головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Прокурор - Лянна О.А.

від Одеської обласної державної адміністрації - Кравцов Р.В.

від Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району - Шараг О.В., Алексєєнко В.А.

ід Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Кононенко Н.В.

від Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області не з`явився;

розглянувши апеляційні скарги Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (повний текст складено 12.02.2024)

по справі №916/1505/23

за позовом Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Одеської обласної державної адміністрації,

2. Білгород-Дністровської районної державної адміністрації,

за участю: Одеської обласної прокуратури

про скасування реєстрації земельних ділянок,

(суддя першої інстанції: Д`яченко Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 05.02.2024 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, у якій просила суд скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0017, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0018, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0019, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0020, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0021, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0025, площею 10,00 га; 5120887700:05:002:0032, площею 9,2197 га; 5120887700:05:002:0033, площею 10,00 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0017, 5120777700:05:003:0018, 5120887700:05:003:0019, 5120887700:05:003:0020, 5120887700:05:003:0021, 5120887700:05:003:0025, 5120887700:05:002:0032, 5120887700:05:002:0033.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено суду, що на підставі рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №92 від 01.07.2016 розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка на території м. Білгород-Дністровського Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території смт. Сергіївка (затверджений рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради №75 від 17.06.2016) та цим проектом землеустрою передбачено збільшення площі смт. Сергіївка за рахунок акваторії Будацького лиману та Будацької коси (землі Білгород-Дністровського району за межами будь-якої з сільських або селищних рад).

Позивач вважає, що з огляду на включення до меж населених пунктів смт. Сергіївка та с.Попаздра території Будацької коси, її земельні ділянки підлягають формуванню та здійсненню за ними державної реєстрації права комунальної власності за Сергіївською територіальною громадою, до якої входять смт. Сергіївка та с. Попаздра, в особі Сергіївської селищної ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23 у задоволенні позовних вимог Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, виходячи з наявних у справі матеріалів, дійшов висновку про відсутність розробленого та затвердженого генерального плану сіл Шабо, Біленьке та Прибережне, що включали би територію Будацької коси, рішення районної ради Білгород-Дністровського району про встановлення меж сіл Шабо, Біленьке та Прибережне, прийнятого відповідно до затвердженого генерального плану сіл Шабо, Біленьке та Прибережне, що включали би територію Будацької коси.

На переконання суду станом на 31 грудня 2001 року територія Будацької коси в юридично визначеному порядку не увійшла ні до меж сіл Шабо, Біленьке та Прибережне, ні до території Шабівської сільської ради. Тобто, «розширення» повноважень сільських рад, у тому числі Шабівської, що відбулися у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», не стосуються земель поза межами таких територіальних громад. Таким чином земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності.

Суд першої інстанції, враховуючи відсутність порушення оспорюваними реєстраціями земельних ділянок з кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі прав та інтересів Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що є самостійною підставою для відмови у позові, не вбачає необхідності надавати оцінку законності оспорюваним реєстраціям.

В рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю порушення прав та інтересів позивача.

27.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23.

В своїй апеляційній скарзі Шабівська сільська рада просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 року у справі № 916/1505/23 за позовом Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: Одеська обласна державна адміністрація, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, Одеська обласна прокуратура в інтересах Держави, про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок, шляхом виключення з описової та мотивувальної частин відповідних посилань та висновків, в іншій частині з рішенням суду апелянт погоджується.

Так, на заявник вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні, суд дійшов висновку, що земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності (абзац 165 мотивувальної частини рішення суду), а також врахував позицію Одеської обласної прокуратури. З вказаним відповідач не погоджується в повному обсязі, та вважає, що рішення суду в цій частині повинно бути змінено шляхом виключення даних посилань та висновків з описової та мотивувальної частин оскаржуваного судового рішення.

Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району вважає, що висновки суду про те, що земельні ділянки розташовані на території Будацької коси були та залишаються у державній власності є помилковими, не підтверджуються Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.02.2024 4 матеріалами справи, спростовуються доказами наданими стороною відповідача, та як наслідок повинні бути виключені з мотивувальної частини рішення суду шляхом зміни рішення. Так, 29 вересня 2021 року рішенням Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району №2/593- VIII було вирішено провести інвентаризацію земель та земельних ділянок на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району з метою формування земельних ділянок комунальної власності, а саме земельних ділянок Будацької коси піщаного пересипу, що відмежовує Будацький лиман від Чорного моря. На виконання відповідного рішення та на замовлення Шабівської сільської ради Інститутом землекористування НААН України була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності в межах Шабівської сільської ради. 06 грудня 2021 року рішенням Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району №2/761-VIII затверджено відповідну технічну документацію із землеустрою, з огляду на що, на підставі такої технічної документації державними кадастровими реєстраторами до Державного земельного кадастру були внесені відомості про земельні ділянки

Апелянт вважає, що оскільки землі Будацької коси не відносяться до виключень, встановлених п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, та не були зареєстровані в Державному земельному кадастрі станом на день набрання чинності відповідного пункту, ці землі є такими, що перейшли у комунальну власність Шабівської територіальної громади як такі, що знаходяться за межами населених пунктів у межах Шабівської територіальної громади з 27 травня 2021 року (дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»)

Заявник також зауважує, що ані стороною позивача, ані іншими учасниками справи, не надано жодного доказу щодо належності спірних земель до інших територіальних громад або держави. Протягом розгляду справи, позивачем та третіми особами неодноразово вказувалось, що територія Будацької коси, на якій розташовано спірні земельні ділянки, ніколи не виділялась жодній з громад, що не відповідає дійсності.

Скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ще у 2001 році Шабівська сільська рада отримала законне право на використання земель Будацької коси та вчинення усіх необхідних дій по її оформленню, зокрема, щодо замовлення технічної документації. Вказане рішення у поєднанні з чинним адміністративно-територіальним устроєм, затвердженим Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №720-р та Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», якими були затверджені території територіальних громад, спростовує висновок суду, що земельні ділянки, розташовані на території Будацької коси були та залишаються у державній власності.

Крім того, апелянт вважає, що важливим є також те, що предметом розгляду даного спору не було дослідження питання статусу спірних земель. Позовна заява була ініційована з питань нібито порушених прав та інтересів Позивача, що як вбачається з прийнятого судом рішення не підтвердилось доказами, та навпаки було спростовано, зокрема, позицією Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що порівнявши номер кадастрової зони спірних земельних ділянок та код адміністративно-територіального утворення Шабівської сільської ради, вбачається, що земельні ділянки з вказаними вище кадастровими номерами знаходяться в межах Шабівської сільської ради згідно з відомостями Державного земельного кадастру, що підтверджується інформаційними довідками з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, які містяться у матеріалах справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1505/23.

05.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1505/23.

Крім того, 05.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі № 916/1505/23 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області задовольнити у повному обсязі, скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0017, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0018, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0019, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0020, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0021, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0025, площею 10,00 га; 5120887700:05:002:0032, площею 9,2197 га; 5120887700:05:002:0033, площею 10,00 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0017, 5120887700:05:003:0018, 5120887700:05:003:0019, 5120887700:05:003:0020, 5120887700:05:003:0021, 5120887700:05:003:0025, 5120887700:05:002:0032, 5120887700:05:002:0033.

Так, Сергіївська селищна рада, яка є позивачем у вищевказаній справі, не погоджується із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, оскільки оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовної заяви Сергіївської селищної ради в повному обсязі.

На переконання апелянта, суд першої інстанції встановив фактичні обставини щодо наявності у Сергіївської селищної ради законного інтересу набуття права комунальної власності на землі Будацької коси, в тому числі сформовані Шабіською сільською радою спірні земельні ділянки, державна реєстрація на які здійснена у Державному земельному кадастрі, однак дійшов помилкового висновку про відсутність порушення оспорюваними реєстраціями земельних ділянок у Державному земельному кадастрі прав та інтересів Сергіївської селищної ради.

Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив у чому полягає інтерес Сергіївської селищної ради на спірні земельні ділянки, однак необґрунтовано вирішив, що оспорювані реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі не порушують прав та інтересів Сергіївської селищної ради, що не відповідає фактичним обставинам у справі.

Сергіївською селищною радою розроблено 2 проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж: - селища Сергіївка на території м. Білгород-Дністровського Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території смт Сергіївка (затверджений рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради № 75 від 17.06.2016). - с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області (затверджений рішенням Приморської сільської ради № 1299-VI від 30.04.2015). Погодження Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією зміни меж населених пунктів смт Сергіївка та с. Попаздра шляхом включення до них території Будацької коси виключає можливість погодження іншим територіальним громадам зміни меж населених пунктів в частині включення до них вказаної території Будацької коси. Таким чином, з огляду на включення до меж населених пунктів смт Сергіївка та с. Попаздра території Будацької коси, її земельні ділянки підлягають формуванню та здійсненню за ними державної реєстрації права комунальної власності за Сергіївською територіальною громадою, до якої Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2024 5 входять смт. Сергіївка та с. Попаздра, в особі Сергіївської селищної ради.

Апелянт вказує, що спірні земельні ділянки фактично розташовані за межами Шабівської сільської ради, є землями державної власності, та які за погодженими Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією проектами землеустрою знаходяться в межах населених пунктів Сергіївської територіальної громади смт Сергіївка та с. Попазадра, органом місцевого самоврядування де є Сергіївська селищна рада.

На переконання заявника апеляційної скарги спірні земельні ділянки є землями державної власності, які відповідно до містобудівної документації, а саме затвердженого Генерального плану, суміщеного з детальним планом території смт Сергіївка, затвердженого рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради VII скликання № 75 від 17 червня 2016 року, а також Генерального плану, суміщеного з детальним планом території с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Приморської сільської ради № 1299-VI від 30.04.2015, включені у межі населених пунктів смт Сергіївка та с.Попаздра за проектами землеустрою, які погоджено БілгородДністровською районною державною реєстрацією, та у зв`язку з чим підлягають передачі Сергіївській селищній раді у комунальну власність.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою те, що обставини здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є підставою для здійснення державної реєстрації речових прав на вказані земельні ділянки за Шабівською сільською радою, а саме права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Шабівська сільська рада всупереч приписам статті 57 Закону України «Про землеустрій» незаконно замовила розробку технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель, право на що належить виключно розпорядникам цих земель, а саме Білгород-Дністровській районній державній адміністрації та Одеській обласній державній адміністрації. В подальшому, Шабівська сільська рада всупереч приписам статті 79-1 Земельного кодексу України незаконно сформувала спірні земельні ділянки у визначеній нею на власний розсуд площі та конфігурації та здійснила державну реєстрацію спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Вказане безумовно свідчить про вчинення Шабівською сільською радою послідовних дій, спрямованих на набуття права комунальної власності на спірні земельні ділянки

На думку заявника апеляційної скарги безпідставним є висновок суду першої інстанції про відсутність порушення оспорюваними реєстраціями земельних ділянок з кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі прав та інтересів Сергіївської селищної ради, адже, незважаючи на те, що спірні земельні ділянки були та залишаються землями державної власності, формування цих земельних ділянок у відповідній площі та конфігурації на підставі технічних документацій, які розроблено без законних підстав, а також їх державна реєстрація у Державному земельному кадастрі, свідчить про порушення не лише права розпорядника земель, на яких розташовано спірні земельні ділянки, а й безумовно законного інтересу Сергіївської селищної ради, яка здійснює законну процедуру зміни меж своїх населених пунктів шляхом включення до меж її населених пунктів земель, на яких розташовано незаконно сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2024 7 Шабівскою сільською радою земельні ділянки.

Крім того, щодо законного інтересу апелянта, то останній вказує, що законний інтерес Сергіївської селищної ради полягає в тому, щоб на вказані земельні ділянки не було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за іншою територіальною громадою. Від цього залежить подальша можливість законної реалізації Сергіївською селищною радою її прав на здійснення за нею державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки, які на підставі рішень про встановлення меж смт Сергіївка та с. Попаздра підлягають включенню до меж цих населених пунктів.

Заявник звертає увагу, що Шабівською сільською радою не надано рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж територій Шабівської територіальної громади, а також безпосередньо проект землеустрою щодо встановлення меж територій Шабівської територіальної громади та витяг з Державного земельного кадастру, з яких би вбачалось, що землі Будацької коси знаходяться в межах території Шабівської територіальної громади. Більш того, відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, на який посилається Відповідач, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. В свою чергу, як зазначено вище, для віднесення земель, розташованих за межами населених пунктів, до меж територіальної громади необхідно розробити відповідний проект землеустрою та внести до Державного земельного кадастру межі територіальної громади.

Апелянт у скарзі зазначає, що Шабівська сільська рада не була власником спірних земельних ділянок на момент їх формування, а тому у Шабівської сільської ради були відсутні повноваження на прийняття відповідних рішень

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, та роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто апелянту.

13.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 32 211 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23.

27.03.20274 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району надійшов відзив на апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області заперечує проти доводів позивача та наполягає на задоволенні власної апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 розгляд апеляційних скарг Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23 призначено до сумісного розгляду на 13.05.2024 року об 11-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

06.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 по справі №916/1505/23 задоволено заяву Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1505/23 поза межами приміщення суду, розгляд справи №916/1505/23 за апеляційними скаргами Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23 призначено на 13.05.2024 року об 11-00 год.

В судовому засіданні 13.05.2024 оголошено перерву по справі №916/1505/23 до 17.06.2024 до 14-00 год.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представник Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 30.01.1992 №137-ХХІ «Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів» затверджено проекти формування територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних і районних рад народних депутатів Білгород -Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Білгород- Дністровської районної ради від 30.01.1992 №137-ХХІ, піщаний пересип - Будацька коса Білгород-Дністровського району знаходиться за межами сільських, селищних рад Білгород-Дністровського району Одеської області. Рішенням Білгород-Дністровської районної ради №279-V від 19.12.2008, затверджено схеми землеустрою Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно яких піщаний пересип - Будацька коса не входить до меж жодної з територіальних громад Білгород-Дністровського району, у тому числі і Шабівської сільської ради.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 21 грудня 2001 року №563-ХХІІІ надано згоду на зміну меж сільських населених пунктів Шабо, Біленьке та Прибережне Шабівської сільської ради, збільшивши площу села Шабо на 385,9 га, в тому числі 385,9 га ріллі, села Біленьке-на 198,8 га, в тому числі 198,8 га ріллі, села Прибережне - на 488,44 га, з них 201,44 га ріллі, залишок 287,0 га -землі Будацької коси.

Жодних належних та допустимих доказів подальшої реалізації зазначеного рішення відповідно до законодавчо визначених процедур з відповідними юридичними наслідками матеріали справи не містять.

Рішенням Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району №92 від 01.07.2016 розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка за рахунок акваторії Будацького лиману та Будацької коси. Надалі, 19.10.2020 Одеська обласна державна адміністрація, розглянувши клопотання Сергіївської селищної ради від 17.07.2019 року прийняла розпорядження №2730 /од-2020 «Про проведення інвентаризації земельної ділянки», яким надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 45 га, розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будакським лиманом, Сергіївської селищної ради Білгород -Дністровського району(за межами населеного пункту).

На підставі рішення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №92 від 01.07.2016р. розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка на території м. Білгород -Дністровського Одеської області в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території смт. Сергіївка (затверджений рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради №75 від 17.06.2016р.) та цим проектом землеустрою передбачено збільшення площі смт. Сергіївка за рахунок акваторії Будацького лиману та Будацької коси (землі Білгород-Дністровського району за межами будь-якої з сільських або селищних рад).

19.10.2020 Одеська обласна державна адміністрація розглянувши клопотання Сергіївської селищної ради від 17.07.2019р. № 85/ЛЕ2, прийняла розпорядження №730/од-2020 «Про проведення інвентаризації земельної ділянки», яким надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки державної власності орієнтованою площею 45,0 га розташованої на піщаному пересипу між Чорним морем та Будакським лиманом, Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного п нкту). На підставі вказаного розпорядження Сергіївською селищною радою прийнято рішення № 1127 від 21.10.2020 щодо організації заходів в тому числі щодо замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою, з інвентаризації вказаної земельної ділянки. Також, Сергіївська селищна рада відповідно до вимог ч. 2 ст. 186 Земельного кодексу України 24.02.2021 вперше та 28.05.2021 повторно подала на погодження до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Сергіївка, в основу якого покладено Генеральний план суміщений з детальним планом території смт Сергіївка затверджений рішенням 11-ої позачергової сесії Сергіївської селищної ради VII кликання № 75 від 17 червня 2016 року. Проект землеустрою розроблений на підставі рішення Сергіївської селищної ради № 92 від 01.07.2016.

12.07.2021 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією складено Висновок про розгляд проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка № 1406/01- 1911/1843 яким погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Сергіївка на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

На підставі рішення Сергіївської селищної ради №295 від 25.05.2021 розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території с. Попаздра Білгород-Дністровського району Одеської області (затверджений Приморської сільської ради № 1299-VІ від 30.04.2015р.). Вказаним проектом землеустрою передбачено збільшення площі с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області за рахунок акваторії Будацького лиману та Будацької коси. (землі Білгород-Дністровського району за межами будь-якої сільських або селищних рад).

Позивачем 01.06.2021 подано на погодження до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області, в основу якого покладено Генеральний план, суміщений з детальним планом території с. Попаздра, Білгород-Дністровського району Одеської області, затверджений рішенням Приморської сільської ради №1299-VІ від 30.04.2015р. та 12.07.2021р. Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією складено Висновок про розгляд проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Попаздра №1125/01-40-1/1856, який погоджено проект землеустрою щодо встановлення меж селища Сергіївка на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Позивач вважає, що з огляду на включення до меж населених пунктів смт. Сергіївка та с.Попаздра території Будацької коси, її земельні ділянки підлягають формуванню та здійсненню за ними державної реєстрації права комунальної власності за Сергіївською територіальною громадою, до якої входять смт. Сергіївка та с. Попаздра, в особі Сергіївської селищної ради.

Рішенням Шабівської сільської ради від 29.09.2021 № 2/593- VІІІ «Про інвентаризацію земель та земельних ділянок комунальної власності Шабівської сільської ради» вирішено провести інвентаризацію земель та земельних ділянок на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, Одеської області, з метою формування земельних ділянок комунальної власності на території Шабівської сільської ради.

На підставі вказаного рішення Інститутом землекористування національної академії аграрних наук України розроблено вісім Технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності в межах Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, метою складання яких є формування земельних ділянок комунальної власності та закріплення меж ділянок довгостроковими межовими знаками встановленого зразка.

Також в матеріалах даної справи містяться:

- лист Одеської обласної державної адміністрації від 13.08.2021 за № 7525/5/01-19/7234/2-21, адресований Сергіївській селищній раді (а.с.202 т.1), в якому зазначено, зокрема, що відповідно до матеріалів проекту формування територій та встановлення меж сільських, селищних і районних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 30.01.1992 № 137-ХХІ піщаний пересип Будацька коса Білгород-Дністровського району знаходиться за межами сільських, селищних рад Білгород-Дністровського району Одеської області. Головою Одеської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 15.07.2021 № 737/од-2021 «Про надання дозволу на проведення державної інвентаризації земель державної власності». Після проведення державної інвентаризації земель державної власності, розташованих та території Одеської області, та внесення відомостей до Державного земельного кадастру обласна державна адміністрація розгляне питання щодо передачі зазначеної у зверненні земельної ділянки з державної до комунальної власності.

- витяг з Інтерактивної карти адміністративно-територіальних одиниць України (а.с.10-11 т.2);

- лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 18.11.2021 № ПІ-821/0-0.21-1230/69-21, в якому повідомлено, що дані, що відображаються на Публічній карті України в інформаційному шарі «Межі територіальних громад» надані Міністерством розвитку громад та територій України. Шар «Межі територіальних громад» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер.

- лист Одеської обласної державної адміністрації від 10.01.2021 № 5/01-29/108/2-22, адресований Сергіївській селищній раді, в якому повідомлено, що форма погодження Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією проектів землеустрою (у вигляді висновків) відмінна від форми розпорядчого документа розпорядження голови райдержадміністрації, у зв`язку з цим, висновки від 12.07.2021 № 1406/01-19/1/1843 та № 1125/01-40/1/1856 юридичних наслідків не створюють.

- лист Міністерства розвитку громад та територій України, адресований Адвокатському бюро «НАН», в якому зазначено, зокрема, що графічна частина розпорядження, як і графічні дані, що розміщені на офіційному веб-сайті Мінрегіону, не встановлюють межі відповідних територіальних громад, а є лише орієнтованим схематичним зображенням розміщення відповідних адміністративно-територіальних одиниць, встановлення меж територіальних громад дозволить чітко визначити їх території;

- лист Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 04.09.2023 № 3593/01-33/23/6164, в якому повідомлено про те, що згідно п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад крім земель, визначених даним пунктом. Зазначаємо, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 30.01.1992 № 137-ХХІ «Про затвердження проектів формування території та встановлення меж сільських і селищних рад народних депутатів» затверджено проекти формування територій та встановлено межі сільських і селищних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області. Згідно зазначеного проекту територія Будацької коси не входила до складу жодної сільської, селищної ради Білгород-Дністровського району, у тому числі Сергіївської селищної ради. Територія Будацької коси Білгород-Дністровського району розташована за межами населених пунктів та належить до земель запасу державної власності. Також згідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Розпорядником даних земель є Одеська обласна державна адміністрація та Білгород-Дністровська районна державна адміністрація в межах повноважень, визначених ст. ст. 17, 122 Земельного кодексу України. Отже, відповідно до вищенаведеного, землі та земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не входить в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції україни та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтерисованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Водночас, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 ЦПК та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З правових норм вбачається, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За предметом спору - земельні ділянки розташовані на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населених пунктів, не входить до складу жодної територіальної громади і відносяться до земель державної власності. Будацька коса - природньо утворений піщаний пересип між Чорним море та Будацьким лиманом (у Білгород-Дністровському районі Одеської області, яка простягається вздовж Чорного моря навпроти смт Сергіївка, с.Чабанське, с. Косівка, с. Попаздра та з`єднує території смт Затока та с. Курортне).

Позовні вимоги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які заявлено до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, направлені на скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0017, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0018, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0019, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0020, площею 10,00 га; 5120887700:05:003:0021, площею 5,00 га; 5120887700:05:003:0025, площею 10,00 га; 5120887700:05:002:0032, площею 9,2197 га; 5120887700:05:002:0033, площею 10,00 га, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5120887700:05:003:0017, 5120777700:05:003:0018, 5120887700:05:003:0019, 5120887700:05:003:0020, 5120887700:05:003:0021, 5120887700:05:003:0025, 5120887700:05:002:0032, 5120887700:05:002:0033.

Позивач вважає, що з огляду на включення до меж населених пунктів смт. Сергіївка та с.Попаздра території Будацької коси, її земельні ділянки підлягають формуванню та здійсненню за ними державної реєстрації права комунальної власності за Сергіївською територіальною громадою, до якої входять смт. Сергіївка та с. Попаздра, в особі Сергіївської селищної ради.

Таким чином, фактично позивач вказує на наявність у нього речових прав на спірні земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і відсутністю, відповідно, таких прав у Шабівської сільради.

В свою чергу, як вбачається зі змісту апеляційної скарги та пояснень відповідача, Шабівська сільрада вважає, що саме вона наділена такими повноваженнями, оскільки є власником земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 1 пункту «а» ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать (власні (самоврядні) повноваження) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняюються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст. 144 Конституції України).

Частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них, а земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною першою статті 80 Земельного кодексу України перебачено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 83 Земельного кодексу України врегульовано право власності на землю територіальних громад. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Крім того, частинами п`ятою та шостою цієї ж статті передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об`єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (частина перша статті 173 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною першою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини четвертої статті 178 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Статтею 174 Земельного кодексу України визначено органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць. Так, положеннями вказаної норми передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Як зазначалося раніше, у 1992 році рішенням Президії Білгород-Дністровської районної ради Одеської області затверджено Проект формування територій меж сільських, селищних та районних рад Білгород-Дністровського району Одеської області, де встановлено межі кожної сільської та селищної ради, які до цього часу не змінювались.

Відповідно до матеріалів, в тому числі графічної частини, проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних і районних рад народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 30.01.1992 № 137-ХХІ, чітко вбачається, що піщаний пересип Будацька коса Білгород-Дністровського району знаходиться за межами сільських, селищних рад Білгород-Дністровського району Одеської області та не входить до складу жодної сільської та селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 21 грудня 2001 року №563-ХХІІІ надано згоду на зміну меж сільських населених пунктів Шабо, Біленьке та Прибережне Шабівської сільської ради, збільшивши площу села Шабо на 385,9 га, в тому числі 385,9 га ріллі, села Біленьке-на 198,8 га, в тому числі 198,8 га ріллі, села Прибережне - на 488,44 га, з них 201,44 га ріллі, залишок 287,0 га -землі Будацької коси.

Жодних належних та допустимих доказів подальшої реалізації зазначеного рішення відповідно до законодавчо визначених процедур з відповідними юридичними наслідками матеріали справи не містять.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що для створення підґрунтя щодо зміни меж населених пунктів необхідно розробити відповідну містобудівну документацію, а саме Генеральний план населених пунктів.

Наведене цілком відповідає та узгоджується з положеннями статті 17 Закону України «Про основи містобудування» якою передбачено, що містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації.

Отже і в той час законом було визначено послідовність змін меж населеного пункту і в цьому процесі затвердження містобудівної документації (генерального плану населених пунктів) передувало та було основою для прийняття районною радою рішення про зміну меж населених пунктів.

Така процедура дотримана не була.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, станом на 31 грудня 2001 року територія Будацької коси в юридично визначеному порядку не увійшла ні до меж сіл Шабо, Біленьке та Прибережне, ні до території Шабівської сільської ради.

1 січня 2002 року набув чинності новий Земельний кодекс України, пунктом 12 Перехідних положень якого передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (набрав чинності 27.05.2021) визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених даним пунктом.

Між тим, оскільки землі та земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не ввійшли станом на 27.05.2021 в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради, то у даному випадку, суд доходить висновку, що положення пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України не можуть застосовуватись будь-якою суміжною територіальною громадою, як правова підстава для набуття прав на ці земельні ділянки.

Таким чином, «розширення» повноважень сільських рад, у тому числі Сергіївської, що відбулися у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», не стосуються земель, розташованих поза межами таких територіальних громад.

Судова колегія зазначає, що абзац 3 пункту 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, яким визначено, що із дня набрання чинності вказаним пунктом у комунальну власність переходять інші земельні ділянки та землі, що не сформовані у земельні ділянки, не стосується земель державної власності, розташованих поза межами територіальних громад, оскільки виходячи з системного тлумачення наведених норм та конструкції введеного до Перехідних положень Земельного кодексу України окремого пункту 24, даний пункт регулює сферу відносин щодо земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів, однак у межах територіальних громад.

З огляду на вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності, про що цілком обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, а доводи апеляційних скарг в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Власником землі в силу закону є держава, а реалізація права власності здійснюється через органи виконавчої влади, яким відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є Одеська обласна державна адміністрація.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що землі Будацької коси, на момент розгляду справи, не входять до складу жодної територіальної громади і відносяться до земель державної власності, у зв`язку з чим повноваження щодо розпорядження даною територією належать до компетенції Одеської обласної державної адміністрації та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в силу повноважень, визначених ст. ст. 117, 122 Земельного Кодексу України.

За таких обставин, судовою колегією не приймаються до уваги доводи Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо неправомірності висновків суду першої інстанції, а також необхідності виключення з мотивувальної частини відповідних посилань.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання Сергіївської селищної ради на наявність законного інтересу та обґрунтованості позовних вимог, оскільки лише намір в майбутньому розширити межі громади не може бути свідченням наявності у позивача такого законного інтересу, який підлягає захисту в судовому порядку.

З урахуванням зазначеного, враховуючи відсутність порушення оспорюваними реєстраціями земельних ділянок з кадастровими номерами у Державному земельному кадастрі прав та інтересів Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності оспорюваним реєстраціям.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району та Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 по справі №916/1505/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2024 року.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош