open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 214/7707/21

2/214/613/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , про розірвання договору, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_4 та просить суд розірвати укладений між ОСОБА_5 та відповідачем договір поставки № 2111119,01 від 21.11.2019, стягнувши з відповідача сплачені за договором кошти у розмірі 344172,00 грн., посилаючись на заміну кредитора у договорі внаслідок правонаступництва після смерті ОСОБА_5 та порушення відповідачем умов договору. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вона перебувала із ОСОБА_5 в шлюбних відносинах з 11.03.2016 по 06.10.2020 включно, від шлюбу з яким вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, після його смерті вони із сином успадкували по частці кожен всього майна чоловіка. За життя ОСОБА_5 , як замовник, уклав з відповідачем, як виробником та постачальником товару, 21 листопада 2019 року договір поставки № 2111119.01, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався розробити, а в подальшому виробити, передати у власність замовнику термінал самообслуговування та встановити (запустити) програмне забезпечення до нього. Загальна вартість договору була погоджена сторонами в сумі 17250,00 доларів США, оплата товару здійснювалась поетапно: згідно додатку до договору сторонами погоджено три етапи виконання робіт (поставки товару) з боку ОСОБА_4 , як виконавця, та оплати робіт та товару з боку ОСОБА_5 , як замовника. На виконання умов договору померлим її чоловіком було сплачено грошові кошти в сумі 12900,00 доларів США, однак відповідач не виконав свої зобов`язання відповідно до етапу № 2 за договором, строк виконання яких сплинув 09 березня 2020 року. 11.08.2021 вона повідомила відповідача про заміну кредитора внаслідок правонаступництва та просила повернути заборгованість за договором у сумі 12900,00 доларів США, однак кошти їй так і не повернуто. Тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 24 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 11 квітня 2024 року прийнято справу до розгляду у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 11 квітня 2024 року розгляд справи ухвалено проводити в режимі відеоконференції з представником позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12 червня 2024 року залишено без розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на вимогах наполягала з підстав, викладених у тексті позову та відповіді на відзив.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 та його представник адвокат Крюкова М.В. у судове засідання не з`явилися, були повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та розгляд справи, причини неявки суд не повідомили, відповідач скористався своїм правом подачі відзиву на позов.

В обґрунтування відзиву на позов представником відповідача зазначено, що у свідоцтві про право на спадщину за законом повинні обов`язково зазначатися відомості про спадщину: місцезнаходження спадкового майна, назва, реквізити документу, що підтверджує право власності, найменування реєструю чого органу, дата, номер реєстрації, характеристика та вартість майна. Всі ці дані у свідоцтвах про право на спадщину відсутні. А тому додані до позовної заяви свідоцтва, у розумінні закону не є документом, що посвідчує перехід права власності на спадкове майно на території України. Стосовно вимоги про розірвання договору, то на виконання його умов згідно із специфікацією, відповідачем було розроблено та виготовлено торгові автомати з кег у кількості 5 шт. у погодженні із замовником строки, але не поставлено, так як замовник не здійснив останню оплату згідно умов договору у сумі 4350,00 доларів США, а у договорі зазначено, що обладнання поставляється протягом 5 днів після повної оплати за договором. ОСОБА_5 був публічною особою, мав щільний графік роботи, а тому фактично відповідач узгоджував свої дії з його довіреною особою. В процесі виготовлення обладнання відповідач неодноразово направляв фото та відео звіти обладнання замовнику, як того вимагають умови договору, а також довіреній особі ОСОБА_5 . Тому враховуючи умови договору ОСОБА_5 , а на даний час його спадкоємці, не виконують умови договору в частині оплати залишку, тим самим порушують права відповідача. Відповідачем же були дотримані всі умови договору щодо своєчасного повідомлення замовника про готовність товару у спосіб, визначений договором. натомість позивачі, зі свого боку, порушили зобов`язання, оскільки відмовились оплатити залишок суми за товар, що знаходиться у відповідача по сьогоднішній день на зберіганні. У зв`язку з простроченням ОСОБА_5 за життя оплати третього етапу та погоджених п. 8.3 договору умов, поставка товару не відбулася, а тому позивач намагається ввести суд в оману, посилаючись на невиконання умов договору зі сторони відповідача. В ході виконання замовлення, замовник змінював дизайн автоматів, вносив корективи в програмне забезпечення, а тому строки поставки обладнання декілька разів переносилися не з вини виконавця. Після остаточних узгоджень було виготовлено обладнання, яке мало бути відвантажене замовнику після проведення останнім оплати відповідно до третього етапу, однак смерть ОСОБА_5 завадила це зробити. До 11 серпня 2021 року відповідачу не були відомі спадкоємці ОСОБА_5 , після отримання вимоги він намагався мирно врегулювати питання щодо остаточної оплати та подальшої поставки обладнання, але безрезультатно. На даний час обладнання знаходиться на складі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 та може бути в будь-який час поставлене на склад покупця за його вимогою після оплати згідно з умовами договору. При цьому, враховуючи положення ст. 651 ЦК України, якщо позивачі не укладали договір, відповідно жодної шкоди їм не завдано, тому вимоги про розірвання договору і стягнення попередньої оплати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні вимог.

У відповіді на відзив позивачем зазначено доводи, аналогічні й викладеним у позовній заяві. Доповнено, що отримане нею та сином спадкове майно знаходиться в Україні та за кордоном, зокрема в Італії. Надані суду свідоцтва про право на спадщину за законом за формою № 16 видають для підтвердження права на спадщину, яке знаходиться за кордоном. Даний документ необхідний спадкоємцям в тих випадках, коли спадкове майно знаходиться (зареєстровано) на території тих держав, з якими Україною не укладено міжнародного договору про правову допомогу. Заміна кредитора ОСОБА_5 на його спадкоємців відбулась в порядку правонаступництва на підставі свідоцтв про спадщину № 239 та № 240 від 13.04.2021, а тому вони із сином мають право вимоги до відповідача за договором поставки № 2111119.01 від 21.11.2019. Крім того, умовами п. 14.1 договору поставки визначено, що невід`ємними частинами договору є акти приймання-передачі товару та акти виконаних робіт. Однак відсутні будь-які акти приймання-передачі товару та акти виконаних робіт по договору поставки, підписані обома сторонами, що мали б свідчити про прийняття таких робіт ОСОБА_5 . Додатком № 1 до договору поставки визначено, що перший етап завершується затвердженням дизайну, 3-D моделі торгового автомата та принципів його роботи. Однак відсутній будь-який затверджений обома сторонами дизайн, підписаний обома сторонами, що свідчили про погоджений ОСОБА_5 дизайн. Таким чином відсутній будь-який факт виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки. Грошові кошти за першим етапом ОСОБА_7 сплатив 21.11.2019, посилаючись на факт підписання договору, за другим етапом сплатив 14.01.2019 сподіваючись на добропорядність відповідача, проте міг цього не робити, бо відповідач не виконав навіть перший етап робіт. Отже невиконання ОСОБА_5 третього етапу (сплати 4350,00 доларів США) напряму пов`язане з неодноразовим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема невиконання відповідачем робіт, передбачених перший та другим етапом, а тому відповідач прострочив виконання зобов`язань за договором. При цьому відповідач вказує, що смерть ОСОБА_5 завадила відповідачу здійснити поставку товару, так як він не міг прийняти товар, проте передбачений договором строк виконання робіт та поставки товару сплинув 21.02.2020, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто через 8 місяців після обумовленого договором строку поставки відповідачем обладнання, з узгодженим дизайном та здійснення пусконалагоджувальних робіт. Наявність товару на складі ніяк не спростовує порушення відповідачем строків виконання договору.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 21 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , як виконавцем, та ОСОБА_5 , як замовником, було укладено договір поставки № 211119.01, предметом якого є зобов`язання виконавця розробити, виготовити та передати у власність покупця термінал самообслуговування та програмне забезпечення до нього відповідно до вимог, зазначених в додатку № 1, що являється невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується оплатити та прийняти у власність товар на передбачених договором умовах. Найменування етапів договору, вартість, кількість, строки та технічні завдання на товар вказуються в додатках та рахунках-фактурах на оплату, виписаних покупцю, котрі являються невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний розробити, виготовити та поставити товар в строки, вказані в додатку № 2 до даного договору. Моментом поставки вважається дата відвантаження товару покупцю зі складу продавця за адресою: АДРЕСА_1 та підписання відповідного акту приймання-передачі та підписання відповідних накладних уповноваженим представником покупця.

Ціна договору становить 419175,00 грн., що по поточному курсу продажу долара США в Приватбанку становить 24,30 грн. за 1 долар США та еквівалентно 17250 доларів США. Оплата здійснюється у національній валюті України гривні (п. 3.1. договору).

Згідно частини 4 договору, оплата покупцем проводиться згідно етапів виконання договору, зазначеним у додатку № 2. Розрахунки по даному договору відбуваються покупцем на підставі підписаного договору та виставлених рахунків-фактур шляхом оплати суми на розрахунковий рахунок продавця. Замовник оплачує товар по банківським реквізитам, вказаним в рахунках-фактурах на оплату із обов`язковим зазначенням номера та дати виписки кожного рахунку-фактури.

При цьому частиною 14 договору погоджено, що невід`ємною частиною договору являються додатки, додаткові угоди, акти прийому-передачі товару, акти виконаних робіт, виставлені рахунки-фактури, накладні, складені обома сторонами протягом дії даного договору в письмовій формі.

Додатком № 1 до договору погоджено три етапи виконання договору поставки, їх вартість та строки виконання: перший етап передплата по факту підписання договору в сумі 5700,00 доларів США по терміну виконання 30 календарних днів, 2 етап по факту виконання етапу № 1 передплата в сумі 7200,00 доларів США по терміну виконання 55 календарних днів та 3 етап по факту виконання етапу № 2 остаточний розрахунок в сумі 4350,00 доларів США по терміну виконання 5 календарних днів (а.с. 7 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с. 13 копія свідоцтва).

Згідно частини четвертої статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Правонаступництво перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Воно може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце у разі спадкування, об`єднання в одне кількох підприємств, установ, організацій. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

При універсальному правонаступництві до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Найпоширенішими випадками універсального правонаступництва у сучасному цивільному праві є спадкове правонаступництво і правонаступництво в разі реорганізації юридичної особи. При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги (цесії).

Таким чином, вбачається, що законодавець, закріплюючи правонаступництво як самостійну підставу заміни кредитора, мав на увазі саме універсальне правонаступництво.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Поряд з цим відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема правонаступництва.

Таким чином, правонаступник замовника може вчиняти дії як щодо завершення виконання умов договору, розпочатих за життя замовником, за умови, що правонаступництво оформлено в установленому законодавством порядку.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом за № 239 та № 240, виданих 13 квітня 2021 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М., дружина померлого ОСОБА_2 та син померлого ОСОБА_3 , 2016 р.н., є спадкоємцями всього майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі по частці кожен (а.с. 14,15 копії свідоцтв).

Таким чином позивачі, як правонаступники замовника ОСОБА_5 , набули право вимоги замовника за вказаним договором.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Указаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 522/11598/22 (провадження № 61-3489 св 24).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суди доходить висновку про задоволення позову та розірвання договору поставки № 211119.01 від 21 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 , та стягнення з останнього суми попередньої оплати за товар у розмірі 344172,00 грн., що становить в еквіваленті 12900,00 доларів США, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору.

Доводи сторони відповідача про виконання ним двох етапів договору та очікування на оплату замовником коштів на виконання третього етапу договору, суд не приймає до уваги за відсутності належних та допустимих доказів у справі на підтвердження заявлених тверджень: актів приймання-передачі робіт, рахунків-фактур, накладних, відповідно до вимог п. 14.1 договору,. тощо. При цьому відповідачем не оспорюється факт отримання ним коштів від замовника в сумі 12900,00 доларів США як попередню оплату на виконання умов вказаного договору.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 3441 гривня 70 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, згідно частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

На підтвердження заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги, укладеного 31 серпня 2021 року між Адвокатським об`єднанням «Місечко та Партнери» і Сандигою В.О. з погодженим у частині 1 договору комплексом адвокатських послуг (аналіз документів, підготовка та подача позову, представництво інтересів у Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу, підготовка клопотань, пояснень, доповнень до позову) та погодженою сумою гонорару 25000,00 грн. (п. 2.1. договору), рахунку-фактури від 31.08.2021, платіжного доручення на оплату наданих послуг.

За правилами статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Разом з тим, у відзиві на позов стороною відповідача зазначено лише, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не співмірна із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 569/6239/22 (провадження № 61-17664св23) зазначив, що у розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу,можливе виключнона підставіклопотання іншоїсторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19)).

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №640/24023/21, відповідно до якої «відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, зобов`язаний навести обґрунтуваннята надативідповідні доказина підтвердженняйого доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами».

Сторона відповідача не звернулася до суду з клопотанням про зменшення заявлених відповідачами до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростувала їх розмір та не довела неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 346/3724/20 (провадження № 61-16626св21)Є. від 04 листопада 2022 року у справі № 131/891/19-ц (провадження № 61-10510св21), від 04 листопада 2022року у справі № 357/8239/19 (провадження № 61-551св21).

Тому заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 ,малолітнього ОСОБА_3 ,в інтересахякого дієзаконний представник ОСОБА_2 пророзірвання договору,стягнення коштів повністю.

Розірвати договір поставки № 21111119.01 від 21.11.2019, укладений між ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Стягнути з фізичноїособи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у рівних частках, сплачені кошти за договором поставки № 21111119.01 від 21.11.2019 в сумі 344172 (триста сорок чотири тисячі сто сімдесят дві) гривні 00 коп. та у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 70 коп. і витрат на правничу допомогу в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , робоче місце за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 20 червня 2024 р.

Суддя А.В. Ткаченко

Джерело: ЄДРСР 119861476
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку