЬТА БАНК" вирішено здійснити реалізацію частини предмету застави, а саме:

- право вимоги Банка до ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплатити процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних за договором №BKЛ-2022390/l у сумі 77 647 468,01 грн за початковою ціною 77 647 468,01 грн;

- право вимоги Банка до Товариства щодо сплатити процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних за договором №ВКЛ-2022390 у сумі 151 766 129,39 грн, за початковою ціною 151 766 129,39 грн.

НБУ, як заставодержателем, на підставі рішення НБУ від 22.01.2019 №34-рш "Про погодження умов реалізації майнових прав за кредитними договорами, переданих Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" у заставу Національному банку України", надано згоду відповідачам на реалізацію предмета застави, при цьому погодивши, що початкова ціна реалізації майнових прав за договором застави-1 складає 151 766 129,39 грн, а майнових прав за договором застави-2 - 77 647 468,01 грн.

Оскільки предмет застави був об`єднаний в один лот, його початкова ціна склала 229 413 597,40 грн (151 766 129,39 грн + 77 647 468,01 грн).

За результатами відкритих торгів (аукціону), які були здійсненні за допомогою електронної торгової системи ProZorro та оформлених протоколом електронних торгів від 26.03.2019 №UA-EA-2019-01-28-000102-b, Банком та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" 15.04.2019 укладено договір відступлення, за умовами якого Банк відступив, а ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" набуло належні Банку права вимоги за реалізованим предметом застави.

За відступлення прав вимоги за реалізованим предметом застави ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" сплачує Банку грошові кошти в сумі 75 706 487,14 грн (пункт 4 договору відступлення).

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 04.04.2019 № 772 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку строком на один рік з 05.10.2019 до 04.10.2020, включно, та делеговано повноваження ліквідатора Банка уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Банка Кадирову В.В.

За реалізований предмет застави до НБУ надійшла частина коштів у сумі 46 129 604,41 грн (50 082 822,70 грн - 7% витрати Фонду згідно з Положенням №138), як кошти, отримані від реалізації права вимоги до Товариства за договором №BKJI-2022390 щодо сплати процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних.

Проте, НБУ не були перераховані грошові кошти в сумі 23 830 007,93 грн від реалізації права вимоги до Товариства за договором №ВКЛ-2022390/1 щодо сплати процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних, що й стало підставою для звернення до суду з позовом та рішенням Господарського суду міста Києва рішенням від 26.07.2021 у справі № 910/15404/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022, позов НБУ задоволено частково, зобов`язано Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за договором кредитної лінії від 30.09.2013 № ВКЛ- 2022390/1, укладеним між Банком та ПАТ "Укргазвидобування", в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами, укладеними між НБУ та Банком. Провадження в справі в частині решти вимог до Банку закрито, в задоволенні вимог до Фонду відмовлено повністю.

Отже, рішення в справі № 910/15404/19, стосується правовідносин між тими самими сторонами, що і в даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» листом від 05.10.2022 № 577 повідомлено Банк, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/15404/19 листом від 04.10.2022 за № 578 подано до Фонду документи щодо позачергового задоволення вимог Банку.

Однак, як зазначив позивач, Фонд та АТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» уникають від виконання своїх обов`язків, передбачених Законом та прийнятими самим же Фондом нормативно-правовими актами, щодо задоволення вимог Національного банку за рахунок коштів, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу майнових прав за заставленим кредитом у розмірі 23 830 007,93 грн.

Згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.06.2023 за № 746 відкликано ліквідатора Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» та здійснення виконання функцій ліквідатора банку покладено безпосередньо на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вже зазначалось, предметом даного позову є вимоги позивача до відповідачів про зобов`язання першого відповідача розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» та зобов`язання відповідача-2 здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 № 138, кошти, отримані від реалізації заставного майна, повинні обліковуватись Фондом/уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй повноважень) на окремому аналітичному рахунку. Такі кошти (за виключенням витрат Фонду, розрахованих відповідно до цього Положення) перераховуються заставодержателю у такі строки: протягом 5-ти банківських днів з дня затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, та формування ліквідаційної маси (за винятком коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна протягом місяця, у якому затверджено результати інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується); надалі - щомісяця не пізніше десятого банківського дня після закінчення календарного місяця.

Пунктом 13 Розділу VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 № 3711, встановлено, що у разі продажу майна (активів) банку, що є предметом застави за кредиторськими вимогами заставодержателя, здійснюється позачергове задоволення вимог такого заставодержателя. Уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на паперовому носії подає звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог такого заставодержателя до відповідного структурного підрозділу Фонду для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/12988/18: "Враховуючи, що перерахування на користь позивача коштів у розмірі 5 463 014,64 грн може бути здійснено не інакше як за наслідками подання відповідачем до Фонду звернення та супровідних документів про позачергове задоволення відповідних вимог Національного банку України, суди дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позову в частині вимог про зобов`язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн в рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24.".

Як установлено судом вище рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/15404/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022, позов НБУ задоволено частково, зобов`язано Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за договором кредитної лінії від 30.09.2013 №ВКЛ- 2022390/1, укладеним між Банком та ПАТ "Укргазвидобування", в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами, укладеними між НБУ та Банком. Провадження в справі в частині решти вимог до Банку закрито, в задоволенні вимог до Фонду відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позовна вимога в частині зобов`язання Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за договором № ВКЛ-2022390/1, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами, є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки (1) зазначена в пункті 1.2 договору застави-2 заставна вартість у розмірі 150 000 000,00 грн не є погодженим сторонами максимальним розміром вимоги, яка забезпечується обтяженням; (2) оскільки сумою 150 000 000,00 грн відповідальність заставодавця не обмежується, про що зазначено у пункті 1.5 договору застави-2, не є припиненим договір застави-2 у зв`язку із його виконанням Банком в цих межах; (3) положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частина третя статті 52) унормовано імперативний припис щодо заборони погашення інших кредиторських вимог за рахунок заставного майна, що відповідає основному змісту інституту забезпечення договірного зобов`язання. Відтак, кошти, отримані від реалізації предмета застави, в силу приписів закону спрямовуються виключно на погашення вимог заставодержателя. При цьому інші кредитори вправі розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок заставного майна лише у випадку, коли вимоги заставодержателя погашені, та має місце наявність залишку коштів. Водночас, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо нездійснення обліку коштів в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за договором № ВКЛ-2022390/1 на окремому аналітичному рахунку та визнання протиправними дій Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо неподання до Фонду звернення та супровідних документів про позачергове задоволення вимог НБУ шляхом перерахування 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за договором № ВКЛ-2022390/1, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами - зводяться виключно до встановлення судом факту (обставин неправомірності дій Банку), а оскільки вимоги про встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, не відносяться до юрисдикції господарських судів, провадження в цій частині підлягає закриттю. Решта вимог НБУ до Фонду у вигляді визнання протиправною бездіяльності останнього та зобов`язання розглянути звернення щодо позачергового задоволення вимог НБУ, за висновками судів, є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду спору Банк з відповідними вимогами до Фонду ще не звертався.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання рішення Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» подано до Фонду звернення від 04.10.2022 за вих. № 578 та документи щодо позачергового задоволення вимог Банку.

У зверненні від 04.10.2022 за № 578 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» просила Фонд розглянути клопотання щодо часткового позачергового задоволення вимог кредитора - Національного банку України, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/15404/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного суду від 02.02.2022 та постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 31.08.2022, в сумі 23 830 007, 93 грн отриманій від продажу майнових прав AT «Дельта Банк» за договором кредитної лінії від 30.09.2013 №ВКЛ-2022390/1, укладеним між AT «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», які не є предметом застави, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами: від 22.10.2008 № 51, від 05.11.2008 № 64, від 11.11.2008 № 86/11-08/СТ, від 11.09.2008 № 39/09-08/СТ, від 29.12.2008 № 144, від 29.12.2008 № 144/1, від 30.12.2008 № 144/2, від 31.12.2008 № 144/3, від 05.01.2009 № 144/4, від 12.01.2009 № 144/5, від 29.01.2009 № 144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 № 144/8, від 13.02.2009 № 144/9, від 16.02.2009 № 144/10, від 27.02.2009 № 144/11, від 04.03.2009 № 144/12, від 05.03.2009 № 144/13, від 13.03.2009 № 144/14, від 20.03.2009 № 144/15, від 06.04.2009 № 144/16, від 15.04.2009 № 144/17, від 17.04.2009 № 144/18, від 30.04.2009 № 144/19, від 03.06.2009 № 144/20, укладених між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». При цьому, враховуючи витрати Фонду на утримання та продаж заставленого майна в сумі 1 793 656,51 грн, загальна сума коштів позачергового задоволення вимог Національного банку України складатиме 25 623 664,44 грн.

Водночас, доказів розгляду звернення від 04.10.2022 за вих. № 578 матеріали справи не містять та першим відповідачем не надано таких доказів.

Заперечуючи проти позову, перший відповідач вказує на відсутність підстав для перерахування позивачу грошових коштів у сумі в сумі 23 830 007,93 грн, а також зазначає, що приймаючи до уваги наведені Уповноваженою особою Фонду в зверненні за № 578 обґрунтування щодо відсутності правових підстав для перерахування коштів позивачу, унеможливили подальше винесення порушеного питання на розгляд Комісії та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно із ч. 8 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Статтею 11 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з семи членів. Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою. Членами виконавчої дирекції Фонду можуть бути громадяни України, які постійно проживають в Україні, мають повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п`ять років, бездоганну ділову репутацію, не мають непогашених судимостей за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та працюють у Фонді на постійній основі. Член виконавчої дирекції Фонду не може бути керівником, учасником або пов`язаною особою банку чи будь-якої іншої юридичної особи, з якою Фонд або банк, що виводиться Фондом з ринку, має договірні відносини. Директор - розпорядник Фонду має заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з адміністративною радою Фонду. Кількість заступників директора - розпорядника Фонду визначається штатним розписом, але не може перевищувати чотири особи. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції. У разі рівного розподілу голосів голос директора - розпорядника Фонду є вирішальним. Порядок організації роботи та проведення засідань виконавчої дирекції Фонду визначається її регламентом.

Відповідно до ч. 5-6 ст.12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду має такі повноваження при здійсненні тимчасової адміністрації та ліквідації банків:

1) визначає умови та порядок здійснення виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків відповідно до цього Закону;

1-1) утворює колегіальні органи з питань консолідації та продажу активів різних банків та затверджує положення про них;

2) делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом;

3) визначає додаткові вимоги до уповноваженої особи Фонду, правила контролю за уникненням конфлікту інтересів;

4) затверджує кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;

5) затверджує кошторис витрат банку, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку;

7) затверджує план врегулювання та зміни до нього;

8) погоджує умови відчуження всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості, визначеної статтею 52 цього Закону, приймаючому банку, умови продажу неплатоспроможного банку інвестору або утворення перехідного банку, передачу йому всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов`язань з урахуванням черговості, визначеної статтею 52 цього Закону, і його продажу інвестору;

8-1) приймає рішення про інвестування тимчасово вільних коштів банку, що ліквідується, в державні цінні папери (за умови достатності коштів для забезпечення ліквідаційної процедури);

9) ухвалює рішення про надання фінансової підтримки приймаючому банку;

9-1) ухвалює рішення про надання кредиту перехідному банку відповідно до частини дванадцятої статті 41-1 цього Закону;

10) затверджує звіт уповноваженої особи Фонду про виконання плану врегулювання і приймає рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;

11) звертається до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

12) визначає порядок складання та затверджує реєстр акцептованих вимог кредиторів;

13) затверджує результати інвентаризації майна банку та формування його ліквідаційної маси;

14) визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується;

15) затверджує ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури;

17) приймає рішення про організацію та здійснення заходів, спрямованих на виявлення та документування фактів, рішень, дій або бездіяльності, якими завдано шкоду (збитки) неплатоспроможному банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та затверджує висновок (звіт) щодо виявлених фактів, рішень, дій або бездіяльності пов`язаних з банком осіб та інших осіб стосовно цього банку, якими завдано шкоду (збитки) банку, та розміру завданої цими особами шкоди (збитків).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення з інших питань, що випливають із цього Закону, мети діяльності Фонду, які не належать до компетенції адміністративної ради Фонду.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 664 від 26.03.2020 затверджено Положення про Комісію з питань ведення реєстрів кредиторів, переліків рахунків вкладників та відшкодування коштів за вкладами неплатоспроможних банків, яка є постійно діючим колегіальним (дорадчим) органом Фонду, до компетенції якої згідно пп. 7) пункту 2 Розділу II вказаного Положення, належить розгляд питань щодо чергового та позачергового задоволення кредиторських вимог.

Рішення Комісії носять рекомендаційний характер та, у разі необхідності, можуть бути реалізовані шляхом прийняття рішень виконавчою дирекцією.

Пунктом 9 Розділу II Регламенту визначено, що якщо підрозділ-ініціатор, відповідальні підрозділи та/або члени Комісії виявили невідповідність пакету документів вимогам законодавства, нормативно-правових актів, внутрішніх нормативних документів, розпорядчих Фонду, підрозділ-ініціатор повертає пакет документів до неплатоспроможного банку (або структурного підрозділу Фонду у разі здійснення ліквідації неплатоспроможного банку безпосередньо Фондом) або до структурного підрозділу Фонду, який формує або отримує первинні документи з питання, яке має бути розглянуто Комісією, на доопрацювання із зазначенням рекомендацій щодо подальших дій.

Матеріали справи не містять доказів повернення звернення Уповноваженої особи від 04.10.2022 за вих. № 578 на доопрацювання із зазначенням рекомендацій щодо подальших дій матеріали справи не містять та першим відповідачем таких доказів не надано, як і не надано доказів прийняття рішення за результатами розгляду такого звернення, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що фактично, звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» від 04.10.2022 за вих. № 578 та документи щодо позачергового задоволення вимог Банку залишені першим відповідачем без розгляду, чим порушено права позивача.

Водночас, електронне повідомлення від 04.11.2022 за вих. № 49-11153/22, надіслане першим відповідачем Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк», у відповідь на лист (звернення) від 04.10.2022 № 578, за своїм змістом, не може вважатися рішенням щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», оскільки, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, у електронному повідомленні зазначено лише про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/15404/19, в частині подання Уповноваженою особою звернення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи та те, що матеріалами справи підтверджено факт залишення першим відповідачем звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» від 04.10.2022 за вих. № 578 та документів щодо позачергового задоволення вимог Банку, чим порушено права позивача, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання першого відповідача розглянути звернення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання другого відповідача здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи викладене та наступне.

Так, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про передчасність звернення до суду із позовною вимогою про зобов`язання другого відповідача здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог позивача, оскільки саме до розгляду звернення та прийняття рішення щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007, 93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», відсутні підстави вважати право позивача порушеним, у зв`язку із чим, звернення позивача із зазначеною вимогою до суду є передчасним.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини та наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи Національного банку України, викладені у апеляційній скарзі про те, що часткове задоволення оскаржуваним рішенням позовних вимог не захищає порушені права та інтереси Національного банку, оскільки Фонд під час розгляду даної справи фактично зазначив, що не має наміру перераховувати оспорювані кошти Національному банку та звертає увагу на те, що небажання відповідачів перераховувати оспорювані кошти Національному банку зумовлює невиконання суті рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/15404/19 та оспорюваного рішення щодо позачергового задоволення кредиторських вимог Національного банку, за своєю суттю є припущеннями Національного банку України та не можуть бути доказами, в розумінні ст. 76-79 ГПК України, порушеного права позивача.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, задоволення позовної вимоги про зобов`язання другого відповідача здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування», в рахунок часткового позачергового задоволення вимог позивача за відсутності рішення за результатом розгляду звернення щодо позачергового задоволення вимог позивача в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ «Дельта Банк» від продажу права вимоги до ПАТ «Укргазвидобування» за договором кредитної лінії 30.09.2013 № ВКЛ-2022390/1, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укргазвидобування» фактично нівелює повноваження першого відповідача.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що здійснення виплат на підставі Закону та нормативно-правових актів Фонду віднесені саме до компетенції Фонду.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заперечення відповідачів, зокрема Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, фактично зводяться до незгоди з висновками судів викладеними в рішеннях під час розгляду справи № 910/15404/19.

Доводи першого відповідача про відсутність предмету спору у даній справі, спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23.

З приводу решти доводів скаржників, викладених у скаргах, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, повний текст рішення складено 14.02.2024 у справі № 910/9589/23 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, повний текст рішення складено 14.02.2024 у справі № 910/9589/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/9589/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржників.

4. Справу № 910/9589/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 13.06.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич