ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5113/24 Справа № 236/295/22 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 18 серпня 2015 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду автоконтрольного пункту Структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо».

У грудні 2021 року його було письмово повідомлено щодо необхідності проведення обов`язкового щеплення від COVID-19. Після ознайомлення із повідомленням, в усній формі подав обґрунтовану заяву щодо відмови від проведення щеплення від COVID-19.

10 січня 2022 року, на підставі наказу начальника Структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» №1-в-т від 10 січня 2022 року його відсторонено від роботи, без збереження заробітної плати, до моменту усунення причин відсторонення або закінчення карантину.

Вважає такий наказ незаконним та просив його скасувати, оскільки трудовим законодавством України не передбачено відсторонення працівника від роботи з причини відсутності у нього щеплення від СОVID-19, та стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» №1-в-т від 10 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Структурний підрозділ «Слов`янське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 10 січня 2022 року по 08 березня 2022 року, з компенсацією втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати» в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2011 року.

Зобов`язано Структурний підрозділ «Слов`янське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто із Структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, що могло призвести до поширення коронавірусної інфекції, та таке відсторонення не може вважатися пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, а тому наказ № 1-в-т від 10 січня 2022 року про відстрочення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасування із стягненням середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

Не погодившись з таким рішенням суду, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оскаржуваний наказ № 1-в-т від 10 січня 2022 року був скасований відповідачем добровільно у поза судовому порядку, наказом № 46 - в-т від 04 березня 2022 року, тому позов не підлягав задоволенню. Оскільки наказ скасовано, тому й вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення задоволенню не підлягають.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 серпня 2015 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду автоконтрольного пункту Структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо».

Відповідно до п. 2.12 Робочої інструкції слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду, структурного підрозділу автоконтрольний пункт, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 30 липня 2019 року, слюсар зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території заводу.

Згідно із листом-ознайомлення ОСОБА_1 своїм підписом 01 грудня 2021 року підтвердив, що до його відома доведено необхідність отримання ним обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID -19, та те, що відмова або ухиляння від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID -19 може бути підставою для відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року.

Відповідно до Наказу №1-в-т структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» від 10 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », керуючись ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153 зі змінами внесеними наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року №2393, п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236, ОСОБА_1 слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду автоконтрольного пункту, відсторонено від роботи з 10 січня 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19/ медичного висновку про наявність постійних та тимчасових протипоказань до вакцинації, без збереження заробітної плати, до моменту усунення причин відсторонення/або закінчення карантину.

З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 10 січня 2022 року, підтвердив, що документу про обов`язкове профілактичне щеплення, медичний висновок про наявність постійних та тимчасових протипоказань до вакцинації не має.

Відповідно до табелю обліку робочого часу за січень, лютий, березень 2022 року ОСОБА_1 був відсторонений від роботи.

Згідно із наказом №46-в-т структурного підрозділу «Слов`янське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця » від 04 березня 2022 року дію наказу від 10 січня 2022 року №1-в-т «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » скасовано з 09 березня 2022 року.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами частин першої - третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами частин першої-третьої статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частиною першою cтатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «Укрзалізниця».

Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: - на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; - відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; - строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України № 66 від 14 квітня 1995 року (далі - Інструкція № 66).

Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що при вирішенні питання про правомірність відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19, слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення особи від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

В кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Застосування до ОСОБА_1 передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Суд першої інстанції не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що обіймаючи посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду автоконтрольного пункту, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Фактично його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19, тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верхового Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

У разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно до абз. 3 пункту 2 Розділу II цієї постанови середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці.

Відповідно до розрахунків заробітної плати за листопад-грудень 2021, заробітна плата позивача за 2 місяці до відсторонення становила 18128,18 грн.

Згідно з довідкою наданою АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» середньоденна зарплата ОСОБА_1 станом на день його відсторонення становила 566,51 грн.

Встановивши, що ОСОБА_1 з 10 січня 2022 року по 09 березня 2022 року було незаконно відсторонено від виконання його посадових обов`язків із зупиненням виплати заробітної плати, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час відсторонення.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність достатніх підстав скасування оскаржуваного наказу та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваний наказ № 1-в-т від 10 січня 2022 року був скасований відповідачем добровільно у поза судовому порядку, наказом № 46 - в - т від 04 березня 2022 року, а тому позовні вимоги не підлягали задоволенню й суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення вимог позивача, є безпідставними, оскільки, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди.

Враховуючи те, що на час звернення позивача до суду з позовом, так і під час судового розгляду, спір мав місце, про що свідчить, крім наявності у матеріалах справи відзиву на позов, і ті обставини, що сторони не врегулювали спірні питання, позивач наполягав на розгляді позову щодо незаконності та скасування наказу по суті, а тому суд під час розгляду справи по суті, після дослідження наданих сторонами доказів та їх оцінки судом у сукупності, не встановив підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору й сторонами не заявлялось відповідне клопотання, тому позовні вимоги підлягали розгляду по суті.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Аргументи апеляційної скарги про те, що оскільки наказ про відсторонення № 1-в-т від 10 січня 2022 року, скасований відповідачем добровільно у поза судовому порядку, наказом № 46 - в - т від 04 березня 2022 року, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення задоволенню не підлягають, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у даному випадку відсторонення працівника відбулося з порушенням вимог законодавства та здійснено за відсутністю правових та достатніх підстав для такого відсторонення, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно задовольнив позовні вимоги та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю.Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна